На початку 2000-х в ЛЧ грали два групових етапи. Топклубам подобалось, УЄФА – ні
Згадуємо експеримент.
Цьогоріч УЄФА пішла на велику реформу єврокубків, яка багатьом видається заплутаною та невиправданою. Гравці та тренери жаліються на те, що призведе до більшої кількості травм, а дехто просто каже, що футболу і так стало забагато.
Схожа революція вже відбувалася в клубному футболі наприкінці 1990-х, коли кардинально збільшили кількість учасників ЛЧ, відмовились від проведення Кубка Кубків та реорганізували КУЄФА. Головним нововведенням став другий груповий етап ЛЧ, що збільшував кількість поєдинків.
Такий формат не проіснував і п'яти сезонів, але встиг запам'ятатися вболівальникам.
Усе заради матчів між топклубами. G-14 теж була в ділі
У 1990-х функціонери УЄФА шукали ідеальне рішення для свого флагманського змагання, тож 7 разів змінювали формат. Збільшували кількість груп, додавали раунди плей-оф та кваліфікації, змінювали нарахування очок за перемогу (до 1995 року було два), а з 1997 року в турнірі могли брати участь віцечемпіони восьми найсильніших ліг. Це і стало поворотним моментом в історії ЛЧ.
Коли в УЄФА побачили, як майже мільйон людей на вулицях Більбао святкує вихід своєї команди в ЛЧ у 1998 році, стало зрозуміло, що їхній турнір надто привабливий, аби в ньому грало лише 16 команд.
Ще один важливий етап – створення G-14. Елітарна організація найбагатших клубів Європи вперше зібралась у 1998 році, щоб лобіювати власні інтереси перед УЄФА. Вони хотіли не просто більше матчів, а більше матчів між топклубами. У сезоні 1997/98 у плей-оф ЛЧ був лише один клуб не із великої п'ятірки – київське «Динамо».
В наступному сезоні два – «Динамо» та «Олімпіакос». Було очевидно, що умовному «Реалу» чи «МЮ» значно вигідніше грати проти умовної «Парми», ніж проти чемпіонів Норвегії або Греції. УЄФА теж розуміла, звідки дме вітер, тому пішла масштабні зміни. Об’єднання Кубка Кубків та КУЄФА мало б підвищити інтерес до цього турніру, але всі хотіли потрапити в ЛЧ, адже саме там крутилися справжні гроші.
Іспанія, Італія та Німеччина були представлені вже чотирма командами, а Франція, Англія та Нідерланди – трьома. Вийшло три кваліфікаційні раунди, перший груповий етап із восьми груп, другий груповий етап із чотирьох груп, а далі чвертьфінали, півфінали та фінал.
Другий груповий етап грався майже всю зиму, окрім січня. Перші два матчі проходили до Нового року, на наступні чотири – після. «Динамо», наприклад, приймало «Реал» у Києві, коли температура сягала -17 С.
Переможець ЛЧ мав би зіграти цілих 17 матчів в основному турнірі. Але навіть такий формат не став на заваді «Реалу», який і тут був королем змагань. «Мадрид» – єдиний клуб, який долав два групові етапи всі чотири рази. Ба більше, протягом сезонів 1999/00 та 2002/03 «королівський клуб» жодного разу не вилітав із Ліги чемпіонів раніше півфіналу. Двічі команда Вісенте Дель Боске вигравала турнір саме в такому форматі.
Нікому не вдавалося пройти другий груповий етап Ліги чемпіонів зі стовідсотковим показником. Найближчим до цього в сезоні 2001/02 був той-таки «Реал», але в останньому турі (в матчі, що не мав турнірного значення) майбутній переможець турніру зіграв на виїзді внічию з «Панатінаїкосом», якому для гарантованого виходу до чвертьфіналу було важливо ту гру не програти.
Леверкузенський «Баєр» – єдиний клуб, який програв усі шість матчів другого групового етапу. Сталося це у сезоні 2002/03.
За скасування виступила УЄФА. Топклуби були проти
З часом стало зрозуміло, що і в такого формату є свої недоліки. Виявилося, що спостерігати за другим поспіль груповим турніром не так цікаво, як здавалося на перший погляд. В останніх турах було багато прохідних матчів, які не збирали телеаудиторію. Одним таких сигналів стали жовті картки Фігу та Макелеле в матчі з «Лідсом» у 2001 році. Обидва гравці «обнулили» попередження, щоб попустити останній матч з «Андерлехтом» – і «чистими» вийти на матчі плей-оф. Це мало сенс, адже свого часу Недвед пропустив фінал ЛЧ через перебір карток, але також це показувало, що турнір таки затягнутий.
Рейтинги трансляцій просідали всюди, окрім Англії. У 2003 році президент УЄФА Леннарт Йоханссон виступив із повідомленням, що планує скасувати другий груповий етап, додавши один раунд плей-оф ЛЧ – для фіналістів кількість матчів зменшувалася на чотири. Також швед опирався на думку провідних лікарів, які заявили, що на ЧС-2002 провідні гравці приїхали втомленими – і не змогли показати найкращих якостей.
Представники G-14 без ентузіазму сприйняли таку інформацію, адже вони звикли до тих доходів, які давали їм додаткові матчі. Знову поповзли розмови про Суперлігу, але цього разу локомотивом був Пітер Кеньйон – генеральний директор «МЮ». Тодішній прессекретар G-14 Женев'єва Берті назвала це словом «війна». Клуби наполягали, що у 2001-му їм пообіцяли не змінювати формат до 2006 року.
Навіть сер Алекс Фергюсон не надто підтримував ідеї скорочення матчів: «Я не знаю, яким буде ідеальне рішення. Сімнадцять ігор – це точно забагато. Дванадцять або 13 було б приблизно правильним для мене. Але УЄФА каже, що це або 17, або 11, а 11 насправді недостатньо».
Хай там як, але УЄФА змогла переконати клуби, таким чином виник найживучіший формат ЛЧ, який проіснував до цього сезону. Другий груповий етап проіснував із 1999 року по 2003-й, залишивши багато спогадів, в тому числі й нашим вболівальникам.
«Динамо» мало рівну кількість очок з «Реалом», але не пройшли за очними зустрічам
В першому оновленому розіграші грали лише динамівці, оскільки Україна була 17-ю в рейтингу УЄФА. Але вже з наступного сезону (завдяки вдалій грі киян) гімн ЛЧ зміг пролунати в Донецьку – наша асоціація таки потрапила у заповітну 15-ку, що давала змогу виставити два клуби.
«Динамо» у новому форматі ЛЧ продовжило успішні виступи, хоча втретє поспіль вийти у плей-оф не вдалося. У першій груповій стадії в сезоні 1999/2000 кияни набрали по 7 очок із «Баєром», а в останньому турі поступились «Лаціо», який вже гарантував собі вихід далі. Врятував команду Валерія Лобановського словенський «Марибор», який зіграв внічию з німцями, тим самим дозволивши «синьо-білим» пройти у другий груповий етап.
Там киянам протистояли майбутні півфіналісти «Баварія» і «Реал», а також норвезький «Русенборг». Сергій Ребров провів видатний відрізок сезону, забивши у кожному з перших чотирьох матчів. Загалом в нього вийшло 8 голів за турнір, всього на 2 менше, ніж у лідерів – Жардела, Рівалдо та Рауля.
Кияни поступилися вдома у морозному матчі «Реалу», проте набрали 10 очок – як і мадридці. На «Бернабеу» команди розписали веселу нічию 2:2. В останньому матчі «Динамо» переграло вдома немотивовану «Баварію», а «Реал» на виїзді обіграв норвежців. В українців навіть була краща різниця забитих та пропущених, але майбутні переможці турніру пройшли далі завдяки очним зустрічам.
В наступних розіграшах кияни ніяк не могли подолати перший етап, залишаючись останніми в групі. Лише в сезоні 2002/03 вони мали реальні шанси обійти «Ньюкасл», але програли вдома «Юве», який вже забезпечив собі вихід в наступний раунд.
«Шахтар» дебютував у 2000-му, в групі з «Лаціо» та «Арсеналом» зайняв третє місце. Наступні два роки гірникам ніяк не підкорялась кваліфікація, вони вилітали від «Боруссії» та «Брюгге» – і в другому груповому етапі ЛЧ так ніколи і не зіграли
Фото: Global Look Press/IMAGO, Real Madrid FC, «Динамо»
Інші пости блогу
