Мхітарян, Адебайор та Ваньяма: які легіонери з непопулярних футбольних країн зі спадщиною в АПЛ
Хусанов та Узбекистан стануть наступними?
АПЛ розширює географію – цього разу завдяки «Манчестер Сіті», який здивував футбольний світ трансфером 20-річного захисника «Ланса» Абдукодіра Хусанова.
Центрбек тепер стане першим представником Узбекистану в АПЛ (після реформації у 1992-му). У соцмережах останніми днями ви могли бачити інформацію, що це легіонер вже зі 119-ї країни, який зіграє у вищому чемпіонаті Англії. Втім, цифра трохи не точна – принаймні у квітні минулого року ліга сама публікувала статистику, згідно з якою на ту мить було 123.
Зараз же довіримося порталу Tranfermarkt, який теж веде свій перелік – за його даними, Узбекистан у випадку дебюту Хусанова (а він точно трапиться) стане 126-ю представленою країною. Детальний розподіл:
В Англію приїжджали немало легіонерів з, як заведено казати, непопулярних футбольних держав. Однак багатьом з них вдалося залишити свою спадщину у чемпіонаті – згадаємо найяскравіші приклади.
Дуайт Йорк, Тринідад і Тобаго – 375 матчів
Представник топ-20 найкращих бомбардирів в історії ліги зі 123 голами – вже не аби яке досягнення. Шлях Йорка в АПЛ розпочався з «Астон Вілла», яка помітила його під час турне. Нехай в команді Дуайт провів найбільше сезонів та став частиною однієї з найкращих кампаній 1996/97, він покидав клуб зі скандалом – хотів приєднатися до «Манчестер Юнайтед» (а через кілька років ще дужче рознервував фанів, на деякий час приєднавшись до прямого ворога «Бірмінгема»).
У Манчестері розпочався фактично зірковий час та формація легендарної пари з Енді Коулом, з яким вони згодом разом пограти й в «Блекберні». Підсумковий доробок – три титули, одна «золота бутса» (1998/99 з переможною ЛЧ), один Кубок Англії та два Кубки ліги з «Астон Віллою».
Щодо Тринідада та Тобаго, то тут в Йорка своєрідна історія. У 2001-му форвард відмовився виступати за збірну через сварку з головним тренером, але повернувся у відборі на ЧС-2006 – і допоміг команді здобути дебютну путівку на міжнародну першість.
Еммануель Адебайор, Того – 242 матчі
«Арсенал», «Манчестер Сіті», «Тоттенгем»
Черговий культовий для АПЛ нападник. Забив, щоправда, трохи менше, ніж Йорк – 97.
Однак багато у чому вони схожі. По-перше, Адебайор теж став ворогом для вболівальників колишньої команди – тим забігом через усе поле проти «Арсенала» у складі «Ман Сіті» у кілька разів перевершив Двайта.
По-друге, Еммануель теж привів свою збірну до дебютного ЧС – у теж у 2006-му. Він загалом є одним з чотирьох представників Того в АПЛ, але ніхто з інших не перетнув позначки у 20 матчів.
Адебайор же встиг позапалювати у трьох провідних клубах, тільки ось з трофеями не задалося – жодного. Схоже, фани «Арсенала» таки зурочили, бо навіть в оренді в «Реалі» форвард зміг взяти лише Кубок Іспанії. Свій найкращий сезон Еммануель натомість провів якраз у червоному Лондоні – 2007/08 з 24 голами (розділив друге місце з Фернандо Торресом, обидва поступилися Кріштіану Роналду з 31 м‘ячем).
Генріх Мхітарян, Вірменія – 78 матчів
«Манчестер Юнайтед», «Арсенал»
Мхітарян – єдиний в історії представник Вірменії в АПЛ. Так, більш успішними, напевно, у кар’єрі Генріха є періоди в Німеччині та Італії, однак за 5 сезонів в «МЮ» та «Арсеналі» він встиг запам’ятатись.
Закріпитись, стати провідним гравцем та виграти АПЛ не вдалося (тільки два внутрішні кубки та ЛЄ), але свої 27 результативних дій зробив. Для збірної ж це справжня легенда – майже 100 матчів та лідерство протягом довгих років.
Віктор Ваньяма, Кенія – 154 матчі
«Саутгемптон», «Тоттенгем»
Спочатку – один з представників праймового «Саутгемптона» Рональда Кумана, який двічі фінішував у топ-7. Потім – на сезон основний опорник «Тоттенгема», коли «шпори» по ходу чемпіонату мали всі шанси на омріяний титул, але фінішували другими після «Челсі».
Далі, щоправда, не задалося – Ваньяма програв конкуренцію. Хай там що, як єдиний кенієць в історії АПЛ проявив себе непогано.
Нольберто Солано, Перу – 302 матчі
«Ньюкасл», «Астон Вілла», «Вест Гем»
Як не дивно, в АПЛ було лише 5 перуанців, і тільки один з них може похвалитись довгостроковим успішним періодом. Солано – провідний футбол праймового «Ньюкасла» нульових. Це низькорослий плеймейкер, частково завдяки якому Алану Ширеру вириватися в лідери бомбардирських перегонів.
49 голів, 61 асист – непогано як для півзахисника, який діяв або з глибини, або на фланзі. Плюс слід відзначити виконання стандартів, якими Нольберто виділявся.
Перуанець, як і той «Ньюкасл», явно заслуговували більшого, а не нуль спільних трофеїв. Зі збірною схожа історія – багаторічне лідерство та під 100 матчів, проте без серйозних звершень.
Еммерсон Бойс, Барбадос – 221 матч
Свій єдиний трофей у клубній історії «Віґан» виграв у 2013 році, у легендарному фіналі Кубка Англії здолавши «Манчестер Сіті».
Капітанив у тій грі Бойс – правий захисник з дуже екзотичної футбольної країни Барбадос. Еммерсон присвятив «Віґану» 9 років, пройшовши успішні відрізки в АПЛ та муки чемпіоншипом. Навіть після завершення кар’єри залишився на посаді у структурі.
П’єр-Емерік Обамеянг, Габон – 143 матчі
«Арсенал», «Челсі»
Напевно, найвідоміший габонець у світовому футболі. Іронічно, що в АПЛ при цьому не перший за кількістю матчів – його випереджає Маріо Леміна з «Вулвз».
Однак Обамеянг точно найяскравіший представник нації в Англії – часто тягнув на собі тоді ще кризовий «Арсенал» та насправді виправдовував витрачені 60+ млн євро. На жаль, спрацюватись з Мікелем Артетою не вдалося, тож покинув команду. Потім встиг повернутися в АПЛ, однак той період в «Челсі» краще не згадувати.
Результативність в П’єра-Емеріка була непоганою (69+12 в АПЛ), а в доробку – два внутрішні кубки.
Майнор Фігероа, Гондурас – 214 матчів
«Віґан», «Галл Сіті»
Другий фланговий захисник «Віґана», який взяв Кубок Англії. Сам Фігероа у фіналі участь не брав через травму, але тоді теж вважався основним гравцем.
Для збірної – справжня легенда. Жоден гондурасець не провів за національну команду більше матчів, ніж Майнор (175).
Руель Фокс, Монтсеррат – 223 матчі
«Норвіч», «Ньюкасл», «Тоттенгем»
Тут певною мірою унікальна історія – народився в Англії, але при цьому встиг зіграти 2 матчі за збірну Монтсеррат. Для АПЛ 90-х далеко не останній персонаж – основний гравець «Ньюкасла» та «Тоттенгема» у кількох сезонах, завдяки своїй універсальності міг закрити одразу декілька позицій у півзахисті. У результаті забив 36 голів та віддав 40 асистів.
Трансфер до «шпор» за 4.25 млн фунтів у 1995-му на той момент став другим найдорожчим в історії лондонського клубу.
Стефан Сессеньон, Бенін – 166 матчів
«Сандерленд», «Вест Бромвіч»
Міг значно раніше опинитися в АПЛ, ніж у 2011 році, але вирішив перейти в «ПСЖ», коли ним цікавилися «Ньюкасл» та «Арсенал».
Тому в Англію переїхав вже не у праймі на нижчий рівень, хоча це не завадило йому бути основним спочатку у «Сандерленді», а потім провести пару сезонів у найближчій ротації «Вест Бромвича». За манерою гри вважався дуже нестандартним атакувальним виконавцем – цим і привертав увагу.
***
Серед менш яскравих, але все одно пам’ятних футболістів можна коротко відзначити наступних:
• Алі Аль-Хабсі – третій представник «Віґана», який брав Кубок Англії. Це воротар з Оману, був основним впродовж трьох сезонів (але дебютував в АПЛ за «Болтон»).
• Март Поом – ще один голкіпер. Легенда футболу Естонії, яка заграла у «Дербі», а потім перейшла в «Арсенал», де не вдалося витримати конкуренцію. Серед естонців згадаємо й Рагнара Клавана з «Ліверпуля».
• Сунь Цзіхай – захисник з Китаю, який у нульових на 6 років приїжджав у «Сіті» та набив 150+ матчів.
• Денні Хіггінботам – вихованець «Манчестер Юнайтед», провів 200 матчів в АПЛ за «Сток Сіті», «Дербі», «Саутгемптон» та «Сандерленд». У 2013-14-му тричі взяв участь в товариських неофіційних іграх збірної Гібралтару.
• Джейсон Робертс – форвард з Гренади, перебував «Вест Бромвічі», «Портсмуті», «Віґані», «Блекберні» та «Редінгу». З голами не найприємніша картина – лише 36 у 221 турах АПЛ.
Перший бонус – Димитар Бербатов, який не потребує додаткових коментарів. Однак в основний список не потрапив тому, що тейк «непопулярна футбольна країна» стосовно Болгарії здається суперечливим – у них всього на одного представника в АПЛ менше, ніж в України (10 проти 11).
Другий бонус – Хамза Чоудурі, який зараз виступає за «Лестер». У нього 7 матчів за молодіжку Англії, але також громадянство Бангладешу. Запам‘ятається ж фанами як мінімум завдяки зачісці та високому потенціалу в одній з версій футбольного симулятора ФІФА кінця 10-х.
Фото: PA Images, Allstar Picture Library, Richard Calver/Alamy Live News, MatchDay Images Limited, Action Plus Sports
Інші пости блогу
