Пацієнта ще можна врятувати: 6 кроків, необхідних для одужання "Ман Юнайтед"
Я далеко не фанат "Манчестер Юнайтед". Скоріше навіть навпаки - "дияволи" не викликають у мене жодної симпатії, а спостереження за кризою останніх років приносить якесь збочене задоволення. Але після безвольної поразки від "шпор" у фіналі Ліги Європи стало ніяково навіть мені.
Не помітити масштабу катастрофи, яка відбувається з клубом в останнє десятиліття, неможливо. Утім, криза - це ще не кінець. "Юнайтед" хворі, проте пацієнта ще можна врятувати. Але зробити це буде не так вже й легко - потрібні 6 ніби простих на папері, але й водночас дуже складних на практиці кроків.
Крок перший. Прийняття реальності фанатами й клубом
Передусім - кілька передбачень від блогерів-фанатів "МЮ", зроблених перед стартом сезону 2024/25:
"На якому місці ми фінішуємо в лізі? На четвертому - і це оптимістично. Чи можна очікувати чогось іншого з цим менеджером і цими гравцями? Фініш у першій четвірці та ще один трофей були б успішним сезоном." - Алекс Терк, Stretford Paddock.
"Я не буду казати, що Ман Юнайтед виграють лігу, це було б занадто. Юнайтед мають бути мінімум четвертими, у топ-4. Для цього є лише одна загроза, Ньюкасл" - Марк Голдбрідж, This is Football.
"Наша стеля цього сезону, на мою думку - друге місце. Я цілком можу уявити, що ми проявимо себе краще за Арсенал, мені подобається ця команда. Але я б поставив нас третіми." - Ентоні Варваро, Box2Box Show.
Ні, хлопці, ні.
Фанатам і менеджменту необхідно нарешті прийняти очевидну реальність - "Юнайтед" наразі знаходяться значно ближче до Чемпіоншипу, ніж до статусу топ-клубу. Уболівальники за звичкою з часів сера Алекса очікують трофеїв і гри на рівних із топами, і вимагають цього від команди, яка не здатна награти на гол проти ще більш кризового "Тоттенгема". А надмірний тиск лише заважає і гравцям, і тренеру, який змушений виправдовуватись після кожної гри і вже, здається, не витримує напруги.
Першим кроком до одужання, як відомо, є визнання проблеми і її серйозності. І хоч це твердження зазвичай вживають в контексті залежностей, "Ман Юнайтед" воно теж стосується.
Крок другий. Зміна ставлення до наявних ресурсів
Альваро Каррерас награв понад 60 матчів за молодіжки "Юнайтед", але так і не дебютував за першу команду і минулого літа поїхав до "Бенфіки" за копійки. Зараз його підписує мадридський "Реал" - причому на проблемну для "МЮ" позицію лівого латераля. Скотт Мактоміней на пару з Ромелу Лукаку тягне "Наполі" до чемпіонства у Серії А, а Ентоні Еланга став зіркою "Ноттінгем Форест". Про Антоні і Маркуса Рашфорда додатково розповідати точно не треба - незрозуміло, що саме заважало їм проявляти себе в Манчестері.
Чи не забагато прикладів лише за останній рік?
Навіть в умовах нескінченної кризи, академія і молодіжна команда за останні роки подарували "Юнайтед" двох гравців першої команди: Майну і Гарначо. Гаррі Амасс і Тобі Колльєр отримують свої хвилини, Тайлер Фредріксон у дебютному матчі проти "Вулвз" був найкращим гравцем своєї команди. З "Арсеналу" за копійки забрали юних Чідо Обі та Ейдена Гевена. Але яка ймовірність того, що найближчим часом половина з перерахованих гравців залишить "МЮ" і стане зірками в інших клубах? Враховуючи останні тенденції в Манчестері - дуже висока.
"Юнайтед" могли б знайти корінь проблеми, надати футболістам можливість та, найголовніше, умови для того, щоб проявити себе на максимум. Замість цього, клуб зараз обирає інший шлях - відпускати якісних гравців за безцінь та підписувати нових і нових за баснословні кошти.
Крок третій. Оптимізація трансферної політики
«Юнайтед» витратив понад півтора мільярди фунтів з 2013 року, і досі майже не створив стабільного кістяка. Чому? Бо трансферна політика - це питання структури, скаутингу, детальної аналітики й довгострокової стратегії. У "МЮ" все це виглядало радше як панічна закупівля в останній момент.
Типова трансферна кампанія «Юнайтед» - це запізнілі покупки, переплати за середніх гравців, відсутність чіткого плану. Прикладів достатньо: Гаррі Магвайр за 80 мільйонів, Санчо з його млявістю; Антоні, якого скаути "МЮ" оцінювали в 25 мільйонів фунтів - і за якого в підсумку заплатили у понад три рази більше.
Показово, що з 12 найдорожчих підписань "Ман Юнайтед" з моменту відходу сера Алекса справді важливим гравцем став лише один - Бруну Фернандеш. У Лені Йоро ще є час себе проявити, Ді Марію і Лукаку вже за сезон перепродали і не надто багато втратили у коштах. Усі інші - провали.
З літа "МЮ" здійснили декілька справді розумних підписань (той-таки Мазрауї за 15 мільйонів - мрія, а не трансфер), але схоже, що історія знову повториться. Аморіму потрібен ще один лівоногий центрбек - і замість того, щоб хоча б поборотися з "Брайтоном" за безкоштовне підписання лідера "ПСВ" Боскальї, "Юнайтед" знову готуються запропонувати шалені кошти (50-60 мільйонів фунтів!) за Брантвейта або Інасіу.
Як із такою трансферною політикою можна сподіватися хоч на щось?
Крок четвертий. Зміни в менеджменті та медичному персоналі
Як ми вже здогадалися, проблема "Юнайтед" абсолютно точно полягає не у відсутності грошей. Проблема клубу - у відсутності компетентних людей у ключових ролях, а відтак і вміння цими грошима вміло розпоряджатися.
Колишній віцепрезидент Ед Вудворд - банкір, який нічого не тямив у футболі і невідомо яким чином майже 10 років відповідав за майже всі аспекти функціонування "Ман Юнайтед" включно із трансферною політикою. На зміну йому в 2022 році прийшов Омар Беррада, який раніше працював у "Ман Сіті" та "Барселоні" - але дивні рішення не закінчились. Чого варте лише звільнення Дена Ешворта з посади спортивного директора лише через 5 місяців роботи. Так, того самого Ешворта, за якого "Юнайтед" заплатив "Ньюкаслу" аж 3 мільйони фунтів.
Однак питання є не лише до роботи керівництва, а й до медичного штабу "МЮ". Цього сезону "Юнайтед" були п'ятими в лізі за кількістю травм, минулого сезону - взагалі першими. На певному етапі в лютому аж 9 гравців основи одночасно були в лазареті - і ці факти дуже складно списати на збіг обставин. Очевидно, ця проблема також негативно впливає на результати команди.
Медичний штаб клубу явно потребує змін - але звідки їм взятися, якщо нагорі такий самий бардак?
Крок п'ятий. Позбавлення образу посміховиська за межами поля
Не найочевидніший крок, але не менш важливий за все описане вище.
Які асоціації у вас із "Юнайтед" часів Фергюсона? Фергі-тайм, голи Руні, сам сер Алекс із вічною жувальною гумкою.
Які асоціації у вас із нинішнім "Юнайтед"? Привози Онана, меми про Антоні і протікаючий дах "Олд Траффорд".
За останні роки "МЮ" перетворилися з клубу, який наводив жах на всю футбольну Європу, на жалюгідне посміховисько. І тут справа не тільки у результатах, тренерах і гравцях, хоча вони теж внесли свій внесок у це "досягнення". Не меншої, а то й більшої уваги тут заслуговує керівництво "Юнайтед". Протести проти Глейзерів - вже звична історія, але сер Джим Реткліфф своїми спробами щось змінити на краще остаточно доламав позитивний імідж клубу.
Особливо це стосується його "заходів зі скорочення витрат", які заходять вже занадто далеко. Звільнили сера Алекса Фергюсона з посади посла "Юнайтед"? Круто, фантастична вдячність найлегендарнішій постаті в історії клубу. Прибрали безкоштовні обіди для працівників? Вау, це ж економить цілий мільйон фунтів на рік - майже 8% річної зарплатні Мейсона Маунта. Не виділили членам персоналу квитки на фінал Ліги Європи? Навіть Аморіму стало настільки соромно, що він самостійно оплатив подорож і квитки для 30 працівників та їхніх сімей.
А дах на "Олд Траффорд" і досі протікає.
***
Крок шостий, останній. Чекати.
"Манчестер Юнайтед" не втратили все. Клуб має найбільшу в країні фан-базу, неймовірну історію, глобальний вплив. Але зараз "МЮ" стоїть перед вибором: продовжувати жити минулим або почати будувати майбутнє. Шанси на другий варіант є: клуб нібито готовий повірити в Аморіма і дати йому можливість провести повноцінний сезон з підписаннями під нього.
Але проблема не тільки в тренері і гравцях, а в системі. Якщо у "МЮ" з’явиться сміливість чесно поглянути на себе і зробити ці кроки назустріч змінам - шлях вгору можливий. Це буде не гучний ривок, а повільне, болісне, але реальне одужання. А якщо ні - клуб ризикує остаточно перетворитись на привид, про колишню могутність якого нагадуватимуть лише трофеї у клубному музеї.
Фото: Gettyimages, Transfermarkt
