Можливо, історичний сезон апсетів у НБА
Перший раунд плей-оф цьогоріч видався на славу. Після останніх перемог низькосіяних ҐСВ, Лейкерс та Маямі, вони мають дуже хороші шанси пройти далі. І якщо це станеться, то це той випадок, якого ніколи в історії ще не було. Давайте розберемося, як часто останнім часом (і не тільки) траплялися такі апсети.
НБА завжди була Лігою, готовою до експериментів і змін. Тому постійно і мінялися кількість команд у плей-оф, схема їхнього відбору, формат серій. Домовимося, що будемо розглядати випадки, починаючи із сезону 83/84, коли плей-оф розширили до 16 команд і з’явилися 7 та 8 номери посіву (до цього було 12 команд у плей-оф, а ще раніше і менше (10, 8, 6).
Далека історія також цікава тема. Можна згадати той же 1981-й рік, коли у фіналі конференції (!) зійшлися команди, які мали негативний баланс перемог-поразок у регулярці: Г’юстон Рокетс (40-42) – Канзас Сіті Кінґс (40-42). Але це тема для окремого посту))
Отже, почнемо із найменш малоймовірного...
Ситуація №1: 6-й номер посіву вибиває 3-й номер посіву
Цьогорічне протистояння: Сакраменто Кінґс #3 (48-34) – Ґолден Стейт Ворріорс #6 (44-38)
Рахунок у серії: 2-2
Результат #3 vs #6 , починаючи з 2015-го року: 15-1
Тут заглиблюватися у глибоку історію не дуже правильно, адже раніше, довгий час, третій номер посіву отримувала команда, яка виграла свій дивізіон, а за спортивним принципом (результатом у регулярці) могла бути нижче за отриманий посів. І лише із 2016-го року вісімка найкращих у конференції почала визначатися без прив’язки до дивізіону, а виключно за відсотком перемог.
Єдиний випадок апсету 3-ї команди конференції від 6-ї за останні роки стався у 2018-му році, коли Новий Орлеан Ентоні Девіса свіпнув у першому раунді Портленд Деміана Лілларда. Але то ще той «апсет»: команди у регулярці розділила лише одна перемога.
Титули для 6-х номерів посіву: Так, такий випадок був одного разу. В сезоні 1994/95 Г’юстон Рокетс Хакіма Оладжувона та Клайда Дрекслера закінчили регулярку з результатом 47-35 і отримали 6-й номер посіву. По ходу плей-оф чемпіони попереднього сезону відігралися із 1-2 з Ютою (у серії до трьох перемог) та із 1-3 з Фініксом (у сьомому матчі перемогли в 1 очко), а в Фіналі несподівано легко свіпнули Орландо Меджик Шакіла О’Ніла. То був єдиний випадок, коли команда виграла Кубок Ларрі О’Браєна, не маючи переваги власного майданчику в жодному раунді. Більше того, суперниками Г’юстона були 4 команди із показником у 50+ перемог у сезоні! (Юта 60-22, Фінікс 59-23, Сан-Антоніо 62-20, Орландо 57-25)
До речі, виграш титулу командою із відсотком перемог 57,3 – це найнижчий показник в історії. У Маямі, ЛАЛ та ҐСВ цьогоріч нижчий відсоток. Так, на замітку.
Ситуація №2: 7-й номер посіву вибиває 2-й номер посіву
Цьогорічне протистояння: Мемфіс Ґріззліс #2 (51-31) – Лос Анджелес Лейкерс #7 (43-39)
Рахунок у серії: 1-3
Результат #2 vs #7 , починаючи з 2015-го року: 16-0
Результат #2 vs #7 , починаючи з 1984-го року: 73-5
Так, пам’ятаю: Бостон Селтікс #2 – Атланта Гоукс #7 3-2 і серія ще не закінчена. Але ймовірність апсету тут низька, тож їх поки не беремо до уваги. Селтікс мають закривати серію із двох спроб.
За майже 40 років трапилося лише 5 випадків, коли 7-ма команда вибивала 2-гу. І лише один раз це трапилося після сезону 2002/03, коли перший раунд почали грати до 4 перемог, а не до 3. До речі, за старими правилами Лейкерс вже пройшли б Ґріззліс. Отож...
№1. Сезон 1986/87. Даллас Маверікс #2 (55-27) – Сіетл СуперСонікс #7 (39-43) 1-3
Перший такий випадок стався у сезоні 86/87. Сіетл потрапив до плей-оф із негативним балансом (тоді це легше було зробити, адже в конференції було не 15 команд, а лише 12) і в першій грі влетів Далласу -22. Але потім взяли три матчі в ряд і закрили серію 3-1.
№2. Сезон 1988/89. Юта Джазз #2 (51-31) – Ґолден Стейт Ворріорс #7 (43-39) 0-3
Тоді ще не Династія ҐСВ Кріса Малліна зуміли здивувати всіх і свіпонути у першому раунді майбутніх членів Залу слави – джазменів Карла Мелоуна та Джона Стоктона.
№3. Сезон 1990/91. Сан-Антоніо Спьорс #2 (55-27) – Ґолден Стейт Ворріорс #7 (44-38) 1-3
Через два роки Дабс повторили цей трюк. Вже сформована Run TMC Малліна, Річмонда та Гардуея проїхалася по САС «Адмірала» Робінсона (але ще не Ґреґґа Поповіча). Цікаво, що Спьорс хоч і мали другий посів, але поступалися за результатами в регулярці не тільки Портленду, а ще і Лейкерс та Фініксу. Посів же такий отримали через правило лідера дивізіону, яких на той момент було по два на конференцію.
№4. Сезон 1997/98. Маямі Гіт #2 (55-27) – Нью-Йорк Нікс #7 (43-39) 2-3
Ще один майстер апсетів Нью-Йорк Нікс (про це ще буде нижче) зуміли переломити хід серії проти Маямі (програвали 1-2) і виграти 3-2. Алан Г’юстон та Джон Старкс тягнули той Нью-Йорк, а Патрік Юїнг не грав майже весь сезон через травму.
№5. Сезон 2009/10. Даллас Маверікс #2 (55-27) – Сан-Антоніо Спьорс #7 (50-32) 2-4
Єдиний випадок, коли 7-й номер посіву переміг у першому раунді у серії до 4-х перемог. Досвідчені бійці Поповіча золотих часів на чолі з Тімом Данканом перемогли Даллас Дірка Новіцкі, яким було не звикати до апсетів (згадаємо ще про них нижче). Хоча, якщо розібратися, великою несподіванкою це не стало. Подивіться на показники САС у регулярці того року: 52-30! Та з таким результатом цьогоріч вони були б третіми. А того року цього вистачило лише для сьомого місця. Маверікс же зроблять висновки і таки візьмуть чемпіонство для Дірка у наступному році, коли вже самі будуть великими андердогами у Фіналі проти Маямі Леброна Джеймса та Двейна Вейда.
Титули для 7-х номерів посіву: Ніколи.
Фінали для 7-х номерів посіву: Ніколи.
Ситуація №3: 8-й номер посіву вибиває 1-й номер посіву
Цьогорічне протистояння: Мілвокі Бакс #1 (58-24) – Маямі Гіт #8 (44-38)
Рахунок у серії: 1-3
Результат #1 vs #8 , починаючи з 2015-го року: 16-0
Результат #1 vs #8 , починаючи з 1984-го року: 73-5
Історія знає лише 5 випадків, коли 8-ма команда вибивала 1-шу. Маямі можуть стати шостими. Що цікаво, Гіт-то виграли свій дивізіон! (у них в суперниках Атланта, Вашингтон, Орландо та Шарлотт) І за правилами, які існували з 2003-го (рік, коли зробили три дивізіони на конференцію) до 2015-го року, Маямі мали б отримати 3 або 4 номер посіву, як переможці дивізіону. Починаючи з 2016-го року це правило прибрали. Тож Маямі, посівши в регулярці 7-ме місце, через плей-ін отримали 8-й номер посіву.
Згадаємо попередні випадки.
№1. Сезон 1993/94. Сіетл СуперСонікс #1 (63-19) –Денвер Наґґетс #8 (42-40) 2-3
Лише на десятий рік існування 8-го номеру посіву, аутсайдери змогли пройти лідерів. СуперСонікс того року показав найкращий результат в Лізі (63-19). Шон Кемп і Ґері Пейтон розривали Лігу і збиралися боротися за титул (тим паче, Джордан взяв паузу), але несподівано поступилися уже в першому раунді скромному Денверу, ведучи в серії 2-0.
№2. Сезон 1998/99. Маямі Гіт #1 (33-17) –Нью-Йорк Нікс #8 (27-23) 2-3
У попередньому сезоні Нікс вже здійснили великий апсет, пройшовши із 7-го номеру посіву в першому раунді 2-й Маямі. Але цього року перевершили те досягнення. Цей сезон був укорочений через локаут і Нікс змогли у кінці короткої регулярки зібратися і вивести себе на пік форми. Тож, у першому раунді не пощастило фаворитам із... знову Маямі. У вирішальній п’ятій грі НЙ переміг в 1 очко. Алонзо Моурнінг хоч і легенда Гіт, але до приходу Вейда гриф невдах довго був приклеєний до флоридців. Так що в цьому році Маямі можуть довести, що не тільки їх можуть апсетнуть, а і вони.
№3. Сезон 2006/07. Даллас Маверікс #1 (67-15) – Ґолден Стейт Ворріорс #8 (42-40) 2-4
Одна з найвідоміших історій апсетів. Даллас програв Фінал попереднього року і в цей сезон входив із переконанням взяти реванш і завоювати-таки свій титул. Вони показали один з найкращих результатів у регулярці в історії, а Дірк Новіцкі отримав МВП сезону. Натомість, ҐСВ взагалі збиралися, як команда невдах. Дон Нельсон допрацьовув, не парячись, свої останні роки. Берон Девіс мучився із травмами, а виміняних у дедлайн Метта Барнса та Стівена Джексона розцінювали як відпрацьований матеріал. Команда вже догравала сезон (йшли 25-35), але потім повірили в себе. І цей рух «We believe» настільки захопив як самих гравців, так і вболівальників, що вони винесли Даллас не задумуючись. Це було сильно і дуже пам’ятно.
№4. Сезон 2010/11. Сан-Антоніо Спьорс #1 (61-21) – Мемфіс Ґріззліс #8 (46-36) 2-4
Ще один випадок апсету за участі першого номеру посіву. Доки всі обговорювали того сезону, хто ж піде битися із гідрою Маямі з Леброном Джеймсом (Сан-Антоніо? Лейкерс? Даллас? Оклахома?), Мемфіс тафгаїв Зака Рендолфа і Марка Газоля взяли і прибили лідерів у першому ж раунді, відклавши їхнє протистояння з Гіт на наступні сезони.
№5. Сезон 2011/12. Чикаго Буллс #1 (50-16) – Філадельфія 76s #8 (35-31) 2-4
Останній випадок апсету на даний момент стався через сезон. В укороченому сезоні (через черговий локаут) Філадельфія обіграла Чикаго у шести матчах. І пам'ятний він «травмою на кар'єру» Дерріка Роуза. Без свого лідера Бики не змогли нічого протиставити досить безтолковій Філі, яка стояла на порозі «великого танкінгу» Сема Хінкі.
Титули для 8-х номерів посіву: Ніколи.
Фінали для 8-х номерів посіву: Нью-Йорк Нікс у скороченому сезоні 1998/99 дійшли до фіналу, де поступилися у п’яти матчах Сан-Антоніо Спьорс «двох башт» Тіма Данкана та Девіда Робінсона. Регулярку Нікс провели слабко, зі скрипом пролізши в плей-оф з результатом 27-23. Джон Старкс вже пішов з Нікс, натомість на його місце прийшов Летрелл Спрюелл, плюс повернувся після травми Патрік Юінг. Але в плей-оф розігралися і після проходження Маямі, свіпнули Атланту та в фіналі конференції переграли Індіану невезучого Реджі Міллера (4-2).
До речі, вихід у Фінал Нікс із відсотком перемог 52,9 – найнижчий в історії. Якщо порівнювати із цьогорічними претендентами, то у Лейкерс цей показник нижчий – 52,4%.
Підсумки
Як бачимо, апсети лідерів від 7-х чи 8-х команд – це велика рідкість. Статистично, лише 6,4% (10/156). І двох (не кажучи про більше) таких випадків у один сезон ніколи не траплялося. Тож, цей рік може стати історичним, якщо Лейкерс та Маямі виграють свої серії «один-із-трьох».
Спостерігаємо, бо цікаво ж! NBA. Where amazing happens.
