Айнарс Багатскіс: «У глибині душі я був впевнений у перемозі над Польщею»

«Якщо чесно, у глибині душі я був впевнений у перемозі над Польщею. Нехай в нас не було багато часу на підготовку до Євробаскету, недостатньо тренувань у повному складі, поки всі гравці доїхали. Але під час тренувального процесу ми знайшли ігровий ритм, взаєморозуміння.

Я був впевнений, що ми обіграємо Польщу. Але в спорті важко щось передбачити. Це не просто слова, що всі готуються, що грають живі люди, так воно є насправді. А якщо ти з якихось причин не готовий до матчу, то можеш лише себе звинувачувати.

Я був упевнений, що ми переможемо і будемо гідно протистояти Словенії. Ні в якому разі не хочу стверджувати, що ми б ще й їх обіграли, але мали б достойний вигляд. Мені подобається модель гри словенців. Вони чекають, коли Лука Дончич або Горан Драгич створять момент для них. В інших командах вони [інші гравці збірної Словенії] навіть на топовому європейському рівні були б лідерами. Та вони позбавилися власного «его», тому що в них у збірній м’ячем розпоряджаються суперзірки.

Це як плюс команди, так і мінус. Тому що в цих лідерів гра буде йти далеко не кожного разу. Після поразки від Польщі можу лише віддати належне Луці Дончичу, який узяв провину на себе. Колись колега мене запитав: «Чого ти так переживаєш, лаєшся? Це ж лише баскетбол». Але це не просто гра, це частина життя. І я завжди захоплювався гравцями, які можуть вийти і сказати: «Вибачте, хлопці». Це показує, що йому не байдуже, він аналізує гру. Звісно, у гравців є своя правда, у тренерів інша, у журналістів теж своя. Але це по-чоловічому – визнавати свої помилки. Я зробив свої, десь недопрацював.

Чи проміняв би перемогу над Італією на Євробаскеті на звитягу над ними у кваліфікації до чемпіонату світу? Я давно забув уже той відбірковий матч. Ми провели аналіз після гри, подивилися відео. Чимало незрозумілих дій із нашого боку, плюс – італійці виконали 27 штрафних за другу половину. Нічого б не хотів міняти. Важлива кожна наступна гра. Що було до цього чи буде потім – це менш вагомо. Що дають такі роздуми? Кожна перемога дає наснаги, впевненості. А кожна поразка для професіонала, який поважає себе та свою роботу – це виклик.

Наприклад, Михайлюк після поразок у відборі до чемпіонату світу казав про те, як він погано зіграв, що якби він закинув більше очок, цього б вистачило, аби виграти ті матчі. Якщо гравець хоче бути професіоналом високого рівня, він повинен бути самокритичним. Не потрібно себе страчувати, однак здорова самокритика має бути. Не завжди це потрібно робити публічно. Але коли ти можеш сказати вголос, що зіграв погано, то це вже щось означає», - сказав Багатскіс.