Підтекст матчу з Грузією: партія Каладзе топить за РФ та взяла фото руйнувань України для агітації проти опозиції
Але багато грузинів хочуть в ЄС та підтримують Україну.
Це вболівальники збірної Грузії показують свою солідарність з народом України під час Євро-2024. Для обидвох країн цей чемпіонат Європи означав набагато більше, ніж просто футбол.
Україна змогла вийти на турнір під час кривавої і жорстокої повномасштабної війни, яка триває з лютого 2022 року. Зайвим буде нагадувати, що для нас це була можливість нагадати світу, що війна триває.
Грузія пережила свою війну з росією у 2008 році, 20% її території окуповано – там створені фейкові республіки «Абхазія» та «Південна Осетія». Минулого року проросійська влада своєю політикою та суперечливими законопроєктами спричинила масові протести в країні. Виступ збірної в Німеччині став для країни моментом радості на тлі соціальних та політичних протиріч.
Сьогодні ж Україна зіграє з Грузією в матчі Ліги націй. Українські та грузинські вболівальники проведуть фан-матч і обіцяють на стадіоні разом скандувати відомі всім кричалки. В той час правляча партія Грузії дрейфує в бік росії і цинічно використовує війну в Україні для своєї передвиборчої агітації.
Каха Каладзе: «Українізації Грузії не відбудеться»
Про політичні стосунки між Україною та Грузією можна дуже багато говорити. Якщо зробити це дуже коротко, то чимало людей в Грузії підтримують Україну, а влада – ні.
Все може змінитися вже цього місяця, коли в країні 26 жовтня пройдуть парламентські вибори. Грузини фактично робитимуть доленосний вибір – майбутнє з росією чи з Європейським Союзом.
Формально Грузія з кінця минулого року залишається кандидатом на вступ в ЄС. Але станом на сьогодні переговори між Тбілісі та Брюсселем фактично заморожені після ухвалення закону про «іноземних агентів».
Цей закон зобов'язує організації, які отримують щонайменше 20% грошей з-за кордону, реєструватися в органах влади. Опозиція в Грузії називає його «російським законом», оскільки він повторює законодавство в Росії. І є першим кроком до встановлення диктатури.
Люди побоюються, що це законодавство призведе до витіснення з країни правозахисних організацій, екологічних груп, журналістів, служб підтримки ЛГБТК тощо. Перша в історії президентка Грузії Саломе Зурабішвілі назвала цей закон «негрузинським, неєвропейським і недемократичним». Вона намагалася, але не змогла його заблокувати. Влада президента в Грузії обмежена згідно з новою конституцією.
Грузини вийшли на масові протести ще на початку травня 2023 року. На них люди висловлювали свою антиросійську позицію і підтримували євроінтеграцію країни. Мітингарі також показували свою підтримку України – співали наш гімн, кричалку про путіна і тримали синьо-жовті прапори. Силовики натомість використовували проти людей сльозогінний газ, водомети і стріляли в повітря з пневматичної зброї.
«Я хочу ще раз сказати всім і всередині країни, і за її межами – українізації Грузії не відбудеться. Те, що відбувається зараз у Тбілісі, схоже на процеси, які були в Україні 2014 року», – таку заяву зробив лідер «Грузинської мрії», мер Тбілісі та ексфутболіст «Динамо» Каха Каладзе.
«Грузинська мрія» використала в агітації фото руйнувань в Україні через війну
Дані опитувань свідчать, що проєвропейські опозиційні партії Грузії можуть отримати загалом 55% голосів виборців на парламентських виборах. За правлячу проросійську партію «Грузинська мрія» проголосували б 33% грузинських виборців.
Партія намагається переконати якомога більшу кількість людей голосувати за них, і для цього політики маніпулюють на темі війни в Україні. «Грузинська мрія» розмістила на своїх передвиборчих банерах фотографії руйнувань в Україні через війну. На плакатах є написи «Ні війні» та перекреслені назви опозиційних партій Грузії.
Наприклад, зліва на цих цинічних колажах зображені українські будівлі та церкви, знищені російськими ударами. Наприклад, драмтеатр у Маріуполі. А праворуч – фотографії споруд, зведених або відреставрованих проросійським бізнесменом Бідзіною Іванішвілі, який є засновником «Грузинської мрії».
Прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що народ Грузії не мав інформації про те, що відбувається в Україні, а ці банери «оголили» правду.
В МЗС України розкритикували спроби керівництва Грузії втягнути Україну у внутрішньополітичні процеси напередодні парламентських виборів.
Грузія відмовляється надавати Україні військову допомогу, а Київ – видавати урядовців часів Саакашвілі
Після початку повномасштабного вторгнення Україна розраховувала на підтримку Грузії як ще однієї країни, яка постраждала від російської агресії. Народ Грузії і справді активно підтримує Україну. Грузини виходили на багатотисячні антивоєнні мітинги, приймали українських біженців, збирали кошти на генератори. Ба більше, на боці України воюють близько півтори тисячі грузинських добровольців.
Але офіційний Тбілісі поводиться не так однозначно. З одного боку Грузія засудила визнання росією «ДНР» та «ЛНР», повномасштабне вторгнення в Україну та не визнала псевдореферендуми на окупованих територіях. Країна прийняла понад 25 тисяч біженців з України і витратила близько 12 млн доларів на гуманітарну допомогу. Влада країни впевнена, що «достатньо робить для України».
Проте Грузія відмовилася вводити економічні санкції проти росії і запроваджувати візовий режим з країною-агресором. Також офіційний Тбілісі відмовляється надавати Україні військову допомогу та озброєння, яке країна отримала перед війною з росією у 2008 році від Києва. У Грузії говорять, що Україна не передала його країні, а продала за багатомільйонною угодою.
Крім цього є ще одне спірне питання між країнами, яке зробимо ці стосунки прохолодними. Керівництво України неодноразово зверталось до грузинських колег щодо звільнення з ув'язнення колишнього президента Міхеіла Саакашвілі. Натомість Грузія вимагає від України видати їй урядовців часів його президентства.
«Українська влада не виявила необхідної поваги до грузинської держави та не передала злочинців Грузії», – йдеться у заяві грузинської влади.
Ющенко їздив у Тбілісі у 2008 році, а Чорноморський флот зайняв головний порт Грузії
16 років тому відбулася П’ятиденна війна, Серпнева війна або Війна 888 – російська агресія проти Грузії. Росіяни назвали свій напад «операція з примушення до миру». Результат – визнання Південної Осетії та Абхазії росією, створення там російських військових баз і розрив дипломатичних стосунків між країнами.
Тоді президент України Віктор Ющенко підтримав Грузію і навіть приїхав до Тбілісі у момент загрози наступу росіян на місто.
«З одного боку, так, Україна допомагала системами ППО і спеціалістами. Але, з іншого боку, було дуже вимучене і без згадки про те, що росія – агресор, рішення парламенту. Навіть деякі демократичні сили не хотіли мати тертя з кремлем.
Особисто я тоді телефонував різним зіркам, медійним людям і просив, щоб організували бодай якусь пресконференцію на підтримку. Дехто погоджувався, а дехто говорив: «У мене ж концерти в москві, я не можу, я їжджу до Росії, то краще помовчу».
З людьми було легше. Здебільшого в українців було розуміння, що це агресія», – розповідав минулого року журналіст Бачо Корчилава. Під час війни він був пресаташе посольства Грузії в Україні.
У своїй заяві МЗС України висловило занепокоєння ескалацією конфлікту, закликало росію вивести свої війська з території Грузії і проявити стриманість. Але було ще дещо. Україна застерігала російську сторону від участі кораблів Чорноморського флоту в конфлікті навколо Південної Осетії. Звісно, окупанти не слухали.
У війні безпосередню участь взяла група кораблів російського флоту на чолі з флагманом ракетним крейсером «Москва». Морська піхота Чорноморського флоту зайняла головний порт Грузії Поті і знищила на рейді всі грузинські катери і кораблі, які мали військове маркування, заклавши в них вибухівку.
Згодом українська сторона визнала, що міждержавні угоди, які регламентують перебування російського флоту в Україні, не містили обмеження на військове застосування.
«Троє моїх друзів загинули в Україні»
Фото з цим плакатом вже два роки стоїть на обкладинці в Ґочі Тандарашвілі (у футболці кольору хакі). Він відомий грузинський гуморист, телеведучий і відданий фанат футболу. Ґоча особисто знайомий з Володимиром Зеленським, має багато друзів у Львові, а сьогодні в Познані піде на матч Грузія – Україна.
«Я думав, що ми про спорт будемо говорити, а не про політику, – сміється Тандарашвілі. Спілкуємось напередодні зустрічі України і Грузії. – У мене подвійне відчуття. Я приїхав на гру з Україною, ми проведемо фан-марші, у нас буде фан-матч і зустріч з моїми друзями. Українці і грузини в один голос будуть кричати спільні меседжі, передати привіт, кому треба.
З іншого боку, якби не ця війна, то гра була б в Україні. Ми б разом святкували цю подію з моїми українськими друзями, не зважаючи на результат. У мене багато близьких знайомих живуть у Львові, і зараз вони не можуть поїхати на футбол. І я про це шкодую, але сподіваюся, що дуже скоро ми знову будемо разом.
Що стосується майбутніх виборів, то я думаю, що переможе грузинський народ. Люди підтримують Україну – багато грузинів воюють на вашому боці, а троє моїх друзів загинули в Україні. Одного з них я знав з дитячого садочка.
Завжди кажу, що якби у 2008 році, коли росія напала на нас, вся Європа і світ ось так постояли за нас, то всього цього не було б зараз – ні у 2014 році, ні у 2022-му. Тоді тільки президенти України, Польщі і балтійських країн приїхали до нас».
Фото: фейсбук Гочі Тандарашвілі, інстаграм збірної Грузії
