Артета був лідером «ПСЖ» – виграв єврокубок та жив разом з Роналдіньо
Перша доросла команда іспанця.
Серед нинішніх півфіналістів ЛЧ для Мікеля Артети майже рідними є троє: починав у «Барсі», зіркою став в «Арсеналі», а дорослий футбол вперше відчув саме у «ПСЖ». На зламі століть парижани зібрали дуже цікаву команду, яка мала потенціал стати чемпіонською. Через Париж свої карʼєри запустили декілька зірок, один з них – Мікель Артета.
Баск в кінці 1990-х потрапив до Ла Маcії, але шансів зіграти у першій команді в нього було дуже мало. Справа навіть не у якостях гравця, а в тому, що поруч було надто багато інших талантів: Хаві, Іньєста, Мотта та Габрі були в одному поколінні із ним.
Розуміючи, що чекати свого шансу доведеться довго, він погодився переїхати в оренду у Париж в 2001 році, коли Артеті було всього 18 років.
Артета подружився з Почеттіно та дебютував в ЛЧ проти Шевченка
Плюсом було те, що Луїс Фернадес сам говорив іспанською, тому адаптація проходила легше, ніж можна було уявити. Мікеля поселили в кімнату до на 10 років старшого Маурісіо Почеттіно, який перейшов із «Еспаньйола». Поч одразу взяв шефство над гравцем, також аргентинець став капітаном команди, ще не вивчивши французької.
«Я чудово пам'ятаю той період у «ПСЖ». Почеттіно був для мене як батько. Це був мій перший капітан у професійній кар'єрі.
Ми не володіли французькою, були самі по собі і проводили багато часу разом. Ми швидко здружилися, наша дружба міцна донині. Почеттіно взяв мене під своє крило, всіляко наставляв і захищав. Він дуже допоміг мені. Прекрасні спогади», – говорив Артета
Мікель прийшов взимку 2001 року, тож дебютувати йому довелося вже посеред сезону. Перший матч у Лізі 1, на який його випустив Фернандес, був одразу проти «Марселя» у французькому класичному дербі. Артеті вистачило 20 хвилин на полі, щоб зрозуміти куди він потрапив. До того він зіграв у Кубку проти «Осера», а «ПСЖ» програв 0:4.
За кілька днів Артета ще дебютував в ЛЧ у матчі другого групового етапу проти «Мілана». «Я був у тунелі і дивився, там були Мальдіні, Пірло, Шевченко. Мене кинули на розтерзання левам, правда. Але це виявився дуже хороший матч, який мені дуже сподобався. Це був неймовірний вечір», – пригадував він.
Іспанець швидко адаптувався до гри в центрі поля поруч із Едуаром Сіссе. У команді Фернандеса було кому створювати: Джей-Джей Окоча, який став одним з головних фінтерів покоління, Лоран Робер, що запалюватиме у «Ньюкаслі», блискучий алжирський плеймейкера Алі Бенарбія, що перейде в «Сіті», а також форвард Ніколя Анелька, що вже встиг засвітитися в «Арсеналі» та «Реалі». Цій команді потрібен був баланс – і саме юний Артета взявся його забезпечувати. У другому матчі на «Сан-Сіро» Мікель провів повний поєдинок, протистоявши в центрі поля Деметріо Альбертіні та Ріно Гаттузо.
Фернандес закінчив сезон на 9-му місці, але тренера залишили, а він вирішив залишити орендованого Артету: «Мікель був дуже розумним. Він адаптувався і на полі, і поза ним. Він відрізнявся хорошим етикетом, манерами, завжди був шанобливим. У «ПСЖ» ми просили його технічно приймати м'яч, розвертатися та грати. Завдяки його якостям та легкості у поводженні з м'ячем, все ставало простіше. Він був досить розумним, щоб зробити хороший пас або грати півзахисника, який пропонував себе»
Виграв Кубок Інтертото та жив в одній кімнаті з Роналдіньо
Влітку команда розпрощалась із низкою гравців, пішов найкращий бомбардир команди Лоран Робер, але підійшло непогане підсилення: аргентинець Габріель Хейнце в захист, протугалець Уго Леал у півзахист і Роналдіньо із опцією грати всюди.
«Мені доводилося весь час оборонятися, тому що переді мною були Роналдіньо та Окоча. Уявіть собі. Це було супер, майже нереально. Для мене це було мрією. Я був таким натхненним, в мене було так багато енергії в той час. Я не міг упустити цю можливість – я насолоджувався кожною хвилиною», – говорив Мікель.
Із Роналдінью вони почали ділити кімнату, між ними завʼязалася справжня дружба: «Зі мною він завжди був чудовий. Стільки енергії, стільки веселощів. Жодних проблем. Прекрасні часи. Роналдіньо – єдиний гравець на моїй пам'яті, який зміг одноосібно змінити два клуби. У нього була аура, енергія, усмішка на обличчі, неможливо бути в поганому настрої поруч з ним. І я ніколи не бачив такого таланту. На тренуваннях я думав: «Як це можливо?» Фізично – це ж неможливо робити такі речі».
А ще він відзначав душевність бразильця: «Перед кожною грою Ронні повторював, щоб я пам'ятав, як нам пощастило – що граємо у футбол. Казав, що вже тому для нас не існує тиску. Критика на нього не впливала».
Влітку «ПСЖ» грав у незрозумілому зараз турнірі Кубок Інтертото, який давав можливість пробитися в основну сітку Кубка УЄФА. Французи пройшли фінський «Джаз», а також сімферопольську «Таврію». З українцями Мікель не грав, зате забив у другому матчі проти «Гента». Парижани рознесли суперника 7:1. У фіналі «ПСЖ» завдяки голу на чужому полі виграли у «Брешії» із Роберто Баджо та Лукою Тоні. Команда стала одним із трьох переможців турніру та пішла далі в КУЄФА.
Попри це, початок сезону парижани провалювали: Роналдіньо ще не звик до європейського футболу, Анелька влип у скандал, побивши журналіста, а Почеттіно вже уявляв себе тренером та розповідав усім, що треба грати у футбол Б`єлси, а все інше від лукавого.
У цей час роль Артети помітно зросла, адже він керував грою в центрі поля: «Він був головним і за роллю на полі, і за ставленням. Мікель ніколи не ховався за спинами інших, вів інших за собою. Навіть у молодості він не боявся відповідальності, у складні моменти підхоплював м'яч і щось вигадував», – відзначав Фернандес.
Команда, маючи чудовий склад, мучилась, але все вирішилось взимку. Анелька поїхав в Англію, забивши лише 2 голи в чемпіонаті, а Окоча полетів на Кубок Африки. За відсутності нігерійця Ронні отримав місце в основі і почав забивати. Пізніше Фернандес знайшов, як ставити на поле одночасно Окочу та Роналдіньо, але конструкція трималась на Артеті.
Хоча тоді про майбутнє тренерство Мікеля мова точно не йшла: «У той час я б вам сказав: «Він ніколи не буде тренером». Тому що він був тим, хто слухав, сидів і ніколи нічого не казав. Він був дуже спокійним, тихим. Іноді є півзахисники, які підвищують голос, щоб виправити своїх партнерів або підбадьорити їх. Це було не його випадком. Це був не той персонаж, якого я бачу сьогодні на бровці поля з «Арсеналом». Це вже не той Артета, якого я знав у Парижі», – підтверджує Фернандес.
Команда фінішувала на четвертому місці, відставши від «Ліона» на 8 очок. З того сезону почалась гегемонія ліонців, а от «ПСЖ» не втримав команду. В Кубку УЄФА команда пройшла віденський та бухарестський «Рапід», а потім грала із «Рейнджерс». Шотландці пройшли далі по пенальті, але ще під час підготовки до матчів їхні скаути відзначили, що лідер команди саме Артета.
Тож коли влітку 2002 року закінчувався термін оренди, «Рейнджерс» запропонували «Барсі» 6 млн євро, а в «ПСЖ» банально не було таких грошей, хоча Мікель був не проти залишитись.
У Парижі він встиг зіграти 53 матчі, в яких забив 5 голів та віддав 5 асистів.
В наступній кампанії парижани, попри хорошу гру Роналдіньо, впали на 11 місце, а Мікель Артета виграв чемпіонат Шотландії.
Перед матчем у півфіналі 2025 року Луїс Фернандес висловив надію, що колишнього гравця «ПСЖ» зустрінуть з повагою: «Сподіваюся, його зустрінуть тепло, і в нас буде можливість поаплодувати йому та подякувати за те, як він проявив себе в Парижі. Він поважав клуб, носив футболку з гідністю, завжди поводився правильно. Тому я прошу вболівальників, які прийдуть на «Парк-де-Пренс», не освистувати його. Він заслуговує на оплески.
Звісно, вони будуть свистіти на адресу «Арсенала», але хотілося б, щоб Артеті влаштували гідний прийом», – сказав колишній тренер «ПСЖ».
Фото: FC Arsenal, PSG, Goal.com, The Telegraph
Інші пости блогу
