Рейтинг фаворитів на «Золотий м’яч» – схоже, залишилось всього 5 реальних претендентів
Кейн, Мбаппе та Кроос відсіялись, Ямаль ще не дотягує.
Сезон 2023/24 повноцінно завершився з фіналами Євро та Копа Америка. Наприкінці жовтня за його підсумками вручатимуть «Золотий м‘яч» – тож усе залежне від себе кандидати вже зробили.
Або навпаки – на великому турнірі збірних таки не підкріпили свої амбіції, випавши з пулу головних фаворитів. До цієї категорії можна занести трьох європейців, у яких, здавалося б, за умови успіху у Німеччині існували шанси втриматися у топі.
Не те щоб легенда, яка завершила свою кар‘єру, погано провела турнір, однак всі розуміли, що єдиний шанс німця реально претендувати на нагороду – виграти разом зі збірною трофей.
А тут зворотна історія – англієць попри три голи на Євро відверто не вразив, а після безтрофейного сезону у «Баварії» його міг врятувати лише феєричний перформанс.
Чимось схожий випадок – француз повинен був запалити на Євро, а не провести посередній місяць (ще й з травмою).
І, напевно, окремо слід відзначити Ламіна Ямаля – хоч піар-машина несеться на небаченій швидкості, а він у свої 16-17 демонструє фантастичні речі, все ж з урахування клубного сезону до фаворитів не дотягує.
А їх, схоже, тепер залишилось всього 5.
Можливо, трохи неочевидний варіант, однак за сукупністю критеріїв аргентинець повинен бути як мінімум у верхній частині списку. Попри те, що другу половину сезону він провів слабше за результативністю. Втім, це не завадило йому стати водночас:
✅ чемпіоном Італії з «Інтером»;
✅ найкращим бомбардиром Серії А (24 голів);
✅ найкращим гравцем за системою «гол+пас» (27);
✅ MVP розіграшу.
І це у статусі капітана. Ще більше його позиції підкріпились за підсумками Копа Америка, куди він, увага, їхав з пошкодження та не був основним (лише один вихід у старті). Парадокс, але це не завадило знову усіх випередити:
✅ найкращий бомбардир турніру (5 голів);
✅ автор переможного м’яча проти Чилі на 88-й хвилині;
✅ автор переможного м’яча у фіналі проти Колумбії на 112-й хвилині.
Якби «Інтер» так рано не вилетів з Ліги чемпіонів, то навколо імені Лаутаро ходило б значно більше розмов про «Золотий м’яч».
«Якщо ми виграємо трофей, а я добре виступлю, то буде божевіллям не побачити себе серед номінантів», – слова Карвахаля під час Євро.
Він має рацію – у свої 32 Дані провів, напевно, найкращий сезон у кар’єрі. Перемоги у ЛЧ з «Реалом» з ключовими асистами – так, це звична справа. Однак перемога у ЛЧ з «Реалом» з ключовими асистами, голом у фіналі та нагородою MVP за цей матч – зовсім інша. Як і паралельно здобуття престижного трофея зі збірною, якого у фулбека досі не було.
Та що там, він взагалі вперше (!) взяв участь на Євро – раніше постійно заважали травми, які траплялися ледь не в останній момент.
У Німеччині Карвахаль став найкращим правим захисником турніру – навряд можна сперечатися та наводити альтернативи (на совісті Вокера два голи іспанців у фіналі). Дані забив хорватам, у чвертьфіналі закрив атакувальне тріо німців, які змінювалося позиціями, а також встигав допомагати на фланзі юному Ямалю. Одним словом, робив все, щоб його включення у топ-5 не виглядало смішним рішенням.
3. Вінісіус Жуніор – «Реал», збірна Бразилії
Вінісіус закінчував клубний сезон у статусі головного фаворита на «Золотий м’яч».
Бразилець просто феєрив після травми – забивав багато важливих голів, інколи самотужки протягував «Реал» у ЛЧ, змусив вболівальників мадридців перемкнути свою увагу з Беллінґема та скандувати «ЗМ для Вінісіуса».
Все, що йому залишалося зробити, аби вбити інтригу – хоча б більш-менш добре виступити на Копа Америка за умови, що Джуд не виграє Євро. Несподівано, але це вінгеру не вдалося. Він вставив собі палиці у колеса – заробив дві жовтих на груповому етапі та пропустив чвертьфінал з Уругваєм, у якому його збірна вилетіла у серії пенальті, вкотре зганьбившись.
Тож зі США Вінісіус повернувся лише з дублем у ворота Парагваю, а розвиток подій на Євро відкинув його далеко від першої позиції, хоча шанси на це здавалися вкрай малими на початку червня.
2. Родрі – «Манчестер Сіті», збірна Іспанії
Одна з двох причин вироку для Вінісіуса – Родрі.
Хавбек «Сіті» та збірної Іспанії заслужив – причому як одним конкретним сезоном (вкотре стабільним попри кілька мікропошкоджень), так і сумарно за останні пару років. Він – двигун машини «містян» у Пепа Гвардіоли, він же відіграв ключову роль на Євро. Ще й взяв нагороду MVP турніру, що рідкість, оскільки переважно її віддають атакувальним гравцям, бомбардирам, асистентам тощо.
Родрі нарешті отримує визнання не тільки локальних експертів та фанів, які помічають його неймовірний вплив на результати команд, а й соцмереж, пересічних вболівальників та адептів статистики. Проте його єдина проблема – це наявність людини, яка цією увагою медіа наділена не менше.
1. Джуд Беллінґем – «Реал», збірна Англії
Між тезами «мав би взяти «Золотий м’яч» та «візьме «Золотий м’яч» – велика різниця.
Піар-кампанія, яка була запущена ще на тлі перших звершень Беллінґема у «Реалі» восени минулого року, нікуди не ділась. Джуд провів неймовірну першу половину сезону, вириваючи для мадридців перемоги майже в соло. Так, потім здав навесні, віддавши передові ролі Вінісіусу, але Євро-2024, яким би дивним не звучав цей тейк, допоможе хавбеку виграти «ЗМ».
Чому, якщо у мережі просто купа критики на адресу Беллінґема за цей турнір? Та бо це наслідок критики усієї збірної Англії, в якій він все ж робив результат та часто був єдиною світлою плямою. Звісно, можна згадувати провальні матчі/тайми, але вони на регулярній основі траплялися в усіх підопічних Ґарета Саутґейта. Джуд натомість хоча б інколи серйозно виділявся:
➡️ Англія на груповому етапі здобула лише одну перемогу – 1:0 зі Сербією, єдиний м’яч якраз на рахунку Беллінґема;
➡️ Чудо-гол словакам у компенсований до другого тайму час, який врятував збірну від повного провалу – це було суперефектно та назавжди увійде в історію Євро. Такий хайлайт – величезний плюс для Джуда перед голосуванням;
➡️ У матчі зі Швейцарією Беллінґем був якщо не найкращим футболістом у складі «трьох левів», то хоча б один з найкращих;
➡️ У фіналі він взяв ініціативу на себе – спочатку після ефектного фінта (відіграв трьох іспанців одним рухом) ледь сам не зрівняв рахунок, а потім допоміг це зробити Палмеру своїм асистом.
Ну і сам факт перебування у фіналі враховуватиметься. Якщо ж згадати трохи змазану весну та останні стадії ЛЧ, то там Джуд теж має аргументи – наприклад, асист проти дортмундської «Боруссії», який допоміг остаточно зняти всі питання щодо переможця фіналу.
Тому скільки б скептицизму не переслідувало прогноз на «Золотий м’яч» Беллінґема, у нього є солідна база досягнень – це раз. І, найголовніше, у нього є шалена підтримка медіа – це два. Колись завдяки цьому Кріштіану Роналду та Ліонель Мессі неодноразово випереджали не менш гідних конкурентів. Зараз навряд щось сильно змінилося.
Тож на Родрі з великою долею ймовірності очікує шлях Веслі Снейдера, Франка Рібері, Вірджіла Ван Дейка, Роберта Левандовського чи Ерлінґа Голанда.
Фото: dpa picture alliance, PA Images, Pablo Morano/BSR Agency

















