«Коли ми граємо, бої зупиняються». Збірна Судану рветься за ЧС-2026 в розпал громадянської війни
Сьогодні зіграє з Південним Суданом, який відділився через референдум.
В Африці триває відбір на ЧС-2026. Збірна Судану – головна сенсація на цьому етапі. Команда очолює свою відбірну групу після чотирьох матчів і вперше у своїй історії може пробитися на чемпіонат світу.
У це вікно збірних на команду чекають матчі проти Сенегала та Південного Судана. Футбол дуже важливий для суданців – на час матчів в країні зупиняються бойові дії. Судан з 46-мільйонним населенням роздирає кривава громадянська війна, яка спалахнула в квітні 2023 року між армією країни та воєнізованими Силами швидкого реагування.
Війна в Судані призвела до страшної гуманітарної кризи та голоду. Понад 12 мільйонів людей стали біженцями – як усередині країни, так і за її межами. Близько 25 мільйонів потребують гуманітарної допомоги. За даними Міжнародного комітету порятунку, щонайменше 15 тисяч людей загинули. За неофіційними оцінками – кількість жертв сягає 150 тисяч.
Цього тижня армія Судану взяла під свій контроль президентський палац у столиці Хартумі. Це може стати переломним моментом у ході війни. А збірна тим часом готується до двох своїх номінально домашніх матчів.
Свої домашні матчі збірна Судану проводить в Лівії
Абдельрахман Куку – у центрі
Зараз у Судані не грають у футбол – ні збірна, ні внутрішній чемпіонат. Усі збірники живуть за кордоном. А два найкращі клуби Судану «Аль-Гіляль» (28-разовий чемпіон країни) і «Аль-Меррейх» (17 титулів) тимчасово виступають у чемпіонаті Мавританії, що за 5 тисяч кілометрів від дому. Навіть якщо вони фінішують першими, то не стануть чемпіонами.
«Це був єдиний вибір, щоб дати гравцям шанс втекти від війни», – каже футболіст збірної Судану Абдельрахман Куку. – Війна рухає команду далі. Це великий поштовх і мотивація для нас, адже ми знаємо, що збірна – майже єдина причина для людей, щоб бути щасливими в Судані. Коли ми граємо, то війна зупиняється на 90 хвилин, і всі спостерігають за матчем. Боїв немає».
Свої домашні матчі збірна Судану проводить в Лівії, а збори та тренування – у Саудівській Аравії. Там у команди є хороші умови для проживання та тренувань.
«Всі гравці говорять про те, яким прекрасним був Судан і як вони хочуть грати перед нашими чудовими вболівальниками. Коли футболісти бачать, що відбувається по телевізору чи в Інтернеті, вони кажуть, що пам’ятають не ту країну», – продовжує Куку.
У захисника типова історія для багатьох футболістів збірної. Народився у сусідньому Єгипті в родині суданців, які тікали від війни, і дитиною емігрував до Австралії. У 16 років приєднався до «Вестерн Сідней Вондерерс», навчався в США, а згодом його підписав суданський топклуб «Аль-Меррейх». Зараз Куку виступає на правах оренди в лівійському «Аль-Іттіхаді».
«Мій тато був дуже радий, коли я отримав виклик у збірну Судану. Коли я був маленьким, то грав на молодіжному рівні за Австралію, але він завжди казав мені: «Ти будеш грати за нас». Це був жарт, але тепер це реальність».
Судан вийшов на Кубок африканських націй, вибивши Гану
Місцева федерація не тільки залучила до збірної талановитих вихідців із Судану, але й зробила правильний вибір тренера. Велика заслуга в успіху команди належить 64-річному коучу з Гани Джеймсу Квесі Аппіа. Він очолив команду в жовтні 2023 року.
З цим тренером Судан вийшов на перше місце у групі B кваліфікації чемпіонату світу, набравши 10 очок у чотирьох іграх. Суданці випереджають Сенегал із Садіо Мане та ДР Конго.
А ще одну сенсацію команда створила у відборі на Кубок африканських націй. Судан з другого місця у групі забезпечив собі участь у турнірі, який відбудеться в Марокко з 21 грудня 2025 року по 18 січня 2026 року. За бортом залишилася зіркова збірна Гани, яка в рейтингу ФІФА на 50 місць вище за суданців.
«Я люблю нашу команду, оскільки ми нікого не боїмося і не думаємо про суперника. Неважливо, чи є у них Неймар, Роналду чи Джордан Айю, ми просто думаємо про себе. Ми безстрашні і маємо таку велику душу», – кажу Куку.
Як дивляться футбол у Судані – 2019 рік
Лівія виявилася чудовим вибором для проведення домашніх матчів. Команда грає у передмісті Бенгазі на стадіоні Benina Martyrs на 10 550 тисяч глядачів. На гру з Ганою Судан прийшли підтримати 7 тисяч уболівальників.
«Я був шокований кількістю наших шанувальників, — продовжує Куку. – Однак усі хочуть грати у себе вдома – у Хартумі, Омдурмані чи де завгодно. Навіть наш тренер каже, що коли ми вийдемо на чемпіонат світу, це покладе край війні. Просто подивіться, що колись зробив Дідьє Дрогба».
У 2005 році Кот-д’Івуар вперше в історії вийшов на чемпіонат світу. Дрогба взяв мікрофон під час післяматчевих святкувань і звернувся до розділеної нації: «Ми хочемо отримати задоволення, тож припиніть стріляти».
«Футбол – це більше, ніж просто гра. Це об’єднало людей у Кот-д’Івуарі, і ми сподіваємося, що це допоможе покласти край війні в Судані», – сподівається Абдельрахман.
«Найменше, що ми можемо, – це зробити народ Судану щасливим»
Напередодні цього вікна для збірних тренер збірної Судану дав велике інтерв’ю для видання «The National», де розповів про виклики, з якими йому доводиться працювати.
«Кожен новий день є позитивним для футболістів, якщо не було зловісного дзвінка з дому. Таких днів надто мало. Здебільшого ми отримуємо повідомлення про те, що хтось у команди втратив родича, іноді батьків. Справді, ці повідомлення трапляються майже кожного разу, коли ми були разом у таборі», – каже Аппіа.
У 2024 році збірна Судану програла лише один матч з 12. У команді немає всесвітньо відомих зірок, але в них є шалена мотивація та розуміння, що їхні перемоги дають країні.
«Найменше, що ми можемо, – це зробити народ Судану щасливим. Ми знаємо, що коли граємо матчі, то зброю прибирають. Можливо, навіть на тиждень чи два.
Ми чуємо від людей, що вони стежать за нашими матчами звідусіль – з таборів біженців у Чаді, Єгипті, Південному Судані і, звичайно, в самій країні. Що ми можемо зробити – це викликати посмішку на їхніх обличчях».
Заради Судану Аппіа відмовився від керівної посади у Федерації футболу Гани, щоб уникнути будь-якого конфлікту інтересів. У Судані теж доводиться непросто – бувають затримки зарплат персоналу збірної та різні труднощі, але тренер знаходить слова, щоб чиновники з федерації вирішували проблеми.
Футбол для Судану – це також спосіб нагадати світу про війну в країні.
«Я б назвав Судан середняком в Африці. Однак вихід на чемпіонат світу став би великим досягненням. Вплив на саму країну був би величезним. А футбольного боку – це шалене підвищення престижу Судану. Але попереду ще довгий шлях», – сказав колишній тренер збірної Стівен Константін.
Громадянська війна в Судані тривала 22 роки
У відборі на ЧС-2026 Судан потрапив в одну групу з Південним Суданом. Їхній матч пройде вже у цей вівторок, 25 березня. До 2011 року це була одна країна. Долю Судану вирішив референдум. 99% мешканців півдня проголосували за те, щоб відділитися від північних територій. Тодішній президент країни Омар аль-Башир визнав результати референдуму і побажав Південному Судану спокою та стабільності.
Але цьому, на перший погляд мирному розділу країн, передувала жорстока 22-річна громадянська війна. Історично склалося, що Судан завжди був місцем зіткнення різних світоглядів. Вже у Х сторіччі тут проходив фронтир між єгипетською мусульманською та нубійською християнською культурами.
І саме політика ісламізації, яку розпочав уряд Судану у 1983 році, стала тригером для початку бойових дій. Народна армія визволення Судану, яка представляла жителів півдня, виступила проти офіційної влади країни, яка уособлювала північ.
Ця війна мала кілька рівнів – араби проти нілотських народів, іслам проти християнства та язичництва, центр проти периферії. Базово, як це часто буває у країнах Африки, – це була боротьба за природні ресурси та кошти.
На півдні країни знаходяться значні поклади нафти, яка складала 70% експорту Судану. Уряд хотів повністю контролювати цей грошовий потік, з чим жителі півдня були не згодні. Також ґрунти у долині Нілу на півдні значно родючіші, ніж на півночі.
Війна тривала з 1983-го по 2005 рік і супроводжувалася геноцидом, масовими вбивствами та еміграцією мирного населення. За даними 2001 року, близько 2 мільйонів людей загинули, а 4 мільйони стали біженцями.
Південний Судан – наймолодша країна світу
Українські миротворці в Південному Судані
Все завершилося мирною угодою та проведенням референдуму. Південний Судан став незалежною державою та членом ООН завдяки лобізму США. За це топив навіть голлівудський актор Джордж Клуні, якого називали «Містер Судан». З 2011 року Південний Судан – наймолодша країна світу.
Нафту успішно поділили. Зрештою, більша частина нафтопроводів знаходиться на території Судану. Тому сировина тече трубами через всю країну, випалену війною, до порту Судан на Червоному морі.
Повністю бої між вже двома окремими країнами не припинилися. Ще виникають суперечки через спільний кордон та території. Але в останні два роки Судан зайнятий новою громадянською війною. А Південний Судан прийняв більше мільйона біженців із Судану.
Не обійшлося в цій війні і без російського сліду. Кремль накачував Судан зброєю на мільйони доларів. За це країна визнала тимчасово окупований Крим російським. Також Судан став для росії майданчиком для поширення впливу як в Африці, так і на Близькому Сході завдяки порту у Червоному морі.
За часів Віктора Януковича, регіонали також постачали Судан зброєю на суму 226 мільйонів доларів. Згідно з даними Стокгольмського інституту, у 2010 році вони продали близько 190 танків. Це було більше, ніж поставки росії, КНР і Білорусі разом взятих.
А з іншого боку – українські миротворці брали участь у Місії ООН в Південному Судані.
Українські військові розвідники змінили характер війни в Судані
Абдель аль-Бурхан на зустрічі з Володимиром Зеленським
Тепер про події, які спричини те, чому збірна Судану не грає вдома. У 2019 році в країні відбувся державний переворот. Армія на чолі з головнокомандувачем Абдель аль-Бурханом скинула диктатора Омара аль-Башира, який утримував владу 30 років. Цьому передували затяжні протести у столиці Хартумі.
Військові сформували Перехідну військову раду. Але суданці не припинили свої протести – вони боялися, що замість диктатора тепер в країні буде військова хунта, а не демократичні вибори. Внутрішні чвари тривали поки не дійшли до компромісу – провести вибори у 2023 році.
Втім, військові не хотіли віддавати владу. Ба більше, між двома лідерами виник конфлікт, який призвів до громадянської війни. Армія з аль-Бурханом бореться із Силами швидкого реагування на чолі з бунтівним генералом Мохамедом Дагало. Він ще відомий за прізвиськом Хемедті.
Журналісти Wall Street Journal повідомили, що спецпідрозділ ГУР Міноборони нібито прибув у Судан і допоміг аль-Бурхану вийти з облоги у Хартумі. Коли він опинився у скрутному становищі, то звернувся до Володимира Зеленського за допомогою.
Український президент прагнув віддячити за поставки озброєнь з Судану в перший рік повномасштабної війни. ЗМІ ще 2022 року повідомляли, що ЗСУ користується 120 мм суданськими мінометними мінами Ahmed виробництва Military Industry Corporation Sudan.
За даними WSJ, українські військові розвідники змінили характер війни. Вони почали використовувати fpv-дрони та нічні рейди проти загонів Хемедті та союзних їм найманців з російської ПВК «Вагнер». Також українці навчали урядових військових, як використовувати дрони та інші новітні технології. У 2023 році Зеленський і аль-Бурхан зустрілися в Ірландії.
Вболівальники Південного Судану підтримали збірну Судану
У цьому відборі Судан вже грав з Південним Суданом у Джубі. Хоч після їхньої затяжної громадянської війни пройшло не так багато часу, тепер жителі Південного Судану підтримали суданців.
Значна частина вболівальників господарів співала національний гімн Судану перед матчем.
«Футбол – це величезна надія для Судану. На грі ми побачили багато вболівальників – з півночі та з півдня. Усі прийшли підтримати нас. Атмосфера була неймовірною. І суданські, і південносуданські вболівальники зустріли нас з розкритими обіймами», – сказав форвард збірної Судану Мо Адам в інтерв’ю BBC Sport Africa.
Суданський журналіст Абдул Муса заявив, що підтримка під час національного гімну була неймовірним моментом.
«Деякі гравці збірної Судану плакали. Це просто показує, що люди все ще відчувають, ніби ми одне ціле, і ніщо не може нас розлучити».
Судан переміг з рахунком 3:0 і вийшов на перше місце у групі. За регламентом лише переможці груп виходять напряму на ЧС-2026. Володарі других місць можуть вийти на турнір через міжконтинентальний плейоф.
«Усі обставини справді проти нас із ситуацією вдома. Але гравці вірять, що вони можуть це зробити. Зараз у них в голові, що вони можуть пройти весь шлях. Це неймовірно. Ніхто цього не очікував, але мрії збуваються. Сподіваюся, ми зможемо досягти неймовірного», – продовжує Муса.
Для Південного Судану ця гра стала особливою, бо вони зіграли вдома на стадіоні, який реконструювали з 2019 року. Тепер у них є домашня арена, але до великих перемог поки далеко. А футболісти збірної Судану сподіваються, що південні суданці підтримають їх, якщо команда зможе вийти на чемпіонат світу.
Фото: ESPN Africa, The National, BBC Sport, Офіс президента
Інші пости блогу
