Сильний Денвер чи слабкий Лейкерс?
Сьогодні вночі Денвер закрив серію у чотирьох матчах, та став першим фіналістом НБА сезону 22/23. Це шостий випадок за останні 20 сезонів , коли серія Фінала Конференції закінчується свіпом. Спробуємо розібратись, чому так вийшло.
Лейкерс кожної гри чогось не вистачало.
Якщо б мені , та напевно і вам хтось сказав напочатку сезону , що Лейкерс дойдуть до Фінала Конференції, я би подумав, що мабуть він не шарить в баскетболі , або він людина з майбутнього.
Гра зовсім не йшла, та було мало сподівань на якісні зміни. Після початку сезону , котрий Лейкерс почав з результату 2-10, вони мали 0.3% ймовірності на потрапляння у плей-оф. Але зараз вони , як на мене, незажаючи на свіп, гідно зарубились з Нагетс. Кожна гра серії тримала у напрузі до кінця матчу, навіть у першому матчі коли перевага Денвера доходила до +21. Леброн кидав на рівний рахунок , до кінця матча залишалось 45 секунд, але Джеймс не влучив.
Чого не вистачило Лейкерс? На мою думку більш якісного складу та стабільності одного гравця. Так , перед дедлайном Лейкерс дуже якісно зміцнили склад за рахунок Хачімури, Вандербілта та Рассела. І на мою думку саме Рассела "здорової людини", зразка серії проти Мемфіса та Голден Стейта не вистачило Лейкерс.
Що у захисті Мюрей його возив , що у нападі , відкриті кидки не влучав. Ще один доказ слабкої гри Рассела - це його показник +/- у серії. Загальна сума цього показника за чотири матча серії склала - 47. Тільки у четвертому матчі цей показник був +6. У матчах такого ґатунку, неприпустимо одному з лідерів команди провалювати майже кожен матч. Та звісно , перевага у триочкових влучаннях Денвера далися взнаки. Так , Леброн ніколи не був майстром дальних кидків, але коли у тебе перше влучання трапляється у середини третього матчу, це має вагу. Та і взагалі у кожному матчі серії Денвер мав перевагу триочкових влучань. Та й ще один нюанс - це не гігантська перевага штрафних кидків Лейкерс , яка була у попередніх серіях. У першому матчі 26 - 22, у другому 26 - 18, у третьому 29 - 19 та у четвертому 26 -22. Це не 37 на 17, як було у третьому матчі проти Голден Стейт та 42 на 14 у шостому матчі тієї ж серії.
Денвер збалансована команда.
Усю серію Денвер провів дуже сильно. Було декілька невдалих чвертей у команди, але взагалом, усе дуже рівно було у команди Мелоуна. Не сказати, що мене щось здивувало у грі Йокіча та Мюрея, і це прискорбно, бо не хочеться припиняти захоплюватись їх грою. Усі ми зввикли к " Тріпл-Йокічу" та "Плей-оф Мюрею", тому що значення слова тріпл-дабл та Йокіч є слова синоніми, а гра Джамала Мюрея у плей-оф, звична ще з часів плей-оф у "баблі".
Мюрей не припиняв бомбардувати кошик суперника протягом усієї серії, тільки у четвертому матчі Дарвін Хем випустив у старті під нього Шрьодера , що на мою думку повинен був роботи ще раніше, та не дав Мюрею принести користі своїй команді,як у перших трьох матчей.
І вот за що я казав , що не дуже ефективна гра Мюрея зразка плей-оф, к котрої ми потроху звикаємо , це 25 очок замість 35 середніх за перші 3 гри, та 0 влучних трьохочкових. Ну а Йокіч - "Містер Тріпл-дабл" та спільна дитина Новіцкі та Неша(як сказав у трансляціі коментатор Олександр Прошута) зробив свою работу як наймога краще. Він направляє та генерирує атаки своєі команди , та і у захисті виглядав дуже пристойно. Та ще побив рекорд Чемберлейна по кількості тріплл-даблів у плей-оф.
Та як цій команді підходить Аарон Гордон. Улюблений адресат для асисту у Йокіча є Аарон Гордон. Найбільша кількість асистів , з усіх команд НБА є саме зв'язка Йокіч-Гордон. Його блок у заключній атаці від Леброна у четвертому матчі є підтвердженням його універсальності та цінності у цій команді, Навіть "трьохи" полетіли у потрібний час.
Можна згадати Кей-Сі-Пі та Портера молодшого, які не тянули на себе гру, а коли все ж брали гру у свої руки , це виглядало вчасно та ефективно. Брюс "Енерджайзєр" Браун, був "усюди" на майданчику. Та друга молодість Джефа Гріна, його блоки та данки , та "навіть його триочкове влучання наприкінці третього матчу". Дякую Денверу за гру.
Гра №4
У четвертій грі , Дарвін Хем, як я вже писав, зробив декілька змін , які позитивно вплинули на гру Лейкерс. Нажаль ці зміни були зроблені пізно. Шрьодера та Хачімуру випустили з перших хвилин, Вандербілт, котрий жодної хвилини не зіграв у четвертому матчі , зігрівав лавку. А Леброн зіграв 47 хвилин 56 секунд, та набрав 40 очок, 10 підбирань та 9 асистів. Взагалі Джеймс набрав за першу половину 31 очко і Лейкерс пішли на перерву з перевагаю у 15 очок.
Але при просмотрі гри відчувалось що Денвер спокійно може відіграти цей гандикап. У них не було метушні, паніки та сумбуру у грі. Вони продовжували робити теж саме, що й робили, ніби чекали й знали , шо Джеймс і Шрьодер перестануть влучати "трьохи", та й взагалі влучати. Також протягом першоЇ половини були, як на мене, спірні свистки на користь Лейкерс, та "помилування" Джеймса.
Тому що якби суперника так відштохнув наприклад Дреймонд Грін , його б вилучили, а так Джеймсу дали просто "тєхнарь". Але Денверу все одно було, вони продовжували роботи те , що і так майже завжди працює - "пік-ін-попи" та "пік-ін-роли" Йокич-Мюрей. У другій половині перестало летіти у Лейкерс , і Денвер переломив хід зустрічі і переміг.
Чемпіони Західної Конференції
Денвер отримав титул чемпіона Західної конференцїї, а Йокіч забрав нагороду Меджика Джонсона або МВП фінала Західної конференції. Яка б команда з Востоку не вийшла у фінал, фаворитом буде Денвер.
