Матвій Пономаренко – найкращий бомбардир Юнацької ліги УЄФА, а що сталося з його попередниками?

Цей пост написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте його плюсами та коментарями.

***

Юнацька ліга УЄФА була заснована 2013 року і з того часу відбулося вже 11 розіграшів змагання (сезон 2020/21 було скасовано через COVID-19). Турнір був створений для розвитку молодих талантів і за ці роки через нього пройшла велика кількість сучасних зірок європейського футболу. Втім, як це часто буває, якісна гра і висока результативність на юнацькому рівні не завжди допомагає якісно перейти на дорослий рівень і допомогти основній команді у здобутті трофеїв.

Саме тому ми сьогодні подивимось як склалась доля попередніх володарів золотої бутси Юнацької ліги УЄФА і дізнаємось які перешкоди необхідно обійти Матвію Пономаренку, аби отримати хорошу кар'єру.

2013/14 - Мунір Ель-Хаддаді, («Барселона») - 11 голів

Мунір святкує перемогу у Юнацькій лізі УЄФА. / uefa.com

Виступи на турнірі: Перший розіграш турніру одразу розкрив нового перспективного гравця, про якого заговорили усі. Мунір забив 11 голів у 10 іграх змагання, включно з голом у чвертьфіналі проти «Арсенал» (4:2), у півфіналі проти «Шальке-04» (0:1) та дублем у фіналі проти «Бенфіки» (3:0), фактично ставши творцем успіху каталонців у новоствореному турнірі.

Перехід на дорослий рівень: Вже на наступний сезон головний тренер «блаугранас» Луїс Енріке включив гравця до заявки першої команди. Мунір вдало увірвався у дорослий футбол: 24 серпня 2014 року він дебютував у Прімері на «Камп Ноу» проти Ельче та зумів одразу забити гол, ставши наймолодшим гравцем клубу, який забив у першому матчі в чемпіонаті (18 років і 357 днів). На той момент «Барселона» була однією з найкращих команд світу, тому природно, що Мунір не мав багато ігрового часу, поступаючись убійному атакувальному тріо Мессі-Неймар-Суарес. Тим не менш, молодий талант провів по три матчі в Кубку Іспанії та Лізі чемпіонів, а також провів 10 ігор у чемпіонаті, вигравши усі ці трофеї, що для дебютного сезону було непоганим показником. Того ж року Мунір дебютував і за збірну Іспанії, зігравши 8 вересня у переможному матчі проти Македонії (5:1).

У наступному сезоні 2015/16 він продовжив свій прогрес, забивши вісім голів у всіх турнірах, що стало його найрезультативнішим сезоном за «Барселону», допомігши команді знов виграти національний дубль, при цьому 5 голів у Кубку короля зробили його найкращим бомбардиром турніру. Здавалось, кар'єра Муніра буде успішною і надалі, і молодий футболіст зможе стати новим Мессі, про що вже писали місцеві ЗМІ, але кар'єра гравця різко пішла на спад. На початку сезону 2016/17 він забив гол у Суперкубку Іспанії проти «Севільї» (2:0), вигравши з командою ще один трофей, але для отримання ігрової практики гравця відправили в оренду, де він по сезону виступав за Валенсію та «Алавес».

У складі останнього він зіграв загалом 37 матчів, збільшивши свій бомбардирський рекорд до 14 голів, завдяки чому отримав шанс повернутись до «Барселони» на початок нового сезону 2018/19. На цей час команда вже втратила Неймара, але його місце добре закрили Філіпе Коутінью та Усман Дембеле, тому зігравши лише кілька матчів, здебільшого виходячи на заміну під керівництвом тренера Ернесто Вальверде, в яких він мало що зміг продемонструвати, Муніра виставили на зимовий трансферний ринок.

Подальша кар'єра: Мунір намагався перезапустити кар'єру у Севільї, з якою здобув свій останній трофей у кар'єрі, вигравши Лігу Європи 2019/20, але основним гравцем так і не став. Надалі виступав у складі іспанських середняків «Хетафе і «Лас-Пальмаса, а у нинішньому сезоні бореться за виживання із «Леганесом». Також втративши надію грати за іспанську збірну, Мунір прийняв запрошення представляти свою історичну батьківщину Марокко, і з цією збірною брав участь у Кубку африканських націй 2021 року.

Оцінка: 5/10. Футболіст яскраво почав на дорослому рівні, виграв низку трофеїв і напевно залишився у пам'яті усіх футбольних вболівальників, але занадто висока конкуренція у зірковій «Барселоні» 2010-х років не дозволила гравцю стати футболістом світового рівня.

2014/15 - Домінік Соланке («Челсі») - 12 голів

Домінік Соланке (ліворуч) та інший бомбардир Челсі Іззі Браун після перемоги у турнірі. / Uefa.com

Виступи на турнірі: Турнір 2014/15 став більш пам'ятним для українських вболівальників, оскільки українська команда дійшла аж до фіналу. Саме там у ворота «Шахтаря» Соланке забив свій 12 гол на турнірі, побивши таким чином попередній рекорд Муніра на один м'яч. Соланке вже на той момент був відомим молодим талантом, оскільки за рік до того розділив нагороду найкращого бомбардира разом із нідерландським гравцем Ярі Шурманом під час переможного чемпіонату Європи серед юнаків до 17 років на Мальті, тому усі очікували на швидкий зліт кар'єри молодого нападника.

Перехід на дорослий рівень: Ще до фіналу Юнацької ліги УЄФА Соланке дебютував за основу Челсі, вийшовши у жовтні 2014 року на заміну замість Оскара на 73-й хвилині матчу Ліги чемпіонів з «Марибором» (6:0), ставши наймолодшим гравцем, який дебютував у Лізі чемпіонів за «Челсі. Втім, ця гра так і залишилась для Домініка єдиною за рідну команду. Сезон 2015/16 футболіст провів в оренді у фарм-клубі Вітессе в Нідерландах, після чого повернувся до Лондона у статусі третього третього нападника після Дієго Кости та Міші Батшуаї. Так і не зігравши жодної гри за весь сезон, менеджер Челсі Антоніо Конте підтвердив, що Соланке покине клуб влітку 2017 року після закінчення терміну дії його контракту.

Подальша кар'єра: Вільного гравця спробував реанімувати інший англійський гранд, «Ліверпуль», який сподівався що зможе його використати краще за «Челсі». Тут Соланке отримував значно більше ігрового часу, але ніяк не міг перенести свою високу реалізацію з юнацького футболу на дорослий, забивши свій перший і єдиний гол за ліверпульців лише в останньому турі чемпіонату проти «Брайтона» (4:0). Тим не менш саме завдяки виступам у складі мерсісайдців Соланке помітив Гарет Саутгейт, і дав тому дебютувати за збірну Англії у листопаді 2017 року в товариському матчі проти Бразилії на «Вемблі» (0:0).

На початку 2019 року Домінік перейшов у «Борнмут», де теж продовжив свою невиразну серію, не забивши жодного голу у сезоні 2019/20, а у наступному забив 3 голи в АПЛ, але його команда вилетіла з вищого дивізіону. Втім, очищення Чемпіоншипом сильно допомогло форварду відновити впевненості: у першому сезоні там він забив 15 голів, а у другому 29, завдяки чому «Борнмут» повернувся в еліту. Але і тут Соланке продовжував радувати вболівальників своєї команди, встановивши у сезоні 2023/24 років новий особистий рекорд у Прем'єр-лізі з 19 голами. При цьому, забивши 6 голів у 7 матчах грудня, він отримав нагороду Гравець місяця Прем'єр-ліги і став першим гравцем «Борнмута», який отримав цю нагороду.

Така висока результативність зацікавила більш статусні клуби, завдяки чому 10 серпня 2024 року нападник перейшов у Тоттенгем за 55 мільйонів фунтів стерлінгів, з можливими ще 10 мільйонами фунтів стерлінгів у вигляді бонусів, що стало рекордним трансфером на вихід для «Борнмута», а також ймовірно рекордним для Тоттенгема на вхід. У складі «шпор» Соланке продовжує показувати непоганий футбол, наразі забивши 8 голів в АПЛ, а також тричі відзначившись у Лізі Європи, зокрема нещодавно забив переможний гол проти «Айнтрахту (1:0), який дозволив команді проти у півфінал і мати непогані шанси на здобуття трофею. Крім того, у 2024 році Соланке був викликаний після семирічної перерви до збірної Англії, де зіграв у двох матчах.

Оцінка: 6/10. Футболіст не зміг закріпитись у статусних клубах, таких як «Челсі» чи «Ліверпуль», але у складі більш скромних команд як «Борнмут» і «Тоттенгем» є першою скрипкою і знаковою фігурою, допомагаючи здобувати результати.

2015/16 - Роберто Нуньєс, («Атлетіко» Мадрид) - 9 голів

Роберто Нуньєс святкує один із дев'яти голів на турнірі / ©Club Atlético de Madrid

Виступи на турнірі: Роберто Нуньєс, про якого згадають хіба що найбільш заповзяті фанати «Атлетіко», яскраво проявив собі на груповій стадії турніру. Він забив 6 голів за два матчі проти Астани, і ще три голи у двох іграх з Галатасараєм. Завдяки цьому навіть незважаючи на виліт з турніру вже у 1/16 фіналу від скромного «Мідтьюланна», Нуньєсу з 9 голами вдалося стати найкращим бомбардиром турніру, обійшовши за цим показником Борху Майораля з «Реала» та Теммі Абрагама з «Челсі», які забили по 8 голів.

Перехід на дорослий рівень: 30 листопада 2016 року Роберто дебютував за мадридців в Кубку Іспанії проти невеличкої команди Гіхуело (6:0), вийшовши на поле на 59-й хвилині замість Янніка Карраско. Цей матч залишився єдиним за клуб і у 2017 році Нуньєс покинув с, підписавши річний контракт з бельгійським «Антверпеном». Втім, і у цій команді нападник не закріпився, провівши лише дві гри у Кубку Бельгії. Після цього влітку 2018 року Роберто Маньяс повернувся на батьківщину і перейшов у «Лас-Пальмас», але грав виключно за другу команду у Сегунді Б, третьому дивізіоні.

Подальша кар'єра: Покинувши «Лас-Пальмас», Нуньєс грав виключно за напіваматорські колективи «Агілас», «Торрельяно», «Мостолес» і «Прат».

Оцінка: 0/10. Повний провал. Футболіст за свою кар'єру так і не зіграв жодної гри не тільки у вищому, а й навіть у другому за рівнем дивізіоні будь-якої країни, а зараз грає за команду «Прат», яка посідає останнє місце у Терсері, п'ятому дивізіоні країни. Яскравий приклад того, що результати на молодіжному рівні це не завжди показних майбутнього успіху.

2016/17 - Жорді Мбоула («Барселона»), Кай Сіргейс («Аякс») - 9 голів

Жорді Мбоула святкує один із дев'яти голів на турнірі

Виступи на турнірі: Вперше на турнірі два гравці стали найкращими бомбардирами. Що найцікавіше, доля і кар'єра обох гравців була дуже схожою. Обидва футболісти були вихованцями легендарних академій – «Барселони »та «Аяксу», але обидва не були головними проспектами, тому ніхто не пророкував їм зіркову кар'єру. Мбоула забив по голу у 1/8, 1/4 та у півфіналі турніру, і якщо у випадку з «Боруссією» (4:1) та «Порту» (2:1) цього вистачало, то гол у півфіналі проти «Ред Булла» (1:2) не зміг допомогти команді вийти у фінал. Сіргейс же окрім голів на груповій стадії забивав у 1/16 фіналу «Ювентусу» (2:0) а також відзначився дублем у 1/8 фіналу проти нашого «Динамо» (3:0).

Перехід на дорослий рівень: Мбоула не отримав шансу у першій команді Барселони, не провівши жодної хвилини. Сіргейс теж не дуже був потрібен рідному клубу, але таки зіграв три гри за амстердамців під керівництвом Тен Гага, після чого був відправлений в оренду у «Гронінген» для отримання ігрової практики.

Подальша кар'єра: Обидва гравці спробували продовжити свою кар'єру у Франції: так Мбоула перейшов у «Монако», а Сіргейс у «Реймс, втім обидва не закріпились у нових командах і здавались в оренди – іспанець у «Серкль Брюгге» та «Уеску», а нідерландець у «Ераклес». Надалі Мбоула регулярно змінював команди, погравши за «Мальорку», «Ешторіл», «Расінг», «Верону», а зараз виступає за португальський «Жил Вісенте, але ніде надовго не затримувався. Сіргейс же з 2023 року грає за «Фортуну» (Сіттард).

Оцінка: 3/10. Обидва гравці не змогли піднятись на вершини дорослого футболу чи виграти бодай один трофей на дорослому рівні, обмежуючись виступами у складі європейських середняків. Обом гравцям лише 26 років, але навряд можна очікувати яскравого спалаху їх кар'єри у майбутньому.

2017/18 іван ігнатьєв (краснодар, росія, 10 голів)

Барселона святкує перемогу у фіналі турніру 2017/18. / uefa.com

Виступи на турнірі: Із пісні слів не викинеш. Представник країни-агресорки теж примудрився ставати найкращим бомбардиром. Його команда виступала у шляху чемпіонів, де отримувала слабких суперників, завдяки чому іван забив шість м'ячів за два матчі у ворота «Кайрата» і чотири – у ворота «Гонведа». У першому ж повноцінному раунді команда безславно вилетіла з турніру від «Реалу», але результат у 10 голів не змогли побити іспанці Дані Гомес з «Реала» та Карлес Перес з «Барселони», які зупинились на позначці 7 голів.

Подальша кар'єра: Футболіст виступав за низку команд на болотах, але у жодній з них не був основним гравцем. На початку 2024 року він відправився за кордон, де протягом року грав за сербський «Железничар» (Панчево) та вірменський «Урарту», а на початку 2025 року став гравцем алжирської «Кабілії».

Оцінка: 0/10. Ще один цілковитий провал. Те, що футболіст в підсумку опинився в африканському чемпіонаті і навіть не дебютував за свою збірну, незважаючи навіть на її дискваліфікацію з усіх турнірів, свідчить про багато чого. Новий особливий формат турніру з появою шляху чемпіонів дозволив інколи вигравати звання завдяки розгромним рахункам у перших раундах проти переможців слабких чемпіонатів, в той час як топ-клуби грають груповий етап проти серйозних суперників і не мають змоги пізніше наздогнати бомбардирів. Такі явища і таких бомбардирів можна буде побачити у нашому списку ще не один раз.

2018/19 - Чарлі Браун («Челсі») - 12 голів

Чарлі Браун святкує гол у ворота Барселони у півфіналі турніру

Виступи на турнірі: Ситуація з Брауном нагадувала минулорічну історію. «Челсі потрапив на турнір як переможець юнацької ліги Англії, тому грало у шляху чемпіонів, де Браун зміг покуражитись на славу. Він спочатку забив 5 голів у двох матчах з норвезьким «Мольде», а потім ще чотири рази забив у іграх з шведським «Ельфсборгом». Втім, на відміну від попереднього персонажу, Браун залишався корисним для своєї команди і на стадії плей-оф: спочатку у 1/16 фіналу його дубль у ворота «Монако» (3:1) дозволив команді пройти далі, а згодом у півфіналі проти «Барселони» (2:2) рятівний гол Чарлі наприкінці гри перевів матч у серії пенальті, де Браун теж забив і допоміг своїй команді вийти у фінал. Вирішальну гру лондонці із Брауном у складі програли «Порту» 1:3, але 12 голів нападника стали повторенням бомбардирського рекорду в історії турніру.

Перехід на дорослий рівень: Браун не отримав шансу зіграти жодної хвилини за першу команду «Челсі», натомість на початку 2020 року відправився в оренду у бельгійській «Юніон Сент-Жилуаз», але і там не закріпився, провівши лише 3 гри у другому дивізіоні країни.

Подальша кар'єра: Надалі Браун виступав у Першій англійській лізі за МК «Донз» та «Челтнем Таун», а потім у Другій лізі за «Моркем» та «Аккрінгтон Стенлі». З останньою командою за підсумками поточного сезону 2024/25 вилетів з Другої ліги до Національної ліги, п'ятого англійського дивізіону.

Оцінка: 0/10. Чергова невдача у спробі перейти з юнацького футболу на дорослий рівень. У свої 25 років футболіст розпочне наступний сезон у напіваматорській лізі, якщо влітку не змінить клуб.

2019/20 - Роберто Пікколі («Аталанта») Гонсалу Рамуш, («Бенфіка») Португалія - 8 голів

Гонсалу Рамуш святкує один із своїх голів на турнірі./ © SL Benfica.

Виступи на турнірі: Вдруге в історії турніру два гравця стали найкращими бомбардирами. Втім, шлях до цього звання у футболістів був різний: Пікколі розпочав вдало ще на груповій стадії, ставши злим генієм для «Шахтаря, якому забив по дублю в обох матчах, а також «Манчестер Сіті», забивши їм по голу. Цього вистачило щоб бергамаски виграли групу і вийшли до 1/8 фіналу. Там Пікколі продовжив демонструвати свою результативність, зробивши дубль у грі з «Ліоном» (2:2), але у серії пенальті саме удар Роберто виявився єдиним, який не досягнув цілі, через що італійці покинули турнір на ранній стадії.

Натомість Рамуш не міг похвалитись результативністю у групі, забивши лише по голу у іграх проти аутсайдерів РБ «Лейпцига» і зеніту. Втім вже у раунді плей-оф Гонсалу зміг розкритись і стати одним з лідерів команди, відзначившись дублями у матчах 1/8 фіналу з «Ліверпулем (4:1), 1/4 фіналу з «Динамо» Загреб (3:1) та у фіналі з «Реалом» (2:3), ставши таким чином срібним призером змагання.

Перехід на дорослий рівень: Становлення футболістів теж проходило кардинально по різному. Пікколі хоч і дебютував за «Аталанту» ще у квітні 2019 року, тобто до початку тріумфального для футболіста сезону з молодіжкою, але основним гравцем так і не став. Через це футболіст досі виступає на правах оренди за інші клуби Серії А, продовжуючи належати «Аталанті». Він встиг одягнути форми таких клубів як «Спеція», «Дженоа, «Верона, «Емполі, «Лечче і «Кальярі, але значного сліду в історії цих команд не залишив.

Рамуш навпаки значно пізніше дебютував за першу команду, лише в липні 2020 року, а регулярно став виступати тільки з сезону 2021/22, де на рівних конкурував із досвідченим Дарвіном Нуньєсом і Романом Яремчуком. Після того як Яремчук і Нуньєс були продані, Гонсалу став основним нападником команди і виправдав сподівання клубу. Рамуш завершив сезон 2022/23 із 27 голами у всіх турнірах, що дозволили його команді здобути титул чемпіона вперше за чотири роки. Крім того у цьому ж сезоні Рамуш почав залучатись до матчів збірної Португалії, з якою поїхав на чемпіонат світу 2022 року, а за півтора роки зіграв і на Євро-2024.

Подальша кар'єра: Якісна гра Рамуша зацікавила світові топ-клуби і у серпні 2023 року він перейшов у «ПСЖ» спочатку на правах оренди, а згодом і повноцінно. У своєму першому сезоні у Франції він забив 14 голів, допомігши своїй команді виграти національний требл – Лігу 1, а також Кубок і Суперкубок Франції, а також дійти до півфіналу Ліги чемпіонів.

У поточному сезоні 2024/25 Гонсалу продовжив регулярно виступати у складі паризького гранда, знову вигравши Лігу 1 та Суперкубок, і наразі команда продовжує боротьбу за Кубок Франції та перемогу у Лізі чемпіонів.

Оцінка: 4/10 (Пікколі), 9/10 (Рамуш). Поки Пікколі виступає у середняках Серії А, Рамуш загрібає пачками трофеї і має усі шанси цього року виграти Лігу чемпіонів. Від оцінки 10/10 його відділяє лише той факт, що він не є беззаперечним гравцем парижан і далеко не усі матчі починає зі старту. Втім, гравцю лише 23 роки, тож він виглядає як найкращий гравець з усього нашого списку бомбардирів.

2021/22 - Мадс Гансен («Мідтьюлланн»), Арал Шімшір («Мідтьюлланн») Роко Шимич («Ред Булл» Зальцбург) - 7 голів

Роко Шимич святкує перемогу у 1/8 фіналу турніру в матчі з Жиліною, в якому він забив гол і реалізував післяматчевий пенальті

Виступи на турнірі: Вперше на турнірі аж три гравці стали найкращими бомбардирами, при цьому забивши лише по 7 голів, вони встановили антирекорд змагання. Данські футболісти для здобуття свого звання використали вже відомий нам спосіб виступів у шляху чемпіонів, де взяли участь у погромах «Русенборга» і «Трабзонспора». Гансен забив 2 м'ячі у іграх проти норвежців і 5 голів проти турків, а Шімшір – 4 і 1 відповідно. У плей-оф завдяки голу Шімшіра данці пройшли «Брюгге (3:2), але в 1/8 фіналу вилетіли від «Бенфіки» (2:3). У цій грі Арал забив свій сьомий гол на турнірі.

Шимич відзначився на груповому етапі дублем у грі з «Ліллем (3:1) і голом з «Севільєю» (2:0), допомігши команді пости перше місце у групі. У плей-оф хорват продовжив показувати свою результативність, забивши гол у 1/8 фіналу з «Жиліною» (1:1, пен. 4:3), чвертьфіналі з «ПСЖ» (3:1) і зробивши дубль у півфіналі проти «Атлетіко» (5:0). У фіналі австрійці з Роко у складі були розгромлені «Бенфікою» (0:6).

Перехід на дорослий рівень: Шімшір дебютував за першу команду ще у червні 2020 року у віці 17 років, задовго до матчів Юнацької ліги і досі продовжує виступати за «Мідтьюлланн», вигравши у 2024 році з командою чемпіонат Данії. Також футболіст вирішив змінити футбольне громадянство і з 2022 року став представляти Туреччину, виступаючи наразі за молодіжну команду. Його партнер по команді Гансен навпаки зіграв за рідну команду лише 7 ігор чемпіонату і вже на початку 2022 року перейшов у «Норшелланн».

Роко Шимич, син легендарного хорватського захисника Даріо Шимича, потрапив у «Ред Булл Зальцбург вже у статусі дорослого гравця, оскільки до переходу в Австрію хорват за підсумками сезону 2020/21 зіграв за свій рідний клуб «Локомотива» 25 матчів та забив 3 м'ячі у чемпіонаті Хорватії. Перейшовши у «Ред Булл за 4 мільйони євро, він став найдорожчим трансфером «Локомотива» на вихід, і у сезоні 2021/22 паралельно з виступами за юнацьку команду «Ред Булла грав у другій лізі за фарм-клуб «Ліферінг», а наступний рік грав в оренді за швейцарський «Цюрих». Повернувшись з оренди, у сезоні 2023/24 став основним гравцем зальцбурзців.

Подальша кар'єра: Гансен провів чотири сезони у «Норшелланні», а на початку 2025 року відправився за кордон у норвезький «Бранн, з яким наразі йде на першому місці у чемпіонаті. Натомість Шимич влітку 2024 року перейшов у клуб англійського Чемпіоншипу «Кардіфф Сіті, а вже за два дні був відправлений в оренду у «Кортрейк». Там хорват провів лише 4 гри, а після повернення у «Кардіфф» став виступати за молодіжну команду, так і не дебютувавши досі за першу команду «драконів».

Оцінка: 3/10. Жоден з трьох гравців не доріс до рівня своєї національної збірної, не виступає у топ-чемпіонаті і навряд можна очікувати на яскравий прорив кар'єри у майбутньому.

2022/23 - Біляль Мазхар («Панатінаїкос»), Мекс Мердінк («АЗ») - 9 голів

Мекс Мердінк святкує перемогу на турнірі / uefa.com

Виступи на турнірі: Знову титул розділили два гравці, але цього разу шлях на турнірі для гравців був різний. Якщо Мазхар пішов по класичному способу набивання голів на аутсайдерах у шляху чемпіонів (5 голів у грі із софійською «Славією» і 4 голи із словацьким «Тренчином»), то Мердінк у шляху чемпіонів забив лише 1 гол у грі із ірландським «Шемрок Роверз», а всі інші голи забив вже у стадії плей-оф: хет-трик у 1/16 фіналу проти «Айнтрахту» (5:0), дубль у 1/8 фіналу проти «Барселони» (3:0), гол у чвертьфіналі проти «Реалу» (4:0), а також дубль у фіналі проти «Хайдука» (5:0), ставши таким чином переможцем турніру.

Перехід на дорослий рівень: Мазхар так і не дебютував за першу команду «Панатінаїкоса», виступаючи виключно за дублерів. Мердінк же дебютував за «АЗ» на початку 2023 року, але основним гравцем не став, тому сезон 2023/24 провів в оренді у «Вітессі», а повернувшись в «АЗ» зумів закріпитись у рідній команді.

Подальша кар'єра: Мазхар у серпні 2024 року перейшов у португальський клуб «Ештрела» (Амадора), але провів за команду лише одну гру і на початку 2025 року повернувся у Грецію, ставши гравцем «Ламії». Тут єгиптяни нарешті став більш-менш регулярно виступати, але команда посіла остання місце у Суперлізі у цьому сезоні і вилетіла з вищого дивізіону. Мердінк же за «АЗ» цього сезону забив 8 голів і продовжує боротьбу за єврокубки на наступний сезон.

Оцінка: 1/10 (Мазхар), 4/10 (Мердінк). Єгиптянин наразі не зумів перейти у дорослий футбол, хоча і посів зі збірною 4 місце на Олімпіаді у Парижі. Нідерландець продовжує виступати за рідну команду і з кожним сезоном покращує свою результативність, але поки не зацікавив скаутів грандів.

2023/24 - Амін Шіаха («Копенгаген») Родрігу Мора, («Порту») - 7 голів)

Родрігу Мора у Юнацькій лізі УЄФА. / uefa.com

Виступи на турнірі: Шіаха забив 5 голів на груповому етапі, допомігши команді посісти перше місце у групі, а потім забив по голу у 1/8 фіналу проти «Жиліни» (1:1, пен. 4:2) та 1/4 фіналу проти «Нанта» (3:3, пен. 4:5). Молодий 16-річний португальський талант також забив 5 голів у групі і допоміг своїй команді її виграти. Згодом він відзначився дублем у чвертьфіналі з «Майнцем» (4:1).

Перехід на дорослий рівень: Шіаха дебютував за першу команду Копенгагена влітку 2024 року, але досі не став основним гравцем, хоча наразі команда перебуває на першому місці і має усі шанси на чемпіонство. Натомість Мора, хоч і молодший на два роки, досить стабільно грає за «Порту» і вже кілька разів визнавався гравцем матчу та є у свої 17 років одним з головних молодих проспектів команди.

Оцінка: 3/10 (Шіаха), 8/10 (Мора). Поки Шіаха все ще шукає себе на дорослому рівні, в тому числі змінивши своє футбольне громадянство щоб виступати за національну збірну Алжиру, Мора вже якісно себе демонструє на дорослому рівні і лише питання часу коли талановитого юнака буде продано у топ-клуб. Для цього «Порту» нещодавно підписало з гравцем новий контракт з сумою відступних у 70 млн. євро.

***

У 2025 році 8 мʼячів забив Матвій Пономаренко, який розділив завдання найкращого бомбардира турніру із Мамаду Сангаре із «ПСЖ» та Фліппом Ферунінгом із «Зальцбурга»

Більшість футболістів, які ставали найкращими футболістами на рівні Юнацької ліги УЄФА, так і не змогли себе реалізувати на дорослому рівні. Звісно, однією з причин є незвичний формат турніру, де частина команд грає у складному груповому етапі, а інші проходять більш простий шлях чемпіонів, де можна отримати досить слабких суперників, але і серед гравців, які проходили групову стадію, теж далеко не усі змогли досягнути вершини.

​Однією з основних причин складнощів переходу молодих футболістів до дорослого футболу є відсутність проміжного етапу у вигляді молодіжних клубних турнірів. Багатьом гравцям важко одразу адаптуватися до вимог дорослого футболу, особливо в провідних клубах, де конкуренція за місце в складі дуже висока. Це ускладнює інтеграцію молоді, оскільки фізіологічні та тактичні вимоги на дорослому рівні значно відрізняються від юнацького футболу ​і далеко не усі у 19 років вже готові для дорослого футболу, але можуть розкритись у більш пізньому віці.

Створення молодіжної Ліги чемпіонів U-21, за аналогією з однойменним турніром для національних збірних, могло б стати ефективним рішенням. Такий турнір забезпечив би молодим гравцям додаткову платформу для розвитку та поступового переходу до дорослого футболу, дозволяючи їм набути необхідного досвіду та впевненості.

ФОТО: «Динамо»