«Дніпро», «Металіст» та інші клуби, які найдовше претендували на титул УПЛ, але так його й не виграли
«Олександрія» протрималася до 28-го туру.
Цього сезону досить несподівано одним з претендентів на золото УПЛ було «Олександрія», яка зберігала хороші шанси на титул до 28-го туру, але програла «Карпатам» у видовищному та драматичному матчі. Тепер відставання від «Динамо», які також стратили очки в цьому турі, складає 5 балів – киянам достатньо взяти одне очко в матчах з «Чорноморцем» та «Колосом».
В історії України було не так багато випадків, коли не «Шахтар» чи «Динамо» претендували на чемпіонство в заключній частині чемпіонату. Якщо не враховувати перший розіграш, що був проведений за експериментальною формулою та закінчився перемогою «Таврії», лише у 5 сезонах на чемпіонство реально претендував хтось, окрім «Шахтаря» та «Динамо». Згадаємо ці команди.
«Дніпро» – 1992/1993
У сезоні 1992/1993 «Дніпро» мав реальні шанси стати чемпіоном, обійшовши «Динамо». Команди останні 5 турів йшли із рівною кількістю очок, але кияни стали переможцями за додатковими показниками.
«Там була відома історія з регламентом чемпіонату. Взимку перед стартом другого кола його раптом вирішили поміняти. Зробили регламент під «Динамо». Зрозуміло, Київ – столиця, фінансові можливості набагато вищі, ніж обласні центри. А ще новий формат Ліги чемпіонів.
Подумали в кабінетах і вирішили – жодного «золотого матчу» не буде. Якби таке трапилося у правовій державі, куди Україна зараз прагне і йде, можна було б подати до суду і виграти її – 100%. А по грі в тому сезоні ми були сильнішими за Київ. Гра другого кола на «Метеорі» це підтвердила. У місті був божевільний ажіотаж. На стадіон прийшло 40 тисяч уболівальників (стадіон міг умістити максимум 35 – ред.).
Багатьом людям, щоб побачити гру, довелося піднятися на дерева. Мені здається, від побаченого футболісти «Динамо» просто здивувалися. Така підтримка вболівальників стала нашим додатковим козирем. «Дніпро» виграв завдяки голу Максимова. А чемпіонство того сезону у нас просто вкрали. Команда, на мій погляд, була варта цього титулу», – пригадує капітан «Дніпра» Сергій Дірявка.
Після 15 турів «Динамо» йшло лише третім після «Шахтаря» та «Дніпра». У киян була найкраща оборона, вони пропустили лише 8 мʼячів, зате атака була куди сильнішою у дніпрян – 27 голів проти 19 у першому колі. Потім це буде дуже важливо. З 4-го по 25-й тур команда з Дніпра лідирувала.
Загалом у Миколи Павлова була дуже сильна і молода банда: Дмитру Михайленку та Геннадію Морозу було 18 і 19 років відповідно. Микола Мєдін, Сергій Коновалов, Євген Похлєбаєв, Олександр Паляниця – 21 рік.
Микола Беженар, Сергій Дірявка, Андрій Полунін - 22 роки. 24-літній Юрій Максимов був вже майже ветеран. Не дарма їх називали дитячим садком Павлова.
Уся ця компанія впевнено йшла до чемпіонства, аж поки не стались три нічиїх поспіль та матч у Харкові, де «Металіст», якому нічого не було треба, обіграв «Дніпрян» 1:0. Кажуть, що з того часу розпочалося запекле протистояння двох міст, адже в останньому чемпіонаті СРСР «Дніпро» начебто спеціально злив матч «Пахтакору» – і харківʼяни таким чином помстилися. В наступному турі «Дніпро» вдома здолав «Динамо», але це дозволило їм лише зрівнятися за очками з киянами.
«Ми були наївними та впевненими в собі людьми. Вважали себе настільки крутими, що якщо не цього, то наступного сезону обов'язково своє візьмемо.
Чого нам не вистачило, то це обійтися без осічок. Насамперед у Харкові з «Металістом», де ми програли 0:1. І у домашній грі з «Кривбасом», яка закінчилася внічию 0:0. Вважаю, що саме ті матчі стали для нас ключовими.
Пам'ятаю, перед «Кривбасом» я навіть отримав другу жовту, щоби обнулитися перед заключною частиною чемпіонату. А виявилося, що гра з «Кривбасом» стала однією з найважчих та найважливіших. Ми грали проти наших друзів та колишніх партнерів по «Дніпру».
Вже потім я докоряв своєму другу Сергію Соловйову: «Ти позбавив мене золотої медалі». Але треба додати, що «Кривбасу» в другому колі програло й «Динамо», – каже Дірявка.
За два тури до фінішу команди мали рівну кількість очок, але різниця була кращою у «Динамо». Кажуть, що посланці обох команд обіцяли величезні блага суперникам своїх конкурентів, але осічку не дав ніхто. Михайло Фоменко, який очолив киян взимку, зумів налагодити гру в атаці – і команда завершила чемпіонат із показником +45, у дніпрян було лише +31.
У Дніпрі вважають, шо саме зміна правил посеред турніру дозволила киянам стати чемпіонами. Проте історія про зміну регламенту, скоріше за все, міська легенда Дніпра, адже оригінального регламенту знайти зараз неможливо. Натомість довідник «Футбол-92», який вийшов у серпні 1992 року, чітко вказує, що ніякого «золотого матчу» не повинно було бути.
Пізніше Микола Павлов згадував, що клуб був не готовий грати у Лізі чемпіонів: «А якби ми потрапили до Ліги чемпіонів, то 100 відсотків ми б нікуди не поїхали – ми просто не були б готові до цього. Взагалі нічого не було для цього».
«Чорноморець» – 1994-1996
Одесити на початку 1990-х були фінансово одним із найстабільніших клубів України, але якщо в Кубку їм вдалося здобути аж дві перемоги, то із чемпіонатом було складніше.
Леонід Буряк на зорі незалежності дуже добре попрацював із тернопільською «Нивою» – і заслужив повернення до рідної Одеси. Тут він змінив легендарного Віктора Прокопенка, що зібрав міцну команду. У сезоні 1994/1995 «чорно-сині» зайняли друге місце.
«Коли я прийшов до «Чорноморця» і побачив, що на базі футболісти смажили шашлики, взявся до діла. Порядок, звісно, стосується і спортивного режиму. Є речі, які заборонені – за них гравець штрафується від 50 до 150 доларів, залежно від тяжкості провини. Далі з режимом у мене у команді проблем не було», – згадував Буряк.
Хоч в перший сезон «Чорноморець» і взяв срібло, але боротьба за чемпіонство була дуже номінальною, адже одесити жодного туру не провели на вершині, а розрив на фініші склав 10 очок. Навіть «Шахтар» в тому розіграші лідирував 8 турів. Зате одесити в другому колі показали рекордну серію – 8 перемог поспіль, такого в історії клубу більше не траплялося. Якби чемпіон визначався лише за матчами у другого кола, то одесити були б першими, адже набрали на два очки більше за «Динамо». Але провал у першому колі вартував команді Буряка реальної боротьби за чемпіонство.
«Ми підсилили склад групою амбітних новачків. Тож, враховуючи підбір гравців – ставили перед собою тільки максимальні завдання. Не буду обговорювати роботу своїх попередників на цій посаді. Віктор Прокопенко та Семен Альтман досвідчені та шановані тренери. Відзначу тільки, що багато моментів було докорінно переглянуто.
Ми поміняли тренувальний процес, підхід до нього, побут на базі, покращили інфраструктуру, і команда заграла в інший футбол. Як підсумок, два срібла та масові виклики «моряків» – Тернавський, Парфьонов, Гусейнов, Суслов, Букель, Мусолітін, Горшков та інші – до молодіжної та національної збірних.
Ще один показник нашого успіху – глядачі. У ті часи на стадіон ходило досить багато людей, адже їм було на що подивитися. В Одесі стабільно «набивалося» 20-25 тисяч, а коли ми грали в гостях – збирався аншлаг. «Чорноморець» завжди був серйозним подразником для гравців і викликав інтерес у вболівальників», – говорив Буряк.
Отже, перший сезон команда завершила на другому місці та дійшла до півфіналу Кубка України. В наступному сезоні моряки планували штурмувати «золото». За два сезони «Чорноморець» став кріптонітом киян, двічі їх перегравши та ще два рази зігравши у нічию. Також одесити жодного разу не програли на домашньому стадіоні. У другому «срібному» сезоні вдома було здобуто 15 перемог та 2 нічиї.
Якраз другий сезон Буряка і став найкращим в історії чемпіонатів України для клубу, адже 5 турів одесити лідирували, а тренер моряків жалівся, що «Динамо» тягнули судді: «Пам'ятаю, як ми грали в Івано-Франківську. Ведемо – 1:0, П'яних ставить спірний пенальті в наші ворота – закінчуємо 1:1. Що тільки з нами не робили, щоб чемпіонство дісталося Києву».
За 10 турів до кінця чемпіонату «Чорноморець» обіграв «Карпати» і наблизився до «Динамо» на відстань двох очок. Звісно були прикрі втрати, наприклад, вдома із «Прикарпаттям», коли одесити вперше за 33 матчі не забили вдома. Вирішальний матч у Києві розставив все на свої місця – «Динамо» перемогло 3:0, а юний Шевченко забив 12-й гол в сезоні.
Проте Шева став лише другим бомбардиром чемпіонату, адже гонку голеадорів виграв двічі поспіль лідер того «Чорноморця» Тімерлан Гусейнов, який навіть не був пенальтистом команди. По закінченню сезону, в одеській Опері, під час вручення срібних медалей, Леонід Буряк подарував Гусейнову перстень найкращого гравця України 1996 року.
Зрештою «Чорноморець» фінішував на відстані 6 очок від «Динамо»:
«В Одесі тоді була хороша команда, але потім почалися проблеми з фінансуванням. У «Чорноморця» не було грошей – довелося йти. Не міг же я займатися тими речами, які знаходяться в компетенції президента клубу та інших його помічників.
Чесно кажучи, я відмовив тоді багатьом людям, тому що навіть не розглядав можливість переходу в інший клуб. Вважав, що інфраструктура, яка була вибудувана в Одесі, в «Чорноморці» надовго. Але, як це буває в житті, минуло всього пів року, почалися проблеми і все дуже швидко стало руйнуватися.
Так, почалися затримки з виплатою зарплати, що, звісно, позначилося на загальному настрої футболістів. Логічно, що незабаром пішли чвари. Наприклад, приїхав ти на тренування, чекаєш команду, а автобус посеред міста стоїть – бензин скінчився. Зрозуміло, це всіх дратувало. Я ж не міг весь час з дому забирати свої гроші, привозити, розраховуватися, віддавати».
«Металіст» та «Дніпро» – 2013/2014
То був сезон, в якому за праймовим «Шахтарем» погналися одразу дві команди: «Металіст» та «Дніпро». Харків'яни сезоном раніше взяли довгоочікуване срібло, але боротьбою за золоті медалі тоді й не пахло. «Шахтар» впевнено лідирував усі 30 турів в сезоні 2012/2013 та привіз на фініші харківʼянам 13 очок.
Команда Маркевича радше боролася за срібло із «Динамо» та «Дніпром», аніж серйозно думала про чемпіонство. Але в наступному сезоні все змінилося. Після закінчення першого кола «Металіст» йшов першим, випереджаючи «Шахтар» та «Дніпро» на три очки. «Динамо» взагалі було на пʼятій сходинці, пропустивши «Чорноморець».
«Металіст» жодного разу не програв у першому колі, зігравши у нічиї з «Шахтарем» та «Дніпром», а «Динамо» в Харкові пропустило три голи без відповіді від Клейтона Шавєра, Хосе Соси та Марлоса. За всю осінню частину підопічні Маркевича поступилися лише «Металургу» у Донецьку з рахунком 3:0. Кінець 2013-го (початок другого кола) видався поганим для команди: три нічиїх та одна поразка.
А взимку харківʼяни пережили серйозні пертурбації: з команди пішов Маркевич, заявивши, що футболісти три місяці не отримували зарплату. Ще влітку «Металіст» дискваліфікували з ЛЧ за договорняк з «Карпатами» п'ятилітньої давності, що не додало атмосфери в команді.
Хоча новий власник Сергій Курченко обіцяв боротися за чемпіонство та привезти у Харків єврокубок, продаж Тайсона в «Шахтар» явно не вписувався у цю канву. Взимку Соса випросив оренду в «Атлетіко», чудом вмовили залишитись Шав'єра. «У клубі грошей немає, їжі на базі немає, ми отримуємо вже п'яте попередження, що нам відключать телефони, довкола – повна анархія, клубом ніхто не керує». І як резюме – риторичне питання: «Курченко зовсім далекий від футболу. Навіщо йому треба було купувати команду?» – говорив Маркевич перед тим, як подати у відставку.
Для того, щоб утримати команду, довелося продати Девича за 5 мільйонів. Звісно, в таких умовах боротися за «золото» вже було нереально. 25 квітня Курченка подали в міжнародний розшук, тому те, що команда Рахаєва взяла «бронзу», взагалі можна вважати удачею.
«Металіст» програв «Шахтарю» та «Динамо» в другому колі, але обіграв вдома «Дніпро» завдяки голам Гомеса та Бланко, бо як не насолиш головному ворогу. Харків'яни відстали від лідера на 8 очок, пропустивши вперед «Дніпро».
А от команда Хуанде Рамоса пройшла чемпіонат доволі рівно, але не достатньо, аби стати чемпіонами. В першому колі вони у чудовому стилі переграли «Шахтар» 3:1 із дублем Зозулі та зіграли у нічиї з «Динамо» та «Металістом». Але катом команди стала «Зоря», яка двічі переграла «Дніпро». На 25-й тур між «Дніпром» та «Шахтарем» була рівність за очками, а підопічні іспанця вдруге за чемпіонат переграли «Шахтар». Так близько до «золота» дніпряни не були 20 років.
Але під кінець сталося щось трагічне: команда програла «Чорноморцю», «Металісту» та «Карпатам» у трьох турах поспіль. Вболівальники «Дніпра» співали неофіційний гімн клубу «Воїни світла» та звинувачували «Шахтар» у тому, що свої очки він бере в матчах із «дружніми» командами на кшталт «Іллічівця» та «Севастополя».
Все закінчилося відставанням у 6 очок, відходом Рамоса, а також початком російсько-української війни, що закинула власника клубу Ігоря Коломойського в крісло очільника Дніпропетровської області.
«Дніпро-1» та «Зоря» – 2022/2023
У перший сезон під час повномасштабної війни із чемпіонатом України почали відбуватися дивні речі, особливо із київським «Динамо», яке хоч і продавало лідерів у Європу, але на таке падіння ніхто не чекав.
Тим, що «Динамо» зазнало аж шести поразок в чемпіонаті та шість разів зіграло у нічию, скористалися «Зоря» та «Дніпро-1». При чому за перших грало чимало футболістів, яких забракував Мірча Луческу.
Луганці швидко вилетіли від румунської «Університаті» в Лізі Європи, зате здобули три перемоги у трьох стартових матчах УПЛ. При цьому з рахунком 3:2 переграли «Динамо». В осінній частині команда Ван Леувена зіграла у нічию із «Шахтарем», а програла лише тричі, в тому числі й «Дніпру-1».
Перше коло команда закінчила на 4-му місці, але ударно розпочала 2023 рік із 4 перемог поспіль, вдруге перегравши «Динамо». Надзвичайно крутим підсиленням виявився Едуардо Герреро. Після поразки від «Руха» луганчани видали ще більш приголомшливу серію із 7 поспіль перемог, в тому числі й над «Дніпром-1».
Перед 28-м туром «Зоря» відставала від «Шахтаря» на 5 очок, але в них була очна зустріч. Підопічні Ван Леувена поступилися із рахунком 0:3, залишивши надії на «золото». Проте команда із Русином, Бражком, Герреро, Булецою, Батаговим та іншими молодими футболістами запамʼяталася вболівальникам.
Довше у чемпіонських перегонах перебував «Дніпро-1». Команда Олександра Кучера мала у своєму розпорядженні найкращого бомбардира чемпіонату – Артема Довбика.
На 27-й тур відставання від «Шахтаря» становило лише 2 очки, а попереду був очний матч, що обіцяв стати золотим. Проте «Ворскла» обіграла «Дніпро» у 28-му турі – і матч у Львові проти «Шахтаря» вже не давав шансу обійти гірників. Зрештою, його теж дніпряни програли, влаштувавши бійку наприкінці матчу.
Гірники, зазнавши лише двох поразок в чемпіонаті, отримали золото.
ФОТО: «Динамо», «Дніпро», «Зоря», «Металіст»
Інші пости блогу
