«Ваші бабки – вам не допоможуть!»: як я з'їздив на харківське дербі між «Металістом 1925» та «Металістом»
Репортаж від нашого блогера.
Цей пост зроблений користувачем Tribuna.com.
Підтримайте його плюсами і коментарями та долучайтесь до нашого ком’юніті, щоб цікавого контенту про спорт на «Трибуні» ставало ще більше.
***
У Першій Лізі України досі невідомо, хто з клубів складе компанію «Епіцентру» та заробить путівку в елітний дивізіон. Ледь не усі команди чемпіонської групи досі ведуть боротьбу за бодай потрапляння у зону перехідних матчів. На цих вихідних киян та гостей столиці очікувало справжнісіньке дербі двох харківських команд.
Матч з афішею: «А де справжній «Металіст?» проходив на сучасній домашній арені «Лівого Берега». Перший матч в рамках чемпіонської групи між командами стався в Ужгороді. Тоді мінімальну перемогу здобув «Металіст» завдяки єдиному голу Габі Гомеса. «Металіст 1925» прагнув взяти реванш, тим цікавішим було дивитися за цією грою.
Добиратися до арени «Лівого Берега» – ще той квест. Спочатку вам потрібно доїхати до метро Славутич або Осокорки, а потім близько двадцяти хвилин їхати на маршрутці чи автобусі. Ви обов'язково проїдете через стару арену «лелек», тренувальну базу та манеж.
Це була моя перша поїздка на стадіон, тому трішки було лячно. Особливо колінка затремтіли, коли я побачив, як клубний автобус «Металіста» чомусь їде в протилежному напрямку. У голові промайнула думка: «А чи справді я туди їду?»
Чим ближче ви під'їжджаєте до арени, тим більше на вас очікує вказівників. «Стадіон «Лівий Берег» ліворуч, 100 метрів» – цей напис мене заспокоїв. Але будьте уважні, що не усі маршрутки та автобуси довезуть вас прямо до арени. Після кінцевої зупинки вам потрібно ще буде добряче пройтися вперед. Або очікуйте на маршрутку під номером 426, яка везе людей з Проціва на Київ. Проте не завжди вона чомусь зупиняється на зупинці.
Підходячи до місця проведення, я помітив чому власники обрали саме цю ділянку для побудови сучасного комплексу. Арена розташована в котеджному містечку, яке оснащено багатьма фудкортами, клубними магазинами та величезною парковкою. Моя порада: якщо у вас є можливість доїхати до комплексу на машині, то краще зробити це. Пройшовши місток, я побачив декількох фанатів у клубних шаликах «Металіста 1925».
Українські пісні вже заманювали глядачів на стадіон. До матчу залишилася година, але вболівальники потихеньку збиралися та почали заповнювати трибуни. Хочу відзначити якісну та гарну роботу охоронців. Я приїхав на гру з рюкзаком, який на вході ретельно перевірили та жартівливо запитали чи не маю я якоїсь зброї. Перші враження від стадіону – неймовірно позитивні.
Ще навіть не зайшовши в чашу, я побачив Гліба Скрипченка, який був одягнений у формі Хонатана Майдани та очевидно приїхав підтримати той самий «абалдєнний Металіст». Пізніше він приєднався до палкого гостьового сектора, який ні на секунди не замовкали протягом цілого матчу.
Команди з'явилися на розминку, а разом з ними запрацювала студія перед матчем. Павло Посохов та Максим Гіленко ділилися своїми прогнозами щодо дербі. Пізніше до них приєднався Денис Олійник. Біля кас почали з'являтися невеличкі черги. Не усі жителі цього прекрасного району були в курсі, що сьогодні на стадіоні будуть грати у футбол, та ще й дербі.
Перед стартовим свистком, мене вразила підготовка «1925-их» до матчу. Гімн України виконала оперна співачка. Зізнаюся чесно, у мене пішли мурахи по тілу. Все це супроводжувалося жовто-блакитним пірошоу. Право вдарити по м'ячу дісталося захиснику та герою України з підрозділу «Хартія». Тільки послухайте як його стоячи зустрічала уся арена. (ВІДЕО).
Спільне фото обох «Металістів» точно увійде в історію. Така світлина підкреслює, що ворог у нас зараз тільки один, і це росія. Десь до 15 хвилини люди продовжували заходити на трибуни. Закликаю усіх фанів приходити завчасно на стадіон та не створювати скупчення біля входу на стадіон.
Стартові хвилини поєдинку були за «Металістом». Гості під підказки з тренерської лавки не поступалися в боротьбі. В очах молодих хлопців горіло бажання перемогти. У той час, як «Металіст 1925» зі своїми зірковими гравцями статично перекатували м'яча з флангу на фланг. Вже на 19-й хвилині у ворота Варакути знову відзначився Габріель Гомеш. Для Патріка ван Леувена цей гол став холодним душем.
Ось так виглядав цей гол наживо з трибун.
Я сидів неподалік коментаторів та режисерської кімнати, тому добре чув красномовну реакцію Павла Посохова на цей гол. Режисери взагалі круто виконують свою роботу. Між трибунами немає скла, тому добре чути, як вони командують, якій камері потрібно вмикатися у трансляцію. Господарі побігли відіграватися, але завжди щось їм заважало. Юрченко, Калітвінцев, Рашица без проблем діставалися до штрафної суперника, а далі билися об жовту стіну із захисників противника.
Організований перший тайм у виконанні підопічних Андрія Аніщенка дозволив їм піти на перерву з мінімальною перевагою. Шанувальники «Металіст 1925» ринулися до фудкортів, щоб запити чи заїсти гіркоту такого невтішного рахунку. До речі, за два сендвічі та дві пляшки негазованої води я заплатив 180 гривень. В асортименті буфету продається пиво, солодкі напої, а також хотдоги, чипси та горішки. Відзначу, що на стадіоні працює дві зони, де можна перекусити.
Повертаючись на сектор, я помітив радість на обличчях дітлахів. Талісман «Хартік» не відходив від малечі та всіляко їх забавляв і фотографувався. Чомусь багато наших клубів не розуміють важливість маскота на арені. Завжди на футбол ходили, і будуть ходити зі своїми маленькими синами чи дочками. Не думаю, що 5-річні малюки увесь час зосереджено спостерігатимуть, що ж там відбувається на полі. Саме тому, щоб розбавити цю атмосферу та подарувати якусь усмішку «1925-ті» створили крутого маскота.
Він навіть розважав публіку під час першого тайму. «Хартік» полюбляв загравати з публікою та навіть взяв одну дівчинку на руки й так спостерігав за подіями на полі. Лише гляньте, як це мило.
Початок другого тайму став для «1925-ті» справжнім шоком. Господарі знову взяли м'яч під свій контроль, але забила інша харківська команда. Кирило Дігтярь до асисту записав на свій рахунок гарний гол. Юний талант «Металіста» вкотре довів, що він є одним з лідерів цієї команди. Вболівальники на гостьовому секторі почали заряджати різноманітні кричали. Деякі чомусь звучали російською: «первая столица», «свято верим в 11 ребят», «ану-ка, давай-ка..».
Але однією з провокативних кричалок було: «ваши бабки – вам не помогут». Після цього заряду, на секторі деякі фани почали іронічно посміхатися, адже вони ще не знали з яким рахунком завершиться ця гра. Після кожного забитого голу на весь стадіон було чути, як фани «Металіста» скандують: «Справжній Металіст! Справжній Металіст!».
На протилежній трибуні не замовкали вболівальники «1925». Вони також палко підтримували своїх та барабанили так, що Ермір Рашица у середині другого тайму поклав неймовірний гол. «Невже буде українська ремонтада?», – запитав мене хлопець, який сидів поруч. Не минуло п'яти хвилин, як Арі Моура продерся в штрафний майданчик та завдав другого влучного удару в матчі.
Залишалося зіграти ще 20 хвилин. Бойовий нічийний рахунок точно не влаштовував «Металіст 1925». Гості відкотилися назад та обрали стратегію контратакувати. Проте Чідомере, який вийшов на заміну, не зміг самотужки нічого придумати в атаці. Тим часом Ван Леувен кинув у бій всіх зірок з лави запасних: Гаджиєва, Чурка та Бугая. На рахунку першого асист на Арі Моуру.
У кінцівці «Металіст» відверто почав затягувати час, що не дуже сподобалося місцевій публіці. Капітан клубу «Металіст 1925» Максим Імереков догравав гру центральним форвардом. Господарі почали закидувати м'яча до штрафної та декілька разів претендували на пенальті, проте рефері матчу був непохитним. На кожне падіння гравців «1925» він реагував жестом, мовляв, потрібно вставати та продовжувати грати.
Шалений свист та гул на трибунах супроводжували кожне рішення не на користь команди у синьому кольорі. До речі, мені сподобалася кричалка: «о####и у жовто-синіх», особливо коли на полі перебувають команди саме у цих кольорах. Арбітриня, яка працювала біля тренерської лавки в кінці ледь не зірвала голос. «Та що ж таке, не кидайте пляшки з водою на поле!», – кричала вона у бік Аніщенка та його помічників, які всіляко намагалися збити темп гри.
Під кінець матчу стадіон запалав. Гостьовий фансектор «Металіста» вирішив дати вогню. Вболівальники запалили фаєри і внесли чогось атмосферного від себе на це дербі. Відзначу, що Євгеній Ісаєнко, схоже, справжній улюбленець харківської публіки. Неодноразово з трибуни лунала персональна кричалка для юного та маленького форварда «Металіста». Гості трималися, як могли та все ж втримали нічийний рахунок.
Тепер інтрига в чемпіонській групі закрутилася ще більше. «Металісту 1925» достатньо не програти наступні три тури, щоб зачепитися бодай за зону перехідних матчів, а «Металісту» потрібно сподіватися на осічку конкурентів та перемагати у своїх зустрічах.
Дербі дійсно видалося на славу. Після гри я довго не міг знайти зал для пресконференцій, тому на жаль не встиг нікого записати для вас. Підійшовши до охоронця запитати: «Де тут міксзона» я познайомився з чарівною робітницею команди. Вона без проблем пообіцяла провести мене, сказавши слідувати за нею.
Поки ми йшли, то поговорили про переїзд «Металіст 1925» на іншу арену. Я запропонував стадіон імені Баннікова, на що почув, що там арена занедбана. Коли харків'яни там грали, то робітники витратили понад тиждень, щоб підготувати її до матчів УПЛ. Тому, якщо «1925-ті» вийдуть в еліту, то будьте готові їздити на стадіон «Лівий Берег», адже він зі слів співробітниці клубу «затишний та сучасний». І з нею в цьому плані не посперечаєшся.
Зайшовши на автостоянку, я побачив як багато дітей чекають своїх улюбленців з підтрибунного приміщення. Дві виховательки розривалися між тридцятьма дітлахами, які хотіли взяти автограф у своїх кумирів. Найбільше вони чекали на зірку команди – Арі Моуру. Тих, хто погано себе поводив, жіночки погрожували: «Так, якщо будете себе погано вести, я ці автографи зітру».
Ось так це виглядало. Зацініть ці очі та посмішки. Мені також вдалося трішечки перекинутися словами з Арі Моурою та побажати їм успішного виконання задачі на сезон.
***
На мою думку, ця гра точно не загубилася серед матчів рівня УПЛ. А ви як гадаєте?
Напишіть в коментарі ваші враження від репортажу та матчу. Буде приємно та цікаво почитати.
