До чого йдуть «Карпати» з «Рухом»: рейтинг найочевидніших фарм-клубів в історії УПЛ
«Динамо» та «Шахтар» грішили найбільше.
«Об'єднання» «Руха» та «Карпат» наробило чимало галасу в українському футболі. Але це не повинно бути чимось новим, адже ми памятаємо чимало випадків, коли один якийсь з українських клубів ставав фармом іншого.
Сьогодні згадуємо усі канонічні випадки – у вигляді рейтингу, в який скоро можемо заносити й «Карпати» та «Рух».
5.«Динамо» та «Чорноморець»
В українському футболі так довго говорили про те, що у «Маріуполя» купа орендованих гравців з «Шахтаря», що «Динамо» вирішило завдавати удар у відповідь влітку 2021 року. В липні на берег Чорного моря відправилось 15 (!) футболістів «Динамо»: воротар Владислав Кучерук, захисники Данило Скорко, Денис Кузик, Крістіан Біловар, Роман Вантух, півзахисники Євген Смирний, Георгій Цітаішвілі, Микола Михайленко, Юрій Тлумак, Вадим Мащенко, Богдан Білошевський, Ярослав Надольский, нападники Євген Ісаєнко та Данило Сухоручко.
Окрім того, команду очолював колишній тренер молодіжки киян Юрій Мороз. Разом із ним до тренерського штабу увійшли Сергій Шматоваленко і Андрій Анненков, що працювали з Морозом в молодіжних командах киян. Це сталося після того, як було скасовано чемпіонат U-21, а гравців команди потрібно було десь працевлаштувати.
Ультрас одеситів майже одразу виступили проти такої щедрої акції зі столиці. Вболівальники прийшли на базу клуба та озвучили свої вимоги: «Тренери та гравці, що мають відношення до «Динамо», повинні залишити команду до початку чемпіонату. В інакшому випадку «Чорноморець» може проводити свої домашні матчі деінде за межами Одеси, наприклад, в Києві. Якщо ж клуб намагатиметься проводити домашні ігри на чолі з Юрієм Морозом в Одесі, фанати залишили за собою право зірвати проведення таких матчів.
Наш гордий «Чорноморець», який у минулому грав на рівних із самим «Реалом» із Мадрида, сьогодні де-факто став фарм-клубом наших непримиренних суперників «Динамо» Київ», – написали вони у зверненні до мера Одеси Труханова.
«Молоді хлопці бояться в місто вийти, на базі сидять. Я не те що скиглю і скаржуся, але сьогодні це якась норма життя. Під час пандемії всі об'єднуються, щоб футбол хоча б був. Тут раз – і він їм не потрібен. Чому? Я не можу зрозуміти», – коментував ситуацію Юрій Мороз.
16 серпня одесити зіграли у «Маріуполі» матч, яких охрестили «малим класичним», адже в складах обох команд було багато гравців «Динамо» та «Шахтаря». «Чорноморець» переміг із рахунком 3:2. Матч першого кола із «Динамо» зіграли в Києві, через ремонтні роботи на стадіоні в Одесі. Кияни виграли з рахунком 6:1.
«Чорноморець» закінчив чемпіонат, який було перервано початком повномасштабної війни, на 13 місці. Вже з 2022 року команду очолив Роман Григорчук, а більшість орендованих гравців покинула Одесу.
4. «Шахтар» та «Севастополь»
У клуба давній зв'язок із Донбасом, наприклад, у 2006-го почесним президентом став Віктор Янукович, за ініціативи тодішнього місцевого очільника «Партії Регіонів», зрадника Вадима Колесніченка.
У 2010 році в футбол прийшов майбутній диякон РПЦ та соратник Рината Ахметова Вадим Новинський. У бізнесмена було 25% акцій компанії «Метінвест».
Його «Смарт-холдинг» взяв на баланс «Севастополь», який щойно вийшов в УПЛ. В команду одразу ж прийшли три гравці «Шахтаря», при чому не просто юнаки, а ветерани, які готові одразу давати результат: Маріуш Левандовський, Ігор Дуляй та Джуліус Агахова.
Маріуш так згадував той перехід: «Після перемоги в Кубку УЄФА «Фенербахче» запропонував мені трирічний контракт. Ми вже практично про все домовилися, але тоді в Луческу виникли проблеми з серцем. Він перебував в лікарні, а без нього ніхто не міг прийняти рішення. Всі чекали поки він одужає. Коли повернувся до тренувань, то запитав мене, що я тут роблю.
А через пів року до мене підійшов президент «Шахтаря». Сказав, що його хороший друг купив клуб у Севастополі і було б добре, якби я допоміг йому у розвитку команди. Мовляв, він ще зелений у футболі і потрібні досвідчені люди. Тоді в «Севастополь» перейшли я та Ігор Дуляй.
Це було наче нам викопали яму, кинули туди і потрібно було звідти вибратися. Було дуже багато роботи. Ми переходили, як гравці, але наші функції були набагато ширші. Після місяця спостережень я зателефонував власнику «Севастополя» і сказав, що так професійний клуб функціонувати не може».
Заради справедливості відзначимо, що Левандовський та Дуляй не покинули команду, коли вона вилетіла у Першу лігу. Хоча за чутками їхні зарплати в клубі сягали мільйона доларів на рік. Цікаво, що в останньому матчі УПЛ 2010/2011 «Севастополь» грішми симулював... київське «Динамо». Кияни в матчі, який для них нічого не значив, грали проти «Іллічівця», який боровся із кримчанами за збереження в еліті. «Динамо», виграючи 2:0, поступилося 2:3.
«Тоді був «Севастополь», який вилетів через цей матч. Маріуш Левандовський нам дзвонив і казав, що нам дадуть 200 тисяч доларів на команду, якщо обіграємо «Маріуполь». Тепер нехай той, хто каже, що ми здали, знає – ми могли на цьому матчі заробити. Ніхто не здавав, так вийшло просто», – згадував Андрій Несмачний.
У Першій лізі на команду чекав знаменитий скандал із «Базар-лігою» та голом рукою Кузнєцова, але з приходом Олега Кононова команда здобула стабільність. Успіх був би неможливий без гравців «Шахтаря», що ходили в оренду, тільки гляньте на список прізвищ: Руслан Маліновський, Олександр Караваєв, Олександр Ярошенко, Віталій Віценець, Олександр Чижов, Пилип Будківський.
Коли команду очолив Геннадій Орбу, він чесно сказав: «У «Севастополі» я просто набираюсь досвіду. Якщо з мене зняти шкіру, там «шахтарське серце».
Ігор Суркіс у 2013 році прямо говорив про це: «Ми маємо «команди-однокласники», які фінансуються від однієї особи. Наприклад, «Севастополь» та «Іллічівець». «Шахтар» є головним акціонером цих двох клубів, їхні господарі є людьми молодших акціонерів. І тому викликають сумніви в однаковій самовіддачі гравців у матчах «Шахтар» – «Іллічівець» або «Іллічівець» – «Динамо»
3. «Дніпро» та «однокласники» Ігоря Коломойського
У випадку «Дніпра» важко виокремити один клуб, оскільки імперія Ігоря Коломойського була надто великою. Окрім «Дніпра», його пов'язували із фінансуванням «Волині», «Арсенала», «Кривбаса», а також «Карпат» та навіть «Нафтовика».
У 2013 році президент «Волині» Василь Столяр розповідав про прихід Ігоря Коломойського та його бізнес-партнера Ігоря Палиці: «Викликали мене з тренером «Волині» Віталієм Кварцяним, мультимільйонер Ігор Коломойський та Ігор Палиця. Запропонували – виходьте до Вищої ліги, ми вступаємо до клубу, завдання такі. Ось ми й вийшли до Вищої ліги. Була одна умова, що ставлять свого фінансового директора. Коли вони зайшли – усе переграли. Поставили і віцепрезидента, і генерального директора».
Також він сказав, що клубом фактично керував Ігор Коломойський. «Немає жодного документального свідчення, що Коломойський має відношення до кількох клубів, інакше ми б реагували», – говорив при цьому віцепрезидент Федерації футболу України Сергій Стороженко в інтерв'ю «Форбс» у 2013 році.
Того ж року президент «Кривбаса» Олександр Лівшиц у передачі «Великий футбол» сказав, що клуб фінансує Коломойський: «Власники «Кривбасу» – п'ять компаній, і Коломойський не є господарем жодної з них, – уточнив він. – Але він є спонсором «Кривбасу»
Тоді ж президент київського «Арсеналу» Вадим Рабінович підтвердив Forbes, що одним зі спонсорів клубу була структура, пов'язана з Коломойським. У 2013 році він продав клуб з боргами народному депутату України Олександру Онищенку за 43 мільйони доларів.
«В принципі все було вирішено наперед. Реальний господар Ігор Коломойський не міг розриватися на всі фронти. А той, хто його представляв (Рабинович, – прим.), – людина нефутбольна. І клуб йому був потрібен виключно для представництва. Онищенка вмовили взяти «Арсенал», але йому цікавіший кінний спорт», – говорив журналіст Валентин Щербачов.
Схожа історія була й з «Карпатами»: «Я продав 50% акцій футбольного клубу у 2010 році іноземному інвестору. Ці кошти були спрямовані на розвиток інфраструктури клубу, дитячо-юнацького футболу. Чи правда, що 50% акцій належить олігарху Ігорю Коломойському? Я можу казати одне: дійсно, у «Карпат» сьогодні два власники – дві юридичні особи, не фізичні, це дві іноземні компанії», – говорив Димінський в березні 2016-го в інтерв’ю «Главкому».
Таким чином 6 років Ігор Коломойський додатково не фінансував клуб, не втручався в його роботу, але без нього Петро Димінський не міг продати «Карпати», на які за чутками претендувала сім'я Герег. Окрім того, у нижчих дивізіонах грала команда «Нафтовик-Укранфта», яку теж фінансував олігарх.
А в Коломойського був власний чемпіонат із баскетболу: «Політехніка-Галичина», «Дніпро-Азот», «Дніпро», «Будівельник», «Ферро-ЗНТУ», «Кривбасбаскет», «Говерла» та БК «Одеса», – належали компаніям, які пов'язані із колишнім власником «Дніпра».
2. «Динамо» та «Говерла»
Нестора Шуфрича та братів Суркісів об'єднує довга дружба та навіть участь в одній політсилі. Свого часу обоє входили до проросійського блоку «Не так!» та партії СДПУ(о). Хоча у 2009 році Шуфрич звинувачував тодішнього керівника ФФУ Григорія Суркіса у впливі на суддівство та закликав піти у відставку.
У сезоні 2012/13 за «Говерлу» грало троє гравців «Динамо» – Олег Допілка, Кирило Петров та Євген Макаренко. Євген розкрився в Ужгороді, а Шуфрич-молодший називав його новим Пірло: «Пірло створив позицію опорний півзахисник – плеймейкер. Євген Макаренко цілком може стати українським Пірло. Ми хочемо, щоб він продовжив грати за наш клуб», – слова Олександра Шуфрича
В наступному сезоні прийшли Сергій Люлька, Євген Морозенко та Віталій Буяльський. В «Говерлі» хотіли й Рибалку, але той грав у єврокубках за «Слован». Буяльський справді розкрився під керівництвом Грозного, віддавши 6 асистів.
Влітку 2014-го в Ужгороді опинилися восьмеро гравців «Динамо»: Люлька, Лухтанов, Ягодінскіс, Каверін, Мякушко, Бонь, Хльобас, Коваль. Після зимової перерви набирати форму на Закарпаття приїхав ще й Аруна Лукман. Найбільш сумним був перехід Коваля: «Мені 5-6 агентів багато чого пропонували – «Арсенал», «Сандерленд», «Евертон», «Севілья», «Атлетіко». Я прийшов до Суркіса, а він каже: «Якщо здався, то їдь». Мене ці слова зачепили. І я вирішив не їхати з Києва, поки не доведу протилежне», – так Коваль пояснював перехід у «Говерлу».
«Називаємо себе в колективі «Динамо-2». Від цього нікуди не дітися. Як може бути інакше, якщо зараз в команді всього три гравці не зі структури «Динамо»?» – розповідав Хльобас, який роззабивався у «Говерлі». А от Артем Бєсєдін навіть не пройшов перегляд до «Говерли», за словами Олександра Шуфрича.
Найкращим гравцем був Сергій Мякушко, який забив 5 голів та віддав 5 асистів, але в «Динамо» так і не заграв.
Хай там як, але футболісти «Динамо» ходили в оренду на Закарпаття давно, але пік прийшовся на 2015 рік, коли до «Говерли» поїхало аж 13 гравців киян. Було ще одночасно на полі 10 орендованих гравців, а проти «Динамо» в основі вийшло 9 власних футболістів.
Ребров навіть просив «Говерлу» грати за тактикою киян: «Коли наші гравці переходили в Ужгород в оренду, ми розмовляли з Грозним про те, щоб вони грали по нашій схемі і структурі. Якщо вони хочуть повернутися в київське «Динамо», то повинні показувати відповідний рівень і модель гри, яка є у нас тут».
У 2016 році «Говерла» припинила існування.
1. «Шахтар» та «Маріуполь»
Важко точно назвати день, коли «Маріуполь» став найвідомішим фарм-клубом України. У кінці 1990-х «Металург» взяв під свою опіку Володимир Бойко – директор Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Він же провів ребрендинг у 2002 році, змінивши назву на «Іллічівець». Хоч офіційно говорилося, що це данина головному спонсору, але це і тоді віддавало радянщиною.
Бойко зізнавався, що й сам з дитинства любив футбол та вболівав за «Шахтар», а у 2010 році комбінат перейшов у власність Ріната Ахметова, хоча Бойко залишився керівником підприємства. Президент «Іллічівця» часто сидів у віп-ложі «Донбас-арени» поруч з Ахметовим, частенько на ньому була клубна куртка «Шахтаря», яка стала мемом.
Про своєрідний процес зближення згадував колишній тренер «Маріуполя» Микола Павлов: «Нині покійний Володимир Семенович Бойко до мого приходу до «Маріуполя» футболом не цікавився, але з моєю появою почав будувати стадіон, манеж, базу тощо. До речі, мало хто знає, що Бойко та Ахметов були ворогами. Я помирив їх.
Ми почали брати футболістів у «Шахтаря» та донецького «Металурга». Коли Бойко дізнався, скільки вони отримують, втратив дар мови».
У 2013 році постійні кпини, що «Іллічівець» ніяк не може взяти очки у «Шахтаря», дійшли і до Володимира Бойка, який різко виступив у пресі: «Я все читаю Суркіса і думаю, у нього голова «варить» чи ні? Коли це Іллічівець грав з «Шахтарем» чи «Динамо», щоб програти? Такого не було. Я бачу, що ті хлопці, які орендовані у «Шахтаря», навпаки, рвуться в бій особливо проти гірників, а не проти «Динамо», тому що хочуть довести, що даремно їх не залишили в Донецьку.
Ну, це його думка. Йому важко, напевно, зрозуміти, що «Іллічівець» все життя грав чесно: ніколи нікого не купував, ні в яких договірних матчах не брав участі. Я цим питанням не займався. Вважаю, що це неприпустимо».
На запитання, чому президент клубу постійно сидить з Ахметовим, у Бойка теж була відповідь: «А чому я не повинен там бути? Ми з Ахметовим давно по життю поруч, в багатьох питаннях разом. Я все життя вболівав за «Шахтар» з дитинства і не приховував цього».
У 2015 році Бойко помер, але орендованих гравців у «Маріуполі» менше не стало. У 2020-му році виявилося, що у клуба є інвестор, який не пов'язаний з «Шахтарем» – Тарік Чаудрі. Це загадковий пакистанський бізнесмен, який проживав і навчався у Маріуполі. Коли він увійшов в структуру клубу – точно не відомо, адже на сайті вказано, що у 2015-му, а за даними державного реєстру – у 2018 році.
У 2021 році нарешті з'явилося фото таємничого бізнесмена, який разом з Андрієм Саніним підбивав підсумки 2021 року. У 2023 році Президент «ФСК Маріуполь», глава Федерації футболу Маріуполя Олександр Ярошенко розповів про президента «Маріуполя» Таріка Чаудрі: «Тарік давав гроші, а «Шахтар» керував. Гадаю, так було. Скільки зараз колишніх гравців «Маріуполя» і у «Шахтарі», і у збірній: Очеретько, Судаков, Кащук
Також він повідомив, що Чаудрі був правою рукою покійного Володимира Бойка. Тим часом статистика особистих зустрічей між «Шахтарем» та «Маріуполем» приголомшлива на користь донеччан: в межах УПЛ маріупольці не здобули жодної перемоги за 47 матчів та лише 4 рази зіграли в нічию. Єдина перемога маріупольців була зафіксована в товариському матчі у лютому 2022 року.
БОНУС. «Зоря» тісно співпрацювала і з «Шахтарем», і з «Динамо»
Луганська «Зоря» – унікальна команда, луганці встигли співпрацювати з «Шахтарем» та «Динамо». У 2009 році помер президент «Зорі» Валерій Букаєв, депутат Верховної Ради від «Партії регіонів». Після цього клуб перейшов до Євгена Геллера, який теж був пов'язаний «регіоналами», його навіть називали гаманцем Віктора Януковича. Також він водив дружбу з Рінатом Ахметовим, який і запропонував йому очолити клуб, хоча спочатку Геллер до цього ставився без ентузіазму.
В клубі почали з'являтися молоді гравці «Шахтаря», а луганців почали відносити до пулу Ахметова: «Ахметова вважаю своїм другом. Сподіваюся, і він вважає мене своїм другом. Багато хто може сказати, що вони друзі Ахметова, але не багато хто може сказати, що дружба взаємна», – говорив Геллер у 2013-му.
У 2014-му зрадник України та тодішній спортдир клубу Сергій Рафаїлов говорив, що шлях у клуба правильний: «Впевнений, що тренер та команда стоять на правильному шляху, довіряючи молоді. До цього ми довго йшли. Думаю, що всім тим, хто критикував нас за оренду футболістів донецького «Шахтаря», зараз має бути соромно»
В тому ж році «Зоря» добряче підклала свиню «Шахтарю», обігравши їх на день народження Ахметова. Це була перша перемога луганців за 21 рік над гірниками. У складі луганців були орендовані гравці «Шахтаря» Микита Шевченко, Максим Малишев, Олександр Караваєв, Руслан Малиновський та Пилип Будківський. Вже у другому колі гірники вирішили заборонити орендованим футболістам грати проти них.
Коли у 2014 році влада змінилась, Євген Геллер перейшов в табір Ігоря Коломойського. Після краху «Дніпра» чимало талановитих дніпрян опинилися в «Зорі»: Лунін, Сваток, Чеберко, Луньов, Кочергін стали помітними гравцями саме тут.
З часом «Зорю» почали називати фармом «Динамо», адже молоді кияни сюди їздили у величезній кількості. Олександр Тимчик, Богдан Михайличенко, Назарій Русин, Сергій Булеца, Євген Смирний, Денис Антюх, Богдан Леднєв, Ахмед Алібеков, Володимир Бражко, Микола Михайленко, Вікентій Волошин, Антон Боль, Олександр Яцик – пройшли через «Зорю» за останні роки. Цього сезону у «Зорі» намагається перезапустити кар'єру Владислав Супряга. Також в команді є Беніто, Ігор Горбач, Артем Слесар, Олександр Яцик та Олексій Гусєв. Також за команду U-19 луганців грає або раніше грало чимало молодих динамівців.
У 2020-му під час карантину Ігор Суркіс та Євген Геллер передали привіт Ринату Ахметову.
При цьому це зовсім не означало, що киянам були гарантовані очки з луганцями, хоча «Динамо» й подекуди забороняло грати проти себе орендованим гравцям. Але так було не завжди, наприклад, Володимир Бражко у 2022 році забив переможний гол у ворота рідної команди: «Була мотивація довести Луческу, що я гідний бути в команді», – сказав гравець.
ФОТО: СтопКор, УНІАН
Інші пости блогу
