Сергій Попик: «Позитивних допінг-проб в Україні – менше 1 відсотка»
Директор НАДЦ – про скандали, мельдоній і те, як працюють перевірки.
Тема допінгу в українському спорті знову вийшла на перший план – усе через позитивну допінг-пробу футболіста збірної Михайла Мудрика.
Однак питань щодо антидопінгу в Україні набагато більше – і в контексті змін до законодавства, прийнятих в останні роки і запропонованих Національним антидопінговим центром, і в контексті міжнародного скандалу довкола НАДЦ у 2021 році, і в контексті можливих змін у логістиці через повномасштабне вторгнення.
Костянтин Варварик поспілкувався із директором НАДЦ Сергієм Попиком щодо усього цього.
«Пересічна людина думає, що порушення антидопінгових правил – це коли в тебе є позитивна проба. Насправді це один з елементів»
– Скільки, станом на зараз, щоб було зрозуміліше всім, тестів провів НАДЦ у 2024-му?
– Скажу ширше, бо сам факт проведених тестів ні про що не скаже. Треба дивитися на ситуацію в динаміці. У 2022-му НАДЦ відібрав провів 864 проби, у 2023-му НАДЦ провів 1456 тестів, цього року ми відібрали близько 2300 проб.
Ми повинні говорити про динаміку. А вона демонструє те, що з року в рік ми посилюємо антидопінговий контроль. Але в цій ситуації важливо не лише посилювати контроль. Ми не хочемо бути організацією, яка залякує спортсменів, яку бояться спортсмени, тренери, бо ми з антидопінгу приходимо, відбираємо, санкціонуємо. Наш підхід – не тільки боротьба з допінгом, а також його превенція.
Одним з ключових критеріїв у системі WADA – який відсоток проб є позитивним. В нашій країні відсоток позитивних проб – менше ніж 1%. Це прекрасний результат. Тому що коли відсоток 1,5%, то це завжди ситуація критична для країни в її спорті – допінг має достатньо масовий характер. Минулого року показник наш був більший – 1,51 %. Якщо ще конкретніше казати, то з цих відібраних в 2024 р. 2300 проб тільки 21 була позитивною.
Окрім самого факту проб, антидопінговий кодекс каже, що є 11 випадків порушення антидопінгових правил. Пересічна людина думає, що порушення антидопінгових правил – це коли в тебе є позитивна проба. Насправді це один з елементів, і по санкції він може бути рівнозначний чи менший, ніж за порушення 10 інших правил.
Окрім порушень антидопінгових правил, пов’язаних з позитивними пробами, є ще 10 інших порушень. Загалом, Антидопінгові правила НАДЦ передбачають 11 порушень. Найбільш типовими є порушення, коли спортсмени цілеспрямовано або через необізнаність, або через погану організацію свого побуту уникають тестувань, вчасно не декларують своє місце перебування. Коли спортсмен високого міжнародного або національного рівня, він повинен регулярно вносити свої дані у спеціальну систему контролю ADAMS, де ми бачимо щодня, де він перебуває, в якому місці й в який час його можна протестувати. Загалом було приблизно 65 випадків, коли спортсмени уникали тестувань, вчасно не подавали дані, говорячи іншою мовою – ховалися від тестувань.
Але наш підхід, повторюся ще раз, зводиться до того, щоб не боротися з допінгом, а запобігати йому. Для цього ми розробили стратегію взаємодії, з наступного року починаємо її впроваджувати.
– Ці неаналітичні випадки, пропуски – це історія, якої точно можна запобігти. А в нас і доволі імениті спортсмени їх допускають, починаючи з Віти Семеренко, яка відсторонена з цієї причини. Що НАДЦ робить у цьому напрямку, щоб донести спортсменам важливість цього? Що ще спортсменам треба, щоб не порушувати цю норму?
– Повторюся: вся суть в поінформованості – як в побуті, так і в спорті. Спортсмен просто повинен знати, що він повинен робити, що йому можна робити, що не можна робити. Спортсмени – це звичайні пересічні люди. Наш підхід і наше завдання зводиться до того, що ми повинні максимально інформувати їх. Ми з цією метою актуалізували наші соцмережі, адаптовані до спортсменів. Спортсмени без інтересу дивляться на офіційний сайт НАДЦ, в той же час наш інстаграм – інша історія. Тому наша інстаграм-сторінка зараз виглядає, як спортсмени кажуть, «прикольно».
Ми максимально працюємо зі спортсменами через найрізноманітніші формати. Ми започаткували новий національний проєкт – «Амбасадори чистого спорту». Ми відібрали 15 найкращих українських спортсменів, це Ярослава Магучіх, Марина Бех-Романчук, Артур Фельфнер, Ірина Геращенко, Аліна Грушина-Акобія, сестри Марина і Влада Алексіїви, Аннамарія Данча, Михайло Романчук, Юлія Бакастова, Оксана Лівач, Олексій Середа, Таїсія Онофрійчук, Анастасія Коженкова, за двома критеріями: повинні бути абсолютно чистими, ідеальними з погляду антидопінгового життя за всю карʼєру; і бути інфлюенсерами, авторитетними людьми у спортивному і медійному середовищі.
Через наших Амбасадорів чистого спорту ми будемо поширювати наш інформаційний продукт, відеоматеріали, які запускаємо з наступного року, з донесенням того, що спортсмен повинен знати. Про систему ADAMS, як зареєструватися, щоб не пропустити тест, які особливості, які санкції, якщо забув це зробити. Про режим харчування і лікування: що повинні пити, колоти, вживати, в тому числі з БАДів, щоб там не було заборонених речовин. У випадку хвороби – як діяти, до кого звертатися, як працює система терапевтичного використання.
Це будуть «гайди» за участі цих спортсменів, такий продукт, який людині, яка їде в поїзді на змагання чи тренування, на базі після змагань відпочиває, натиснула в інстаграмі і впродовж 30 секунд подивилася матеріал.
Тобто, по роботі зі спортсменами – це інформаційна робота. І це наш пріоритет на наступний рік.
– У 2022 році були також історії, коли спортсмени, наприклад, тренер Якова Хаммо так пояснював, не встигли занести дані через війну, бо переїзди були. Наскільки ці пояснення сприймалися з боку НАДЦ? Чи можливі в цій історії помʼякшувальні обставини?
– Я працюю в НАДЦ з січня 2023 року, але історію з дзюдоїстом Хаммо дуже добре знаю.
Система антидопінгу у світі й правовий механізм працює інакше порівняно зі звичайними правопорушеннями. Принципу невинуватості у системі допінгу нема. Вона працює навпаки: у випадку порушення антидопінгових правил ти вже винен, і ти, спортсмен, маєш довести свою невинуватість. У цьому випадку речі, повʼязані зі вчасним інформуванням, – виключно питання внутрішньої організації й відповідальності. Тому що спортсмен повинен подати інформацію про своє перебування на наступний квартал до 15 числа наступного місяця. Тобто він це може зробити 15 грудня, а може 1, 2, 3, 4, 5, 10 грудня. У спортсмена є 45 днів, щоб дати інформацію на наступний квартал.
Тому говорити «я не встиг»… Ми розуміємо, що в нас такі обставини, це розуміють всі, може зникнути світло в будь-який момент. Тому ми заповнюємо в той момент, коли є світло, бо ми цінуємо, дорожимо своєю карʼєрою.
– Скільки загалом українських спортсменів було відсторонено через антидопінгові порушення цього року?
– В нас за системою порушень цього року було виявлено випадки, які стосувалися 12 спортивних федерацій. У цих 12 федераціях є різна кількість спортсменів, не хочу говорити фінально за рік, бо процес триває. Скажу так: орієнтовно понад 20 українських атлетів були санкціоновані за фактами порушень антидопінгових правил. Причому не тільки за виявлення заборонених речовин.
– А якщо говорити про заборонені речовини, що було, не маю кращого слова, «найпопулярнішим» серед виявлених?
– Я, звичайно, можу сказати перелік «найпопулярніших» і менш популярних речовин, тільки не хочу їх рекламувати. Тому з мого боку правильно сказати, що в системі антидопінгу існує пʼять видів різних речовин: стимулятори, діуретики, гормони, анаболіки, пептидні гормони. Це категорії заборонених речовин, які далі розкладаються на конкретні торгові марки з конкретними забороненими речовинами.
Але буде дуже дивно, коли директор НАДЦ буде називати «найпопулярніші» речовини серед спортсменів.
– Ви згадали про 12 спортивних федерацій, у чиїх спортсменів виявили порушення. В яких видах спорту зараз більш критична ситуація порівняно з іншими?
– Я не можу сказати, що ситуація критична. Найбільша кількість порушень у окремій федерації – 4. Таких федерацій кілька.
Ми самі розуміємо, що це види спорту, де потрібна сила, швидкість, витривалість. Це традиційно, не тільки в Україні, завжди важка атлетика, паверліфтинг, армреслінг, легка атлетика, бокс, боротьба, бодібілдінг. Ті види, де потрібні ці три ключові якості.
Що стосується нашого спортивного середовища, скажу відверто, що в нас цього року ситуація набагато краща. Просто прекрасна зараз ситуація по видах спорту, і, найважливіше, це бачать міжнародні федерації. Різке зменшення кількості, а саме в частині заборонених речовин.
Я це повʼязую з активною інформаційною роботою, але не тільки Центру. Ми започаткували практику укладення угод про співробітництво в антидопінговій сфері з федераціями. Приблизно такі ж угоди ініціювало і міністерство. Це означає що і міністерство, і ми беремо під опіку антидопінгову історію. Тому люди, які працюють у федераціях, організовують спорт через федерації, перебувають під постійною увагою щонайменше з двох боків. І це дуже добре.
Наприклад, міністерство зобовʼязує всіх тренерів, які працюють в системі національних збірних, обовʼязково проходити курс антидопінгової освіти. Раніше цього не було. Тренери, лікарі, функціонери долучаються у такий спосіб.
Ми ж вимагаємо від федерацій мати уповноважених осіб з антидопінгової роботи – має бути людина, яка розуміє, що відбувається у федерації і є нашою контактною особою. Ми вимагаємо від федерацій, які організовують спортивні змагання, забезпечувати облаштування пунктів допінг-контролю, бо це повага до спортсмена, зручності для нього, увага до тієї людини, яка рано чи пізно стане олімпійським чемпіоном. Ми просимо від них визначати людей, які будуть відповідати за антидопінгову освіту в системі федерації.
Ця робота, можливо, не яскрава, але має яскраве відображення на результатах, які ми бачимо за підсумками року.
«В Україні станом на зараз немає акредитованої WADA лабораторії антидопінгового контролю. Проби в основному їдуть у Варшавську лабораторію»
– Чи стежить НАДЦ за тими видами спорту, які на глобальному рівні, як ви сказали, більш критичні, більш уважно, проводить більшу кількість тестів? Чи всі рівні?
– Є так званий risk assesment – глобальна історія, повʼязана з оцінками ризиків у світі спорту. І ця система оцінки ризиків формується міжнародними федераціями й WADA.
Наприклад, ми бачимо, що в системі оцінки ризиків найбільш ризиковим є бодибілдинг. Ця оцінка формується на основі спортивних результатів.
Ми не можемо ні з того ні з сього почати тестувати керлінг, бадмінтон чи інші види. Щоб ми їх тестували, вони повинні потрапити в оцінку ризиків. На її основі є пʼять видів ризику: найвищий, високий, середній, низький і найнижчий. Ми тестуємо завжди ті види спорту, тих спортсменів, які належать до ризикованих видів. Вони формуються високими результатами, наприклад, ми бачимо, що на чемпіонаті України в легкій чи важкій атлетиці хтось починає встановлювати національні рекорди. Це автоматично є підставою, щоб протестувати спортсмена в різний спосіб.
Так працює і на міжнародному рівні: коли людина встановлює будь-який рекорд, вона обовʼязково є тією, кого потрібно протестувати.
В нас ця оцінка ризиків відображена в Плані розподілу тестувань. На основі цього плану ми здійснюємо свою роботу.
– Тут стало цікаво – а в командних видах спорту як обирають, кого тестувати?
– В командних видах, як правило, це відбувається шляхом жеребкування, якщо змагальний період. Проби бувають змагальними – на чемпіонаті України, кубку, конкретному матчі – і позазмагальними.
У колективних видах спорту, візьмемо для прикладу футбол, після гри в роздягальню заходить офіцер допінг-контролю, відбувається жереб. Є різні тактики: компʼютерна програма чи найзвичайніша рулетка, коли розкладають усіх, хто грав, по номерах або прізвищах, і на кого стрілка показала, той і йде.
Це дуже відкрита процедура, ніхто в команді не може сказати «чому мене взяли». Тому що вся команда присутня, тренер присутній, лікар присутній. Навпроти кого зупинилася дзиґа – той і йде на тест.
Є спортсмени, які демонструють високий прогрес і рівень – це підстава для тестування у позазмагальний період. Це відбувається на спортивних базах, за місцем їхнього проживання, якщо вони знаходяться у реєстраційних тестувальних пулах.
– Загалом щодо логістики питання – як працює тестування? Скажімо, взяли в умовного футболіста чи бігуна пробу. Що далі з нею відбувається?
– В Україні станом на зараз немає акредитованої WADA лабораторії антидопінгового контролю. Тому будь-яка відібрана проба відправляється у лабораторію антидопінгового контролю, яка визнана WADA. У світі їх існує обмежена кількість.
Проба для аналізу, завжди відбирається у дві посудини, які звичайною мовою називаються «проба «А», «проба «Б». Відбувається аналіз першої проби. Якщо у спортсмена у випадку позивного результату є сумнів, що лабораторія некоректно провела випробування, він просить відкриття проби «Б» – або в тій же лабораторії, або в якій він хоче. Як правило аналіз «проби Б» відбувається за його власні кошти. Спортсмен далі вирішує: визнавати результат, боротися, оскаржувати, йти в CAS, приймати відсторонення і так далі.
Наша практика говорить про те, що проба «Б» у 99% випадків збігається з пробою «А».
– Тобто проба їде в одну з цих лабораторій. З України це куди?
– З України проби в основному їдуть у Варшавську лабораторію антидопінгового контролю, а в окремих випадках, які потребують поглибленого аналізу, в інші західні лабораторії.
– Далі там визначають результат і вони повертаються в НАДЦ?
– Вся ця історія – діджитальна. В папері є тільки протокол допінг-контролю, де спортсмен підтверджує, розписується, фіксує дату, час, які речовини він вживав тощо.
Алгоритм у системі ADAMS такий. Спочатку там створюється місія. Наприклад, ми знаємо, що відбувається навчально-тренувальний збір однієї з національних команд. Один з співробітників відділу тестувань НАДЦ виписує місію про тестування певного спортсмена чи обмеженого числа атлетів, які є в наших реєстраційних пулах. Або, якщо це змагальна проба, то 1-2-3 місця, інколи й 8-9, залежно від оцінки ризиків.
Адміністратор бачить, що у визначену дату в Україні має відбутись тестування, і ця місія має закритися за його підсумками. Коли офіцери допінг-контролю відібрали проби, вони входять в систему ADAMS і відзначають: проба відібрана, відправлена в лабораторію. Проба завжди захищена, там нема ні прізвища, ні імені, ні виду спорту, ні віку, наприклад: АА3715BR. Лабораторія не знає, кого вона тестує, тільки знає, це чоловік чи жінка. І лабораторія виписує результат. Якщо негативний – про це є лише відмітка про факт тестування і все. Якщо позитивний – виписують всі результати цього лабораторного дослідження. Ці всі дані є в базі. Це звичайно дуже скорочений і умовний порядок процедури тестування.
Дослідження, як правило, триває 21 день. За підсумками позитивної проби - у нас є спеціальний відділ обробки результатів - ми бачимо, що проба АА3715BR – позитивна. Відділом розшифровуються дані щодо того, хто це, і готується повідомлення про несприятливий результат. Ми пишемо такому-то спортсмену такого-то виду спорту: «Шановний спортсмене, результат вашої відібраної проби такого-то числа є позитивним». Це повідомлення надсилається спортсмену, в національну федерацію, міжнародну федерацію і відділ тестування WADA. Схема розсилки передбачена міжнародними документами, які регулюють процедуру тестування.
Спортсмен за підсумками отриманого результату на нього реагує. Добре підготовлені з точки зору антидопінгової освіти спортсмени реагують одразу. Спортсмени, які не знають, як себе вести, реагують з запізненням – по-різному буває. Спортсмену завжди дається право прийняти цей результат, прийняти добровільне відсторонення, або дати пояснення цьому результату. Тобто починається комунікація, відбір пояснень, за підсумками якої Центр виходить на прийняття рішення.
– До лабораторії ще повернуся – в кінці 2022 року Мінмолодьспорту утворило своїм наказом Національну антидопінгову лабораторію. Ви згадали, що лабораторій в Україні нема. Що тоді це?
– Це лабораторія антидопінгового контролю, яка станом на зараз ще не акредитована WADA. Це означає, що вона не може проводити лабораторні випробування з питань антидопінгу.
– Чи є мета у цієї лабораторії акредитуватися?
– Наскільки я знаю, є. Але я не знаю деталей, тому що це якраз та річ щодо незалежності, де ми не хочемо знати – де вони, з ким вони.
«Наше законодавство у сфері антидопінгової роботи повністю відповідає міжнародним вимогам. За два роки ми побачили, що воно потребує деяких точкових уточнень»
– У 2022 році було ухвалено закон «Про антидопінгову діяльність у спорті». У чому була його критична важливість порівняно з тим, як регулювалася сфера раніше? Що змінилося з його прийняттям?
– До 2022 року наявне національне законодавство у сфері антидопінгової роботи не відповідало основним міжнародним вимогам щодо законодавства у сфері допінгу.
Ключовим міжнародним документом у сфері допінгу є Всесвітній антидопінговий кодекс. Базова у ньому річ – органи, які займаються організацією і відбором допінг-проб мають бути повністю незалежні від тих органів, які займаються їхнім лабораторним аналізом. Наше законодавство не передбачало такого. Воно передбачало існування антидопінгової організації, НАДЦ, до складу якого входила лабораторія, яка тут же і робила аналізи. Грубо кажучи, одна рука відбирала проби, інша рука аналізувала. Звичайно, це невідповідність.
З метою усунення цієї невідповідності, яка була виявлена нашими міжнародними партнерами, було розроблено новий закон, який набув чинності у січні 2022 року, коли його підписав президент держави.
Він привів у відповідність усю нашу антидопінгову діяльність в Україні до вимог міжнародних стандартів, конвенцій, які регулюють антидопінгову роботу, і Всесвітнього антидопінгового кодексу як такого.
Сергій Попик (справа)
– Тобто зараз, завдяки, в тому числі, цьому закону, ми відповідаємо всім вимогам WADA?
– Наше національне законодавство у сфері антидопінгової роботи повністю відповідає міжнародним вимогам, які висуваються до національних антидопінгових організацій.
Але закон було прийнято у 2022 році, ніхто не розумів, яка буде практика його імплементації. За два роки ми побачили, що цей закон потребує деяких точкових уточнень.
Наприклад, закон передбачає існування певної антидопінгової інфраструктури. Є Центр, але Центр не може сам по собі існувати. Повноцінна робота центру забезпечується апеляційною комісією, дисциплінарною антидопінговою комісією, комітетом терапевтичного використання, номінаційним комітетом, наглядовою радою. Я все це називаю «антидопінгова інфраструктура».
Ключовими елементами в цій інфраструктурі є апеляційна антидопінгова комісія і дисциплінарна антидопінгова комісія, і комітет терапевтичного використання.
Припустимо, Центром було прийнято некоректне рішення відносно спортсмена. Йому має бути забезпечено право оскаржити це рішення. В умовах, коли у нас не існувало Номінаційного комітету, і, відповідно, не було кому сформувати ці дві комісії, спортсмен був беззахисним: НАДЦ прийняв рішення, санкціонував спортсмена, на його думку, неправильно – він не мав можливості оскаржувати чи апелювати. Ці комісії дають опцію для спортсмена захистити свої інтереси і оскаржити, на його думку, неправильне рішення.
Наразі, члени цих комісій – і дисциплінарної, і апеляційної – працюють на волонтерських засадах. В жодній країні Європи члени дисциплінарної й апеляційної комісій не працюють просто так. Тут є цілий комплекс питань, чому. Це високоінтелектуальна робота: люди аналізують, розглядають, і, найважливіше, виписують юридично обґрунтоване рішення, яке потім може стати предметом судового розгляду на всіх рівнях включно з міжнародним спортивним арбітражем.
Наша ініціатива як Центру – внесення змін до теперішнього чинного гарного закону про антидопінгову діяльність щодо винагороди для членів цих двох комісій. Таким чином ми оцінюємо реально їхній інтелектуальний внесок. Але також ми унеможливлюємо потенційні корупційні ризики, тому що коли людина працює і вирішує долю спортсмена – відсторонення від спорту на 4 роки, довічно, 6 років, 2 місяці чи 6 місяців – без винагороди, то завжди існує спокуса. Ми впевнені, що вони не піддаються спокусам, але щоб був запобіжник, ми ініціювали питання винагороди, як заведено в інших країнах.
Також у нас є Комітет терапевтичного використання, який ми теж створили відповідно до закону. Спортсмен у випадку хвороби завжди має опцію скористатися лікарськими засобами, до складу яких входять заборонені речовини. Спортсмен, звичайно, може прийняти таблетку від тиску, але в ній можливо є речовина, яка входить у заборонений список, який сприяє виведенню рідини. У спорті - це зменшення ваги та приховування інших речовин. Спортсмен має опцію звернутися до Комітету терапевтичного використання, створеного при НАДЦ, і сказати: «Друзі, я захворів, в мене такий-то діагноз. Лікар мені відповідно до протоколу лікування прописав такий-то препарат. В ньому є заборонена речовина. Я без цього препарату не можу жити, не можу далі змагатися, не можу швидко відновитися. Прошу дозволити мені ним користуватися».
Цей комітет, до складу якого входять пʼять лікарів, найкращих спортивних лікарів України, розглядає в комісійному форматі й приймає рішення: призначений препарат відповідає протоколу лікування – ми погоджуємося на його використання, або призначений препарат не відповідає протоколу лікування, тоді замість цього препарату він може випити інший або скористатися іншим медичним засобом, який має таку ж саму функцію або має речовину, яка не входить до забороненого списку. Ці люди також вирішують долю спортсмена. Вони також повинні мати винагороду.
Це дуже символічні гроші, але це і засвідчує повагу до них, і підтверджує вагу їхніх рішень. І ми діємо так, як діють інші країни.
Є ще кілька дрібних елементів, які ми пропонуємо внести до нашого законодавства. Серед них – наприклад, назва, Національний антидопінговий центр. Є пʼять країн у світі, у яких цей орган називається подібно як в Україні. На міжнародних заходах іноземці пишуть «Національний антидопінговий центр of Ukraine». Але це не юридична назва. Коли хтось хоче щось оскаржити, то ми впираємося в організацію, якої не існує в природі. Тому ми теж запропонували врегулювати це питання в законодавстві – назвати «Національний антидопінговий центр України».
Є ще одна зміна, яку ми пропрацьовували з Міністерством молоді та спорту й особисто з міністром Матвієм Бідним. Йдеться про посилення санкцій за залучення або втягнення дітей, неповнолітніх спортсменів у допінгові історії. І в цьому плані ми підготували внесення змін до Кримінального кодексу.
– Так, бачив законопроєкт щодо цього. Можете детально пояснити мотивацію, наскільки взагалі ця проблема поширена зараз. І там зараз штрафи збільшуються кратно – які суми були раніше і які пропонуються зараз?
– Це ключова ініціатива, яка виходить з Мінмолодьспорту і міністра особисто, і ми її підтримуємо. Є окремі види спорту, особливо важка атлетика, паверліфтинг, боротьба, бокс, де спостерігається глобальна тенденція залучення неповнолітніх. Тобто дитина тренується, тренер вирішує для покращення результату, для потрапляння в склад, для конкуренції спонукати дітей до вживання заборонених препаратів. А неповнолітні тому й називаються неповнолітніми, бо ними має хтось опікуватися, захищати їх. Тому держава зобовʼязується через внесення змін посилити відповідальність до тих людей, які зловживають своїм правом роботи з дітьми.
Якщо говорити про антидопінгову політику, то санкція за доведене залучення неповнолітніх до допінгу або примус – довічне відсторонення від спорту. В більшості країн це переслідується і кримінально. Тому наша ініціатива зводиться до того, що ми повинні збільшити розмір санкцій, тобто штрафи, відсторонення від діяльності, заборона діяльності на певний період саме через залучення неповнолітніх.
Раніше ця норма теж існувала, але там було неправильне відсилання. Бо для того, щоб когось покарати, треба скористатися правильним нормативним документом. Теперішній ККУ в цій статті передбачає, що хтось змушує неповнолітнього користуватися речовинами, які знаходяться в документі, якого в природі вже не існує – «Антидопінговий кодекс Олімпійського комітету». Нема такого документа. А раз нема документа – держава не може застосувати санкцію.
Тому ми в цій частині збільшуємо санкцію, розширюємо коло людей, які можуть впливати на неповнолітніх, і, ключове, ми правильно виписуємо документ, на який може послатися юрист чи людина, яка буде ініціювати оскарження. Ми прописуємо, що це Заборонений список, передбачений Законом України «Про антидопінгову діяльність у спорті».
«Членство Матвія Бідного у виконкомі WADA кардинально впливає на статус України у світі спорту»
– Ви згадали, що це була ініціатива Міністра молоді та спорту. Наскільки взагалі по лінії «НАДЦ – Міністерство» співпраця зараз є ефективною?
– Ми повинні всі розуміти, що НАДЦ – це незалежна організація. Це ключова вимога, це так працює в усьому світі й нарешті зараз і в нас. Але ми розуміємо, що у спортивному середовищі Мінмолодьспорту – національний регулятор у спорті. Тому НАДЦ, як національна організація, яка формує і реалізовує антидопінгову політику, має повною мірою співпрацювати з національним регулятором у спорті, бо це один майданчик. І це дуже добре розуміють зараз в міністерстві.
Можу сказати, що взаємодія дуже прагматична, дуже конкретна. Вперше за ініціативи нинішнього міністра ініційовано включення представників НАДЦ в комісії, які займаються призначенням тренерів всіх збірних з видів спорту. На цій комісії представник НАДЦ, в цьому випадку я, може сказати, що в цього тренера погана антидопінгова репутація, бо всі його спортсмени або окремі з них відсторонені. Або цей тренер, попри зусилля й ініціативи міністерства, не отримав антидопінгових знань, не прослухав антидопінговий освітній курс, який ми пропонуємо.
Таким чином, завдяки цій ініціативі, ми нівелюємо досить суттєво факт потрапляння людей з поганою антидопінговою репутацією на посади тренерів у національні збірні.
– Питав про це ще й тому, що міністр спорту Матвій Бідний увійшов до виконкому WADA як представник Європи. Наскільки це впливає на роботу НАДЦ, на статус України в рамках роботи WADA?
– Членство Матвія Бідного у виконкомі WADA в жодній мірі не впливає на роботу НАДЦ, бо НАДЦ – незалежна організація.
Але членство Матвія Бідного у виконкомі WADA кардинально впливає на статус України у світі спорту і в антидопінговій світовій системі. Бо вперше український міністр є членом ключового органу, який координує всю антидопінгову роботу у світі. Це не просто наша національна історія – 37 країн Ради Європи, які засідали у спеціальному форматі антидопінгового Комітету (CAHAMA), проголосували одноголосно за Матвія Бідного як кандидата.
Чому? Тому що антидопінгове тло в нашій країні дозволяє репутаційно взагалі кандидувати. Теперішній стан справ в Україні з протидії допінгу, ініціативи, які генерувалися Матвієм Бідним, були в глобальному антидопінговому середовищі правильно сприйняті. І через особисті якості, оскільки він представляв себе особисто з тематичною презентацією, важливу роль також зіграла підготовча комунікація і робота з антидопінговим Комітетом РЄ. Це успіх.
– Наскільки це допомагає з контролем за Росією, яка дуже відома історією з допінгом, яка поки так нічим і не закінчилася, наскільки розумію. Наскільки цю історію ви й контролюєте?
– Станом на зараз ця історія не є такою, про яку ми можемо говорити, тому що робота Матвія Бідного у Виконкомі почнеться з січня. РУСАДА станом на зараз відсторонена, не визнана, знаходиться в системі невідповідності. Тому зараз Росії, росіян немає окремо у WADA. Але це теж дуже важлива тема – у нас є певний курс, певна політика у цьому напрямі. Тому з нашого боку, з боку Європи у виконкомі WADA ця ситуація буде контрольована.
– У нас, на жаль, ще до повномасштабного вторгнення теж була не дуже приємна історія на рівні WADA – операція «Геркулес». Тоді директор НАДЦ пішов у відставку, йшлося про втручання з боку НАДЦ у проби. Що зараз з цією справою, що вам відомо?
– На засіданні Виконкомі WADA, яке відбулося на початку цього місяця, за рекомендацією Комітету відповідності – в системі WADA існує спеціальний комітет, який моніторить, аналізує роботу всіх національних антидопінгових агентств чи центрів – статус нашого Центру визнано таким, що відповідає всім вимогам WADA, зокрема вимогам Всесвітнього антидопінгового Кодексу. У нашій комунікації з WADA, з президентом, керівниками департаментів, генеральним секретарем до нас нема ніяких претензій.
Скажу більше: ми зараз, як би це мʼяко сказати, антидопінгова організація, якою треба пишатися на національному рівні.
«Проблема з мельдонієм в Україні – некритична»
– Останнім часом в Україні на слуху одна з заборонених речовин – мельдоній. Наскільки з ним зараз критичною є проблема з цим препаратом?
– Некритична. Це один з таких препаратів, який досить часто використовують спортсмени з метою покращення своїх результатів. І не тільки в Україні, це в усьому світі.
– Він просто географічно такий російсько-український зазвичай був.
– Я так не можу сказати. Я розумію з того, що ми бачимо, що це препарат, який досить часто використовується недобросовісними спортсменами. От і все.
– Чи можуть бути у його використання, можливо з попередніх кейсів чи вашої практики, певні помʼякшувальні обставини?
– Мельдоній – це препарат, який передбачає відсторонення терміном на 4 роки. Помʼякшувальні обставини можуть бути у випадку, коли атлет доводить свою непричетність, необізнаність, відсутність наміру скористатися цим препаратом задля покращення спортивних результатів.
Іншими словами, коли він відверто, щиро і добросовісно взаємодіє з антидопінговою організацією, яка відібрала в нього пробу і проводить відповідне розслідування.
– Розкриття проби «Б» якось погіршить, покращить перспективи?
– Залежно від ситуації. Якщо проба «Б» позитивна, як і «А», то вона тільки цементує ситуацію первісного потенційного обвинувачення. Коли проба «Б» негативна, тобто спростовує результат проби «А», це говорить тільки про те, що справа буде закрита.
Але практика така, що проба «Б» – це 99,9% підтвердження проби «А».
– Не можу не спитати про Михайла Мудрика. Що вам відомо щодо цієї справи?
– Нічого не відомо. Не можу коментувати антидопінгові справи, які порушені або які реалізовуються не моєю національною антидопінговою організацією.
«Міжнародний спорт зараз не чистий у розумінні 100% чистоти»
– Останній блок – про боротьбу з допінгом з більш філософсько-наукового погляду. Ви сказали, що у вас за мету запобігати допінгу. Як на мене, допінг – це така історія, яка розвивається швидше, ніж розвивається боротьба із ним. Як із цим бути?
– Коли ми заходимо до нас в Центр, в нас написано: «Змагайся чесно». І ми завжди розуміємо про незворотність покарання, в принципі про покарання на побутовому рівні. Якщо сучасний світ у сфері високих технологій працює щодо заборонених речовин, то точно так само працює світ технологій у виявленні й простеженні заборонених речовин.
Є таке поняття – «біологічний паспорт спортсмена». Це вся історія спортсмена, яка простежується від допінг-проби до допінг-проби. Ленс Армстронг ніколи не здавав позитивну допінг-пробу, хоча все своє спортивне життя він зловживав допінгом. Можна провести спортивне життя і ні разу не здати позитивну пробу, користуючись забороненими речовинами.
Так от, поняття біологічного паспорта – це аналіз крові спортсмена, який часто проводиться з метою простежування динаміки результатів. Дуже часто ця простежуваність вказує на його так звані атипові результати. Грубо кажучи, якщо він сьогодні Петро Григоренко, то завтра в нього у пробі вже зникла одна літера імені. І так від проби до проби – всі негативні, але біологічний паспорт показує, що це вже не той спортсмен.
Коли є критичний набір так званих атипових результатів – негативних, але на основі паспорта атипових – процедура передбачає посилену увагу до цього спортсмена. Це означає, що людина зловживає чимось. Це винятковий дискомфорт всюди, бо ти постійно знаходишся в радарах допінг-контролю будь-де, будь-коли, від будь-якої антидопінгової організації.
Зараз факт використання заборонених речовин на короткотерміновий період можна приховати. Але в довгостроковій перспективі, а життя спортсмена, як правило, довгострокове, рано чи пізно стане відомим. І про це знають усі, хто має стосунок до боротьби з допінгом.
– Окремо ще також хотів спитати про проблему «гендерних тестів», яка стала дуже обговорюваною після Олімпіади в Парижі, в першу чергу довкола боксерки Іман Хеліф. Тоді критики її участі в жіночому турнірі казали, що, мовляв, якщо її каріотип, рівні тестостерону відповідають чоловіку, то вона не має брати участь в жіночому турнірі. Яка ваша думка з цього приводу? І чи це має перевіряти антидопінгова установа, якщо ні, то хто?
– Відверто скажу – в мене нема думки з цього приводу. Тому що це очевидно не антидопінгова історія. Це, швидше за все, генна інженерія, ще щось інше, що поза допінгом.
З того, що я чув – це дійсно є проблемою у спорті, але вона дуже делікатна. До всякої делікатної проблеми треба делікатно підходити. Головне – не нашкодити спортсмену.
У Центру раніше підхід був такий: ось ми антидопінгова організація – і навколо нас спортивне життя, бо в нас інструментарій, можливості. Зараз ми – реально сервісна організація, яка надає послуги спортсмену, спортивній федерації, спортивному клубу з питань чистоти спорту. Наприклад, коли хтось в команді бачить, що хтось має кращий результат – сила, швидкість – шляхом використання заборонених речовин, то ця людина не розуміє: «Що відбувається? Чому я змагаюсь чесно, а хтось маніпулює цим усім?»
Наша задача – дати спортсменам, які розуміють принцип чесної гри, можливість скористатися послугою чесної гри. Ми говоримо федераціям: якщо ви виступаєте за спортивні цінності, хочете чистоти – ми вам допоможемо очистити вашу федерацію, те, що роками складалося як реліквія ще від радянського спорту. Тоді це була державна політика, в нашому випадку в держави інші зобовʼязання, цінності.
Ми ставимо себе у позицію сервісної організації, в центрі якого – спорт, спортсмен. Навколо нього розбудовуємо усю роботу – в тому числі інформаційну, комунікаційну.
– Нинішнього рівня науки, досліджень, механізмів на рівні WADA достатньо, щоб говорити про те, що міжнародний спорт зараз чистий?
– Ні, міжнародний спорт зараз не чистий у розумінні 100% чистоти.
Але WADA – така організація, в якій питанням запобіганню використання заборонених речовин і методів приділяється чимала увага. У WADA є дуже авторитетний і добре розвинутий медичний департамент, який об’єднує найкращих фахівців з питань антидопінгу, які розробляють відповідні програми з його запобігання і виявлення. WADA має велику грантову наукову програму, до якої запрошуються всі країни-підписанти, щоб долучитися до участі в розробці програм, які мають сприяти виявленню заборонених речовин.
У WADA є дві групи проєктів. Перша – соціальні дослідження: соціологія, опитування, тобто гуманітарна компонента, як стимулювати спортсменів до чесної гри. Друга – наукові дослідження, які покликані розробляти засоби превенції й виявлення заборонених речовин.
Тому я б не радив конкурувати з WADA в питаннях допінгу й антидопінгових досліджень. Я переконаний, що WADA обіграє всіх у цьому.
Фото: НАДЦ
Інші пости блогу
