Весь світ проти американців: найголовніше про кожного учасника баскетбольного турніру Олімпіади
Шоу з 39-річним Леброном у головній ролі – вже тут і зараз.
Починаючи з 1992 року баскетбольна збірна Сполучених Штатів – головна подія і головна прикраса літньої Олімпіади. Більше ніде немає настільки щільної концентрації таланту, досягнень та зіркового статусу: відтоді, як оригінальна Дрім-тім з Майклом Джорданом запалила у Барселоні, показавши світу, як грають, перемагають та відпочивають головні люди НБА, участь у головному змаганні чотириріччя стала для американських топів питанням престижу.
Париж-2024 не буде виключенням – команду, яку привезе до Франції головний тренер «Голден Стейт» Стів Керр, вже називають щонайменше найзірковішою (а то й найсильнішою також) з 1992-го. У якості хедлайнерів – Леброн Джеймс у своїй останній міжнародній гастролі, Стеф Каррі, який двічі ставав чемпіоном світу, але ніколи не їздив на Ігри, Ентоні Девіс, що виграв свою першу Олімпіаду ще до того, як розпочав професійну кар’єру, та низка лідерів чемпіонського «Бостона» на чолі з Джейсоном Тейтумом. У якості завдання – впевнена перемога у всіх матчах, п’яте поспіль золото та реабілітація за минулорічний ЧС, де Америка програла в баскетбол аж три рази. Литовцям у групі, німцям у півфіналі та сусідам з Канади у поєдинку за бронзові нагороди.
Але не варто вважати інші 11 команд-учасниць баскетбольного турніру Олімпіади статистами чи декораціями до чужого тріумфу. Так, Сполучені Штати все ще на світові роки попереду всіх стосовно розвитку гри як такої, сукупного обсягу таланту, ефективності системи та вміння все це монетизувати. Однак світ теж навчився грати на дуже пристойному рівні – зібрати 12 виконавців, що впродовж 40 хвилин могли б нав’язувати американцям щільну боротьбу у не рідних для них правилах ФІБА зараз можуть не одна, не дві і навіть не три країни. Тож хтось обов’язково кине банді Леброна виклик – і, цілком можливо, буде достатньо близьким до успіху, як французи на Іграх у Токіо.
Баскетбольна редакція Tribuna.com розповідає найголовніше, що потрібно знати про кожного учасника баскетбольного турніру Ігор-2024 у форматі рейтингу сили – деякі позиції у ньому можуть здивувати.
12. Японія
Група на Олімпіаді: Франція, Німеччина, Бразилія
Програма, що стрімко розвивається – точно найінтенсивніше на азійському континенті і десь дуже близько до світового топу. Японці запозичили найкращі практики американського студентського спорту (розпочали з бейсболу, де вони дуже сильні вже тривалий час, і поступово дійшли до баскетболу), перезавантажили національний чемпіонат, виховали кількох власних зірок і знайшли правильну людину, яка цим всім опікуватиметься. Том Ховассе працює у місцевій баскетбольній системі вже півтора десятиріччя, на попередній Олімпіаді здобув сенсаційне срібло із жіночою збірною, а тепер взяв єдину пряму путівку на Ігри від регіону з командою чоловічою.
Зірка: Руї Хачімура. Форвард «Лейкерс» – хедлайнер японської команди на другій Олімпіаді поспіль і людина, від якої тепер очікуватимуть значно більш домінуючого перформансу, ніж три роки тому. Команда навколо нього підібралась непогана – є хороші снайпери, є стабільний та надійний натуралізований центр Джош Хокінсон, що видавав фантастичну статистику на ЧС-2023, тож Хачімурі не доведеться боротись з суперниками самотужки. А от брати відповідальність за епізоди на себе – так, і дуже часто.
Людина, що може здивувати: Кейсей Томінага. Юту Ватанабе втомила роль джорнімена у НБА – влітку форвард з класним кидком на величезні гроші повернувся додому, щоб стати обличчям японського чемпіонату. Однак Хачімура не залишиться один у найсильнішій лізі світу – зірка університету Небраски Томінага, 23-річний захисник з класним кидком (понад 37% реалізації триочкових у студентській кар’єрі), восени спробує пробитись у склад фіналістів Східної конференції з «Індіани». Олімпіада якраз і покаже, на що він взагалі здатен – у збірній Томінага стартуватиме і матиме право на майже необмежену кількість кидків.
План: здобути бодай одну перемогу. Формат баскетбольного турніру Олімпіади достатньо приємний – з 12 команд-учасниць групового раунду вісім пройдуть в плей-оф, тож навіть третього місця у групі цілком може бути достатньо. Інша справа, що японцям просто для того, щоб не фінішувати останніми, потрібно буде робити велику сенсацію – долати чинних чемпіонів світу німців, господарів французів, або переможців олімпійської кваліфікації бразильців, в яких і таланту, і досвіду великих турнірів точно більше.
11. Іспанія
Група на Олімпіаді: Австралія, Греція, Канада
Все ще чинні чемпіони Європи їдуть на Олімпіаду у незвичному для себе статусі – коли сам факт участі в Іграх вже є величезним досягненням Серджіо Скаріоло та його штабу. «Червона фурія» знаходиться у самісінькій середині процесу зміни поколінь, практично не має НБА-таланту (молодий бігмен «Мемфіса» Санті Альдама – взагалі єдиний у цій команді, хто отримував пристойні змагальні хвилини в найсильнішій лізі світу у попередньому сезоні), а в домашньому кваліфаєрі достатньо помучилась з суперниками, яких раніше не помічала – фінами без Лаурі Маркканена та Багамами, в яких за межами зіркової четвірки Ейтон – Хілд – Гордон – Еджкомб – самі аматори та люди з других-третіх-четвертих дивізіонів європейських топліг.
Зірка: Лоренцо Браун. Натуралізований захисник, що пропустив попереднє літо національних збірних, вдало повернувся – у фіналі відбору проти Багам саме його влучання (18 очок, 4/5 з периметра) якраз і зробили різницю. На Олімпіаді має буквально феєрити, щоб дати іспанцям бодай якийсь шанс – причому не лише забивати багато, а й створювати для партнерів, бо більше цього робити в іспанській збірній просто немає кому.
Людина, що може здивувати: Альдама. Після відходу братів Газолів та завершення серйозної кар’єри Ріккі Рубіо (не пішло навіть у «Барселоні», а від збірної відмовився сам) іспанський баскетбол чекає на нове обличчя. Проспектів, що з часом зможуть претендувати на цей статус – безліч, від задрафтованого нещодавно «Сан-Антоніо» Хуана Нуньєса до MVP молодіжної Євроліги Уго Гонсалеса, якому вже у наступному сезоні світить місце в основній ротації «Реала», а за рік – перший раунд, а то й лотерея драфту. Але цілком може статися так, що майбутній лідер вже є у команді: 23-річний Альдама класно влився у збірну на попередньому ЧС, не соромився брати гру на себе в олімпійському відборі, а безпосередньо на Іграх точно не буде звичайним рольовиком – він фактично витіснив на лаву Хуанчо Ернангомеса і став дуже впливовим на обох сторонах майданчика.
План: не стати останніми у групі. Знову ж, це не так легко осягнути, але у своєму пулі – з Австралією, Канадою та Грецією – саме іспанці на папері виглядають головними аутсайдерами. Усі суперники – талановитіші, їхні зірки – яскравіші та індивідуально сильніші за все, що привезе у Париж «Червона фурія», а на одному серці чемпіона, яке на Іграх уособлюватиме 39-річний Руді Фернандес (для нього це останній турнір у кар’єрі) далеко не заїдеш. Доведено попереднім чемпіонатом світу, де Іспанія взагалі не вийшла в плей-оф, програвши в другій групі канадцям та латвійцям.
10. Пуерто-Рико
Група на Олімпіаді: США, Сербія, Південний Судан
Навряд чи зовсім вже гучна сенсація, але точно несподіванка олімпійського відбору. Граючи вдома, пуерториканці залишили без путівки у Париж дві міцні європейські збірні, що на минулорічному ЧС були у першій вісімці – Італію та Литву. Причому обидві очні зустрічі виграли із двозначною різницею у рахунку.
Зірка: Хосе Альварадо. Попередній чемпіонат світу розкрив збірну Пуерто-Рико як швидку, результативну і дуже небезпечну на периметрі команду – захисник «Нового Орлеана» не просто додав до цього власний високий рівень, а й приніс команді бійцівські якості. Острів’яни – андерсайзова збірна, над якою усі суперники матимуть перевагу в габаритах ледь не на кожній позиції, але малюку Хосе, який за три сезони у НБА заліз під шкіру ледь не кожному олстару на Заході, до цього не звикати.
Людина, що може здивувати: Джордж Кондітт. «Портленд» у сучасній НБА – головні експерти по міжнародному баскетболу та скаутингу талантів під час великих турнірів збірних (в цьому немає нічого дивного з огляду на наявність в офісі Майка Шмітца – відомого скаута, який кілька років навіть працював у тренерському складі збірної Уганди). Минулої осені вони дали шанс двом помітним учасникам ЧС-2023 – австралійцю Дуопу Ріту, який завершував регулярний чемпіонат ледь не стартовим центровим «Трейл Блейзерс», та Кондітту – він в основу не пробився, але відіграв хороший сезон у Лізі розвитку із майже дабл-даблом у середніх показниках.
Джордж – молодий (виповниться 24 після Олімпіади) та атлетичний п’ятий номер, який точно встигне згенерувати у Парижі кілька класних хайлайтів. Але його важливість для команди в іншому – Кондітт у пуерториканців де-факто єдина людина, яка щось може зробити у трисекундній зоні і спробувати принаймні мінімізувати дефіцит габаритів. Якщо йому це не вдасться, Альварадо та Тремонту Вотерсу доведеться забивати по 30 очок за гру, щоб давати острів’янам надію.
План: вийти в чвертьфінал. Пуерториканці цілком можуть вважати себе фаворитами у боротьбі із Південним Суданом за третю сходинку у групі С – на попередньому чемпіонаті світу вони здолали найкращу збірну Африки в овертаймі і пройшли у другий груповий раунд. Але історія не на їхньому боці: третій команді квартету, де грають американці, зазвичай ну дуже вже проблематично завершити груповий раунд із різницею очок, що дозволяла б претендувати на чвертьфінал.
9. Бразилія
Група на Олімпіаді: Франція, Німеччина, Японія
Якщо аргентинці зійшли зі сцени після завершення видатної кар’єри Луїса Сколи і пропускають другий великий турнір збірних поспіль, Бразилія досі тримається – завдяки іншому суперветерану. 41-річний Марселіньо Уертас провів блискучий олімпійський кваліфаєр – так, пул у Ризі був, напевно, найменш зірковим з чотирьох, де розігрувались останні путівки у Париж, але його теж потрібно було виграти. Ще й проти десятитисячного залу у фіналі, що бразильці взагалі зробили у домінуючому стилі.
Зірка: Бруно Кабокло. Той самий мемний бразилець, завдяки якому світ НБА отримав культову фразу «two years away from being two years away», майже повністю повторив шлях чеха Яна Весели – провалившись у найсильнішій лізі світу в якості форварда, що має атакувати з дистанції (колись в Кабокло скаути навіть бачили Кевіна Дюрента для бідних!), у Європі дозрів як сильний пік-н-рольний центровий. Не настільки фундаментальний, як сам Весели, в якого і захисні навички покраще, і розуміння гри загалом, але все одно дуже небезпечний. Особливо у команді, де є кому доставити м’яч у фарбу – а в Бразилії якісних поінтгардів більш ніж достатньо.
Людина, що може здивувати: Лео Майндль. Не молодий (31 рік) і не зірковий (останній європейський клуб – румунський «Клуж» в позаминулому сезоні) форвард провів демонічну олімпійську кваліфікацію (53% реалізації триочкових), шокувавши Латвію в її вирішальному матчі. У Бразилії відмінний вибір перших-других номерів (Уертас, Яго дос Сантос, Рауль Нету, Жоржиньйо де Паула – усі з досвідом щонайменше серйозних єврокубків), але між ними та Кабокло практично нікого немає. Тож для команди критично важливо, щоб Майндль довіз свою ризьку форму у Париж.
План: вийти в чвертьфінал. Збивши темп та затягнувши суперника у позиційний баскетбол, бразильці можуть переграти взагалі будь-яку команду (рік тому на ЧС, наприклад, у красивому стилі розібрали Канаду) – Уертас, Яго та Кабокло це забезпечать. Інша справа, що у Парижі в них будуть опоненти, які на це не поведуться – крім хіба що Франції, яка матиме величезну перевагу в класі на чотирьох позиціях з п’яти. Перемога над японцями цілком реальна, хоча й не гарантована – ну а далі все залежатиме від звичайного везіння.
Група на Олімпіаді: США, Сербія, Пуерто-Рико
На минулорічному ЧС команда, збудована Роялом Айві та Луолом Денгом, постраждала від відсутності досвіду перебування на такому рівні – стартовий матч, який з турнірної точки зору був найважливішим, віддала пуерториканцям через низку власних помилок у клатчі, потім виграла все, що могла, але знайшла себе лише на 17 місці. Воно гарантувало пряму путівку на історичну Олімпіаду (у чоловічому турнірі це єдиний абсолютний дебютант), але потенціал в цієї збірної точно вищий. Щонайменше три матчі у Парижі – нова спроба його реалізувати.
Зірка: Карлік Джонс. Денг, який очолює місцеву баскетбольну федерацію, так і не зміг вмовити зіграти на Олімпіаді Бола Бола – батько якого, Манут Бол, не лише був першим південносуданським спортсменом світового рівня, а й дуже активно (зокрема і власними грошима, заробленими в НБА) підтримував націю у боротьбі за незалежність, здобуту вже після його смерті. Тому хедлайнером команди залишається натуралізований американський захисник. Сезон у Китаї ніяк не вплинув на кондиції Джонса, який зараз розривається між НБА та Євролігою – тріпл-дабл у товариському матчі з американцями чудово це доводить.
Людина, що може здивувати: Джей Ті Тор. Зовсім без підсилення порівняно з чемпіонатом світу південносуданці, втім, не залишились – під час підготовки до Олімпіади до збірної країни, на території якої народилися його батьки, приєднався резервний бігмен «Шарлотт». Тут у 21-річного Тора зовсім інша роль, аніж у «Хорнетс» – він стартує на четвертій позиції (з габаритами у команди повний порядок, тож особливої необхідності використовувати його як центрового немає) і має якщо не лідерські, то близькі до них повноваження.
І, звісно, Хаман Малуач – 17-річний центровий, який дебютував у дорослому баскетболі якраз у складі збірної Південного Судану на чемпіонаті світу, повертається в команду вже у якості п’ятизіркового рекрута Дьюка. Хлопець з 218 сантиметрами зросту, довжелезними руками і точно не безнадійним кидком (у товарняках забивав і дальні середні, і триочкові спроби) взагалі міг виставитись на драфт, що завершився, і майже напевно був би на ньому обраний – але логічно вирішив не поспішати і витратити щонайменше рік на подальший розвиток. На Олімпіаді Малуач точно буде в ротації – розпочинатиме турнір бекапом ексгравця «Лейкерс» Веньєна Гебріела, а далі вже як піде.
План: вийти в чвертьфінал. Блискучий товариський матч з американцями, де Південний Судан виграв першу половину, а у кінцівці мав кидок на перемогу (Джонс не забив середній під сирену), показав, що ця команда здатна на серйозні речі. Навряд чи вона, звісно, зачепиться за Штати вже в офіційному поєдинку – однак перегравати пуерториканців, створювати проблеми сербам і продовжувати писати історію їй цілком до снаги.
7. Австралія
Група на Олімпіаді: Греція, Канада, Іспанія
Ще одна топкоманда (бронзові призери попередніх Ігор, якщо що), що знаходиться на порозі великих і болісних змін – місцеві легенди Петті Міллз, Джо Інглз та Метью Деллаведова їдуть на свою останню Олімпіаду. І поступово передають збірну в руки молоді – 23-річному фіналісту НБА із «Далласом» Джошу Гріну та 21-річним Джошу Гідді з Дайсоном Деніелсом (усі троє влітку, до речі, змінили клуби в НБА внаслідок трейдів – тепер гратимуть за «Шарлотт», «Чикаго» та «Атланту» відповідно). Останні двое вже встигли створити класний гейм-віннер у товарняку проти Франції на її ж майданчику – черга за офіційними матчами.
Зірка: Міллз. Один з найкращих захисників покоління у баскетболі національних команд загалом у світі, 35-річний Петті закрив гештальт усього свого життя у Токіо три роки тому – після низки важких поразок та четвертих місць таки приніс австралійцям першу у їхній історії нагороду великого турніру збірних (чемпіонати Океанії та Азії – формально Австралія зараз представляє саме цей регіон не лише у футболі, а й і у баскетболі також – не рахуємо). Проте баскетболу у ньому все ще достатньо – вже не настільки, щоб боротися за звання найкращого скорера олімпійського турніру, але цілком, щоб виграти для своєї країни один-два важливих матчі вирішальними плеями у заключних чвертях.
Людина, що може здивувати: Джок Лендейл. Бігмен, що розпочинав профі-кар’єру у Європі, зробив спробу підкорити НБА якраз після бронзової для австралійців токійської Олімпіади – і в нього, на диво, це дуже непогано вийшло. Так, у жодній зі своїх команд 28-річний Лендейл не був стартером, але мав місце в основній ротації – а у «Фініксі» рік тому ще й отримав класний досвід гри проти Ніколи Йокича в плей-оф. Джок – не новий Ендрю Богут для австралійської програми (він точно не зможе бути плеймейкером з п’ятої позиції, як це робив Ендрю на своїх найкращих турнірах в збірній), але все одно дуже важливий для неї. Бо, перш за все, може бути надійною розтягуючою опцією у ФІБА-баскетболі – і відкривати майданчик для Міллза та Гідді, які найкраще почувають себе саме у грі від проходу.
План: півфінал. Австралійці – навряд чи найсильніша команда своєї групи (у нашому рейтингу, наприклад, тільки третя з чотирьох), проте нікому з конкурентів не поступається глобально. Як і на минулорічному чемпіонаті світу, де команда Браяна Гурджана розпочинала турнір у квартеті смерті, все вирішать дрібні деталі – якщо ви вже встигли про це забути, у 2023-му австралійців, які не вийшли з другої групи, та майбутніх переможців мундіалю німців у турнірній таблиці розділив один-єдиний суддівський свисток (точніше, його відсутність – арбітри не зафіксували фол на рятівній трійці Гідді). Пул гравців достатньо потужний – якщо усе клікне безпосередньо у Парижі, Австралія точно буде високо.
6. Франція
Група на Олімпіаді: Німеччина, Бразилія, Японія
Неймовірно важливий турнір для французької баскетбольної програми – перед яким, тим не менш, навіть за великого бажання не вийде назвати збірну-господарку головним конкурентом американців у боротьбі за золото. Червоних прапорців більш ніж достатньо: на минулорічному чемпіонаті світу Ле Бле провалилися, завершивши безславний виступ на азійських майданчиках публічним конфліктом між гравцями та федерацією, вибір на позиції першого номера за рік, звісно ж, не став більшим (Тома Ертеля, що поїхав за російськими грошима, до команди так і не повернули, тому ветерани Ендрю Албісі і Нандо де Коло – це, в принципі, й все, що у Франції є на головному амплуа у баскетболі), а Венсан Колле, при всіх своїх неймовірних заслугах на чолі збірної, таки починає втрачати свіжість думки і рішень. Випустити 37-річного де Коло (який і у праймі був далеко не найкращим руйнівником у Європі) захищатися проти 21-річного Деніелса у клатчі контрольного матчу з австралійцями – це було щось за межами добра та зла. Годі й дивуватись, що через нього у підсумку і прилетів переможний кидок.
Зірка: Руді Гобер. Однак чистого таланту у французів все ще більш ніж достатньо – особливо, у передній лінії. Якщо в НБА в Гобера є певні обмеження, які щороку проявляються за межами регулярного чемпіонату і не дають його командам претендувати на титул, у баскетболі за правилами ФІБА він – абсолютний домінатор. На останньому вдалому для французів турнірі на рівні збірних, чемпіонаті Європи 2022 року, Руді фактично в одне обличчя затягнув команду у фінал: і шикарним захистом, і власною результативністю також, бо в якийсь момент виявився ледь не єдиним надійним постачальником очок.
В контексті гри Гобера навряд чи щось зміниться тут і зараз. Зрозуміло, що майбутнє французької баскетбольної програми – за іншими бігменами (Віктор Вембаньяма вже тут, Алекс Сарр точно з’явиться на горизонті найближчим часом), але станом на сьогодні у збірній є Руді, і є усі інші. Не факт, що якісний турнір у його виконанні принесе французам нагороди, але без великого імпакту центрового «Міннесоти» їх не буде абсолютно точно.
Людина, що може здивувати: Гершон Ябузеле. Вболівальники 29 команд НБА досі посміюються з того, що колись «Бостон» витратив на цього форварда достатньо високий пік першого раунду, однак після провалу за океаном Гершон якісно перезавантажився у Європі – уявити успіхи «Реала» останніх років без його внеску майже неможливо. Головною людиною на четвертій позиції в Колле буде Вембаньяма (принаймні саме так це виглядало у товариських матчах – Гобер стартує на п’ятірці, один з найкращих центрових Євроліги Маттіас Лессор його бекапить, а юний Віктор грає у полі), однак цілком може статися так, що на одному конкретному турнірі досвід, бійцівські навички та вміння виконувати великий обсяг брудної роботи, якими володіє Ябузеле, може виявитись важливішим за чистий талант все ще дуже юної зірки «Сан-Антоніо».
План: комплект нагород. У Франції ніхто не зрозуміє другого провалу поспіль – навдача на домашній Олімпіаді майже напевно призведе до значної перебудови збірної, починаючи з персони тренера (Колле залишили допрацювати Париж-2024 де-факто за попередні заслуги – було б просто нечесно забрати в людини, що віддала 15 років життя національній команді і виграла з нею аж сім медалей великих турнірів, можливість попрацювати ледь не на головному старті у новітній історії) і завершуючи задньою лінією, яку навіть просто з огляду на вік і статус наявних гравців у будь-якому випадку доведеться перезбирати з чистого аркуша.
Тиск на Ле Бле абсолютно точно найбільший з усіх учасників баскетбольного турніру – і це теж, відверто кажучи, поганий супутник для успіху. У головного ветерана та багаторічного хедлайнера програми Ніколя Батюма після перших же невдач на ЧС-2023 почало підгорати так, що форварда довелося публічно заспокоювати спортивному міністру – а це, порівняно з домашньою Олімпіадою, був взагалі неважливий турнір.
5. Канада
Група на Олімпіаді: Австралія, Греція, Іспанія
Тему підйому канадської баскетбольної програми почали форсити ще у першій половині 2010-х – коли під першими піками на двох поспіль драфтах НБА обрали Ентоні Беннетта та Ендрю Віггінса. Але прорив трапився лише минулого року, і, що показово, без участі жодного з цих двох конкретних гравців – тоді, коли в Кленових назбирався достатній обсяг НБА-таланту на усіх позиціях, а не пара-трійка поодиноких виконавців рівня трохи вище середнього (в контексті найсильнішої ліги світу, звісно, а не баскетболу загалом).
Олімпіада у Парижі для Канади – не стільки про історичний медальний шанс, скільки про можливість загалом закріпитися у топі і довести, що бронза ЧС-2023 не була випадковістю чи збігом обставин. Команда ця – відносно молода (причому як на полі, так і на тренерському містку – 41-річний Жорді Фернандес, за великим рахунком, лише починає серйозну тренерську кар’єру, яка після Ігор-2024 продовжиться у «Брукліні», його першому самостійному призначенні в НБА), на неї не тиснуть ані час, ані обставини – де-факто канадці зараз знаходяться у позиції Австралії на лондонській Олімпіаді 12-річної давнини, з якої й починався шлях команди Міллза до нагород Токіо, хіба що з більш якісним ростером.
Зірка: Шей Гілджес-Александер. Виступ молодої суперзірки на ЧС-2023 був майже переконливим (зупинити Шея змогли тільки серби у півфіналі, але це якраз і не дивно – бо грають вони у свій баскетбол за своїми правилами, на відміну від північноамериканських збірних), а у сезоні НБА, що був за ним – практично суперзірковим (перше місце на Заході за підсумками регулярного чемпіонату і навіть певний рівень підтримки у голосуванні за MVP). Немає взагалі жодних підстав вважати, що на Олімпіаді воно має бути якось інакше – присутність у заявці канадців Джамала Мюррея навпаки має допомогти Шею, бо за роки виступів за «Денвер» разом з Йокичем він навчився бути максимально ефективним незалежно від того, скільки м’яч знаходиться чи не знаходиться в його руках.
Людина, що може здивувати: Діллон Брукс. Навряд чи ви чекали іншої відповіді, але насправді форвард «Х’юстона» – ледь не найважливіший гравець канадської команди з суто баскетбольної точки зору. Дисбаланс у ростері, що зібрав Фернандес, дуже відчутний – з величезним перекосом у бік задньої лінії (Шей, Мюррей, Ендрю Немхард, що провів проривний сезон за «Індіану», Лу Дорт, Нікейл Александер-Вокер – плюс Ар Джей Барретт, який теж у жодному випадку не бігмен) і доволі скромним вибором у передній. У свій найкращий баскетбол Кленові зможуть грати виключно легкими п’ятірками – і вміння Брукса закрити позицію важкого форварда у ФІБА-баскетболі, забираючи на себе за необхідності ще й завдання нейтралізації лідера суперника, для них просто незамінне.
План: півфінал. Насправді навіть вихід в плей-оф стане для канадців позитивним результатом – не будемо забувати, що вони відібрались на Ігри взагалі вперше у 21 сторіччі, пропустивши п’ять попередніх олімпійських турнірів, а в медалях перший і єдиний раз були взагалі у 1936-му (тоді це був взагалі інший вид спорту – достатньо сказати, що фінал між США та Канадою завершився з рахунком 19:8, бо лічильнік часу на володіння ФІБА введе лише за 20 років). Але склад у розпорядженні Фернандеса дійсно талановитий – тож чому б і не зазіхнути на більше?
4. Сербія
Група на Олімпіаді: США, Південний Судан, Пуерто-Рико
Одна з найстабільніших європейських програм примудрилась не пробитись на попередні Ігри – з розгону влетіла у свою улюблену стіну під назвою «збірна Італії» (їм же безславно програла в 1/8 фіналу Євробаскета-2022) у фіналі домашнього кваліфаєра. Але ця невдача у минулому: на паризькі Ігри серби їдуть у статусі віцечемпіонів світу, здобутому на турнірі, в якому після виграшу титулу з «Денвером» не брав участі Йокич. За наявності ледь не найкращого баскетболіста сучасності очікування від підопічних наддосвідченого Светіслава Пешича будуть дуже високими.
Зірка: Богдан Богданович. За талантом і статусом у світовому баскетболі захисника «Атланти» просто несерйозно навіть намагатися порівнювати із Йокичем, гравцем абсолютно унікальним – але саме для сербської баскетбольної програми Богданович в рази важливіший. Один з багатьох у НБА (попередній сезон, до речі, був статистично найкращим у заокеанській кар’єрі захисника і за ігровим часом, і за результативністю), у грі за правилами ФІБА він перетворюється на справжнього монстра – та вирішує питання будь-якого рівня складності і як болхендлер (робота з Желько Обрадовичем у «Фенербахче» на старті карʼєри зробила з номінального другого номера дуже якісного плеймейкера), і як людина, що завершує володіння. На усьому олімпійському турнірі є, напевно, лише один гравець, довірити якому вирішальний кидок у матчі більш надійно, аніж Богдановичу – це Леброн.
Людина, що може здивувати: Нікола Йович. Вже навіть просто фактом своєї участі – форвард «Маямі» має проблеми зі здоров’ям, проте все одно виходив у товарняках, потрапив у фінальну заявку і намагатиметься набрати більш-менш пристойну форму до старту Олімпіади. Фішка Йовича, який, попри юний вік, вже став помітним гравцем топової збірної – у тому, що за своїм профайлом він максимально нетиповий сербський гравець. Пешич, Богданович, Йокич і всі інші – це більше про розум, читання гри, позиційний напад та вміння бути кращими за суперника в дрібницях, тоді як Йович зі своїми швидкістю, вимірами, атлетизмом та захисними інстинктами додає команді режим «one-man fastbreak». А очки у транзитному нападі і гарні хайлайти ще ніколи не були зайвими.
План: комплект нагород. Загалом у сербів усе в порядку із досягненнями – за останні десять років вони були в призах і на Олімпіаді, і на чемпіонаті світу (двічі), і на чемпіонаті Європи. Справжнім проривом для них стане лише золото – команда йде на серії з п’яти програних фіналів великих турнірів поспіль, а востаннє вигравала титульний матч ще на початку 2000-х, у перший прихід Пешича на посаду головного тренера.
Однак для реальної боротьби за перемогу на Іграх-2024 Сербії для початку потрібно відповісти на питання, чи реально інтегрувати у цю команду Йокича та зробити його ефективним у ФІБА-баскетболі не лише з точки зору індивідуальної статистики, а й командного результату також. Жарти жартами, але єдина нагорода на рівні дорослої збірної, до якої він хоч трохи долучився – срібло Олімпіади у Ріо, де Нікола, зараз навіть страшно про це казати, бекапив Мирослава Радулицю з Міланом Мачваном. Серби звикли перемагати без нього, граючи в максимально інтенсивний баскетбол з широкою ротацією і акцентом на захист – такий стиль триразовому MVP НБА підходить, відверто кажучи, не найкращим чином. А змінювати його – це автоматично наражати себе на ризик бути перестріляними командою, в якої полетіло, отримавши під 100 очок у власний кошик. Як воно, власне, і сталося на попередньому ЧЄ.
3. Греція
Група на Олімпіаді: Австралія, Канада, Іспанія
Свою останню нагороду на великому турнірі збірних, бронзу Євробаскета-2009, греки вигравали із Вассілісом Спанулісом у якості баскетболіста – ще до його гучного переходу з «Панатінаїкоса» в «Олімпіакос», з яким легендарний захисник потім двічі виграв Євролігу (це просто для того, щоб ви уявили, наскільки давно це було). На Олімпіаду-2024 Спануліс повезе команду рідної країни у якості головного тренера – це буде його перший великий турнір у новому статусі.
І буде нова збірна Греції – яка впевнено пройшла найзірковіший і найконкурентніший з кваліфаєрів (розтрощили Словенію з Лукою Дончичем і спокійно переграли Хорватію з «великою четвіркою» Сміт – Хезонья – Шарич – Зубач), що за рівнем навряд чи був істотно слабшим за групу смерті вже безпосередньо на Іграх. Головне, що зробив Спануліс порівняно із попередниками – зняв команду з плеч Янніса Адетокумбо і почав будувати систему, у якій суперзірковий форвард дійсно зможе грати у свій найкращий баскетбол, а не влітати від безвиході з розбігу у п’ятірку суперників, поки решта команди просто спостерігає за тим, що робить лідер.
Зірка: Янніс. Адетокумбо не відмовиш у бажанні грати за свою національну збірну – він ніколи не пропускав дійсно важливих турнірів без поважних причин. Однак в якийсь момент греки, по-перше, просто просіли по таланту (набору захисників рівня Спануліса, Дімітріса Діамантідіса та Тео Папалукаса одночасно у них немає і зараз), і, по-друге, почали занадто легковажно ставитись до тренерських призначень – жодне, що трапилось за кар’єру Янніса у національній команді, починаючи з Ріка Пітіно і завершуючи Дімітрісом Ітудісом, не спрацювало. Тож в Адетокумбо не просто немає якихось серйозних досягнень у майці національної команди, про які можна було б розповісти дітям – для нього паризькі Ігри взагалі стануть дебютними. Мотивований Янніс, для якого сезон в НБА завершився ще у першому раунді плей-оф, у (принаймні, на це дуже схоже) схемах, що йому підходять – дуже погана новина для опонентів греків.
Людина, що може здивувати: Георгіос Папаянніс. Ще один легендарний драфт-баст, на якого «Сакраменто» свого часу витратив вибір у лотереї, а потім відрахував посередині другого року дитячого контракту, теж дозрів у Європі. Ба більше – у двох останніх сезонах 220-сантиметровий центровий додав до свого арсеналу триочковий кидок (влучав за 48% у двох розіграшах Євроліги поспіль у складі різних команд – «ПАО» та «Фенербахче»), тож якщо ви не слідкуєте за баскетболом за межами НБА, то будете здивовані навіть просто способом його використання. Зараз Папаянніс – можливо, взагалі у найкращій формі у своїй кар’єрі, він набагато краще розуміє баскетбол і у нього шикарна хімія з Ніком Калатесом, все ще одним з головних плеймейкерів грецької команди. Від бігмена варто очікувати якісного турніру – і тому, що він просто став класним гравцем, і тому, що загалом вибір виконавців на п’ятій позиції у греків не найглибший.
План: комплект нагород. Пару місяців тому грецький баскетбол повернув собі велич на клубному рівні – після 11 років невдач місцевих грандів «Панатінаїкос» виграв Євролігу. Настав час робити це і на рівні національних команд – для греків це, напевно, найбільше серед всіх учасників баскетбольного турніру Ігор-2024 питання з категорії «зараз або ніколи». Де буде Янніс за чотири роки, спрогнозувати майже неможливо (топбаскетболісти, чиїм найкращим скілом є атлетизм, зазвичай здають різкіше та швидше за інших – Расселл Вестбрук тут, напевно, найбільш показовий приклад), а нового таланта такого масштабу країна може чекати ще 10, 15 чи 20 років – або не дочекатися взагалі.
Здобути найкращий можливий результат, доки Адетокумбо все ще у праймі – це і мінімум, і максимум, і взагалі єдиний план, з яким Греція їде на Олімпіаду. Що з цього вийде, побачимо зовсім скоро, але якісний виступ у групі тут буде вирішальним – щоб відтермінувати зустріч з США принаймні до півфіналу.
2. Німеччина
Група на Олімпіаді: Франція, Бразилія, Японія
Чинні чемпіони світу точно не стали слабшими за рік. Навряд чи стали значно сильнішими – для фіналіста НБА з «Далласом» Максі Клебера шлях у збірну все ще закритий через давній конфлікт з Деннісом Шрьодером, не бачить себе тут і Айзея Хартенштайн, який провів проривний попередній сезон у «Нью-Йорку». Але у німців ну дуже вже потужна команда, яка їде у Францію завершувати один з найкрутіших циклів у власній історії (бронза ЧЄ-2022 та золото ЧС-2023) дебютними олімпійськими нагородами – за часів Дірка Новіцкі Бундестім ніколи не виходила навіть в плей-оф.
Зірка: Шрьодер. Один з багатьох баскетболістів-прапороносців на церемонії відкриття Олімпіади і найбільш показовий з них. Якщо Янніс чи Леброн є супертопами планетарного масштабу незалежно від виду спорту і їхній вибір – абсолютно природний, то Денніс – символ того, наскільки великими зірками на батьківщині можуть стати навіть пересічні за стандартами НБА гравці, якщо вони мають бажання та мотивацію щороку інвестувати у рідну програму.
Шрьодер віддав збірній дуже багато – вільного часу, сил, здоровʼя та й просто своїх найкращих матчів, – і отримує власну винагороду. Він вже перевершив Дірка суто за досягненнями у збірній і має ще декілька турнірів попереду (зараз захисникові 30 – навряд чи він вже думає про завершення міжнародної карʼєри) на те, щоб дооформити власну спадщину і з часом побачити свою сімнадцятку поруч з культовим номером «14», виведеним німцями з обігу першим взагалі за всю історію європейських збірних.
Людина, що може здивувати: Андреас Обст. Насправді потенційних відкриттів Олімпіади у збірній Німеччини немає – бо це, знову ж таки, чинні чемпіони світу в практично ідентичному минулорічному складі, які усі сюрпризи, що могли (чого коштує лише перемога над американцями у стилі самих американців в одному з найвидовищніших та найрезультативніших матчів за всю історію турнірів збірних), продемонстрували рік тому. Про Обста ж потрібно нагадати просто тому, що кожен раз, коли у нього вселяється праймовий чи то Клей Томпсон, чи то Рей Аллен, це виглядає як абсолютний шок-контент – хоча насправді один-два таких матчі за турнір у нього трапляються практично завжди, починаючи ще із молодіжних збірних.
План: чемпіонство. Без жартів – саме Німеччина, а не Франція чи Сербія, виглядає найбільш збалансованою з усіх європейських топкоманд на цій Олімпіаді, та й минулорічний переможний досвід у грі на виліт з американцями не варто недооцінювати. Він насправді неймовірно важливий. Зараз, коли чимало європейських збірних можуть чіплятися за США у 40-хвилинному матчі (проводься Олімпіада чи ЧС за правилами НБА – і ні у кого б не було ані натяку на шанс), багатьох зупиняє саме відсутність цього досвіду – і звичка дивитися на команду США як на небожителів, а не звичайного суперника, в якого теж є свої проблеми і слабкі місця, що можна експлуатувати.
Як це працює, можна побачити на прикладі французів, які у попередньому циклі били Штати на чемпіонаті світу, вигравали в них у групі олімпійського турніру та були близькими у фіналі Токіо. Не лише тому, що талановиті – через відсутність психологічного барʼєру також.
1. США
Група на Олімпіаді: Сербія, Пуерто-Рико, Південний Судан
Токійську Олімпіаду американці забрали, але за її межами програли достатньо для того, щоб після двох поспіль ЧС взагалі без нагород (це трапилось вперше в історії) світ почав говорити, що збірна США вже не та. Розвіяти цю ілюзію і нагадати, хто тут татко – головна і де-факто єдина причина, через яку Грант Хілл і збирав уберкоманду. Домовляючись з Леброном та Стефом, натуралізуючи Джоела Ембіда (і Паоло Банкеро також – його час їхати на Олімпіаду ще не настав, але траєкторія розвитку лідера «Орландо» натякає, що це ненадовго), залишаючи зірок «Селтікс» без заслуженої чемпіонської відпустки – інакше кажучи, підійшовши до проблеми значно серйозніше, ніж рік тому.
За іменами і статусом американці – величезний фаворит, який, здається, може програти титул лише у тому випадку, якщо сам цього сильно захоче. Але виставкові матчі, зіграні збірною США, чітко дають зрозуміти, що прогулянкою олімпійський турнір не буде. Леброн і компанія – неймовірний подразник для кожного суперника, здолати якого навіть у товарняку дуже престижно (у нервовий клатч американців затягнув не лише Південний Судан, а й австралійці з німцями також). Кевін Дюрент все ще травмований – міняти його у складі, схоже, не будуть, але і грати він просто зараз не готовий. Інтеграція Ембіда проходить складно – так само складно, як і формування «двох башт» для протидії Франції з Девіса та Бема Адебайо.
Весь баскетбольній світ, звісно, хотів би мати такі проблеми, як у Керра – там, де французи обиратимуть з-поміж Албісі, де Коло та Матьє Штразеля, а німці сподіватимуться, що Франца Вагнера не замкне, як у сьомому матчі серії з «Клівлендом», у тренера американців самі суперзірки (коли/якщо Дюрент відновиться, Тайріз Халібертон стане 12-м у ротації – у половини команд немає взагалі жодного гравця рівня Матчу зірок НБА). Але процес побудови саме команди йде тяжко: в товарняках американці грали відчутно гірше, ніж мали б, виходячи із кадрового потенціалу, і від однієї чи навіть декількох поразок їх врятувала вінтажна версія Леброна. За цим прикольно спостерігати з позиції глядача, але не дуже – тренера, в якого 39-річний лідер має видавати домінантні відрізки просто для того, щоб камбекнути проти Південного Судану.
Зірка: Джеймс. Феномен найкращого баскетболіста сучасності полягає у тому, що Леброн їде на свою четверту Олімпіаду (у нього два золота і бронза Афін-2004 – єдиних Ігор, які американці віддали світу з гравцями НБА у складі, поступившись у півфіналі аргентинцям), але спокійно можна дискутувати стосовно того, чи не їде він на неї в найкращій формі у карʼєрі. Не факт, що це правда, але кілька аргументів знайти можна – починаючи з того, наскільки сильно він останнім часом додав як снайпер, вперше в карʼєрі відігравши сезон в НБА з 40-відсотковою реалізацією триочкових. У ФІБА-баскетболі, де дуга розташована ближче до кошика, це має бути ще більш відчутним – зараз Джеймс цілком може вигравати для американців матчі у найкращих традиціях Кармело Ентоні, взагалі не ходячи під кошик.
Людина, що може здивувати: Ембід. Причому в усіх сенсах – історія навколо обрання лідером «Філадельфії» спортивного громадянства вийшла настільки гучною та дискусійною, що не залишила байдужих. Можна навіть не сумніватися, що французькі вболівальники влаштують Джоелу веселе життя (навряд чи ви про це забули, але про всяк випадок нагадаємо – він обіцяв Еммануелю Макрону зіграти на Олімпіаду за Францію, але, отримавши пропозицію від американців, передумав), проте питання щодо його виступів глобальніше – він або зробить солідний внесок у пʼяте поспіль американське золото, або так і залишиться героєм сотень мемів про те, як інші приносять йому першу командну нагороду у карʼєрі. Компромісів тут не буде – своєю поведінкою Ембід банально не залишає для них простору. Не в останню чергу тому, що Джоелу просто це подобається.
План: чемпіонство. Будь-якого іншого результату ніхто не зрозуміє. Перш за все, самі американці – одна річ, коли програють команди з Донованом Мітчеллом чи Ентоні Едвардсом у якості головних зірок, і зовсім інша, коли хтось зупинить Леброна. Джеймс зробить все, щоб цього не сталося, та й загалом – якщо просто подивитися на склади та букмекерські котування, не заглиблюючись в перегляд товариських матчів чи постгеймів Керра, на яких він постійно каже, що команда ще не готова, цілком можна прийти до висновку, що інтригу просто хочуть бачити глядачі, вболівальники та медіа, а насправді її і близько не буде.
Фото: ФІБА, USA Basketball / Twitter
Інші пости блогу
