«Ми не зупинимось, поки не закінчиться війна». Як Athletes for Ukraine допомагають нам
Наші великі друзі з Німеччини 👏👏👏
Олімпійський чемпіон-1992 і доктор юридичних наук Єнс Штайніген – великий друг України. Він не міг просто дивитися на криваву окупаційну війну, а з початком повномасштабного вторгнення почав активно діяти.
На початку березня 2022 року Штайніген створив асоціацію «Athletes for Ukraine» - «Спортсмени за Україну». І об’єднав навколо себе однодумців, які вже третій рік активно допомагають Україні.
«Я заснував «Спортсмени за Україну», тому що не можу терпіти кричущої несправедливості. Путіна треба негайно зупинити. Заради українського народу, який своїм життям відстоює наші цінності. Заради нашого майбутнього та майбутнього наших дітей. Заради майбутнього всіх, хто хоче жити у свободі та демократії!» - сказав ініціатор та голова асоціації, коли анонсував запуск «Спортсменів за Україну».
Символом асоціації стало синьо-жовте серце і голуб миру на ньому. Спортсмени, які приєдналися до Штайнігена і підтримують Україну, показують руками голуба на грудях.
«Зібрали гуманітарної допомоги на суму майже 4 мільйони євро»
Більше про діяльність «Спортсменів за Україну» Tribuna.com розповів пресаташе асоціації Йонах Вернер.
«Метою нашої організації є об’єднання професійних спортсменів, тренерів, спортсменів-любителів та вболівальників для того, щоб показати приклад, як можна виступати проти війни в Україні та боротися за мир. Протест проти війни має бути особливо помітним на спортивних змаганнях.
Невдовзі після свого заснування асоціація організувала гуманітарну допомогу в Україну та перевезення біженців у безпечне місце в Німеччині. На сьогодні зібрано та доставлено в Україну гуманітарної допомоги на суму майже 4 мільйони євро. Наша асоціація також ініціювала проєкти для дітей та сімей біженців, такі як загальнонаціональні «Дні дитячого спорту» з метою сприяння інтеграції в клубний спорт.
Наша асоціація також допомагає українським спортсменам, які були змушені тікати від війни, знайти новий спортивний дім. А також російським спортсменам, які протестують проти війни, і тому їм вже небезпечно залишатися на батьківщині.
В самій Україні ми підтримуємо проєкти, спрямовані на покращення становища місцевих жителів. Наприклад, Чернігівська обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа була повністю зруйнована бомбами. Щоб діти та молодь знову могли тренуватися, асоціація закупила спортивний інвентар та привезла його до Чернігова», - говорить Йонах.
«Хочемо сприяти, щоб українські спортсмени надалі мали можливість продовжувати спортивну кар’єру»
Йонах Вернер
Під час Олімпіади в Парижі «Спортсмени за Україну» провели акцію присвячену загиблим від війни українським спортсменам. Вона називалася «450+». Вернер та його колеги хотіли звернули увагу світу, що через агресію РФ загинуло більше 450 українських спортсменів. «Їхні олімпійські мрії померли разом з ними», - говорить напис на футболці в руках Йонаха.
«Наша мета – активно підтримувати Україну та стежити за тим, щоб країна не зникла зі сцени міжнародного спорту, - продовжує Вернер. – Ми хочемо сприяти тому, щоб українські спортсмени й надалі мали можливість змагатися та продовжувати свою спортивну кар’єру.
У той же час нам важливо допомагати спортсменам-біженцям та їхнім родинам інтегруватися в інші країни через спорт. Я твердо вірю, що спорт об’єднує. Під девізом «Спорт об’єднує» ми прагнемо створити міцну мережу прихильників і партнерів. Ця мережа не тільки допомагає нам надавати практичну підтримку на місці, але й сприяє довгостроковій інтеграції та згуртованості між людьми різного походження.
За допомогою таких кампаній, як дитячі спортивні дні та надання спортивного інвентаря, ми б хотіли дати можливість дітям і молоді в Україні чи в діаспорі повернутися до спорту. І дати відчуття трохи нормального життя. Використовуючи свою мережу та контакти, збираємо пожертви, підтримуємо та інформуємо про ці справи, щоб сприяти солідарності, миру та взаєморозумінню».
«Спортсменів за Україну» підтримали Лох, Савченко, Швайнштайгер
Фелікс Лох
«Спортсмени за Україну» - це справді потужне спортивне ком’юніті, яке об’єднало велику кількість атлетів. З самого початку створення асоціації її підтримали:
Тобіас Ангерер - чотириразовий олімпійський медаліст.
🗨️«Ми хочемо запропонувати фінансову та гуманітарну допомогу, підтримати проєкти, спрямовані на допомогу сімей і дітей».
Вольфганг Піхлер - успішний тренер з біатлону.
🗨️«Якщо ми всі об’єднаємося, то у нас є шанс. Буде важко, але якщо ми нічого не зробимо, буде ще важче!»
Фелікс Лох - триразовий олімпійський чемпіон з санного спорту.
🗨️«Українські спортсмени зараз ведуть справжню війну тут - у Європі. Ми повинні підтримувати і допомагати їм та їхнім родинам звідси, як можемо».
Але це лише частина відомих імен, які належать до «Спортсменів за Україну».
«Нас підтримує німецько-українська олімпійська чемпіонка з танців на льоду Альона Савченко, - говорить Вернер. - Спортсмени з літніх видів спорту, такі як колишній професійний футболіст Тобіас Швайнштайгер, Кармен Хоффлін або колишній професійний велогонщик і переможець етапу «Тур де Франс» Маркус Бургхардт також є частиною нашої мережі.
Крім того, там багато міжнародних та українських спортсменів. Особливо активні Владислав Гераскевич та Юлія Єлістратова. Я переконаний, що спорт – це велика родина. У спорті ви дізнаєтеся, що такі цінності, як повага, справедливість і солідарність, є частиною кожного змагання.
Ці цінності діють у всьому світі й об’єднують нас, незалежно від походження чи нації. Ось чому так важливо, щоб ми разом як спортсмени подавали приклад і використовували свої сильні сторони, щоб допомагати іншим».
«За останні три роки я вже 11 разів відвідав Україну»
Наприкінці грудня цього року Йонах та делегація «Спортсменів за Україну» відвідали Львів і привезли допомогу у лікарні, дитячі будинки та нашим рятувальникам. А зовсім недавно збирали гроші на допомогу Україні під час етапу Кубка світу з біатлону в Рупольдингу.
«За останні три роки я вже 11 разів відвідав Україну, - розповідає Вернер. - Для мене дуже важливо не просто відправити гуманітарну допомогу, а й особисто бути присутнім на місці та зустрічатися з нашими партнерами та друзями в Україні.
Під час кожної поїздки я на власному досвіді відчуваю, наскільки велика потреба в підтримці, а також скільки мужності та надії є у людей, незважаючи на складні обставини.
Наша допомога є центральною частиною нашої роботи. Ми вже організували багато перевезень. Серед іншого - вантажівку до Харкова, де нашу гуманітарну допомогу розподіляли безпосередньо на місці. Ми регулярно відправляємо авто, завантажені товарами першої необхідності, з нашого складу в Траунштайні на схід України. Але для мене особливо важливо не втрачати контакт з людьми і формувати нашу співпрацю особисто.
Вперше я був на українському кордоні на першому-другому тижні війни. Цей досвід мене глибоко зворушив - особливо численні окремі історії людей, яких я там зустрів. Кожна зустріч показує мені, наскільки війна змінила життя людей.
Особливо сильне враження на мене мали історії багатьох жінок і дітей, які втекли зі своїх домівок на сході України, прихопивши лише найнеобхідніше. Часто везли лише одну сумку, залишаючи все інше. А потім сідали в мою машину – незнайомця з чужої країни. Вони повірили мені, тому що просто хотіли знайти безпеку.
Ці моменти мене глибоко зворушили. З ким би я не спілкувався в Україні – у кожного українця є історія життя, сформована війною. Майже кожна людина втратила когось, залишила все позаду або була змушена повністю змінити своє життя. Але я ніколи не забуду довіру, яку мені висловили ці люди. І надію, яку вони зберігають, незважаючи ні на що. Вони дають мені сили продовжувати і робити все можливе, щоб допомогти.
Під час візиту наприкінці грудня я був в Україні разом з партнерською організацією RISE з моєї колишньої школи в Розенгаймі. Сила та згуртованість людей на місці неймовірні та мотивують мене продовжувати робити все можливе, щоб допомогти».
«План нашої організації - продовжувати підтримувати Україну так само, як і досі»
У той час, коли світ поступово забуває про війну і все менше згадує про неї, такі організації як «Спортсмени за Україну» сповнені планів і бажання підтримувати нас. Йонах розповідає про плани на 2025 рік.
«Цього року мій план і план нашої організації - продовжувати підтримувати Україну так само, як і досі. Ми не зупинимось, поки не закінчиться війна і Україна не переможе. Ця обіцянка є нашою рушійною силою, і ми постійно працюємо над розширенням наших зусиль і досягненням ще більшого впливу.
Одним із головних напрямків буде організація більшої кількості «Днів дитячого спорту». Ці події неймовірно важливі для українських дітей, як в Україні, так і в інших країнах. Вони приносять радість, об’єднують і дарують дітям відчуття нормальності через спорт.
Крім того, ми плануємо подальші благодійні акції для збору вкрай необхідних пожертвувань, що дозволить нам фінансувати наші поточні проєкти та надавати гуманітарну допомогу.
Ще один важливий момент – я разом з іншими членами нашої організації хочу якомога частіше їздити в Україну. Для нас дуже важливо підтримувати та поглиблювати дружбу та партнерство, які ми побудували на місці. Особистий контакт і співпраця з нашими друзями в Україні дозволяють нам надавати цілеспрямовану та ефективну допомогу.
Крім того, ми прагнемо розширити нашу матеріально-технічну підтримку та відправити додаткові поставки допомоги в особливо постраждалі регіони на сході України. Іншим напрямком є продовження підтримки українських спортсменів, щоб вони мали доступ до тренувань і змагань. Для нас важливо, щоб український спорт залишався помітним у ці складні часи та зберігав свою присутність на міжнародній арені.
Наша мета полягає не лише в тому, щоб надсилати гуманітарну допомогу та організовувати різні ініціативи. Через нашу постійну присутність і відданість ми хочемо продемонструвати, що люди в Україні не самотні. Кожним проєктом, кожною поїздкою та кожною акцією ми хочемо підкреслити нашу солідарність і нашу обіцянку бути на їхньому боці».
«Нещодавно на 400 тисяч доларів привезли медикаментів на низку шпиталів»
Відома українська тріатлоністка Юлія Єлістратова – волонтерка «Спортсменів за Україну» з нашого боку. Початок вторгнення застав Юлію у Львівській області на спортивній базі у Сянках. Вона відразу почала волонтерити і працювала з дітьми-переселенцями.
«Взялась робити руханки з маленьким діточкам. Для мене це теж був новий досвід – розповідає Юля Tribuna.com. - Були випадки, коли діти приїжджали з-під обстрілів. Одна дівчинка тиждень не розмовляла, а потім розкрилася.
Найближчий населений пункт до бази - місто Турка в 20 км. Місцева школа почала приймати вразливі категорії біженців - люди похилого віку, особи з інвалідністю, жінки з дітьми. Багато хто був просто з пакетом чи з маленькою сумочкою, а це зима.
Звернулася до «Спортсменів за Україну» - чи могли б вони допомогти продуктами та одягом. Вони одразу увімкнулися в роботу і вже у березні, здається, вперше привезли гуманітарну допомогу. Ми її на кордоні перевантажили і привезли в Турку та Сянки.
Це організація, яка була готова слухати і допомагати з перших днів вторгнення. Далі ми комунікували і там вже могли бути більш точкові запити по областях. Вони дуже допомагають Харкову, Києву, Житомирщині. Наприклад, нещодавно на 400 тисяч доларів привезли медикаментів на низку шпиталів. Возили також машини швидкої допомоги, допомагали ДСНС. До речі, тваринкам теж допомагають дуже добре. Ми передавали багато корму на притулки в Житомирі і Херсоні.
У Німеччині «Спортсмени за Україну» організовують дитячі змагання, благодійні вечері та різні заходи. Таким чином додатково розширюють свою партнерську базу та збирають донати, щоб підтримувати нас».
«Країна-терорист взагалі не може виставляти своїх учасників - ні під нейтральним прапором, ні під ніяким»
Єнс Штайніген
Асоціація «Спортсмени за Україну» першочергово була сформована з ідеєю не допускати росіян до міжнародних змагань.
«Вони підкреслювали, що країна-терорист взагалі не може виставляти своїх учасників - ні під нейтральним прапором, ні під ніяким, - розповідає Єлістратова. – Єнс Штайніген - доктор юридичних наук і може правильно скласти запити до міжнародних федерацій, щоб ті не допускали росіян. Або порадити тим, хто звертається до нього за допомогою, як їх краще сформувати.
«Спортсмени за Україну» активно увімкнулися в роботу майже з перших днів повномасштабного вторгнення. Зібрали видатних спортсменів і влаштували флешмоб - фотографувалися з долонями на грудях, щоб показати свою підтримку Україні. Піднімали розголос у пресі, щоб світ розумів, що у нас відбувається.
Зараз це вже більше навіть не про партнерство, а про дружбу. Коли вони приїжджають в Україну, то завжди обов'язково виходять на контакт і ми зустрічаємось. Вони кажуть, що скільки потрібно буде допомагати Україні, стільки вони будуть це робити.
В асоціації немає працівників, там всі волонтери. Дуже вдячна, що вони свій вільний час присвячують саме допомозі України. Замість того, щоб відпочити чи побути з родинами, вони жертвують своїм часом заради того, щоб допомогти тим, в кого вірять. Ми це дуже цінуємо».
«Дуже потрібен був апарат УЗД для дитячої лікарні. Єнс Штайніген особисто знайшов його»
Скелетоніст Владислав Гераскевич також учасник великої спільноти «Спортсмени за Україну».
«Влад бере дуже активну участь, щоб теж передавати гуманітарну допомогу. Наприклад, дуже потрібен був апарат УЗД для дитячої міської лікарні Житомира. Єнс Штайніген особисто знайшов його і забрав.
Цей апарат раніше використовувався в німецькій лікарні, але він був у гарному стані. Виникло питання доставки. Одну половину дороги його везли якраз Гераскевичі, а потім його вже забрав інший волонтер», - розповідає Юля.
Владислав познайомився з асоціацією у 2022 році на тренувальному зборі в німецькому Кьонігзі завдяки легендарному Феліксу Лоху.
«Ми закінчили тренування і побачили Фелікса, який якраз прийшов на тренування, - розповів Гераскевич Tribuna.com. - Він взяв мій контакт і вже через кілька годин ми зустрілися з його дружиною Лізою Лох. Вона бере дуже активну участь саме в організаційних моментах асоціації «Спортсмени за Україну».
Вони запросили мене на захід, де нагороджували найкращих спортсменів року в Німеччині, щоб я міг розказати про те, що коїться в Україні, поговорити із спортсменами, організаторами та спонсорами. На цій церемонії також був наш олімпійський чемпіон Юрій Чебан.
Там я познайомився з Єнсом Штайнігеном. Його знають як спортсмена, але у нього своя юридична компанія і він дуже хороший юрист. В нього взагалі дуже цікава біографія. Свою перше юридичну справу він виграв ще коли був спортсменом.
У Східній Німеччині ледве не примусово змушували спортсменів приймати допінг у 90-х. Були судові розслідування на цю тему. Штайніген виграв суд у НОКу Німеччини, який тоді очолював теперішній президент МОК Томас Бах».
«Без допомоги ми б зараз не мали такого великого представництва у скелетоні»
З цього часу родина Гераскевичів та «Спортсмени за Україну» активно співпрацюють.
«У них багато ініціатив, - продовжує Владислав. - Наскільки я знаю, вони найбільшу кількість допомоги відправляють у Харків - у них там теж є контакти. Також підтримали спортивну школу у Чернігові, де займаються багатьма видами спорту. Відправляли навіть теплі речі на зиму. Трішки речей отримали наші юніори, які зараз займаються скелетоном.
Вони нам дуже багато допомогли і ми мали змогу почати заняття зі скелетоном саме через їх допомогу для цих дітей. Якщо б цього не було то, напевно, ми б зараз не мали такого великого представництва у скелетоні. А воно сильно збільшилось за останні роки.
«Спортсмени за Україну» регулярно проводять дитячий спортивний день. Вони запрошують українських та німецьких дітей і в такому спільному колі проводяться майстер-класи з різних видів спорту. Запрошуються для цього видатних німецьких спортсменів.
Мене також кличуть. Там я спілкуюся з батьками і дітьми. Скільки я був на цих заходах, то бачив, що дуже багато людей залишилися в захваті і отримали допомогу. Зараз діти вже займаються у спортивних секціях.
«Спортсмени за Україну» часто присутні на різних спортивних заходах. Наприклад, пройшов етап Кубка світу з біатлону в Рупольдингу - в них там був свій стенд. Тобто там можна підтримати Україну і зробити донат. Наприкінці літа проводили гольф-турнір. Туди приїжджали представники Unbroken і Яна Степаненко. Також вони співпрацювали і допомагали збирати кошти для протезування поранених».
«Завжди буду вдячний за все, що вони роблять»
А ця історія вразить вас у саме серденько. Ми вже кілька разів згадували у цьому тексті про Фелікса Лоха – це жива легенда німецького санного спорту. Він є військовослужбовцем – прикордонником. Тобто за німецьким законом не може зараз заїхати на територію України.
Але на початку повномасштабного вторгнення він їздив до кордону і допомагав евакуйовували людей. Ба більше, домовився про житло для них.
«Для мене це дивовижно і я завжди буду вдячний за все, що вони роблять і продовжують робити, навіть не враховуючи на те, що зараз загалом увага до України сильно падає.
Вони продовжують допомагати, проводити дуже круті проєкти на підтримку України. І, звичайно, що ось це дуже надихає. Там реально дуже багато ініціатив і все навіть важко перелічити. От нещодавно були в Україні і привозили допомогу. Насправді, це не настільки велика організація. І люди реально жертвують своїм особистим часом.
Це просто щире бажання допомогти українцям та українським спортсменам. І щире бажання зробити цей світ кращим для нас».
Залишається сказати всім учасникам асоціації «Спортсмени за Україну» Danke!
Фото: Athletes for Ukraine
Інші пости блогу
