«Ліверпуль» повернувся на кляте сідало чемпіонів Англії – і знову звідти його збити буде дуже важко
Якщо не забути, завдяки чому і кому це вдалося.
У вересні 2002 року Алекс Фергюсон був у паскудному настрої. Минулого сезону його «МЮ» не зміг нав’язати боротьбу за титул «Арсеналу» Венгера, а в цьому дуже швидко після старту команда знову відставала від «канонірів» на шість очок.
Відомий у минулому гравець «Ліверпуля» Алан Гансен описав цю ситуацію як «найбільший виклик у кар’єрі Фергюсона». І тренер «МЮ» вхопився за цю можливість вдарити у відповідь та надихнути своїх гравців однією з найлегендарніших цитат в історії англійського футболу:
«Мій найбільший виклик – це не те, що відбувається зараз, мій найбільший виклик – збити «Ліверпуль» з їхнього клятого сідала. І ти можеш так це і надрукувати».
Через понад десять років на вечірці з нагоди публікації нової автобіографії сам Фергюсон вже був у зовсім іншому настрої: «І що чудово, — посміхнувся він того вечора в жовтні 2013 року, — що наші молоді вболівальники, які зараз ростуть, навіть не пам’ятають, коли «Ліверпуль» досягав успіху!»
Фергюсон виконав свою місію. У «МЮ» тепер було 20 титулів чемпіонів Англії. Проти 18 у «Ліверпуля». І різниця між клубами за рівнем настільки очевидна, що ніхто з присутніх не сумнівався, що розрив буде тільки рости.
Game over. Game over?
***
«Ліверпуль» узяв свій 20-й титул чемпіонів Англії.
2025-й показує, як легко все може перевернутися догори дригом всього за якесь десятиліття – мізерний з точку зору історії період. «МЮ» закриє цей сезон не у боротьбі за виживання лише тому, що рік тому в АПЛ піднялися дуже слабкі три команди з чемпіоншипа.
«Ліверпуль» закриває сезон чемпіонством. Другим титулом за п’ять років – і настільки домінантним за відсутності реального спротиву суперників, що ті ж самі суперники тепер від безсилля називають цього чемпіона найгіршим за роки.
Нехай.
«Ліверпулю» і без цього є чим зайнятися.
Треба насолодитися святкуванням трофею разом з вболівальниками. Історичний у всіх сенсах титул 2020-го затьмарює лише одне – через епідемію ковіду тоді неможливо було зібрати величезний парад на пів міста. Тепер зберуть, навіть не сумнівайтеся.
Перед «Тоттенгемом» був невеличкий спойлер.
Треба зафіксувати свій статус, як найкращого клубу в історії Англії. За загальною кількістю взятих трофеїв перевага у «Ліверпуля» тільки збільшується – 52 проти 47 у «МЮ». Це без матчів за Суперкубок Англії – разом з ними тепер суцільна рівність: 68-68. Втім з однаковими показниками за титулами чемпіонів «Ліверпуль» водночас просто краще на євроарені (6 Кубків чемпіонів проти 3).
Треба віддячити стару гвардію. Історичний сезон Мохамеда Салаха, в якому він може ще побити купу різних рекордів і закріпити себе у стартовому складі АПЛ всіх часів. Вірджіл Ван Дейк, який стане першим нідерландським капітаном в історії турніру, що підніме над головою трофей АПЛ. Останній сезон в червоній футболці (найпевніше за все) для Трента Александра-Арнольда, який хоче знайти новий виклик у «Реалі». У Ендрю Робертсона багато чого не виходило, але він все ще добирає шаленою самовідданістю. А Аліссону, як завжди, просто поаплодуємо і побажаємо ще менше дурних травм. Це їхній трофей насамперед.
Треба віддячити і Юргена Клоппа. Весь Ліверпуль з ним попрощався минулого року – зі сльозами на очах та з відчуттям тривоги перед невідомістю з новим тренером. Німець тоді заспокоював:
«Вони будуть у порядку. Або навіть краще».
Ця команда, яка взяла чемпіонство – це команда, яку зібрав Юрген Клопп. Цей клуб з попелу надій, зрештою, також зібрав Клопп. Густої тіні німця навіть після його відходу вистачило рівно ще на сезон, щоб саме ці гравці саме у цьому складі змогли взяти трофей.
І у жодному разі це не применшення заслуг Арне Слота. Нідерландцю довелося на ходу призвичаїтися до англійського футболу, до суперників та репортерів, змусити заново вірити в команду вболівальників. І це все навіть не за сезон – за перші кілька місяців.
Але тепер настав час робити свою команду. Слоту треба більше гравців, яким він може довірити місце в старті – особливо весною вже стало помітно, як видихаються без стабільної ротації футболісти основи. Слот з командою Клоппа однаково блискуче взяв чемпіонат – і тепер у нього і клубу буде ціле літо, щоб зробити з цього набору вже щось сильно інше. Прогнозують шість-сім нових трансферів – і це прямо багато і зовсім інакше. Зліплять своїми руками старт нової епохи.
Нової епохи, обличчями якої вже будуть Алексіс Мак Аллістер, Коді Ґакпо, Раян Ґравенберг, Домінік Собослаї, Конор Бредлі та інші молоді та не дуже гравці, яким пощастить потрапити в цей «Ліверпуль». Пощастить, бо на відміну від «Манчестер Юнайтед» 2013 року тут успіх побудований на міцному фундаменті зі зв’язної клубної системи і не залежить від залізної волі однієї людини.
А це означає, що цей «Ліверпуль» поки затримається на цій вечірці. Як надовго? Залежить від того, чи чітко у клубі засвоїли урок і зі свого падіння минулих десятиліть, і падінь топклубів сьогодення.
Чомусь здається, що засвоїли. Це не буде легка подорож шляхом зі встеленими трояндами. Але комусь з суперників знову «збити «Ліверпуль» з клятого сідала», як про це колись мріяв Алекс Фергюсон, також буде дуже важко.
Неймовірно важко.
Фото: «Ліверпуль»
Інші пости блогу
