Швейцарія – дуже крута. Демонструє те, чого бракує збірній України
Так і має виглядати солідний європейський середняк.
Збірна Швейцарії першою на Євро-2024 здійснила справжню гучну сенсацію – вибила чинного чемпіона Італію вже на стадії 1/8 фіналу.
Напевно, найболючіше для італійців те, що вилетіли вони цілком заслужено, за усіма параметрами віддавши матч. З одного боку, це проблема «скуадри адзурри», яка відверто провалила гру. З іншого – у цьому є величезна заслуга швейцарців, які загалом увесь турнір проводять на рівні та захоплюють своїми перформансами.
Швейцарія – крута. І вона наводить на висновок, що саме так на великих турнірах повинна виглядати солідна європейська збірна середнього рангу.
Склад Швейцарії демонструє, чого зокрема бракує збірній України – досвіду виступів на високому рівні
На жаль, нікуди не дітись від порівнянь зі збірною України, оскільки більшість, напевно, у своїх мріях саме так уявляла собі наші виступи на Євро. Але навіть прихильникам теорії про найкраще українське покоління (до яких належить автор) доводиться визнати, що найкраще покоління України за підбором гравців поки не дотягує до просто середньостатистичної швейцарської збірної. Причина – досвід виступів на серйозному рівні, а тим паче успішний досвід зі стабільністю впродовж клубного сезону.
Якщо взяти цей критерій, то ситуація у команди Реброва наступна:
📌 Половина складу з УПЛ, де рівень конкурентності, інтенсивності та атмосфери сильно відрізняється від провідних чемпіонатів;
📌 Кілька легіонерів не у найкращій формі. Так, представники «Челсі» та «Арсенала», але не регулярно основні через пошкодження/ігрові проблеми. Так, один із лідерів «Жирони», але його останнім часом знову підкошують травми. Так, основний фулбек «Евертона», але він неготовий. Так, голкіпер «Реала», але він втратив кондиції після відновлення Тібо Куртуа;
📌 Ситуацію балансували лише Довбик, Трубін і Забарний, які підходили до Євро в оптимальному стані.
Натомість детальніше поглянемо на склад Швейцарії:
◾️ Основний голкіпер «Інтера» Ян Зоммер – він став одним з найкращих за статистичними показниками у топ-5 лігах Європи, а за спиною має 10 років кар‘єри у Бундеслізі та Серії А. У запасі ж – найкращий воротар розіграшу Ліги чемпіонів, Ґреґор Кобель з дортмундської «Боруссії».
◾️ Лінія захисту: основний центрбек «Ньюкасла» Фабіан Шер (6 років в АПЛ), основний центрбек «Манчестер Сіті» Мануель Аканджі (коментарі зайві) та Рікардо Родрігес, який у сезоні був капітаном «Торіно».
◾️ У півзахисті три гравці сенсаційної «Болоньї»: 32-річний Рему Фройлер, 27-річний Мішель Ебішер та 23-річний Дан Ндоє. Усі троє провели 32+ матчі у Серії А.
◾️ Поруч з ними капітан Ґраніт Джака – лідер чемпіона «Баєра» та людина з вагоном досвідом за спиною.
◾️ Капітан «Майнца» Сільван Відмер та Рубен Варгас з 8 гольовими діями у сезоні «Аугсбурга». Вони у Бундеслізі вже 3 та 5 років відповідно.
◾️ Єдина позиція, яка вибивається з тенденції – форвард. Брель Емболо з «Монако» у сезоні довго лікувався від травми «хрестів», його у стартових матчах на Євро підміняв натуралізований дебютант з «Лудогорця» Квадво Дуа.
Сукупно це сплав досвіду та класу, подекуди розбавлений талановитою молоддю, як Ндоє чи гравці запасу. До речі, про резерв – там центрбеки «Штутгарта», «Вольфсбурга» та «Боруссії» М (Леонідас Стергіу, Седрік Цезіґер та Ніко Ельведі), опорник «Монако» (Деніс Закарія), атакувальний хавбек «Штутгарта» (Фабіан Рідер), вінгер «Мілана» (Ноа Окафор) та форвард «Бернлі» (Зекі Амдуні). І легендарний Джердан Шакірі, який тепер запалює в МЛС.
Кадрова ситуація у Швейцарії впродовж ~10 років приблизно на однаковому рівні. Це їм і дозволяє бути стабільно успішними на великих турнірах – з 2014-го завжди виходять із групи.
Швейцарія – уособлення нової хвилі популярності схеми 3-4-3 та роботи з простором
Звісно, хорошого підбору виконавців замало, щоб демонструвати класний футбол (Англія підтвердить). Головний тренер Мурат Якін у відборі до Євро був не у найкращій ситуації – програв групу Румунії та ставив під сумніви свою кандидатуру.
Це змусило збірну змінитися. Якщо усю кваліфікацію вони проводили за звичними 4-3-3, то після фінішу на другому місці перебудувалися. І тепер демонструють, чому формації з трьома центральними захисниками заново набирають популярність.
Швейцарія використовує 3-4-3 або 3-4-2-1, що дозволяє їй вкрай ефективно працювати з простором.
➡️ при володінні м‘ячем та побудові атак
▪️ за початковим розташуванням одразу якнайкраще покривають усі зони;
▪️ при цьому для того, щоб десь компенсувати можливу відсутність гравця у зоні, іншому футболісту не потрібно долати велику дистанцію;
▪️ таке широке розташування ускладнює пресинг супернику.
➡️ при створенні моментів/у зонах завершення
▪️ цей конструктор завдяки хорошій фізичній готовності постійно рухається вперед-назад, тому в атаці це відповідно переростає у здвоєння на флангах, насичення центру та велике представництво у карному.
➡️ у перехідних фазах
▪️ знову фізична готовність та організованість – приклад, як за 10-15 секунд повернулися назад після невдалого пасу Джаки.
➡️ в обороні
▪️ це, звичайно, теж дозволяє не давати простору вже супернику, коли доводиться сідати глибоко у 5-4-1 чи 5-2-3.
Можливо, це виглядає складно за задумом – але насправді ні, бо Швейцарія робить немалу ставку на вертикальність. Навіть попри те, що свій перший гол Італії вони забили внаслідок комбінації з 32 передачами (рекорд цього Євро).
Їхнім головним завданням все одно є входити у вільний простір (чи у глибину) та просити там м‘яч для швидкого розвитку атаки.
Гравці «Болоньї» – окрема частина пазлу. Додають команді гнучкості та непередбачуваності зміною позицій
Просто з формацією 3-4-3, дисципліною та вертикальністю швейцарці навряд сильно виділялися б на Євро і так класно виглядали б проти Італії та Німеччини.
У них натомість є унікальний козир – три гравці «Болоньї» у старті, які вийшли на новий рівень після року роботи з Тіаго Моттою та його 2-7-2, забороною на номінальні позиції і вимогами багато рухатись по полю.
Ебішер, Фройлер та Ндоє – жоден з них не має чіткої зони, де повинен грати. Ебішер з цієї трійки найбільший унікум, бо номінально починає лівим захисником, але по ходу матчу стає як опорником, так і десяткою:
Його головна ціль – шукати простір між лініями якраз для цих вертикальних пасів, які відрізають кілька суперників. Те саме стосується Фройлера:
Загальна структура не страждає, адже як мінімум Фройлер з Ндоє розуміють, куди і навіщо переміщується Мішель, тож вдало реагують. Нерідко можна побачити ситуації, коли трійка «Болоньї» опиняється де завгодно, але тільки не там, де цього очікуєш.
Для збірної, яка збирається всього пару разів на рік, це надто ризикований та авантюрний підхід – але не тоді, коли у складі є три футболісти з одного клубу, які досконало розуміють свої функції.
У такому випадку іншим підлаштуватись куди зручніше, особливо за наявності досвідчених виконавців. Це ще один секрет Швейцарії:
◾️ Лівий центрбек Родрігес у «Торіно» грає за схемою 3-4-1-2 та часто ходить в атаку, тому орієнтується, коли займати позицію Ебішера після його зміщень у центр.
◾️ Джака грає у «Баєрі» Хабі Алонсо, який теж багато працює з простором у формації з трьома центральними захисниками.
Ґраніт, до речі, попри усю крутість представників «Болоньї» залишається фронтменом збірної. Його перформанси на Євро – просто вау.
Прихований герой збірної – тренер-асистент. Це він став ініціатором зміни моделі гри
Разом все це виливається у лідерство за показниками, які є одними з найголовніших для стилю Швейцарії – розрізні (переважно вертикальні) передачі, після яких атакувальні футболісти протягують м‘яч у карний, де створюють моменти та забивають голи:
Повертаючись до початкової думки – це ідеальне відображення міцної європейської збірної, яка не має у своєму складі стільки зірок світового масштабу, як гранди. Тобто організована та з чіткою моделлю гри, але з унікальними особливостями, які підлаштовані під сильні якості наявних футболістів та вирізняють її серед команд другого-третього ешелону.
Втім, це не лише заслуга Якіна. Вище було вказано, що у відборі у нього були труднощі – так ось, допомогти подолати їх прийшов новий асистент, Джорджо Контіні. Колись він був помічником Мурата у «Люцерні», потім 12 років самостійно працював головним тренером у чемпіонаті Швейцарії («Вадуц», «Санкт-Галлен», «Лозанна» та «Грассхоппер»), а у лютому приєднався до тренерського штабу збірної.
Згаданий перехід з 4-3-3 та 3-4-3 з використанням універсальності Ебішера – його ініціатива.
У Швейцарії Джорджо називають «тактичним генієм». The Athletic у своєму матеріалі взагалі зазначили, що усі рішення Якін приймає тільки після тривалих консультацій з ним.
Також Контіні став «сполучником» між Муратом та колективом. Такий собі швейцарський Віталій Вернидуб, який виконує подібні функції налагодження комунікації між гравцями та тренерським штабом у «Кривбасі». Або Андрій Шевченко на Євро-2016, як вам заманеться.
Окрім цього, Контіні відповідає за вивчення суперника – робить це настільки вдало, що Швейцарія не залишила шансів Угорщині та Італії, а такрж не програла німцям.
Наступна на черзі – Англія у чвертьфіналі. Зважаючи на те, у якому стані перебуває команда Ґарета Саутґейта, пара Якін-Контіні цілком може дістатися першого в історії країни півфіналу великих турнірів.
Фото: інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляції MEGOGO, Gonzales Photo, Sebastian Frej/Sebo47, Bernd Weißbrod/dpa
Інші пости блогу
