550 млн євро: 15 найгірших трансферів у тренерській кар‘єрі Гвардіоли
З українцем, Златаном та Ґрілішем.
Проблеми «Манчестер Сіті» у поточному сезоні точно можна пов’язувати частково й з комплектацією команди – і йдеться навіть не про пасивність на ринку влітку 2024-го (на що міг мати вплив розгляд 115 звинувачень у порушенні ФФП), а й про попередні трансферні кампанії.
Команда опинилася у ситуації, коли не вдалося провести плавну зміну поколінь – досвідчені лідери постаріли/здали/пішли, а їхньою заміною стали нехай і талановиті, але ще не готові для здобуття результату зараз виконавці. Зокрема самотужки, роблячи різницю на футбольному полі – цей аспект ми розглядали на прикладі вінгерів.
Тож маємо хороший інфопривід, аби пригадати, з якими трансферами Пеп Гвардіола та його клуби найпомітніше промахувались раніше. Тим паче що з витратами іспанця є куди розігнатись при складанні рейтингу – суто у цьому списку назбиралось гравців на понад пів мільярда євро.
14-15. Анхеліньйо та Серхіо Гомес
Лівий захисник у «Ман Сіті» – немов ахіллесова п’ята Гвардіоли. У нього завжди було багато профільних фулбеків, але при цьому часто основними вважалися футболісти, яких Пеп перевчав – Канселу (правий фулбек), Зінченко, Делф (центрхави), Гвардіол, Аке (центрбеки) тощо.
І ледь не кожна спроба знайти якісну опцію на ринку завершувалася невдачею. У цьому рейтингу буде три приклади, два з них – Анхеліньйо (12 млн) та Серхіо Гомес (15 млн).
Перший був одним з конкурентів Олександра Зінченка, але закріпитися не зміг – не скористався черговим шансом, яких мав вдосталь. Анхеліньйо – вихованець «Сіті», перебував у структурі з 2013-го. У 2018-му клуб вирішив продати його в ПСВ, але з опцією зворотного викупу, яку активував наступного ж літа. Користь це принесло хіба в плані виручених 18 млн з продажу у «Лейпциг» через два сезони.
Щодо Гомеса, то він навпаки приходив як заміна Зінченку після трансферу українця в «Арсенал». Плюс вважався схожим до Олександра профайлом, оскільки починав кар’єру як атакувальний гравець. Але й у нього не задалося – мізерна кількість ігрового часу за 2 роки та перехід у «Сосьєдад» за 9 млн перед поточним сезоном.
12-13. Ноліто та Клаудіо Браво
Дебютне трансферне вікно Гвардіоли у «Сіті» влітку 2016-го багато у чому заклало фундамент команді, яка згодом штампувала чемпіонства: Стоунз, Гюндоган, Жезус, Сане. Однак були й 36 млн євро, які «містяни» фактично викинули на вітер – по 18 за Ноліто та Браво.
Ноліто у Манчестері провів лише один рік – наступного ж літа повернувся у «Сельту» за 7 млн євро, зігравши в АПЛ 19 матчів (4+2 за гол+пас). Гвардіола чудово знав цього вінгера за часами в академії «Барси», але перехід в Англію у 30 років за такі гроші апріорі здавався сумнівним – чуда не трапилось. Ця історія супроводжувалась незнанням мови, скаргами на брак довіри від Пепа та поганою адаптацією до клімату – сім’ї Ноліто бракувало сонця, а він запам’ятався наступною цитатою: «У моєї доньки змінився колір обличчя – ніби вона жила у печері».
З Браво у «Барсі» Пеп не встиг перетнутись, але з ним теж виникла цікава сюжетна лінія – через категоричну та миттєву відмову нового тренера від Харта, який «не підходив під його стиль». Проте річ у тому, що Клаудіо, як виявилося, ногами теж грав не найкращим чином – багато привозив у дебютні місяці в «Сіті», після чого сів на лавку під Кабальєро. Там і затримався, бо наступного ж літа Гвардіола пішов за Едерсоном за 40 млн.
11. Маріо Ґьотце
Дуже суперечливий вибір, який містить багато «але». По-перше, не факт, що саме Пеп був ініціатором цього трансферу – обидва прийшли у «Баварію» влітку 2013-го, але з обома клуб домовлявся завчасно взимку/навесні. По-друге, період Ґьотце у Мюнхені не можна назвати прямо «провалом».
Чому ж він тоді у цьому рейтингу? Бо «не провалитися» – не те, чого очікували від мегаталановитого молодого екслідера «Боруссії». Гвардіола отримав у своє розпорядження діамант, але так і не зміг повністю реалізувати потенціал Маріо. А Німеччина, схоже, втратила можливість виростити чергового «гравця епохи».
Після «Баварії» Ґьотце так і не повернувся на елітний рівень – камбек у Дортмунд, перехід в ПСВ та тепер виступи за «Айнтрахт».
9-10. Мартін Касерес та Кейрісон
Одні з перших трансферів Гвардіоли у «Барсі», а Касерес – так взагалі перший. Уругваєць приходив у клуб у 20-річному віці з «Вільярреала» зі статусом перспективного центрбека – плюс за серйозні гроші, бо 17 млн станом на 2008-й вважалися немалою сумою. Втім, не зрослося – 23 матчі за «Барсу» та згодом пару оренд, які закінчились трансфером у «Севілью» за 3 млн. Мартін витрачені каталонцями кошти не виправдав, але все ж побудував собі непогану кар’єру в Європі в інших клубах (були ще «Ювентус», «Лаціо», «Саутгемптон», «Фіорентина»).
На відміну від Кейрісона, який є однією з найбільших загадок у трансферній історії «Барси». Цього бразильського хотпроспекта клуб взяв влітку 2009-го за 14 млн євро, а він у підсумку не провів за дорослу команду жодного матчу. Оренди (перша через брак слотів на реєстрацію гравця), травми та повернення в Бразилію, де навіть там не став місцевою зіркою – все, що пам’ятають вболівальники. З футболом Кейріссон завершив у 33, а минулого року в інтерв’ю The Athletic видав наступну цитату, відповідаючи, чи шкодує про свій шлях: «Ми не живемо у магічному світі, життя – це не лише радість та перемоги».
У Бенатія дещо схожий сценарій, що й у Касереса – але він вище у рейтингу, бо приходив у «Баварію» за 28 млн у статусі готового та сформованого футболіста. Натомість у Гвардіоли не заграв – не адаптувався до стилю, багато помилявся та втратив місце в основі. Головний хайлайт – провальні матчі з «Барсою» у півфіналі ЛЧ, які стали однією з причин вильоту мюнхенців.
7. Джек Ґріліш
Друге суперечливе включення. З одного боку, Ґріліш – не настільки серйозний флоп, як його зображують меми чи думки фанів. Хоча б тому, що Джек був одним з ключових гравців складу «Сіті», який нарешті взяв требл у 2023-му (усі матчі з чвертьфіналу до фіналу проти «Баварії», «Реала» та «Інтера» провів повністю по 90 хвилин). Той сезон – очевидно найкращий для вінгера у Манчестері.
З іншого боку, від трансферу за 117 млн євро очікується куди стабільнішої гри, ніж це демонструє Ґріліш. Наприклад, зараз він знову є однією з останніх опцій на позиції, програючи конкуренцію, а за весь 2024-й не забив жодного (!) голу на клубному рівні.
Важливим аспектом для нашого рейтингу є й те, що Гвардіола – одна з причин спаду Джека. Він перетворив яскравого гравця, який полюбляє ризикувати та йти у дриблінг (зразка періоду в «Астон Віллі»), у вінгера, з якого сміються через прагматизм та паси назад. Ба більше, навіть восени було помітно, наскільки сильно реалізація потенціалу Ґріліша під керівництвом Пепа відрізняється від реалізації потенціалу під керівництвом того ж Лі Карслі у збірній Англії.
Усі ці фактори та цінник просто змушують поставити його настільки високо.
6. Матеуш Нунеш
Але Ґріліш нижче, ніж Нунеш, у якого немає контраргументів про успішний сезон з треблом. Так, ціна на португальця вдвічі нижча, але з роллю наступника Де Брюйне він взагалі не порається – навіть за умови, що Кевін останнім часом багато пропускав через травми та таким чином давав Матеушу шанс.
Нунеш з моменту трансферу – виключно гравець ротації, який глобально не впливає на результати команди. І це, нагадаємо, за 62 млн, які «Сіті» віддав «Вулвз». До кінця контракту, звісно, ще є час, але клуб вже шукає інших новачків на позицію десятки/центрхава.
А ось і він – детально про рік перебування Чигринського у «Барселоні» в окремому тексті розповідала Ірина Козюпа:
Якщо коротко, то попри хороші якості для топового європейського футболу Дмитро не вбився у довіру до Пепа, провівши сезон у ролі запасного. Хоча мав великі перспективи, що підтверджує сам факт бажання «Барси» заплатити 25 млн євро за 22-річного гравця з УПЛ.
Білорус у цьому рейтингу вище Чигринського, бо його трансфер завдав більше шкоди – якщо Дмитра через рік змогли продати назад в «Шахтар» за 15 млн євро, то Глєб за сезон провів 36 матчів без голів, а потім катався орендами. Допоки у 2012-му вільним агентом не поїхав на болота – тепер, до речі, підіграє російській пропаганді та відвідує там турніри.
Вищезгаданий третій лівий захисник, з яким Пепу не пощастило у «Сіті». Ні, Менді не був жахливий за грою, але те, скільки з ним намучився клуб, не окуповує жодні епізодичні проблиски у перформансах. У 2017-му «містяни» побили трансферний рекорд для фулбеків, заплативши «Монако» 57 млн, та додали собі клопіт:
• через декілька тижнів після переходу Бенжамен травмувався та вилетів на пів року;
• незабаром після повернення була нова травма;
• проблеми з дисципліною (зокрема запізнення на тренування через відвідування бою Ентоні Джошуа);
• звинувачення у зґвалтуванні, через яке з вересня 2021-го до літа 2023-го залишився без футболу;
• відхід з «Сіті» вільним агентом;
• позов до суду на клуб, який француз виграв, а «містян» у листопаді 2024-го зобов’язали виплатити йому 11 млн фунтів за утримання зарплати під час слідства.
Купівля Філліпса за 50 млн євро з «Лідса» у 2022 році – точно найбільший трансферний провал Гвардіоли у «Сіті». У дебютному сезоні Келвін отримав в АПЛ 300 хвилин, частину чемпіонату пропустивши через травму, а у кампанії 2023/24 до зими лише чотири рази вийшов на поле – і відправився в оренду у «Вест Гем», де теж розчарував.
Тепер це головний біль для «містян», бо й продати Філліпса за хоча б якусь пристойну суму не можуть – тож віддали в нову оренду, тепер аутсайдеру «Іпсвічу». А Філліпсу, до речі, нещодавно виповнилося вже 29 років.
Златан лідер цього рейтингу не стільки через ігровий фактор в «Барсі», ціну чи невигідний для клубу трансфер (оренда в «Мілан» через рік після купівлі та згодом продаж за 24 млн з втратою у 40+ млн).
Ключовим є те, що неспроможність Пепа спрацюватися з футболістом рівня та характеру Ібрагімовича (плюс конфлікти) потім дещо вдарила по репутації тренера через висловлювання шведа. Той як завжди слів не підбирав, постійно ледь не звинувачуючи Гвардіолу у провалі цього трансферу.
Історію стосунків цих двох легенд футболу згадуватимуть довго – і явно не у позитивному плані.
Фото: PA Images, ANP, Alfie Cosgrove/News Images/Sipa USA
Інші пости блогу
