20 найкращих гравців «Інтера» у XXІ столітті
Без Роналдо, але зі Златаном.
Tribuna.com продовжує складати рейтинги найкращих гравців європейських клубів у ХХІ столітті. Минулі випуски за посиланнями нижче:
Тепер поговоримо про «Інтер», який у ХХІ столітті пережив декілька злетів і падінь. Спочатку команді ніяк не щастило завоювати титул, а коли перемоги пішли, в Італії майже не залишилось сильної опозиції. Команду кидало від єдиного італійського треблу до кількох сезонів в середині таблиці, а потім знову у фінал ЛЧ.
Але навіть у найтемніші часи в «Інтері» були великі гравці, на яких хотілося дивитися.
20. Альваро Рекоба (1997 – 2008)
Улюблений гравець Массімо Моратті, футболіст, якого через розріз очей називали «китайцем» (ну як там політкоректність), так і не розкрився на всі сто, але його магію не забудуть стіни «Сан-Сіро». Креативний гравець своїми хитромудрими передачами не раз знаходив Крістіана Вієрі та сам створював феноменальні голи.
На його долю випали оренди, дискваліфікації через махінації з паспортами та величезна кількість травм. Уругваєць зовсім не довго був залізобетонним основним гравцем, але за «Інтер» він встиг забити 72 голи та віддати 66 асистів. На відміну від Вієрі, Рекоба таки дочекався чемпіонства з «Інтером», яке він додав до раніше виграного Кубку УЄФА.
19. Майкон (2006 – 2012)
Бразилець успішно перейняв у свого співвітчизника Кафу титул найкращого правого латераля світу. Хорошим захисником його язик не повернеться назвати, але феноменальна гра на атаку компенсувала всі недоліки позаду. Дуглас Майкон, якого назвали на честь Майкла Дугласа, був королем правого флангу у праймовій версії «Інтера» Моурінью, відправивши самого Дзанетті в центр поля. Кажуть, що аргентинець і порадив купити Майкона.
«Я пам'ятаю гру з «Сієною» та Майкона. Мені сказали, що він завжди отримує п'яту жовту картку, щоб отримати дискваліфікацію перед Різдвом та поїхати у відпустку до Бразилії. Пішов до нього і сказав, що якщо він це зробить, то не поїде у відпустку, адже я не ідіот. Він спитав: «А якщо я заб'ю, то зможу виїхати?» Я сказав: «Ні, тільки якщо ти заб'єш два голи».
І що ви думаєте? Правильно: Майкон оформив дубль, а потім зняв футболку, отримавши жовту картку і вирушив у відпустку. Я навіть дав йому додатковий тиждень канікул», – зізнався Жозе.
На жаль, окрім Різдва, Майкон любить русню, тому його можна було побачити на їхньому турнірі ветеранів.
18. Алессандро Бастоні (2018 – н.ч.)
Сандро прямо зараз потрапляє до усіляких рейтингів найкращих центральних захисників світу, ним цікавились «Сіті» та «Реал», але він продовжує грати в «Інтері». Бастоні став чемпіоном Європи у 2021 році та має два чемпіонства з «нерадзуррі», а також вихід у фінал ЛЧ. Минулого сезону його визнали найкращим захисником Серії А, окрім того, він вже не раз одягав капітанську повʼязку команди.
Якщо Бастоні залишатиметься в «Інтері» ще бодай декілька сезонів, то статус легенди від нього нікуди не дінеться. «Перемога з «Інтером» – це найпрекрасніша річ із можливих. Вона означає дуже багато. Ми чимало пережили за ці роки, зазнали багатьох розчарувань. Але зараз я дивлюсь на команду, персонал, відчуваю, що це – моя сім’я, моя друга сім’я. За цю сім’ю я б кинувся у вогонь», – говорив гравець після останнього Скудетто.
17. Франческо Тольдо (2001 – 2010)
Ческо увійшов до Залу слави «Фіорентини» та «Інтера», але якщо з першими він зумів виграти лише Кубок Італії, то з «нерадзуррі» титулів було куди більше. Період Тольдо в «Інтері» можна розділити на дві частини: до приходу Жуліо Сезара та після. Спочатку Тольдо був безумовним першим номером, видаючи феєричні матчі та відбиваючи пенальті від Анрі. Але згодом старіюча легенда прийняла місце дублера бразильського голкіпера і чудово справлялася із цією роллю.
Тольдо пообіцяв собі, щоб закінчить з футболом, коли «Інтер» виграє ЛЧ. Так і сталося, хоча сам голкіпер міг продовжувати у клубах рангом нижче, але вирішив, що час закінчувати.
16. Самюель Ето'О (2009 – 2011)
У «Інтері» камерунець здобув 6 титулів, це всього на два менше, ніж у «Барселоні». Його прихід став дещо неочікуваним, але в Мілані він показав, що може перетворитися із егоїстичної девʼятки у справжнього командного бійця. У матчі-відповіді проти «Барселони» в півфіналі ЛЧ-2010 Ето'О почав грати біля Дзанетті лівого захисника, аби стримати суперника після вилучення Тіаго Мотти.
У «Інтері» Самюель більше працював на створення атак, ніж на завершення, але і в цьому він був прекрасним. Його дубль у фіналі Кубка Італії приніс перемогу над «Палермо», а всього за «нерадзуррі» форвард відзначився 53 рази.
15. Марко Матерацці (2001 – 2011)
Той самий удар Зідана серйозно зіпсував і без того не бездоганну репутацію Марко, але варто пригадати, що він був прекрасним захисником. Гравець переходив із «Перуджі» як найкращий бомбардир Серії А серед захисників (12 голів), у сезоні 2006/07 він забив 10 за «Інтер» та став найкращим захисником Серії А.
Він ніколи не був поруч з Нестою, Каннаваро чи Мальдіні за рівнем гри, але для свого клубу Марко робив навіть більше, ніж міг. «Футболка «Інтера» – моя друга шкіра», – казав Матерацці. На сайті «Інтера» йому дали прізвисько «Матрікс», дивлячись на його гол у ворота «Мессіни», розумієш, чому.
14. Мауро Ікарді (2013 – 2020)
Скільки б ми не говорили про скандали навколо Мауро та його постійної теперішньоколишньої дружини, але форвардом аргентинець був топовим. Ікарді визнавали футболістом року в Італії у 2018 році, а також він двічі ставав найкращим бомбардиром Серії А.
За кількістю голів у XXІ столітті в «Інтері» його випереджає лише Лаутаро, а в самого Мауро більше влучних ударів, ніж у Крістіана Вієрі. Але є одне але: Ікарді нічого не виграв з «Інтером» – нуль титулів.
13. Самір Ханданович (2012 – 2023)
Словенський голкіпер потрапив у один з найгірших періодів «Інтера», коли переможна команда Моурінью розбіглась, а клуб потрапив у турбулентність керівництва та під домінацію «Юве». Ханданович залишався у цьому всьому чи не єдиним острівцем спокою та стабільності. Він досі є рекордсменом Серії А за відбитими пенальті. Причому два останні пенальті словенець відбив після ударів Златана та Кріштіану. Є в нього і відбитий пенальті від Євгена Коноплянки в Лізі Європи.
Тричі Саміра визнавали найкращим голкіпером Серії А. Ханданович таки дочекався свого чемпіонства з «Інтером» – і в 2023 році завершив карʼєру.
12. Адріано (2001 – 2002, 2004 – 2009)
Адріано – це одне з найбільших «якби» в історії «Інтера» та футболу загалом. Якби не передчасна смерть його батька, якби не загули та якби було бодай трішки професіоналізму. Але всі, хто бачив гру бразильця у його прайм, точно погодяться, що це один з найбільш довершених бомбардирів своєї епохи.
Адріано встиг здобути три нагороди найгіршому форварду Італії тільки тому, що всі розуміли, який талант витрачається дарма. Попри це, він встиг забити свої 74 голи за «Інтер», а в ЛЧ 2004/05 наколотив 7 мʼячів у 7 матчах.
11. Іван Кордоба (2000 – 2012)
Колумбієць багато років був віцекапітаном «під Дзанетті». Коли за незрозумілого колумбійця віддали 14 млн євро, в той час як Вієрі коштував 48, багато в кого закрилися думки, а чи не збожеволів Моратті. Але потім виявилося, що це було одне з найкращих вкладень Массімо – 455 матчів за «Інтер». Кордобу двічі кликав «Реал», а після приходу Моурінью Іван ледь не перейшов у «Сіті», але все ж залишився.
Центральний захисник пройшов з командою всі митарства ранніх 2000-х, а потім таки дочекався титулів. Символічно, що останній матч колумбійця відбувся у дербі проти «Мілана» в 2012 році.
10. Вальтер Самуель (2005 – 2014)
Один з найкращих центральних захисників «нульових» запалював в Італії з «Ромою», не надто вдало зʼїздив в «Реал», а потім став одним зі стовпів захисту «Інтера». В складі «нерадзуррі» навіть був капітаном команди. У 2010-му аргентинця визнали найкращим захисником Італії.
В тому сезоні у аргентинця було 4 голи, один з яких він забив у ворота «Динамо» в ЛЧ. Про гру Вальтера найкраще говорить його прізвисько – Il Muro, «Стіна». Більш надійного центрального захисника в «Інтері» у цьому столітті не було.
9. Златан Ібрагімович (2006 – 2009)
У «Інтера» точно не було в цьому столітті форварда, що був кращим за Ібру, але швед так і не зумів стати легендою. Тим паче, що зараз його ім'я куди більше асоціюється із іншим міланським клубом. Рішення перейти в «Барсу» не раз було визнане помилковим, хоча до того швед залишив після себе непогану спадщину.
У «Інтері» він ставав найкращим бомбардиром Серії А та тричі брав чемпіонство. У 2008-му Ібра увмікнув режим супергероя, коли «Інтер» після його травми ледь не віддав чемпіонство «Ромі». Але Златан повернувся в останньому турі та дублем у ворота «Парми» приніс Скудетто.
8. Жуліо Сезар (2005 – 2012)
Один із найстабільніших голкіперів в історії бразильського футболу, в 2009 та 2010 роках його визнавали найкращим голкіпером Серії А. В 2010-му він ще й став найкращим голкіпером ЛЧ. В «Інтері» Жуліо виграв конкуренцію у старіючого Франческо Тольдо та майже на 7 років став основним голкіпером команди.
У бразильця були напружені стосунки із Моурінью, голкіпер боявся припуститися помилки, а Моур міг сказати «Ти хороший голкіпер, але сьогодні грав так, наче із Серії С». Проте після фіналу Ліги Конференцій-2013 португалець написав Сезару повідомлення, що він навіть однією рукою той зможе відбити більше мʼячів, ніж Ікер. На той час Жозе вже тренував Ікера в «Реалі».
7. Деян Станкович (2004 – 2013)
Якщо відкинути любов серба до країни агресора, в «Інтері» півзахисник був однією з ключових фігур протягом майже 10 років. Спочатку над ним трохи посміювалися, називаючи улюбленцем Манчіні, адже серб грав із Роберто за «Лаціо», а потім працював під його керівництвом у Римі. Але навіть без протекції Станкович залишався важливою фігурою у складі «нерадзуррі» вже при Моурінью.
А нейтральні вболівальники мають його памʼятати за шаленими голами з центра поля у ворота «Шальке» та «Дженоа». Введений у Зал Слави «Інтера» в 2019 році.
6. Дієго Міліто (2009 – 2014)
Навіть якби Дієго Міліто забив за «Інтер» лише ті два голи у фіналі «Баварії», він заслужив би місце в цьому списку. Але аргентинець забив за «синьо-чорних» 75 голів у всіх турнірах, тому знаходиться аж у десятці. В требловому сезоні Міліто став другим бомбардиром Серії А, забивши 22 голи, більше було тільки в Антоніо Ді Натале. А також забив 6 голів в ЛЧ – і став найкращим бомбардиром команди в турнірі. Вийшла дуже непогана заміна Златану, який поїхав у «Барсу».
В наступному сезоні стався спад, аргентинець забив лише 5 голів та отримав «Золоту урну» (нагорода найгіршому футболісту Італії). Можливо, саме це мотивувало гравця забити в настоупному сезоні 24 голи. У Дієго не було такої зірковості, як у Ернана Креспо або Батістути, які теж грали за «Інтер», але він залишив величезний слід на «Джузеппе Меацца», ставши героєм клубу.
5. Веслі Снейдер (2009 – 2013)
Ви могли б подумати, що ця легенда заслуговує на місце вище, але період Веслі в «Інтері» був досить коротким, а час, коли гравець грав на топрівні, був ще коротшим. Проте у своєму першому сезоні саме Снейдер став головною зіркою команди, а багато хто пророкував йому «Золотий мʼяч» у 2010 році. В переможній ЛЧ-2010 він став найкращим асистентом та півзахисником турніру, і це в період праймових Хаві та Іньєсти. Його гол та асист допомогли перемоги на «Джузеппе Меацца» «Барселону», що вважалася безсумнівним фаворитом, а в фіналі гравець асистував Дієго Міліто.
За «Інтер» нідерландець зіграв 116 матчів – це навіть менше, ніж він провів з «Галатасарай», але саме тут Веслі сягнув найвищої точки своєї карʼєри. У Туреччину Веслі пішов, коли йому ще не було й 30 років, занадто рано, як для великого гравця.
4. Естебан Камб'яссо (2004 – 2014)
Перерахувати усіх аргентинців, які залишили свій слід в «Інтері», неймовірно важко, але Естебан – один з тих, про кого варто говорити в першу чергу. Його перехід із «Реала» не сприймався як трансфер суперзірки, в команді вже був аргентинець Верон, на якого покладалися куди більші надії.
Саме Естебан одразу став директором півзахисту, у сезоні 2005/06 був найкращим гравцем команди. Якось Жозе Моурінью назвав Камб'яссо хребтом свого клубу, на якому все трималося. Він встигав створювати та відбирати мʼячі, а Дієго Міліто називав його найрозумнішим футболістом, з яким він коли-небудь грав. Дзанетті згадував, що Естебан міг годинами розповідати про тактику на столі, використовуючи сільнички та виделки. Зрештою, не дарма він отримав прізвисько «кеп».
Можливо, один із найбільш недооцінених гравців свого покоління, але не в нашому рейтингу.
3. Лаутаро Мартінес (2018 – н.ч.)
Аргентинець вже зараз 5-й бомбардир в історії клубу, найкращий у XXІ столітті та перший серед усіх легіонерів команди. Також він став першим легіонером, який забивав мінімум 10 голів у 6 різних сезонах. Він капітан та головна зірка команди Сімоне Індзагі, для абсолютної величі не має лише перемоги в ЛЧ, хоча у фінал команда виходила.
В минулому сезоні Лаутаро став найкращим бомбардиром Серії А, а також продовжив контракт із «Інтером». Вже зараз він найкращий бомбардир клубу в єврокубках. В Мартінеса ще є досить часу, аби піднятися ще вище у нашому рейтингу, враховуючи його відданість клубу.
2. Крістіан Вієрі (1999 – 2005)
Бобо дуже не пощастило з періодом в «Інтері», адже коли він розривав Серію А, «нерадзуррі» хронічно не щастило виграти бодай один титул. Лише в останньому сезоні «інтерісті» здобули Кубок Італії.
Перехід Крістіана за 48,5 млн євро із «Лаціо» став найдорожчим в історії на той час. Але, на жаль для «Інтера», потенційно найкрутіша пара форвардів у світі Роналдо-Вієрі майже не пограла разом, тож Бобо доводилося робити всю роботу самотужки. У 2002 році його визнали найкращим італійським футболістом, а вже через рік він став найкращим бомбардиром Серії А.
Серед усіх гравців, хто зіграв за «Інтер» понад 30 матчів, Вієрі поступається за середньою результативністю лише Джузеппе Меацці. Навіть перехід в «Мілан» після сварки з Моратті, не вплинув на спадщину Бобо. Ікарді та Лаутаро забили більше, але рівень опозиції, який був у Крістіана, не порівняти, він грав у найсильнішій на той момент лізі світу.
1. Хав'єр Дзанетті (1995 – 2014)
Аргентинець – абсолютна легенда «нерадзуррі», який пережив із Массімо Моратті складний період без титулів в Серії А та дочекався треблу з Жозе Моурінью. Фізична готовність дозволяла йому грати до 41 року. За майже 20 років карʼєри в «Інтері» саме правий захисник зіграв найбільше матчів в історії клубу, обійшовши Бергомі на понад 100 поєдинків.
«Він навчив мене, як це бути капітаном», – згадував володар «Золотого мʼяча» Фабіо Каннаваро. Їхні шляхи перетнулися в «Інтері» на початку 2000-х. На полі він поєднував легкість та працьовитість, за що вболівальники охрестили гравця прізвиськом «трактор». Коли Дзанетті був у формі, його неможливо було ні пройти, ні зупинити.
В «Інтері» навічно закріпили за ним четвертий номер. «Я прошу вас любити цей клуб так, як я його любитиму завжди», – заповідав Дзанетті після свого останнього матчу за «нерадзуррі».
Фото: Global Look Press
Інші пости блогу
