Збірна футболістів, які не вигравали Ла Лігу у ХХІ столітті
Лише один легіонер.
Нещодавно ми розпочали серіал, де обираємо найкращих гравців, які ніколи не ставали чемпіонати у топлігах. Ось тут можна ознайомитися із версією для АПЛ:
Здавалося б, у Ла Лізі все мало б бути легше, адже якщо ти грав за «Реал», «Барсу»,«Атлетіко» або «Валенсію», то шансів стати чемпіоном в ХХІ столітті у чемпіонаті Іспанії у тебе було багато. Але все виявилося цікавіше.
Декілька уточнень – до цього матеріалу не потрапили гравці, які:
✍️ провели в Ла Лізі менше п'яти сезонів:
✍️ все ще продовжують грати на високому рівні та мають реальні шанси узяти титул. Тому ту ви не побачите Антуана Грізманна, але є гравці «Овьєдо» та «Комо».
Вийшла така команда.
Хосе Рейна – голкіпер
7 сезонів у Ла Лізі
Виступав за: «Барселону» та «Вільярреал»
Пепе Рейна починав у молодіжці «Барселони», але не встиг перейти у першу команду, щоб завоювати титул. Далі він намагався стати першим номером «Барси», але це були темні віки каталонців, тому за стабільною практикою Рейна пішов у «Вільярреал» – і не прогадав. Саме тут Пеп став справжньою зіркою Ла Ліги.
Із Рейною «субмарина» вперше досягла третього місця в чемпіонаті і вийшла у Лігу чемпіонів, але Хосе пішов у «Ліверпуль». Там він тричі ставав найкращим голкіпером АПЛ і одного разу зіграв у фіналі ЛЧ. Вічний дублер Касільяса у збірній ніяк не може закінчити з футболом. Цей сезон він розпочав у «Комо», але, схоже, шансів бодай раз виграти Ла Лігу на межі з нулем. Всього у Ла Лізі він провів сім сезонів, але статус легенди заслужив.
Хесус Навас – правий захисник
18 сезонів у Ла Лізі
Виступав за «Севілью»
Тут ми трішки зчітерили, адже Навас завершить свою кар'єру лише взимку. До цього часу його рідна «Севілья» точно не виграє Ла Лігу, тому Хесус так і залишиться великим гравцем без титулу. Звісно, у захисті Навас грає лише останні сезони, адже раніше він грав куди ближче до воріт та закривав ледь не весь фланг.
Друг дитинства Серхіо Рамоса та Антоніо Пуерти, дворазовий чемпіон Європи, дебютував у Ла Лізі ще в 2003 році. Тільки у чемпіонаті Іспанії в нього за плечима 510 матчів. Навас був одним із тих, на кому підіймалася «Севілья» в середині 2000-х, виграючи Кубки УЄФА, і продовжив традицію вже з Лігою Європи. Цього року він розпочав свій 18-й сезон за андалусійців. Агорафобія гравця не давала йому змоги надовго покидати рідне місто, але це не завадило Навасу зробити одну із найбільш помітних кар'єр в історії іспанського футболу.
Жоан Капдевіла – лівий захисник
15 сезонів у Ла Лізі
Виступав за: «Атлетіко», «Депортіво», «Вільярреал», «Еспаньйол»
Журнал FourFourTwo поставив Капдевілу на дев'яте місце серед усіх іспанських захисників в історії. Вище за таких легенд як Камачо, Марчена або Мічел Сальгадо. Каталонець на рік не встиг у чемпіонський «Депортіво», він саме вилітав із Ла Ліги з мадридським «Атлетіко» в сезоні 1999/2000. Але прийшов в одне трансферне вікно із легендами: Дієго Трістаном, Хуаном Валероном та Вальтером Пандіані. Їхнє покоління сформувало «Супер Депор» початку 2000-х, який займав друге місце в чемпіонаті та робив легендарний камбек проти праймового «Мілана».
У 29 років Жоан перейшов у «Вільярреал», де був ще кращим. Латераль став найрезультативнішим захисником в історії клуба. Важко сказати, чи ці речі пов'язані, але саме після трансферу Капдевіли у «Бенфіку» «субмарина» вперше за багато років покинула Ла Лігу. Окрім того, Капдевіла був основним гравцем на збірної Іспанії на переможних ЧЄ та ЧС.
Хуаніто – центральний захисник
9 сезонів у Ла Лізі
Виступав за «Бетіс» та «Атлетіко»
В Іспанії прізвисько Хуаніто асоціюється із нападником «Реала» 1980-х, але в 2000-х з'явився ще один конкурент. Хуан Гутьєррес Морено – один з представників олдового іспанського футболу, без жодної тікі-таки, але з купою боротьби.
Він дебютував у Ла Лізі аж у 25 років, ніколи не грав за «Реал» чи «Барсу», проте встиг стати легендою «Бетіса», виграти Євро зі збірною Іспанії та Лігу Європи з «Атлетіко». Вже через рік після дебюту у Ла Лізі Іньякі Саес викликав його до збірної Іспанії. Попри досить велику конкуренцію, гравець «Бетіса» їздив на Євро-2004, ЧС-2006 та переможний ЧЄ-2008. Пробитися в основу крізь Пуйоля та Марчену було важко, але свої 25 матчів за «Фурію Роху» захисник провів, навіть забив гол у ворота Саудівської Аравії на ЧС-2006.
Але головний титул Хуаніто здобув із «Бетісом», коли вперше за 27 років приніс команді Кубок Короля. У 2005-му саме він із капітанською пов'язкою здійняв кубок над головою.
Хаві Наварро – центральний захисник
11 сезонів у Ла Лізі
Виступав за «Севілью», «Валенсію» та «Логоньєс»
Наварро – це ще один creme de la crem Ла Ліги, капітан «Севільї» та гравець, якого ненавидять фани всіх інших команд, але обожнюють свої. Цього літа іспанська As зібрала 13 гравців, яких найбільше боялись суперники. Звісно, Наварро там один з перших. Одного разу він ледь не вбив гравця «Мальорки» Аранго прямо на полі, а Дієго Марадона вимагав відправити гравця до в'язниці. За цей фол Хаві показали лише жовту картку, хоча венесуельцю наклали 40 швів.
Four Four Two поставив Наварро на друге місце серед найжорсткіших гравців 2000-х, вище ніж Гаттузо та Матерацці. На третьому місці розташувався його вірний друг по центру оборони «Севільї» Пабло Алфаро на прізвисько «проктолог».
Та окрім жорсткої гри, Хаві був дійсно хорошим захисником і капітаном «Севільї», яка брала свої перші Кубки УЄФА та Суперкубок Європи. За збірну Хаві дебютував у 32 роки, бувши на той час третім найстаршим дебютантом в історії команди.
Маркос Сенна – опорний півзахисник
10 сезонів в Ла Лізі
Виступав за «Вільярреал»
Сенна став першим бразильцем, який виграв Євро. Його натуралізація жваво обговорювалася в Іспанії, але своєю грою він постійно доводив, що здатен грати у півзахисті однієї із найсильніших команд світу. Зіграв на ЧС-2006 та Євро-2008.
Сенна був блискучим опорником, добре відбирав мяч, хоча водночас прекрасно грав на атаку, забезпечуючи баланс в команді Арагонеса. Але головна команда його життя – «Вільярреал». Саме тут він з клубом пройшов шлях до другого місця в Ла Лізі та півфіналу ЛЧ. Маркос тягав рояль для Рікельме, а з часом став капітаном «Вільярреала».
Окреме задоволення – його штрафні та дальні удари. Один з них став перши голом «підводників» на групових етапах ЛЧ. У 2008-му його визнали футболістом року в Іспанії.
Санті Касорла – центральний півзахисник
11 сезонів у Ла Лізі
Виступав за: «Вільярреал», «Рекреатіво», «Малагу»
З усіма клубами та статистикою Касорли можете ознайомитися у його профілі на Tribuna.com
Касорла належить до того типу іспанських футболістів, як Пепе Рейна та Хесус Навас, що ніяк не наважаться закінчити кар'єру. Колишній півзахисник збірної дограє у «Овьєдо» в Сегунді. Але в 2000-х йому підкорилося унікальне досягнення, він зумів стати гравцем року в Іспанії, виступаючи за «Рекреатіво». Команда тільки вийшла у Ла Лігу, а футболіст, за якого заплатили 600 тис євро, допоміг їм фінішувати на 8-му місці.
Касорла двічі міг переходити в «Реал». Одного разу відмовив сам, а в 2012-му, коли партнери були впевнені, що він поїде в Мадрид, «вершкові» купили Озіла, тому Санті відправився в Лондон. Із 2013-го гравець пережив декілька травм, які ледь не коштували йому ноги – через інфекцію, яка потрапила в ногу. Але все обійшлося, а в 2019-му Касорла поклав дубль у ворота «Реала».
Двічі чемпіон Європи, міг виграти й ЧС, але не поїхав на турнір через травму.
Давід Сілва – лівий півзахисник
8 сезонів в Ла Лізі
Виступав за: «Валенсію», «Сельту», «Реал Сосьєдад»
Спадщина Сілви в Ла Лізі може здатися не такою яскравою, як в АПЛ, але це лише на перший погляд. Давід прекрасно зарекомендував себе у «Сельті» і повернувся до «Валенсії», щоб виграти Кубок Короля. Левантійці ледь не кожного сезону втрачали лідерів, маючи дуже пристойний колектив – Вілья, Бараха, Морієнтес, Хоакін, Мата.
Давід був в команді, попри те, що результати ставали все гіршими, але в якийсь момент, обираючи між «Реалом» та «Сіті», він обрав АПЛ. Другий Кубок Короля Сілва виграв, повернувшись з Англіїї. У складі «Сосьєдада» він стабільно роздавав гольові передачі, але травми та вік змусили Сілву таки зав'язати та сконцентуватися на винному бізнесі.
Хоакін – правий півзахисник
20 сезонів у Ла Лізі
Виступав за: «Бетіс», «Валенсію», «Малагу»
Один з найкращих вінгерів в історії Ла Ліги, не грав за збірну із 2007 року. Усі успіхи «Фурії» пройшли без нього, але при цьому Хоакін завершив кар'єру лише в 2023 році. 622 матчі у чемпіонаті – це повторення рекорду голкіпера Андоні Субісаретти.
20 сезонів у Ла Лізі провів лише він та Мікель Солер. Якби не вояж до «Фіорентини», то було б чисте перше місце. Також у нього є голи у 18 сезонах чемпіонату, таким можуть похвалитися лише Хоакін та Серхіо Рамос. Список досягнень можна продовжувати: футболіст який забив у чотирьох останніх десятиліттях, найстарший автор гола у єврокубках. Рекордсмен «Бетіса» за кількістю матчів та єдиний хто виграв з ним два Кубки Короля.
Хуан Валерон – атакувальний півзахисник
16 сезонів у Ла Лізі
Виступав за: «Мальорку», «Атлетіко», «Депортіво», «Лас-Пальмас»
Один зі виявів ефекту Мандели в іспанському футболі, полягає в тому, що Валерон не виграв чемпіонство із «Депортіво». Хуан Карлос настільки міцно асоціюється з клубом, що він мав би бути в команді Ірурети, що святкувала у 2000-му, але ні. Валерон в тому сезоні грав за «Атлетіко», але наступні 13 років провів у Ла-Коруньї.
Саме Валерон присадив на лаву запасних блискучого бразильця Джалмінью, який мав проблеми з дисципліною. El mago був канонічною десяткою, хоч і носив 21-й номер на спині. За 21 рік кар'єри він не отримав жодної червоної картки. Майже всі відзначали неймовірну скромність цього гравця.
Перед Євро-2004 Marca писала: «Абсолютно всі вболівальники, тренери, партнери вірять у Валерона більше, ніж він сам. А Іррурета часто повторював: «Якби Валерон додав до своєї гри пристрасті, він був би найкращим футболістом світу».
Дієго Форлан – нападник
7 сезонів у Ла Лізі
Виступав за: «Вільярреал», «Атлетіко»
На місце єдиного форварда могло б бути чимало претендентів: Аріц Адуріц, Рауль Тамудо, Ісмаель Урсаїс, Фернандо Торрес, Кун Агуеро та інші. Однак Дієго Форлан був справжньою зіркою Ла Ліги. Він двічі вигравав Трофео Пічічі та двічі отримував «Золоту бутсу» найкращому бомбардиру Європи.
У «Вільяррелі» та «Атлетіко» Форлан був не лише топовим форвардом, але й лідером команди. Їхня зв'язка із Рікельме вважалася однією зі найефективніших у Європі. Але після відходу аргентинця Дієго обрав перехід у Мадрид.
«Коли я прийшов, «Атлетіко» був зовсім іншим. На них висів ярлик невдах, нібито команда приречена на вічний провал – і зазвичай так і було. Але я грав з Агуеро, Де Геа, Сімао та Хосе Реєсом. Вони були в порядку, їх не турбували розмови журналістів», – згадував Форлан.
Дует з Куном був не гіршим, ніж з Рікельме, адже Форлан знову став найкращим бомбардиром Ла Ліги. А також встиг докласти ногу до перемоги у Лізі Європи.
***
Фото: Global Look Press/Panoramic/Keystone Press Agency, via www.imago-images.de/www.imago-images.de
Інші пости блогу
