Я розумію, чому фани «Ліверпуля» називають Трента щуром – гравець офіційно перейшов у «Реал»

«Не важливо, що люди думають, коли ви приходите. Набагато важливіше, що люди думають, коли ви йдете».

Це цитата Юргена Клоппа десь з 2020-го – колишній тренер «Ліверпуля» очевидно міг знаходити слова, які залишаються в пам’яті дуже надовго. І водночас можуть бути універсальним мірилом щодо інших людей.

Але як приміритися до Трента Александра-Арнольда після того, як він офіційно оголосив про свій відхід? Тут багато шляхів і кожен може обрати собі до вподоби. Дехто згадує рекорди за асистами та той самий кутовий у матчі з «Барселоною», дехто не розуміє, навіщо «Реал» ще більше розбалансовує свою команду на користь атаки, але більшість саме фанатів «Ліверпуля» переживають зовсім не позитивні емоції.

Розчарування. Злість. Гнів. Образа. Ось все це – і сьогодні навіть ще більше:

«Щур»: фанати «Ліверпуля» зненавиділи Трента – вимагають не пустити «зрадника» на парад чемпіонів

«Реал» оголосив про підписання Александера-Арнольда

І за останні тижні в англійських медіа та телебаченні я бачив забагато обговорень, в яких журналісти та статечні експерти закликають фанатів перестати себе так почуватися. Не зліться. Віддайте пошану Тренту. Аплодуйте йому. Визнайте його легендою. Ваші емоції неправильні і повинні бути переглянуті.

В ідеальному світі – можливо. Але я розумію, чому фанати «Ліверпуля» не сприймають його відхід так, як від них чомусь хочуть люди ззовні. І вони мають право на такі думки так само, як Трент має право на «новий виклик».

Бо про перехід в «Реал» всі почали підозрювати ще в листопаді, а в грудні після фактичного підтвердження Трент відсвяткував свій гол ось таким посланням – яке фанати не могли не сприйняти на свій рахунок:

Бо весь минулий рік Трент відмовлявся говорити через пресу з вболівальниками, які просили дати хоч якихось відповідей. Мо Салах і Вірджил Ван Дейк в аналогічній ситуації це робили і давали зрозуміти, що вони хочуть, а віцекапітан клубу - ні.

Бо після того, як історія про «Реал» стала вже дуже реальною, сам Трент почав грати у жахливий-жахливий футбол. Навіть Рой Кін. який бачив багато в своєму житті, був шокований.

Бо коли експерти говорять, що «Трент же не пішов в інший клуб з Англії, а переходить в іншу лігу, то ж які можуть бути претензії», то вони трохи лукавлять з цим акцентом. «Ліверпуль» за останні сім років чотири рази вилітав з ЛЧ від «Реала» – з них двічі у фіналі. Для фанатів цей суперник принциповіший навіть за нинішній «МЮ».

Бо Трент йде безплатно. Є базове розуміння, що «Ліверпуль» не витрачає дуже багато, якщо перед цим не накопичив гроші на продажах – і всі бачать, що клуб фактично втрачає можливість взяти хорошого гравця на ті 50-60-70 млн, які можна було б виручити за Александра-Арнольда. Але тепер більшість цих грошей підуть не клубу, а самому Тренту у його підписному бонусі як вільного агента.

Але найбільші емоції викликає глибша причина.

Бо Трент, як скаузер та уродженець міста, клявся у вірності клубу і публічно декларував бажання в один день стати капітаном «Ліверпуля». І фанати йому повірили. Фанати повірили, бо вони бачили цей фільм вже раніше, коли Стівен Джеррард відмовлявся заради клубу йти в «Реал», «Челсі» та інші величезні клуби.

Але виявилося, що слова – це просто слова. Їх зручно казати у момент загальної любові, їх зручно проговорювати, бо так просто заведено і це гарні бонусні очки у твій піар-образ. Ти говориш і не задумуєшся, який вплив це матиме через роки. Навіть офіційне прощання віддає цим піаром трохи більше, ніж яка є реальність.

Трент сам загнав себе у пастку, в якій не повинен був опинитися у новому світі. Бо глобалізація футболу фактично зруйнувала такий феномен, як one club-man. Футболісти легше прощаються з рідними клубами, щоб знайти собі нові виклики, талановита молодь набагато частіше обирає одразу шукати щастя в інших країнах, а у грандах водночас стало набагато важче пробиватися у склад вихованцям, а особливо уродженцям міста, де цей клуб базується.

Трент допоміг фанатам «Ліверпуля» впасти в ілюзію, що з ним цей старий шлях все ж може повторитися. І раптовий вихід з цієї ілюзії болючий – для вболівальників значно більше, ніж для самого гравця. Хоча слово «щур», яке винесене в заголовок, може і виглядати злегка надмірним сплеском почуттів.

Втім, рана загоїться – просто не треба вимагати цього тут і зараз.

Набагато кращі гравці за Александра-Арнольда йшли з клубу – і клуб був в порядку. І Трент також буде в порядку. Це його кар’єра, це його рішення і його «новий челендж» – і ніхто не забере в нього право хоча б спробувати.

Але чимось треба було жертвувати. Він все ще залишиться в історії важливим елементом важливої епохи – і особисто у мене залишатиметься про нього більше теплих спогадів, ніж поганих. Але Трент майже напевне пожертвував своїм можливим статусом як легенди в історії рідного клубу. І зробив це не дуже «чисто». Неприємно, але не смертельно.

«Залишишся тут, і тобі поставлять пам‘ятник на твою честь. Поїдь кудись в інше місце, і ти будеш просто ще одним гравцем».

Старі цитати Юргена Клоппа резонують як ніколи.

«Це рішення – вихід із зони комфорту». Трент сказав остаточне слово – попрощався з «Ліверпулем»

Фото: REUTERS, «Ліверпуль»