«Зінченко напихав, що я не знав англійської, але я виправився». Перше інтерв'ю Ярмолюка в «Брентфорді»
«Мав 4 уроки на тиждень та за декілька місяців підтягнув».
Єгор Ярмолюк – молодий український талант, від якого чекають прориву цього сезону.
Влітку «Брентфорд» оголосив про підписання нового контракту з 19-річним півзахисником. Нова угода розрахована на 5 сезонів. Ярмолюк перейшов у клуб АПЛ з «Дніпра-1» за 1,5 мільйона євро минулого літа.
Минулий сезон Єгор провів у дублі, де своєю грою заслужив переведення в основну команду «Брентфорда». Українець поки не встиг дебютувати за «бджіл» в матчі АПЛ.
З Єгором спілкуємось пів години по відеозв’язку після командної фотосесії.
«У «Брентфорді» мені надали працівника з України»
– Єгоре, ви дебютували за «Дніпро-1» в УПЛ у 16 років. Як ви так швидко вийшли на такий рівень?
– Рано почав тренуватись з першою командою. Дуже рано все почалося для мене, але це все було завдяки тому, що я наполегливо працював та йшов до своєї мрії. Вийшло так, що отримав таку нагоду дебютувати у 16 років.
Не буду приховувати: були переживання до того, як вийшов на поле.
– У ЗМІ вас часто називають новим Ярмоленком, і не лише через схожість прізвищ. Як ви ставитеся до таких порівнянь? Чи коректно так говорити?
– Я про це вже чув – і не раз. Мені дуже приємно, коли мене порівнюють з таким футболістом, який виступав на топ-рівні. Дуже цьому радий. Буду далі працювати, щоб досягти того рівня, якого досяг він.
– Більшість молодих талантів в Україні потрапляють в «Динамо» або «Шахтар». Наскільки ви були близькі до цього?
– Були такі перемовини і з «Динамо», і з «Шахтарем», але у мене була ціль поїхати в Англію. Вважаю, що це ціль для кожного гравця в Україні та в світі.
– Як виник варіант з «Брентфордом» і чому вирішили прийняти пропозицію свого теперішнього клубу?
– Спочатку я не вірив своїм очам, коли потрапив сюди. Мені з усім дуже допомогли, клуб мене дуже тепло прийняв. Мені надали працівника клубу з України. Зараз я дуже радий, що опинився саме тут, адже я прогресую в цьому клубі.
– Влітку ви підписали новий 5-річний контракт. Це додало впевненості?
– Це було нелегко, але я отримав те, що мав отримати від клубу. Мені дуже приємно, що вони цінують мою роботу і дали мені привід зрозуміти, що я маю бути тут, що я потрібен клубу.
– Що вразило найбільше в роботі клубу?
– Ми завжди працюємо з м’ячем. На кожному тренуванні ти маєш працювати добре, ти не можеш розслабитись. Кількість тренувань залежить від нашого графіку. Дуже багато тактики. Ми отримуємо насолоду від наших тренувань, а не просто бігаємо.
– Клуб відомий своїм єднанням з вболівальниками. Опишіть атмосферу на домашніх матчах «Брентфорда».
– Так, вболівальники тут божевільні. Завжди повний стадіон, всі дуже близько один до одного. Немає якоїсь великої відстані від вболівальників до гравців. Всі як одна сім’я.
Атмосфера справді незабутня. Кожна гра – це повні трибуни. Для мене це кайф.
«Мав чотири уроки англійської на тиждень»
– Як оціните свій перший сезон в Англії?
– Провів сезон з «Брентфордом Б». Вважаю, що це був непоганий сезон для мене до того, як я отримав травму. Я був у дуже добрій фізичній і тактичній формі. Відіграв багато гарних матчів і отримав травму. Після травми було нелегке відновлення. Але з таким ставленням, яке тут є, мені вдалось зробити це якомога швидше. Я мав свого фізіотерапевта та підтримку від клубу, від тренерів та від усіх.
– Який матч вам запам’ятався найбільше?
– Запам’ятались ті матчі, в яких я потрапляв до заявки першої команди у прем’єр-лізі. Наприклад, коли ми приїхали на виїзд до «Манчестер Сіті». Був повний стадіон, а наша команда перемогла – 2:1. Я тоді не вийшов, але ці емоції були незабутніми.
– Чи не тисне на вас те, що ви досі не дебютували в АПЛ?
– У мене немає цього тиску. Я просто чекаю на свій шанс та працюю.
– Чи була розмова з тренером на цю тему?
– З тренером ми спілкуємося тільки про футбол, про тактику гри. Ми не спілкуємось про те, коли, де і чому я вийду. Я не можу у нього запитувати про це, не можу таке вирішувати. Тому я просто маю чекати та працювати над собою.
– Дебютувати за «Брентфорд» в офіційному матчі вам вдалося у матчі Кубка Ліги. Пригадайте, як все пройшло?
– Емоції були шалені – повні трибуни, було дуже багато вболівальників. Був мандраж до того моменту, коли я вийшов на поле. Потім просто почав грати, насолоджуватись грою. Це був не той результат, який ми хотіли, але мене привітали у роздягальні після гри.
– Як тренер зараз бачить вашу роль в команді та місце на полі?
– Тренер бачить мене у центрі поля. Я можу зіграти як «шістку» чи «вісімку», так і «десятку».
– Руслан Ротань говорив: «Мінус Ярмолюка – тактична виучка, але в «Брентфорді» йому це виправлять». Як зараз у вас з цим?
– Так, я бачив це. Прислухався до цієї думки і, думаю, з часом виправив це. Побачимо як буде виходити на полі.
Ми провели дуже хороші збори в Америці, мали ряд ігор з командами АПЛ. Отримав дуже хороший досвід для себе та для команди, познайомився з усіма поближче.
– Ваші тренери в Україні говорили, що ви дуже швидко вчитеся. В Англії так само, чи мова додає труднощів?
– Спочатку у мене були труднощі з мовою, але зараз я вільно спілкуюсь з тренерами та з партнерами по команді, це вже не проблема для мене. Зараз мені, звісно, легше.
– Як вчили англійську?
– Мав чотири уроки на тиждень. З моменту мого переходу я нічого не знав, та за декілька місяців підтягнув. Зараз це дуже легко для мене. З тренером завжди спілкуюсь англійською. Дати інтерв’ю англійською, думаю, не буде проблемою для мене. Я взагалі майже нічого не знав, все вивчив тут.
«Всі рідні в Україні. Тут я проживаю зі своєю дівчиною і песиком Олексієм»
– Ви переїхали до Англії в зовсім юному віці – у 18 років. Як пройшла ваша адаптація в новій країні?
– Мені не було важко. Я жив своєю мрією. Так, перші дні, тижні було не дуже легко, але мені з цим допомогли. Зараз я вже на тій стадії, коли відчуваю себе як вдома.
У мене є своє житло недалеко від бази, тому мені комфортно добиратись на кожне тренування – це 10 хвилин. До центру Лондона – хвилин 20-25.
– Звикли до лівостороннього руху?
– Я вже звик до цього. Для мене це вже не є якоюсь пасткою, як було спочатку.
Проблема була тільки з мовою на початку. А так більше нічого важкого не було.
– Як вам англійська кухня? Вона не всім заходить.
– Якщо порівняти з українською кухнею, то наша – найкраща.
– Де любите проводити вільний час? Можливо, є вже улюблені місця?
– Моя сім’я, всі рідні в Україні. Тут я проживаю зі своєю дівчиною. Ми маємо песика, якого звати Олексій. Це не на честь когось, просто так вирішили.
Гуляю з моїм песиком – моїм маленьким другом. Часто ходимо гуляти в парк. Іноді можемо посидіти в кафе.
– Як на вас психологічно впливає війна та хвилювання за рідних?
– Звичайно, є хвилювання за мою сім’ю, мою країну. Це нелегкі часи для нас. Ми підтримуємо зв’язок, підтримуємо один одного. Сподіваємось, що це якомога швидше закінчиться, і ми знову зустрінемось.
«Якщо почну грати в АПЛ, то матиму шанс і в збірній України»
– Бачила ваше фото з Миколенком після матчу з «Евертоном». Про що спілкувались?
– Про життя, про футбол. Вже не дуже хотіли після того матчу говорити про футбол.
– З ким з українських футболістів в АПЛ спілкуєтесь?
– Підтримую зв’язок з Зінченком і Миколенком. Ми завжди на зв’язку. Можемо іноді списатись, вони дадуть якусь пораду.
– Яку пораду вам дав Зінченко?
– Вчити англійську мову. Ми з ним зустрілись на базі «Арсенала». Тренери «Брентфорда» сказали йому, що я нічого не знаю, і він мені напихав, але потім я виправився, і зараз вже все добре.
– У вас з ним схожі історії. Ілля Забарний говорив, що Зінченко – це приклад для вас.
– Це гарний приклад для мене. Потрібно просто терпіння і працювати, працювати, працювати…
– Чиї матчі з українських футболістів дивитеся?
– Почав дивитись «Жирону», коли Довбик перейшов туди. Дуже радий за нього. У них дуже хороші результати на початку сезону.
– УПЛ дивитесь?
– Інколи можу глянути. Це теж цікаво. Я маю друзів в Україні, цікаво дивитись за ними. Дивлюсь «Динамо», «Дніпро-1», «Шахтар».
– Ви працювали з Ротанем та Мельгосою в молодіжці. Чим відрізняється їхній футбол?
– Це різні тренери, трошки інші гравці, але стиль не сильно відрізняється. Намагаємось завжди грати через пас, будувати нашу гру.
– Судаков отримав виклик у збірну у 18 років і зараз вже є гравцем основи. Чи спілкувалися ви вже з Ребровим і чи готові до першої команди країни?
– Саме для цього я тут і працюю. Думаю, що якщо я почну грати в прем’єр-лізі, то матиму шанс і в головній команді країни.
Фото: інстаграм Єгора Ярмолюка, «Брентфорд»
