«Не просив вас виходити у фінал»: 10 років феєрії «Дніпра» в ЛЄ – найказковішій історії нашого футболу
Без грошей, на жилах та не без допомоги везіння та суддів.
Цьогоріч минає 10 років від фіналу Ліги Європи, де «Дніпро» поступився «Севільї». Сам вихід дніпрян до вирішального матчу 14 травня, на фоні війни в Україні та заборони грати у Дніпрі, став сенсацією. Але та команда досі залишається одним з найкращих спогадів у нашому футболі.
На жаль, зараз ми знаємо, що ці спогади мають трохи журби, але не стільки через поразку у фіналі, скільки через те, що відбулося із клубом далі. Проте казку плей-офф 2015 року забути вже не вдасться.
Руслан Ротань перед початком сезону ледь не опинився в Татарстані
На початку сезону команда ледь не втратила свого лідера та капітана. «Дніпро» вперше за часів Хуанде Рамоса здобув «срібло» УПЛ, але іспанець покинув Україну через початок бойових дій. Також із «Дніпра» пішов бразилець Джуліано. Але найгірше те, що до переходу в «Рубін» був дуже близьким Руслан Ротань.
Річ у тім, що керівництво клубу не виплатило гравцям обіцяні преміальні за друге місце УПЛ. Капітан мав підписати новий контракт, однак перед командою ще не були виконані умови попереднього договору:
«Єдина умова, яку я озвучив під час підписання нового контракту з «Дніпром», – виплата преміальних всій команді. Нам заборгували за два сезони непоганого виступу в Лізі Європи, плюс за весь останній чемпіонат України, де ми вирішили глобальну задачу виходу в ЛЧ. Ми чекали. І могли ще почекати, але хотіли конкретики. А нам обіцяли: завтра, післязавтра, в понеділок, в середу і так далі до нескінченності.
Обстановка поступово загострювалася. Мені, як капітану, потрібно було тримати відповідь перед колективом. Але в інтересах «Дніпра» я ніколи не говорив у пресі про внутрішні справи клубу. Ця інформація просочилася в пресу до цього інтерв’ю», – казав Ротань.
Оскільки ситуація з преміальними ніяк не вирішувалася, на гравця збірної України почали виходити інші клуби, а найбільш настирливим був «Рубін» із Татарстану.
Ротань навіть приміряв форму клубу
«Я пройшов медобстеження в Мюнхені і вже мав змогу підписувати контракт. Мені подзвонили і сказали: «Ти куди? Давай додому!» Ми зустрілися, поговорили. Я в розмові доповів, що є певні заборгованості, що президент не виконав те, що обіцяв. Тому хотілося б, щоб це було якось по-солідному. Він сказав трішки, скажімо так, у такому тоні. Не знаю, що у нього там тоді було, суть у тому, що я зібрав речі і поїхав у «Рубін», – згадував Ротань про своє спілкування з Коломойським.
Але сталася подія, яка змусила передумати: «Мабуть, найголовніший фактор того, що я туди не перейшов – пам’ятаєте всі добре, коли літак збили голландських авіаліній, якраз це було в той день, коли я їхав вже на машині в табір «Рубіна» в Італії. Мабуть, цей фактор і зіграв роль, що я зрозумів, що неправильно щось роблю.
Після цього я все-таки приїхав у цю команду, десь три-чотири дні ще там був, підійшов до керівництва і сказав: «Вибачте, я не можу». Я повернувся в Київ, вже потім через деякий час був дзвінок мені: «Повертайся додому», – розповідав Ротань.
Згодом відбулася ще одна розмова Ротаня з Коломойським: «Ми там зустрілися, вже нормально поговорили. Він сказав: «Все, що я сказав, я виконаю, але за однієї умови: хлопцям я віддам преміальні, а тобі не віддам». Я сказав: «Ну, добре»
Українець відмовився від втричі більшої зарплатні у «Рубіні» та повернувся до клубу.
Мирон Маркевич очолив головного конкурента
Про напруження між Харковом та Дніпром у праймові часи УПЛ годі й говорити, але розвал «Металіста» під керівництвом Сергія Курченка змінив футбольний ландшафт. Прихід наприкінці травня 2014 року Мирона Маркевича у команду, з якою він ще пів року тому вів непримиренні дербі, вже не сприймався так гостро. Хоча, за словами тренера, в нього були пропозиції і з європейських чемпіонатів.
«За «Дніпро» я навіть не думав, якщо чесно. Ви знаєте, які були відносини між вболівальниками – то була війна. Команда мене підтримала, коли я приїхав. Вони побачили, що я розгубився після програшу від «Копенгагена», – пригадував Маркевич.
«Я так думаю, що і в Харкові неоднозначно сприймуть. Така тренерська робота, що ж робити. Від цього нікуди не дінешся, і я сподіваюся, що все буде нормально», – вже у Дніпрі говорив тренер.
«Якщо не з цим красенем, то, мабуть, більше ні з ким», – примовляв Ігор Коломойський, запрошуючи Хуанде Рамоса. Про Маркевича таких улесливих слів не лунало, але новий тренер увірвався в роботу фактично без жодних трансферів на вхід. Єдиним більш-менш пристойним новачком був захисник Лео Матос із «Чорноморця».
«Тут хороші умови, поля в нормальному стані для роботи. Є все необхідне, і особливих проблем ніяких не бачу», – говорив новий тренер одразу після підписання контракту, хоча з часом його думка про керівництво різко зміниться.
«Дніпро» вилетів від «Копенгагена» в ЛЧ та був на волосину від вильоту з ЛЄ – врятував арбітр
Довгоочікувана зустріч в ЛЧ виявилася не такою радісною. УЄФА заборонила грати єврокубкові матчі на «Дніпро-Арені», тому «Копенгаген» команда Маркевчиа приймала на «Олмпійському». Данці навіть у Київ не хотіли їхати через бойові дії в Україні, але їх все ж зобовʼязали це зробити.
Неприємності почалися ще в перерві першого матчу, коли між фанами данців та дніпрян виникла сутичка, суддя навіть затримав на 10 хвилин матч, аби заспокоїти вболівальників «Дніпра». Потім вони розповідали, що фани суперників начебто вивісили прапор РФ.
Зрештою, в Україні були нулі, а в Данії «біло-сині» програли 0:2 та вилетіли з ЛЧ. Далі був шлях у Лізі Європи. У відбірковому плей-офф ЛЄ українці не без проблем пройшли «Хайдук» та вийшли у груповий етап, де на них чекали «Інтер», «Сент-Етьєн» та «Карабах».
За перші три тури дніпряни набрали лише одне очко, програвши «Інтеру» та «Карабаху». Шансів на вихід з групи було не надто багато. Після цього українська команда переграла в Баку «Карабах», програла «Інтеру» та чекала останнього туру. В ньому «Дніпро» переграв «Сент-Етьєн», а от азербайджанцям треба було обігравати вдома «Інтер», який приїхав другим складом. До того, як Федецький забив французам, азербайджанці грали в обережний футбол, адже нічия була на їхню користь.
«Мій гол міг виявитися неважливим: якби в іншій парі «Карабах» – «Інтер» азербайджанці виграли, то зайняли б друге місце. Вони забили правильний м'яч, але на наше щастя арбітри не зарахували його, угледівши якесь порушення. Але, тим не менш, ми опинилися на другому місці. В матчі з французами мені пощастило опинитися в потрібному місці, в потрібний час. «Сент-Етьєн» до нашого поєдинку зіграв всі п'ять матчів внічию, і також в разі перемоги міг претендувати на вихід в наступну стадію. У них теж був шанс, і вони це розуміли», – згадував Федецький.
Федецький розповідав про епізод в компенсований час. На 94-й хвилині Річард Алмейда пробив по воротах «Інтера», а після серії рикошетів м'яч перетнув лінію. Чеський суддя Мирослав Зелінка побачив офсайд у гравця азербайджанської команди. Пізніше «Карабах» жалівся в УЄФА, але результат матчу залишися незмінним.
В Азербайджані назвали це «вбивством у Баку», але чех спокійно судив матчі ЛЄ в наступному раунді.
«Сидите пригнічені і на мене тугу наганяєте» – «Дніпро» на жилах проходив суперників у плей-офф
На плей-офф команда Маркевича вийшла набагато більш зібраною і надійною в обороні. Саме гра в захисті та швидкі атаки допомогли «Дніпру» проходити суперників. З Бразилії прийшов лівий захисник Ежідіо, а із «Динамо» півзахисник Роман Безус. Клуб не міг заявити на Єврокубки нових гравців: Ксьондза, Папу Гує та Чигринського.
У першому ж матчі в лютому дніпряни переграли «Олімпіакос» 2:0, а також змогли встояти у Греції з рахунком 2:2. Саме цей момент Мирон Маркевич назвав переломним: «Правда, я покривив би душею, якби сказав, що ми будемо у фіналі. Але апетит приходить під час їжі. Після «Олімпіакоса» я повірив, що дійдемо далеко. Можливо, і до фіналу».
«Після домашньої перемоги 2:0, в Піреї греки при несамовитій підтримці місцевої торсиди вже на початку забили швидкий гол. І напевно жадали надалі затоптати нас, не давши нам швидко відійти від пропущеного м'яча. Але радий, що мій гол буквально через 10 хвилин охолодив запал господарів, а нам додав упевненості. Греки розуміли, що тепер їм потрібно забивати три м'ячі, а це вже надскладне завдання. У компенсований час вони забили з пенальті, але тут же Калінич передав їм остаточний привіт», – говорив Федецький.
«Аякс» пройшли завдяки голу Коноплянки на 97-й хвилині в Амстердамі. Хоч команда й поступилася, але гол на виїзді дав змогу йти далі. Причому після першого матчу, хоч дніпряни й перемогли, мало хто у них вірив. А от Мирон Маркевич видав ще один мем: «Я ось дивлюся, ви сидите пригнічені і на мене тугу наганяєте. Чому? У нас ще є друга гра. Ми ж не приречені, ми будемо битися до кінця. Навпаки, повинні бути емоції, а то я зараз засну разом з вами».
З «Брюгге» знову було важко: нулі в Бельгії і гол Шахова на 84-й хвилині у Києві виявився вирішальним. «Складно описати, як саме я забив переможний м'яч. Вирішив прибрати під себе, під ліву ногу, пробив, після чого стався рикошет, і м'яч залетів за спину воротарю. Емоції переповнюють, ми в півфіналі! Тренер, випускаючи мене на заміну, просив зв'язати гру, привнести гостроту в атаку», – говорив після матчу емоційний Євген Шахов
Півфінали проти «Наполі» – героїчний епос: міф про Ігуаїна та офсайд Селезньова
Перед півфіналами із «Наполі» українці були явними аутсайдерами, адже Рафа Бенітес мав справді зіркову команду: Кальєхон, Ігуаїн, Інсіньє, Жоржиньо, Мертенс, Гамшик. Не дарма потім гравці «Дніпра» згадували, що італійці були сильнішими за «Севілью».
«Це команда божевільного рівня, збалансована, по-футбольному зла, з хорошим підбором футболістів, і з такими ж божевільними вболівальниками. Перед грою був неймовірний запал. Пам'ятаю, вранці вийшли на прогулянку в місто з охороною поліції, так італійці показували непристойні жести, на пальцях демонстрували нам рахунок 3:0, 4:0 на їхню користь. А коли їхали на стадіон, то від гулу тифозі здавалося, що вібрує автобус. Перед грою був невеликий мандраж, але, з іншого боку, було приємно знаходитися в такій обстановці, коли чаша стадіону гуде як вулик», – говорив Артем Федецький.
У Неаполі за «Дніпро» зіграло те, що в той час ще не було ВАР, адже Євген Селезньов заліз в офсайд, коли зрівняв рахунок.
«Мій гол? Не пам'ятаю, як там сталося – все дуже швидко відбулося. Тільки увійшов у гру, і тут таке! Артем Федецький прострілив, і навіть якщо хтось скаже, що м'яч потрапив мені в ногу, головне – що гол відбувся. А там був офсайд чи не було, не мені судити», – говорив Євген після матчу.
Але згодом нападник сам зізнавався, що «поза грою» було десь на пів метра. При чому це сталося лише за хвилину після того, як він замінив Калинича. «Платіні некомпетентний, незрозуміло, чим він займається. На такому етапі він має гарантувати, що жодних казусів не буде. Нехай Платіні погано спить, знаючи, що дуже багато у всьому світі злих неаполітанців», – президент «Наполі» Де Лаурентіс звинувачував у всіх бідах тодішнього президента УЄФА.
В Києві єдиний гол забив Євген Селезньов, а Коноплянка відзначав характер команди: «Думаю, ключовим у нашій перемозі над «Наполі» став наш настрій. Ми як єдиний кулак».
«Емоції після перемоги над Наполі в півфіналі? Хотілося кудись бігти. Вболівальники прорвалися на поле, я навіть не пам'ятаю, як з мене зняли куртку. Справа не в куртці, а в тому, що всередині був фартовий медальйон. Мені його подарували в дитячій лікарні», – згадує Маркевич, момент, коли після фінального свистка на поле вибігли сотні вболівальників.
А ще Віктор Вацко, відповідаючи на запитання вболівальників після першого півфіналу, запустив легенду про те, що Гонсало Ігуаїн обіцяв завершити карʼєру, якщо не пройде у фінал: «Сьогодні Олександр Севідов розповів історію про те, що гравці «Наполі» були шоковані, що не обіграли настільки слабкого, за їх словами, суперника. А Ігуаїн взагалі заявив, що закінчить кар’єру, якщо «Наполі» не пройде «Дніпро», – написав Вацко. Але, схоже, аргентинець про це так і не дізнався.
Фінал у Варшаві став драмою – Бойко не міг його передивлятися три роки
«Дніпро» став однією з тих команд, які на собі відчули, що «Севілья» – команда, яка створена для ЛЄ. Досить пристойна гра завершилась перемогою іспанців, але ніхто жодним чином не звинувачував команду Маркевича.
«Фінал Ліги Європи не передивлявся три роки. Я мало кому про це казав, але майже три роки я не міг передивитися цей матч. Коли згадував про цей матч, коли мені траплялися якісь публікації або чиїсь інтерв'ю про цей матч.
Мій всесвіт повністю був зруйнований, тому що мати таку можливість і не виграти цей матч… Тим паче це не була гра в одні ворота, ми не програли по всім статтям, мали дуже гарні шанси перемогти у цьому матчі.
Я щиро не міг передивлятися цей матч, як ми програли, які голи пропускали. Звичайно, у пам’яті все залишилось, воно нікуди не дінеться. Десь тільки через три роки, коли був сюжет по телебаченню про цю гру, я знайшов в собі силі передивитися цей фінал. Ми втратили можливість, якої у моєму житті вже не було. Я більше не грав у матчах такого рангу, у великих фіналах. Для кожного футболіста це своя трагедія», – згадував голкіпер Денис Бойко.
«Я вже не знав, як «Севілья» нам може забити, адже до кінця основного часу залишалося 12 хвилин, але самі винні», – бідкався Маркевич.
«Не думаю, що перегоріли. У фіналі – хто менше помилок робить, той і перемагає У першому таймі все йшло по нашому сценарію, коли ми вигравали 1:0, все було у наших руках.
Потім допустили пару помилок і «Севілья» вийшла уперед, але ми все одно виправили помилки. У другому таймі у перші хвилин 15 у мене було відчуття, що ми переможемо.
У суперників нічого не виходило, але знову, на жаль, помилилися. Не вибили м’яч з карного майданчика, відскок – пропущений гол.
Після цього вже у нас перестало щось виходити, там ще була травма Матеуса і догравали у меншості. Другий тайм був уже не за нашим сценарієм», – це вже спогади Руслана Ротаня.
«Хочу сказати хлопцям, щоб не сумували, гордо дивилися вперед і один на одного. Поразки варті перемог. Навіть колір медалей, які ви носите зараз на грудях або сховали у валізу, віддає блиском золота», – сказав Коломойський на фуршеті після фіналу, хоча вже тоді багато хто розумів до чого все йде.
«Я взагалі не просив вас виходити у фінал». Русол та Ротань купували форму, а Маркевич платив премії з власної кишені
Ситуація з фінансуванням у «Дніпрі» була далекою від ідеальної, гравцям були винні чималі кошти, але команда продовжувала грати. «Після кожної гри команда забирала частину футболок, бо це були дуже памʼятні матчі, шлях до фіналу Ліги Європи. Тому не вистачало комплектів форми, доходило навіть до того, що на виїзди гравці їхали у поло різного кольору або дизайну. Тому ми з Андрієм Русолом докупили ігрову форму і поло, щоб усі були в однакових, як команда», – пригадував Ротань.
Маркевич зізнався, що премії вирішив платити із власних грошей: «Двічі мотивував гравців «Дніпра» в плей-оф Ліги Європи грошима з власної кишені. Я десь відчув, що треба щось таке зробити, неординарне. Треба було щось таке зробити, що може ніхто не робив. Як це спало на думку? У перерві між таймами, там в «Олімпіакосі». Гравці вже виходили на поле, я їм то сказав. Пізніше ще з «Аяксом». Разом вийшло десь 300 тисяч доларів. Це за дві гри – за «Олімпіакос» й «Аякс».
Вже після фіналу все пішло донизу, ось як ситуацію описував Маркевич: «Після фіналу Ліги Європи був бенкет. Нас запросили, і Коломойський мені тоді сказав: «Я взагалі вас не просив виходити у фінал». Я тоді не зрозумів, до чого він це каже. Потім уже стало ясно, до чого були сказані ці слова. Нам взагалі перестали платити навіть зарплату.
Тоді ще борги «Дніпра» були не надто великі. Потрібно було просто віддати половину тієї суми. Не думаю, що це були великі гроші для Ігоря Валерійовича, тим самим він зберіг би клуб зі столітньою історією. Але, як сказав якось Коломойський: «Борги віддають лише слабаки».
Коли зрозумів, що у Дніпрі все йде до розвалу? Після фіналу Ліги Європи. В нас навіть харчування не було. Русол та Стеценко давали свої гроші, щоб годували хоча б команду. Я також приєднався до цього процесу. Треба було хлопців якось підтримувати. Дев’ять місяців ми грали, не отримуючи за свою працю жодної копійки. Вже тоді я здогадувався, що «Дніпро» починає зникати потихеньку».
Тоді президент клубу міг продати гравців на піку і як мінімум зберегти клуб, але він цього не зробив. «Досі не можу зрозуміти, навіщо він довів до банкрутства той справжній «Дніпро». Можна було частину боргу сплатити, деяких гравців продати, деяких залишити, молодь, наприклад. Почали б з Другої ліги, але була б та емблема, історія та ультрас, які були і є одні з кращих в Україні», – згадує Федецький.
У 2020-му році, відповідаючи на запитання «Трибуни», чому помер «Дніпро», Коломойський відповів однією фразою: «Від внутрішньої хвороби». В інтервʼю Дмитру Гордону Коломойський теж не назвав причини ліквідації клуба, сказавши лише про невідповідність витрат на клуб.
ФОТО: ФК «Дніпро», UEFA
Інші пости блогу
