Power Rankings української баскетбольної Суперліги. Випуск #2

Регулярний чемпіонат української баскетбольної Суперліги практично досяг свого екватора – за винятком «Дніпра», у запасі в якого залишається ще низка перенесених із жовтня матчів, усі колективи провели щонайменше по 14 офіційних поєдинків в сезоні-2024/25.

Тепер ми набагато краще знаємо їхні можливості, сильні та слабкі сторони – тож саме час оновити наш традиційний рейтинг сили і розібратись, із чим кожен колектив підходить до вирішальної другої половини чемпіонату.

Tribuna.com разом із титульним спонсором української Суперліги компанією FAVBET відрейнджували представників чемпіонату станом на початок 2025-го, щоб ви краще підготувались до старту третього кола, який відкриватиме серія з восьми поєдинків у Дніпрі та Івано-Франківську в період з 9 по 12 січня.

Поїхали!

8 (🔻 2). «Прикарпаття-Говерла»

Баланс перемог та поразок – 1/14

Приблизно все, що тільки могло піти не так у франківських «ведмедів» у цьому сезоні, пішло не так – і навіть тоді, коли мало хто з учасників Суперліги може похизуватись стабільно продуктивною грою, підопічні Євгена Мурзіна закріпились у статусі головного аутсайдера чемпіонату. Розмову про «Говерлу» потрібно розпочинати, звісно ж, із травм: двоє найкращих та найбільш досвідчених баскетболістів цієї команди, захисник Сергій Старцев та форвард Ілля Кабацюра, зіграли разом рівно нуль хвилин від початку регулярки (і вже не зіграють, враховуючи, що Старцев вибув до кінця сезону із серйозною травмою коліна). Але проблеми колективу значно більш комплексні і стосуються, зокрема, й невміння закривати матчі – з 14 своїх поразок чотири «ведмеді» зазнали у поєдинках, що завершувались з різницею в один влучний кидок.

Найгірші напад та захист чемпіонату, найтриваліша серія поразок (дев’ять матчів), найменший відсоток влучань з периметра (всього 24,9) – це все теж про «Говерлу», якій точно не вистачить покращити якийсь один компонент гри в баскетбол, щоб починати наздоганяти інших представників нижньої половини турнірної таблиці. На своїй останній у 2024 році пресконференції Мурзін обіцяв зміни у найближчому майбутньому, але дуже наївно розраховувати на те, що однією лише гіпотетичною тренерською відставкою (якої ще не сталось і яка навряд чи станеться у найближчому майбутньому) можна буде виправити ситуацію. Приклади «Черкаських Мавп» у сезоні-2022/23 та «Кривбасу» з попереднього чемпіонату, які стартували приблизно так само невдало, як і цьогорічна «Говерла», доводять – разом із новим тренером має прийти щонайменше один новий баскетболіст, що робитиме різницю, щоб ситуація поступово почала виправлятись. А краще декілька: «ведмеді» непогано укомплектовані кількісно, але якісне посилення їм не завадило б ані у задній лінії, ані у передній.

Показовим в контексті амбіцій «Говерли» буде перший же бабл у календарному 2025-му – його «ведмеді» проведуть вдома і зіграють проти суперників, що теж далекі від пікових кондицій («Рівне» та «Старий Луцьк»). Якщо команді Мурзіна не вдасться зачепити ще бодай одну перемогу, підсумкове останнє місце в регулярці буде вже майже доконаним фактом.

7 (🔻 3). «Старий Луцьк – Університет»

Баланс перемог та поразок – 5/10

Яскраве завершення попереднього чемпіонату і цікава як за іменами, так і за акцентами літня трансферна кампанія волинської команди не трансформувались у боротьбу за місце в топ-4 – хоча на старті сезону була впевненість, що «Старий Луцьк» має знаходитись десь там (або принаймні поруч). З трьох легіонерів, з якими Дмитро Чайковський готувався до сезону, в Україні не залишилось жодного: Аарон Рідлі, який сподобався на старті, здав по дистанції (не в останню чергу тому, що суперники «Старого Луцька» банально отримали більше відео та інформації про цього гравця і знайшли йому протидію), Маркіз Джексон, вже ніби знайомий з українськими реаліями, не був ефективним від слова «взагалі», та й з бігменом-іноземцем у клубі теж не вгадали з першої спроби. Тому команда з Волині прямо зараз перебудовується на ходу, переорієнтовуючись на українських гравців – і у випадку із «Луцьком» це точно не безнадійна історія, бо вітчизняна частина ростеру в нього достатньо глибока та функціональна.

Під кінець календарного 2024-го команда показала, як це може бути – вперше за сезон здолала «Рівне» і несподівано розгромила «Кривбас», який всю першу половину регулярного чемпіонату виглядав колективом більш високого рівня (перш за все, за організацією гри), з лідерськими перформансами від Павла Горобченка та Степана Лесика. Тепер ці епізодичні успіхи потрібно ставити на потік. Розподіл місць п’ятірки команд-середняків між «Київ-Баскетом» та «Говерлою», яку «Старий Луцьк» наразі замикає, формується з деталей, у яких баскетболісти з Волині точно можуть стати кращими, просто потренувавшись та погравши більш-менш тривалий час одним складом з чіткіше визначеними ролями конкретних виконавців.

А ще «Старому Луцьку» терміново потрібно щось робити із домашніми матчами: невміння команди вигравати перед рідними вболівальниками досягло масштабів справжнього прокляття. Під початок регулярки клуб якісно оновив свій зал, картинка з якого зараз виглядає значно приємніше, ніж раніше, і логічно хоче частіше приймати бабли – але має 0/5 у фактично домашніх поєдинках у поточному сезоні і загалом 1/17 за три роки в елітному дивізіоні. Остання перемога «Старого Луцька» на власному майданчику трапилась ще на початку листопада 2023-го, і якихось логічних аргументів на пояснення цього феномену просто немає. Може, настав час сходити до церкви?

6 (🔻 4). «Рівне»

Баланс перемог та поразок – 8/7

Найбільше розчарування першої половини чемпіонату і команда, що прямо зараз має другу за тривалістю серію поразок в Суперлізі після «Говерли». Якби не якісний жовтень, «Рівне» знаходилось би значно ближче до аутсайдерів, аніж воно є насправді – після другої в сезоні розгромної поразки від «Дніпра», що трапилась на початку грудня, підопічні Михайла Переверзія відверто попливли і віддали низку матчів з суперниками, з якими спокійно порались раніше.

Однієї конкретної причини, чому срібні призери попереднього сезону різко перестали тішити власних вболівальників, немає – проти «Рівного» склався цілий вузол дрібних та не дуже факторів, який команда поки що не може розрубити. Минулорічне влучання з підписанням Ілайджі Джойнера та Ромео Сміта призвело до переоцінки клубом власних скаутських талантів на легіонерському ринку: лише один з трьох підписаних перед сезоном легіонерів, бігмен Род Браун, потягнув рівень Суперліги. Дуже невчасною виявилась травма Максима Мочалова, який не грає вже майже два місяці – цей форвард не є зірковим гравцем, але був достатньо незручним матчапом для суперників рівнян і давав команді перевагу на третій позиції проти майже усіх опонентів, окрім «Дніпра». Ну і як наслідок проблеми з плеймейкингом та спейсингом суттєво вплинули на Олексія Соловйова – замість очікуваного кроку вперед захисник залишився на рівні попереднього сезону (прямо зараз має майже ідентичну з минулим чемпіонатом статистику у всіх основних категоріях), але тільки з тією різницею, що зараз його 14 очок в середньому за матч команді для перемог не вистачає, бо пул гравців навколо нього став відчутно слабшим. Ба більше, навіть 29-очкового перформансу проти «Кривбасу», найкращого для Соловйова за весь час виступів у Суперлізі, виявилось замало для успіху в протистоянні з сусідом по турнірній таблиці.

В «Рівного» ще вдосталь часу виправити ситуацію і уникнути фінішу на четвертій-п’ятій позиціях (а це, нагадаємо, означатиме зустріч з «Дніпром» вже у півфіналі плей-оф), а відкритість клубу до роботи на легіонерському ринку натякає, що якісь із кадрових проблем принаймні спробують вирішити за рахунок підписання ще одного американця. Але факт того, що магія сенсаційного фіналіста поступово розвіюється, вже потрібно констатувати – команда Переверзія ще не повністю заглибилась у стереотипну кризу другого сезону, проте дуже до неї близька.

5 (🔺 3). «Запоріжжя»

Баланс перемог та поразок – 5/9

Команда Валерія Плеханова – справжній антагоніст «Рівного» і зараз буквально змушує говорити про себе у позитивному ключі. Зіпсований від’їздом легіонерів, що пройшли тренувальний табір, старт сезону Суперліги змінився швидкою перебудовою через зміну ролей для українців, а підтвердженням того, що робота була виконана правильно, стала перемога над «Київ-Баскетом» у заключному матчі календарного 2024-го. Наскільки ж несподівана, настільки й заслужена – «бджоли» кинули всі сили на те, щоб зачепитись за «Дніпро» у першому матчі баблу, а у другому на них чекав голодний і вмотивований суперник, який взяв своє за рахунок бажання та дисципліни.

А ще Плеханов, як і завжди, продуктивно працює з молоддю. Владислав Ніколайчук, капітан молодіжної збірної, що здобула промоушн у дивізіон А влітку 2024-го, став майже незамінним гравцем ротації та мав свої хайлайти. Потроху починає виправдовувати передсезонні аванси Олександр Петренко, який відновився після травми і у грудні додав тренерському складу варіативності на позиціях другого-третього номерів. Ну і відверто дивує в позитивному контексті Ілля Дмитренко – 21-річний бігмен на диво впевнено виграв конкуренцію у більш досвідченого Сергія Скіри, який за логікою мав би бути стартовим центровим «Запоріжжя» у поточному сезоні. Самі лише 22+7 за 20 хвилин проти «Київ-Баскета» – це вже серйозна заявка на те, щоб уважніше стежити за цим хлопцем у другій половині чемпіонату, але цей перформанс не взявся нізвідки. У семи з останніх восьми поєдинків «Запоріжжя» в Суперлізі він набирав двозначну кількість балів, а у грудні мав 15,6 очка, 7,6 підбирання та 1,6 блока в середньому за матч – дуже і дуже пристойні цифри.

Втім, і проблема у «Запоріжжя» залишається тією ж самою, що і у попередньому сезоні – команда дуже сильно залежить від кондицій та ефективності двох своїх головних гравців, Максима Нікітіна та Андрія Хохоника. Поки що вони майже не пропускають офіційних матчів, і, як наслідок, прямо зараз ми маємо підстави казати про позитивну динаміку. Поки що Нікітін не грає на рівні претендента на MVP, як це було у другій половині минулого сезону, але стартову кризу точно подолано – і зараз питання стосовно «Запоріжжя» полягає хіба що в тому, наскільки ще ця команда зможе розвинутись на дистанції сезону.

4 (🔺 3). «Кривбас»

Баланс перемог та поразок – 7/8

Шалений сезон Михайла Бублика, який вирвався у найкращі бомбардири Суперліги, та загалом якісна робота Олександра Ворони, який непогано підготував команду до свого першого повноцінного сезону в якості головного тренера клубу топдивізіону, робить «Кривбас» ледь не головним відкриттям поточного чемпіонату. Прямо зараз єдиний колектив Суперліги, що взагалі не грає домашніх матчів, знаходиться в одній перемозі від «Рівного» та місця у першій четвірці, і це точно не максимум – у першій частині сезону криворізькі баскетболісти, хоч і мають позитивний баланс у близьких зустрічах (5/2), віддали декілька своїх поєдинків. Зокрема, в останньому матчі календарного 2024-го, проти «Черкаських Мавп», мали два володіння під кидок на перемогу – але не змогли довести до логічного завершення жодне з них.

Місцями баскетбол «Кривбасу» виглядає занадто хаотичним, але у цьому є певна логіка: Бублик, безумовний лідер та головний скорер команди, якраз у цьому хаосі проявляє себе якнайкраще – бо любить загострювати з ведення, приймає сміливі рішення та й в цілому атакує кошик в ситуаціях, коли інші виконавці шукають більш надійні рішення. І з кожним наступним виграним матчем підопічні Ворони почуваються впевненіше у такій грі, бо провокують ледь не найбільше втрат в усій Суперлізі (16,3 в середньому за поєдинок – кращий показник лише у «Рівного»): це розкриває для команди майданчик, дозволяючи здобувати чимало очок у ситуаціях з чисельною перевагою, і просто робить зустрічі за участі криворізьких баскетболістів більш динамічними та приємними для перегляду.

Навіть у травмі Едді Ханта, одного з трьох американських легіонерів «Кривбасу», знайшовся позитив – за його відсутності свої хвилини отримав 21-річний центр Дмитро Триколенко, і у спарці проти «Мавп», якою команда Ворони закривала рік, не розчарував, зібравши за два поєдинки сім підбирань в нападі. Тому виступ минулорічного аутсайдера у другій половині сезону є її великою інтригою: від того, наскільки криворізький колектив продовжить вірити у себе та прогресувати і наскільки ще більш ефективним гравцем зможе стати Бублик, істотно залежатиме розв’язка боротьби за четверту і навіть третю позицію у регулярному чемпіонаті. Так, «Кривбас» може опинитись навіть настільки високо – у кожного з його прямих конкурентів є свої проблеми, якими треба принаймні спробувати скористатись.

3 (🔺 2). «Черкаські Мавпи»

Баланс перемог та поразок – 9/7

Турбулентний початок сезону зі зміною головного тренера глобально не вплинув на черкаську команду. Андрій Агафонов все ще залишається баскетболістом, який здатен тримати свій колектив на рівні топчетвірки (входить у топ-5 гравців сезону Суперліги одночасно за очками, підбираннями та результативними передачами), а молодь навколо нього хоч і не є стабільною, проте в кожному наступному матчі дає пристойну енергію. І коли Дмитру Нагорному вдається спрямувати її у потрібному напрямку, в суперників «Мавп» виникають проблеми – з одного боку, «Мавпи» стали першою і поки що єдиною командою Суперліги, що поступилась «Говерлі», але з іншого саме Черкаси були найближчими до перемоги над «Дніпром» (поступились 74:77, не забивши пару штрафних на останній хвилині).

Проте доля вирішила, що перша половина регулярки склалась для «Мавп» занадто легко і безтурботно – наприкінці грудня серйозну травму отримав форвард молодіжної збірної Назар Холод, який на старті сезону був, напевно, другим найкращим після Агафонова баскетболістом цієї команди. І тепер перед черкаським клубом дуже гостро – навіть гостріше, ніж перед «Говерлою», з огляду загальний обсяг таланту в складі та реальні перспективи поборотись за медалі, – стоїть питання виходу на трансферний ринок. «Мавпи» вже заходили у чемпіонат Суперліги недоукомплектованими (всього десять гравців у заявці), а зараз, схоже, що надовго втратили людину, що проводила на майданчику понад 32 хвилини в середньому за матч.

Це вилилось у те, що два поєдинки з «Кривбасом» Нагорний фактично відіграв ротацією у шість баскетболістів – дуже ризикований підхід, навіть враховуючи, що черкаська команда є однією з наймолодших в Суперлізі. Ризикований і в контексті нових травм, і в контексті звичайної втоми лідерів – не кажучи вже про те, що фактичної наявності щонайменше десятьох гравців на кожен офіційний матч банально вимагають регламентні документи українського чемпіонату.

2 (🔺 1). «Київ-Баскет»

Баланс перемог та поразок – 12/3

Ще один молодий та дуже цікавий для спостереження проект зараз по суті знаходиться у власній лізі – все ще позаду «Дніпра» (програли обидві офіційні зустрічі у поточному сезоні, одну в чемпіонаті, іншу в Кубку), але суттєво попереду решти претендентів на нагороди Суперліги. Так, поразка від «Запоріжжя» наприкінці календарного року була неприємною, але поки що це точкова історія: до баблу в Дніпрі «Київ-Баскет» йшов на 11-матчевій переможній серії і навіть здолав прокляття поєдинків з «Рівнім», яке «бджолам» до листопада взагалі не вдавалося переграти в рамках чемпіонату (мали 0/6 в особистих протистояннях).

Максим Сандул очікувано домінує на щитах (має 12,8 підбирання в середньому за матч, що на чотири більше, ніж у найближчого переслідувача – Рода Брауна з «Рівного»), але сезон киян визначає – і визначатиме надалі, – прогрес молоді. Чи зможе Єгор Сушкін бути продуктивним не лише проти «Говерли» та «Старого Луцька», а й з більш серйозною опозицією? Наскільки регулярно Ярослав Карпюк буде видавати якісні хвилини з лави запасних – і чи спрацює коли-небудь ідея з використанням його одночасно з Сандулом, яку Дмитро Забірченко декілька разів пробував у цьому сезоні? Чи почнуть влучати з периметра Максим Сафонов та Максим Зайцев, у яких, попри чималу кількість ігрового часу і довіру від тренера, зараз лише по 17% реалізації дальніх кидків? І, нарешті, що робити зі штрафними, яких «Київ-Баскет» заробляє із запасом найбільше в чемпіонаті (23,6 в середньому за матч – жодна інша команда Суперліги не має більше 19), але пробиває із другим найгіршим відсотком у сезоні?

Проте якраз цим робота Забірченка і є одночасно однією з найбільш складних і найбільш цікавих у Суперлізі. Складних, бо у «Київ-Баскета» мінімум досвідчених гравців – особливо, у порівнянні з «Дніпром», головним фаворитом чемпіонату. Цікавих, бо потенціал «бджіл» величезний: якщо команда з низкою суто ігрових «але» і за відсутності Павла Буренка дає хороший бій «Дніпру» на його майданчику та загалом впевнено йде по дистанції чемпіонату, можна лише уявити, де вона здатна бути, якщо зробить кілька кроків уперед – а робити їх у цьому складі має ледь не кожен, хто виходить на майданчик.

Втім, не поспішайте робити висновок, що лідерські позиції «Дніпра» під загрозою, з одного-єдиного близького матчу. Лише у регулярному сезоні «Київ-Баскет» зіграє з чинними чемпіонами Суперліги ще тричі – от тоді і стане більш зрозумілим, чи варто нам чекати серйозної інтриги у плей-оф.

1 (➖). «Дніпро»

Баланс перемог та поразок – 11/0

Спостерігати за матчами за участі «Дніпра» у цьому сезоні значно цікавіше, аніж у минулому – щоправда, з причин, які навряд чи тішать Володимира Коваля та його тренерський склад. Серйозні травми Олександра Тарасенка та Івана Колдомасова суттєво вдарили по ротації чемпіона, Євгеній Сорочан теж пропустив більше матчів у Суперлізі, аніж зіграв (лише чотири з 11 можливих), тож зараз у кожному поєдинку лідера сезону є одна з двох інтриг. Або великі хвилини отримують 19-річні Ілля Ліщина та Нікіта Коротченко, яких ми цілком можемо побачити на наступному чемпіонаті Європи серед молоді, першому за три роки для українського баскетболу на рівні дивізіону А (Данііла Сипала також – але в контексті Суперліги він вже не проспект, а стартовий центр, що дає результат тут і зараз), або головним зіркам команди доводиться грати на максимумі, щоб приводити її до перемог. У листопаді потужна серія зустрічей була у Станіслава Тимофеєнка, близьку кінцівку проти «Київ-Баскета» затащив Володимир Конєв, який набрав п’ять очок поспіль на останній хвилині – а для Сергія Загреби матч проти найближчого переслідувача у турнірній таблиці взагалі став найбільш продуктивним з позаминулого сезону.

Те, що «Дніпро» з усіма своїми проблемами (а вони в нього теж виникають!) залишається непереможеним і не дає навіть натяку на шанс опонентам з-за меж першої трійки – чергове підтвердження як дуже високого класу цієї команди за стандартами актуальної Суперліги, так і її стабільності та зіграності. Навіть якщо комусь і вдасться обіграти підопічних Коваля в окремо взятому матчі регулярки до її завершення, це ніяк не вплине на статус «Дніпра» як головного фаворита плей-оф – хіба що хтось із найближчих переслідувачів проведе один-два дуже серйозних трансфери і стовідсотково із ними влучить. Але навіть за таких, не дуже імовірних, обставин на боці дніпрян залишиться величезна перевага у досвіді великих матчів – досвіді, який лідери команди все ще вмотивовані демонструвати.

Power Rankings української баскетбольної Суперліги. Випуск #1

Фото: ФБУ