У власника новачка УПЛ «Епіцентра» ціла спортивна імперія – і футбол там поки не на першому місці
Волейбол, важка атлетика та високі посади Гереги.
Вперше цей текст було опубліковано у січні 2025 року
У матчі 5-го туру чемпіонської групи Першої ліги «Епіцентр» переміг ЮКСУ (1:0). Команда достроково забезпечила собі вихід в УПЛ. В активі у неї 44 очки й перше місце. Клуб вже не опуститься нижче другого місця, що гарантує йому підвищення у класі.
Для цієї команди з Хмельниччини, яка торік вперше впритул наблизилась до підйому в еліту (зіграла в стикових матчах за місце в Премʼєр-лізі, де поступилась «Вересу»), підвищення в класі може стати хоч досі незнаним, але очікуваним успіхом. Як-не-як за її спиною – одна з найбільших компаній України, на чолі якої глибоко занурений у спорт власник.
Олександр Герега уже понад десятиліття є помітною фігурою в українському спорті. Його інтерес не обмежується лише футболом та лише володінням футбольним клубом. По суті у голови сімейства Герег є імперія в спорті, що простягається на три види та керівні посади в них – і футбол в ній поки явно не головний вид.
Футбол
У грі номер один Герега зʼявився на помітних ролях задовго до того, як у 2019 році прийшов у нікому невідомі «Дунаївці» з однойменного міста в Хмельницькій області, які після цього стали професійним клубом, перейменованим на честь мегакомпанії. Для Олександра та його сімейного бізнесу велика історія у футболі почалась зі створенням у 2008 році Української премʼєр-ліги. Саме «Епіцентр» став першим титульним спонсором ліги, яка кілька наступних років мала імʼя мережі будівельних гіпермаркетів.
Через три роки у 2011-му «Епіцентр» зробив крок далі та став національним спонсором Євро-2012, домовившись про співпрацю з УЄФА в рамках українсько-польського турніру.
Генеральний директор UEFA Events SA та співвласниця мережі «Епіцентр» Галина Герега у 2011 році
Наступною була довготривала спонсорська співпраця спочатку з УАФ, а потім з національною збірною України з футболу, на тлі чого в часи президентства Андрія Павелка Олександр Герега отримав одну з керівних посад в асоціації – став її віцепрезидентом та членом виконкому. Однак з приходом в УАФ Андрія Шевченка рік тому Герега з Будинку футболу пішов.
Та не лише в українському футболі «Епіцентр» укладав спонсорські контракти. Пригадати хоча б партнерство з «Вольфсбургом», в рамках якого лого мережі гіпермаркетів зʼявлялось на домашніх матчах німецького клубу впродовж сезону 2015/16.
Чи масштабну співпрацю компанії Герег з мадридським «Реалом», завдяки якій в Україні зʼявилась мережа соціально-спортивних шкіл для дітей із соціально незахищених родин від фонду іспанського гранда. Першу таку відкрили у 2018 році в Тернополі, загалом на сьогодні їх в країні 15, повідомляє сайт «Епіцентру».
Олександр Герега, Альваро Арбелоа та Галина Герега в Тернополі у 2020 році
Власне спонсорством вважається й опіка компанією футбольного клубу «Епіцентр». Попри те, що ним буквально володіє сімʼя Герег – син Олександра та Галини Тарас є його співзасновником разом з начальником служби безпеки усієї мережі гіпермаркетів Іваном Черноногом.
Втім, входження Герег у клуб футбольних власників могло бути гучніше, ніж плавний підйом з низин провінційного клубу з рідного для них регіону. Бо у 2018 році – за рік до приходу в «Дунаївці» – повідомлялось, що Олександр веде перемовини з Петром Димінським та Ігорем Коломойським про покупку в них львівських «Карпат».
Однак в щось конкретне вони не вилились, а Герега-старший потім коментував ситуацію так: «Ми розмовляли, але «Карпати» не продавалися. Але навіть якби продавалися, мене футбольний клуб не цікавить. Я хочу приїжджати на футбольний стадіон і звідти вийти з нормальним настроєм, а не щоб серце вистрибувало, ні».
Судячи з поступу «Епіцентру» за останні роки, Герега або змінив ставлення, або не зовсім то й переживає за команду, яка представляє сьогодні Камʼянець-Подільський.
Важка атлетика
Інша справа – важка атлетика, яка є чи не найулюбленішим видом для Олександра. Якщо його інтерес до футболу просто вигідний просуванням бренду «Епіцентра», то до важкої атлетики відчувається більше сентимент Гереги. Тут він доріс до значно більшого впливу.
З 2008 року компанія «Епіцентр» почала, як свідчить її офіційний сайт, вкладатись в розвиток цього виду спорту та його інфраструктуру. Зокрема спочатку на Хмельниччині, а згодом і в інших куточках країни зʼявились брендові мультиспортивні клуби «Епіцентр», розраховані як для занять дітей, так і для підготовки дорослих спортсменів.
Наприклад, одним з тутешніх вихованців став український важкоатлет Олексій Торохтій – володар золотої медалі на Олімпіаді-2012 в Лондоні, яку в нього, втім, у 2019 році МОК відібрав через доведене вживання допінгу в той період.
Олексій Торохтій на змаганнях в трико з лого «Епіцентра»
У 2013 році Олександр Герега, тоді народний депутат від «Партії регіонів», вийшов на вершину важкої атлетики України – став президентом федерації з цього виду, яку відтоді й очолює. Коментуючи прихід на посаду, власник «Епіцентру» сказав:
«Ми відразу маємо вселити надію в спортсменів, що важка атлетика не тільки жива, але й отримує новий імпульс. Ми повинні зняти з них масу побутових проблем – харчування, коштів для поїздок на змагання».
Що з цього вийшло? Якщо відштовхуватись від суто спортивних результатів на світовій арені, то за президентства Гереги в України у важкій атлетиці:
- жодної олімпійської медалі;
- пʼять медалей чемпіонатів світу (золото Аліни Марущак (2021); срібло Каміли Конотоп (2023) та Дмитра Чумака (2018); бронза Світлани Самуляк (2021) та Дмитра Чумака (2015))
- одна медаль юнацьких ОІ (бронза Софії Зенченко, Нанкін-2014).
Навряд це схоже на імпульс, адже медалі на ЧС українці брали й до цього, як і олімпійські медалі, до речі.
При цьому не варто й забувати, що йдеться про важку атлетику – вид спорту, який тісно переплетений з допінговими скандалами, а в Україні лідирує за кількістю відібраних олімпійських медалей через доведений допінг (згадуємо Торохтія). Крізь цю призму й слід сприймати високі результати чи їхню відсутність. В тому числі у період правління Гереги, «Епіцентр» якого, як офіційний партнер ФВАУ, стимулює важкоатлетів призовими на досягнення на міжнародній арені.
Наприклад, восени минулого року той же Дмитро Чумак отримав фінальний вирок у своїй справі про підкуп допінг-офіцера, через що ще з 2021 року був відсторонений від змагань, а у 2022-му закінчив карʼєру. Його в підсумку покарали дискваліфікацією на шість років, а його тренера Михайла Мацоху як співучасника взагалі дискваліфікували пожиттєво.
Дмитро Чумак
Є ще історія Аліни Марущак. У 2021 році важкоатлетка здобула перше в історії України золото на ЧС з важкої атлетики, що безсумнівно мало б сприйматись як вагоме досягнення під правлінням Гереги. Але вже за два роки вона ж потрапила в допінг-скандал, коли в її пробі виявили заборонену речовину гідрохлортіазид.
І це тільки найгучніші приклади серед інших, які мало не коштували Україні втрати квоти у важкій атлетиці на ОІ-2024 у Парижі.
Та на цьому скандали в українській важкій атлетиці під головуванням Гереги не закінчуються. В кінці 2024 року Міністерство молоді та спорту доручило призначити головним тренером жіночої збірної України з важкої атлетики Олега Полякова, який у 2014 році їздив разом зі своїми підопічними працювати у Севастополь після окупації. Хоча конкурсна комісія рекомендувала призначити на цю посаду олімпійську чемпіонку Наталію Філоненко.
І в цьому рішенні звинуватили саме Герегу. Заслужений тренер України з важкої атлетики Анатолій Орлов сказав буквально таке: «Бабло рулить. Президент Федерації важкої атлетики України зробив тиск на Міністерство молоді та спорту України, і міністр з ним погодився. […] Тепер збірна України буде проводити навчально-тренувальні збори на базах олігарха, і бюджетні кошти за допомогою міністерства пройдуть в кишені».
Дійсно, згідно з Єдиним календарним планом спортивних заходів на 2025 рік від Мінспорту, низка навчально-тренувальних зборів українських важкоатлетів заплановані саме у Хмельницькій області, де є пʼять спортклубів «Епіцентр». Наприклад, в одному з них, що розташований в місті Городок, раніше в тому числі проводився чемпіонат України з важкої атлетики. Що в тому числі сприймалось як політичний піар, адже йшлося про округ нардепа Гереги.
В підсумку у важкій атлетиці, як і у футболі, також простежується не лише спортивний інтерес власника «Епіцентру». Тільки тут роль сімʼї Герег більша, хоч це й не так помітно через слабшу популярність виду.
Волейбол
Якщо Танос збирав камені вічності, то колекція Гереги – це топпосади у спортивних структурах. Крім віцепрезиденства в УАФ (в минулому) та президентства у ФВАУ, Олександр також є членом НОК України, а ще віцепрезидентом Федерації волейболу України. Бо волейбол – третій кит спортивної імперії Герег.
Перед приходом у ФК «Дунаївці» Герега у 2018 році заснував у рідному Городку волейбольний клуб «Епіцентр-Подоляни». Так в українському волейболі зʼявився колектив, який в дебютний же сезон в Суперлізі взяв срібло, а після недавньої кончини «Прометея» та переїзду «Барком-Кажанів» до Польщі став чи не головним клубом країни.
Хоч сьогодні в активі «Епіцентр-Подоляни» лише одне чемпіонство, збільшення їхньої кількості – лише питання часу через меншу кількість конкурентів. І те, що команда з Городка у двох минулих сезонах ставала володарем Кубка України, є тому підтвердженням.
Гравець «Епіцентр-Подоляни» Максим Дрозд та Олександр Герега
Також у ще одного дітища Гереги один з найкращих залів країни, в якому в тому числі часто відбуваються фінали головних змагань ФВУ. Ну бо в федерації Олександр якраз й відповідає за чоловічий волейбол, про що колись розповідав президент організації Михайло Мельник: «В мене є два серйозних віцепрезиденти. Олександр Герега відповідає за чоловічий волейбол, а Володимир Дубинський – за жіночий».
До всього саме Герега, за словами того ж Мельника, мав будувати в Україні новий волейбольний зал, в якому Україна могла приймати поєдинки Євроволею-2023. Але його проведенню завадила повномасштабна війна.
«Сподіваюсь, що під турнір вдасться збудувати щось в Києві. […] Мова йде про те, що буде побудований новий зал. Скоріш за все за це візьметься мій віцепрезидент Олександр Герега, збудує його. Питання тільки, де саме», – говорив президент ФВУ у 2020 році.
Зал спорткомплексу «Епіцентр» у Городку
Тоді ж йшлося про бажання власника «Епіцентру» збудувати цей зал в рідній Хмельницькій області. А саме в Шепетівці. В будь-якому разі ті обставини продемонстрували вагу та значення Гереги в українському волейболі. Тим примітніше, що з часом він зацікавився не лише ним.
У 2021 році в польських ЗМІ зʼявилась інформація, що Герега може стати власником польського волейбольного клубу «Верва» з Варшави. Начебто тоді Олександр вів перемовини щодо покупки команди, але як і у випадку з футбольними «Карпатами» це нічим предметним не закінчилось. Начебто, не закінчились.
Бо сьогодні одним зі спонсорів «Верви», яка уже виступає під новою назвою «Проєкт», є український завод з виготовлення керамічної плитки Epicentr Ceramic Corporation, що входить в групу компаній «Епіцентру».
Ба більше, в наглядову раду «Проєкту» входить Юлія Максименка. Це керівна директорка підрозділу «Інтерспорт Україна» - компанії, що опікується мережею українських магазинів спорттоварів швейцарського бренду Intersport, які з 2016 року розвиває саме «Епіцентр».
Схоже, як і футболі, ця історія з «Проєктом» може бути повʼязана з бізнес-інтересами власників «Епіцентру» в Польщі. Річ у тому, що минулого року, згідно з інформацією в ЗМІ, дружина Олександра береги Галина стала співвласницею компанії Intersport Polska SA, що відповідно розвиває мережу магазинів цього бренду у Польщі.
Що вкотре нагадує, що у спорті Олександр Герега та його сімʼя не лише через спортивний інтерес до нього.
Фото: УАФ, «Епіцентр - дітям», gerega.org.ua, volleyball.in.ua
Інші пости блогу
