Михайло Бублик: «Є вибухи в Кривому Розі, але ми не засмучуємося, бо є ще гірші умови у людей. Нам гріх жалітися»

Баскетболіст «Кривбаса» та збірної України Михайло Бублик розповів, у яких умовах готується до матчів команда в Кривому Розі та як на обстріли реагують легіонери.

– Як у вас все в Кривому Розі відбувається? Тому що у вас окрім того, що немає домашніх матчів загалом у сезоні Суперліги, наскільки я пам'ятаю, навіть зал, де ви раніше тренувалися, – ви зараз там не можете працювати. Принаймні був період точно в цьому сезоні, коли не могли. Як ви взагалі готуєтеся до матчів?

– Так, раніше «Кривбас» грав у Криворізькому національному університеті, зараз ми не використовуємо цей майданчик для тренувань, зараз у нас інший зал.

Тренуємося кожен день майже. Є вибухи, звичайно, як і багато де. Ми розуміємо, що війна в країні, і легіонери це розуміють. Але ми не засмучуємося, тому що є ще гірші умови у людей. Нам гріх жалітися, тому що є Запоріжжя – вони дуже близько до фронту, їм ще складніше.

Тому я вдячний за те, що ми маємо взагалі можливість грати, що ми можемо в Кривому Розі тренуватися, можемо тут зібрати команду, можемо сюди привезти легіонерів, що ми, слава Богу, отримуємо зарплатню, що ми живі й здорові – це найголовніше.

– Коли легіонери приїжджають у Рівне, Луцьк – це сприймається як нормальна історія. Все ж таки Кривий Ріг набагато ближче до лінії фронту, і загалом постійні обстріли, регулярніші, ніж в інших містах, де є учасники Суперліги. Які твої враження від гри з американськими баскетболістами? Як вони реагують на ці всі події? Наскільки вони вже звикли, можливо, до того, що постійно є загроза вибухів, постійно чутно вибухи. І навіть не тільки в Кривому Розі – коли їздите на виїзди. Регулярна вже історія, коли в Дніпрі матчі не дограються, переносяться. Як до цього ставляться гравці, які до цього не звикли ще за 3 роки повномасштабної війни?

– На початку, коли вони приїхали, вони дуже дивувалися, коли гра переривається на повітряну тривогу, що вона може декілька разів перериватися. Але з часом вони звикають до цього. Поступово вони звикали і до того, що під час тривоги якісь заклади не працюють, ще щось. На початку вони не дуже розуміли, що це таке. Але в нас був випадок – трохи близько прилетіло, і такі: хоп, вже трохи почали усвідомлювати, бути десь обережнішими.

Навіть досі є таке, що по шахедах стріляють, і вони пишуть у групу: «О, що це таке?» Пояснюємо, ми з ними завжди на зв’язку. Один легіонер у нас взагалі живе з українцем, тому йому ще простіше. А так ми завжди на зв’язку, якщо якийсь вибух, пишемо: «Все нормально, не хвилюйтеся», питаємо, чи всі живі-здорові. Вони теж пристосовуються до цих реалій, як і ми. Поступово, трохи зі складнощами, але пристосовуються, – сказав Бублик.