Шість головних претендентів на титул MVP Суперліги: хто найкраще проявив себе в регулярці
Розбираємося перед стартом плей-оф.
Регулярний чемпіонат баскетбольної Суперліги Favbet завершився. Попереду найбільш очікувана та насичена частина чемпіонату – плей-оф. Серії до двох перемог розпочнуться вже 1-го квітня.
Саме час підбити підсумки та з’ясувати, хто ж є головними претендентами у боротьбі за ключову індивідуальну нагороду сезону – MVP (переможець буде визначений після завершення плей-оф).
З часів нашого останнього рейтингу не було вагомих змін у розкладі сил та положеннях колективів у турнірній таблиці. Натомість проявилися нові лідери: хтось не зміг провести рівний сезон, а хтось набрав ходу під його завершення.
Tribuna.com разом із титульним спонсором Суперліги компанією FAVBET підготували список кандидатів на почесне звання MVP.
6. Ілля Кабацюра («Говерла»)
Статистика: 14,6 очка, 5,7 підбирання та 1,8 передачі за 29 хвилин у 19 матчах
Результат команди: восьме місце
Знаходження у цьому рейтингу представника головного аутсайдера чемпіонату може дивувати. Але саме Кабацюра робить «Говерлу» конкурентоспроможною на рівні Суперліги.
На початку сезону ми бачили, які величезні проблеми були у франківців за відсутності форварда. Проте вже після його відновлення підлеглі Євгена Мурзіна почали чіплятися за результат та навіть здобули п’ять перемог у 28 матчах регулярки. Так, це не видатний показник. Але саме стабільна та якісна гра Іллі на обох половинах майданчика стала ключовим фактором, який перетворив сезон «Говерли» з абсолютно безнадійного в робочий.
Хто знає, на якому місці зараз був би Кабацюра в цьому рейтингу, якби не отримав те прикре пошкодження перед стартом сезону. Своїми виступами у другій частині регулярного чемпіонату він точно заслужив бути згаданим – недарма ж він є лідером команди за очками, підбираннями, блоками та рейтингом ефективності.
Статистика: 12,5 очка, 4,7 підбирання та 8,9 передачі за 34 хвилини у 26 матчах
Результат команди: шосте місце
На перший погляд може здатися, що турбулентний сезон запоріжців врятували влучні легіонерські підписання – у їхньому ростері побували відразу четверо іноземців. Авжеж, заслугу якісних скорерів Абдула Ба (17,9 очка у середньому за гру) та Маркіза Мура (13,6) неможливо відкидати.
Алей існує й інша причина: основний плеймейкер команди Андрій Хохоник поборов травми й продемонстрував найкращі цифри у професійній кар'єрі. У цьому чемпіонаті він пропустив лише два поєдинки, зігравши у 26 матчах. Попереднього сезону (з урахуванням серії плей-оф проти «Черкаських Мавп») захисник провів 21 зустріч.
Він чудово почувався як у ролі скорера на невеликій кількості спроб, так і з чітким акцентом на створення можливостей для партнерів. Цього сезону Хохоник провів 10 матчів з 10+ передачами та оновив історичний рекорд чемпіонату за асистами в одній грі – 19 проти «Говерли». Загалом жоден інший перший номер не наблизився до його кількості передач за гру – 8,9 у гравця «Запоріжжя» проти 5,9 у Лєва Кошеватського, який йде другим.
Статистика: 14,6 очка, 8,1 підбирання та 3,4 передачі за 32 хвилини у 27 матчах
Результат команди: четверте місце
«Дід та онуки», – як сам себе охрестив досвідчений центровий. У свої поважні 38 років бігмен залишається однією з головних зірок чемпіонату як у медійному просторі, так і на майданчику.
Цього сезону Агафонов грає у середньому понад 30 хвилин в середньому за гру і лише чотири рази завершував зустріч з менш як 10 очками в протоколі. Інколи центровий навіть тішить вболівальників слем-данками і ефектними блоками. І саме Андрій є лідером чемпіонату за рейтингом ефективності та єдиним, хто набирає в середньому за гру понад 20 балів (21).
Капітан не лише має яскраві статистичні показники, а й керує молодою і нестабільною командою на майданчику та бере на себе відповідальність захищатися проти найкращих гравців чемпіонату. Фактично Агафонов це людина, без якої «Черкаські Мавпи» не претендували б на медалі.
Статистика: 9,2 очка, 12,1 підбирання та 2,2 передачі за 28 хвилин у 27 матчах
Результат команди: друге місце
Черга дійшла і до Максима Сандула – центрового, якому немає рівних на щитах у Суперлізі. 34-річний баскетболіст є лідером першості за кількістю підбирань у середньому за гру, випереджаючи другого Рода Брауна на понад три пункти (12,2 проти 8,9).
У цьому сезоні було сім матчів з 17+ підбираннями від одного гравця – п’ять разів це вдавалося представнику «Київ-Баскета» і по одному – Даніілу Сипалу з «Дніпра» та Степану Лесику зі «Старого Луцька».
Сандул із 19 балами також є другим гравцем Суперліги за рейтингом ефективності, поступаючись тільки Агафонову.
Саме Максим разом із Павлом Буренком є тими гравцями, які визначають рівень цього «Київ-Баскета», та без яких команда б точно не змогла настільки впевнено зайняти друге місце.
2. Михайло Бублик («Кривбас»)
Статистика: 20,3 очка, 4,3 підбирання та три передачі за 33 хвилини у 28 матчах
Результат команди: п’яте місце
Гравець збірної України, найкращий бомбардир Суперліги та людина, яка безапеляційно забрала б MVP, якби показувала подібні результати в складі команди-контендера. Михайло Бублик проводить лише перший сезон на рівні найвищого дивізіону і вже опинився серед головних претендентів на найвищу індивідуальну нагороду.
Молодий захисник отримав від «Кривбаса» та Олександра Ворони карт-бланш на кидки, володіння, втрати, помилки й решту необхідних аспектів гри будь-якого лідера-плеймейкера. Авжеж, з його досвіду і подібної відповідальності випливають наслідки: подекуди Михайло може програти зустріч невдалим рішенням чи змарнувати ледь не всі спроби. Але в його випадку це цілком виправдана ціна, яку платить команда.
Найяскравішим підтвердженням є той факт, що з 12 індивідуальних перформансів з 30+ очками, які були в цьому сезоні, п'ять належать саме Бублику. Михайло набирає в середньому на 9 очок більше, ніж другий найкращий скорер «Кривбаса» Брекстон Лавінгс, що ілюструє залежність команди від його гри.
Статистика: 15 очок, 6,4 підбирання та 2,7 передачі за 26 хвилин у 28 матчах.
Результат команди: перше місце
Після перемоги в Кубку України Favbet в статусі найкращого гравця фінального матчу, чинний MVP впевнено крокує до перевершення торішнього успіху, щоб отримати повний комплект найвищих індивідуальних і командних нагород (MVP Кубку минулого року отримав Максим Закурдаєв).
Станіслав Тимофеєнко не лідирує в жодному з ключових статистичних показників, але його головна цифра – це 28 перемог поспіль в регулярному сезоні. Форвард був ключовим гравцем, який через досвід та стабільну якість зміг забезпечити цей результат. Тимофеєенко не набирав приголомшливих показників кожного мату, але демонстрував високий рівень, коли команда потребувала цього найбільше.
Зіграти на позиції п’ятого номера і захиститися проти зірки суперника – будь ласка, провести матч на 20+ очок, виконавши з десяток влучних кидків – не проблема. Саме завдяки своїй гнучкості та адаптивності Тимофеєнко має всі шанси перевершити успіх 2024-го.
Та якщо говорити про цифри, то вплив Станіслав найкраще демонструє той же рейтинг ефективності, за яким із показником у 18 балів він є третім у Суперлізі.
Бонус. Гідний згадки: Сі Джей Вільямсон («Рівне»)
Статистика: 21,6 очка, 6,7 підбирання та дві передачі за 33 хвилини у семи матчах
Результат команди: третє місце
Представник «Рівного» – єдиний іноземець, згаданий у цьому рейтингу, нехай і поза конкурсом через невелику кількість зіграних матчів.
Річ у тім, що Сі Джей Вільямсон є єдиним американцем, який справді змінив траєкторію сезону для своєї команди. Латерренс Рід, Абдул Ба, Род Браун, Брекстон Лавінгс – вони всі є якісними гравцями, що відіграють важливу роль у своїх колективах. Але жоден з них не перетворив «підбиту» команду на медального претендента.
Вільямсон не дарма викидає свої 14 спроб з гри – він провів два поспіль матчі з 30+ очками та навряд планує зупинятися в плей-оф.
Максимальна кількість поєдинків, яку Сі Джей встигне провести в чемпіонаті – 16. І це за умови, що «Рівне» проведе дев’ять зустрічей в постсезоні – по три в кожному раунді. Тож, якщо це станеться і якщо цього вистачить, аби отримати нагороду найкращому легіонеру, то Вільямсон має бути головним претендентом на неї.
Фото: ФБУ
