Чому Забарний не перейде влітку у топклуб
Від Іллі мало що залежить.
Ілля Забарний – одна з небагатьох, якщо ледь не єдина яскрава світла пляма в українському футболі прямо зараз. Легіонер, який як у себе в «Борнмуті» захоплює АПЛ стабільністю та прогресом, так і у кризовій збірній примудряється постійно видавати класні індивідуальні матчі.
Розмови про трансфер центрбека та перехід на вищий рівень ширяться ось уже понад рік. Здавалося б, цілком логічний сюжет з огляду на етапи розвитку футболіста – у 22 роки закріпився на топрівні в Англії, а команда сенсаційно бореться за єврокубки. Найкращий час, не інакше.
Але, схоже, доведеться зачекати. Навколо Іллі сьогодні сформувались обставини, де далеко не все залежить від нього. Перераховуємо усі фактори, які вказують на відтермінування довгоочікуваного переходу.
«Борнмут» не збирається влаштовувати розпродаж – особливо ледь не усього захисту
Звідси починається наш логічний ланцюжок подій. Раніше журналіст The Telegraph вийшов з матеріалом про «Борнмут», де повторив тезу, яка регулярно звучала й від інших видань – про небажання клубу влаштовувати розпродаж, повторяючи помилки умовної «Жирони» чи «Аякса» роками раніше.
📝 «Борнмут» дуже чітко говорить футболістам, агентам та іншим клубам – продажу чотирьох-п’ятьох гравців за один сезон не буде. Вони хочуть залишатися конкурентоспроможними. Торгуватимуть лише тоді, коли настане відповідний час і коли будуть готові.
Є намір стати «платформним клубом» – коли прийде час. І з дуже чітким планом щодо типу гравців, яких вони хочуть, та футболом, в який вони мають намір грати під керівництвом Андоні Іраоли. Його відчайдушно намагаються зберегти [у команді].
Ціль – бути клубом, який постійно бореться за єврокубки та має стабільну бізнес-модель. Попри те, що у них найменший стадіон ліги та один із найнижчих зарплатних бюджетів (однак команда недавно переїхала на оновлену базу – прим.). 📝
Є й додатковий акцент, який у контексті Забарного головний. Станом на цю мить він не є першою/другою пріоритетною опцією на продаж… з однієї лише лінії захисту. Попереду у списку Мілош Керкез та партнер по центру оборони Дін Гейзен. Ні, не через кращі перформанси/рівень, а через контракти та ситуацію на ринку.
Тобто якщо «Борнмут» якимось чудом відпустить двох з чотирьох основних захисників, то третього – точно ні (або з вірогідністю у 99,9%). Двох центрбеків – теж ні.
Специфіка випадку Керкеза полягає у тому, що як мінімум в Англії багатіям критично необхідний новий лівий фулбек, а 21-річний угорець – безальтернативно найкраща опція на ринку.
Проте на Керкезі сильно не акцентуватимемо. По-перше, інсайди говорять, що «Борнмут» не збирається торгуватися та продаватиме Мілоша виключно за величезні гроші – а це, наприклад, не зовсім вписується у плани «Ліверпуля» (інформація від Девіда Орнштейна зі The Athletic). Тому мерсисайдці готові сфокусуватись на дешевших варіантах.
По-друге, ймовірний трансфер лівого захисника – не настільки ключовий в історії Забарного, як ймовірний трансфер іншого центрбека.
Гейзен – вже йде у «Реал». До нього був великий інтерес через особливості контракту та вік
Втрачати одразу двох основних гравців центру захисту – нерозумно, а інформація британських ЗМІ щодо довгострокових цілей «Борнмута» суперечить припущенню про «нерозумність» менеджменту. Водночас продаж одного з двох – невідворотний. І це 19-річний Гейзен, який фактично завершив свій перехід у «Реал».
У нього пріоритетно була краще становище на ринку. Причин вважати так – безліч. Перша та основна стосується клаусули у контракті іспанця влітку. Сума доволі прийнятна для топклубів – 50 млн фунтів або ж ~58 млн у перерахунку на євро.
Друга причина – величезна черга бажаючих позмагатися за Гейзена. Істерія навколо Діна була настільки розвиненою, що Фабріціо Романо доводиться у твіттері виправдовуватись за аномальну кількість постів про таланта «вишеньок». Паралельно інсайдер на кожному кроці наголошував, що мінімум 6 клубів виявляють дуже предметну зацікавленість у підписанні іспанця.
І ось – він переходить у «Реал».
До речі, тему Забарного італієць роздмухує неохоче – точніше, ніяк. Нуль постів за рік.
Третій аспект менш ґрунтовний та впливовий, бо він пов‘язаний з віком обох центрбеків. Дін на три роки молодший за Забарного, що при плюс-мінус однаковому рівні перформансів робило його привабливішою опцією на ринку «на перспективу».
Так ось, усю цю інформацію занотовуємо – адже зараз доведеться порівнювати її зі становищем Забарного.
Забарний – дорожчий. Зокрема роль відіграє пункт про % для «Динамо»
В українському інфопросторі недавно з‘явилось багато обговорень клаусули Забарного на тлі кількох інсайдів – у них йшлося про 60 млн євро. Виходить, про ідентичну до відступних Гейзена цифру.
Але.
Є як мінімум кілька приводів не довіряти цій інформації чи принаймні ставитись до неї максимально скептично. По-перше, про 60 млн євро писали виключно ненадійні джерела, переважно іспанські а-ля El Gol Digital у новинах про інтерес «Реала». Пошук схожих даних в авторитетніших джерелах не дав жодного результату.
По-друге, є сенс покластись на елементарну логіку, проаналізувавши хронологію висловлювань Іллі та історії його контракту. Минулої весни Забарний у розмові з Дмитром Поворознюком на каналі «Трендець» спростовував чутки про наявність в його угоді відступних:
– А в тебе прописана якась клаусула, за яку тебе «Борнмут» може віддати?
– Ні, такого немає.
***
У тому ж діалозі прозвучала наступна відповідь на питання про готовність клубу його продати:
– Я, чесно, не знаю. Я чув, що вони кажуть, що у 90 мільйонів оцінюють. Можливо, але я хочу почати стабільно грати. Це один сезон тільки, і я тільки почав. Звісно, в мене є свої цілі.
Через два місяці «вишеньки» у липні оголосили про новий контракт українця до 2029 року. Тепер ставимо риторичне питання: наскільки реальний сценарій, що у травні «Борнмут» говорив Забарному про 90 млн євро, а у липні прописав клаусулу у 60 млн?
Тому, найімовірніше, відступні в Іллі вищі, або їх банально немає. Можемо схилятись до другого варіанту, бо в протилежному випадку цифра теж випливла б у ЗМІ, як у Гейзена.
Продавати українця дешево англійцям банально немає сенсу, враховуючи формат його придбання. Нагадаємо, що «Динамо» отримало ~23 млн євро гарантованими виплатами та ще 4-5 млн бонусами. Плюс у киян є відсоток з наступного продажу – при врахуванні усіх інсайдів, це мінімум 20%, а то й усі 25-30% (поправка на амбіційність українських джерел).
Отже, яким буде прибуток «Борнмута» при різних сумах продажу:
➡️ 40 млн євро – профіт ~5 млн (мінус ~27 за покупку та мінус ~8 за % «Динамо»)
➡️ 50 млн євро – профіт ~13 млн (мінус ~27 за покупку та мінус ~10 за % «Динамо»)
➡️ 60 млн євро – профіт ~21 млн (мінус ~27 за покупку та мінус ~12 за % «Динамо»)
➡️ 70 млн євро – профіт ~29 млн (мінус ~27 за покупку та мінус ~14 за % «Динамо»)
➡️ 80 млн євро – профіт ~37 млн (мінус ~27 за покупку та мінус ~16 за % «Динамо»)
***
Не надто вигідно при сумі в умовні 50 млн євро як для такого цінного активу, чи не так?
Тим паче маємо порівняння з Гейзеном. Діна купили в «Ювентуса» за 15+3 млн євро та залишили туринцям 10%. Тож при активації клаусули буде наступна картина:
➡️ 58-60 млн євро – профіт ~36 млн (мінус 18 за покупку та мінус 6 за % «Ювентусу»)
Знову наголосимо на головному – контракт Гейзена, на відміну від контракту Забарного, не захищений. У ньому була прописана адекватна клаусула, а тому важелів впливу «Борнмут» не мав. Для клубу ця втрата хоча б приємна в плані фінансів та репутації команди, яка розвиває і вдало продає талантів. У сам «Реал»!
Відповідно, відхід ще й українця у те саме трансферне вікно можна оцінювати десь у 10%. Залишимо частку ймовірності під сценарій з мішечком мільйонів від «ПСЖ», раптом в англійців не витримають нерви. Окрім парижан, ще начебто цікавляться «Челсі», «Ньюкасл», «Ліверпуль», згаданий «Реал» та «Тоттенгем».
Потенційна історія із Забарним – типова для АПЛ. Провідні центрбеки часто затримуються у середняках
Черговий цікавий нюанс – за центрбеків в принципі рідко платять шалені гроші. Принаймні рідше, ніж за гравців атаки. У тій же АПЛ за всю історію лише 6 трансферів за 60+ млн євро: Гаррі Маґвайр («МЮ», 87 млн), Вірджіл ван Дейк («Ліверпуль», 85 млн), Веслі Фофана («Челсі», 80 млн), Рубен Діаш («Ман Сіті», 72 млн), Емерік Лапорт («Ман Сіті», 65 млн) та Лені Йоро («МЮ», 62 млн).
Половина з них – невдалі, що тепер грає проти топклубів. Команди рівня «Евертона» чи «Крістал Пелас» почали ставити логічні питання: «Чому ми маємо відпускати своїх зіркових центрбеків задешево, якщо «МЮ» та «Челсі» платили по 80 за Маґвайра та кришталевого Фофана?».
Цей ефект на собі зокрема відчув «МЮ» влітку 2024-го, коли хантив Джерреда Брентвейта – «Евертон» не пішов на жодні поступки та ні на цент не опустив планку у 80+ млн євро. Це історично стає перепоною для захисників, яких намагаються придбати у середняків АПЛ. Зі свіжого – основний центрбек збірної Англії на Євро Марк Ґеї з «Крістал Пелес». З попередніх років – Тайрон Мінгз з «Астон Вілли» (коли він феєрив, а клуб не боровся за єврокубки) чи Макс Кілман з «Вулвз» (пересидів найкращі роки та у підсумку пішов до «Вест Гема»).
Середняки не бачать сенсу дешевити на своїх провідних захисниках, а потенційні покупці – не бачать сенсу переплачувати. Це, звісно, не виключає сценарій, при якому за Забарного успішно пропонуватимуть 50-70 млн євро. Однак річ у тому, що конкретно влітку 2025-го ця сума навряд влаштує «Борнмут» при перспективі розпрощатись з обома основними центрбеками. А більше, будемо відверті, ніхто не заплатить.
Втім, все кардинально може змінитись по ходу сезону 2025/26 чи наступного літа. Можливо, до того часу «вишеньки» підготують заміну Іллі або його продаж за 50-70 вписуватиметься у спортивну/фінансову стратегію. Сьогодні ж шансів обмаль.
Фото: Chris Stading/Andrew Orchard Sports Photography, Action Plus Sports Images, News Images LTD, Every Second Media
Інші пости блогу
