Ярослава Магучіх: «Коли Путін визнав «ЛНР» та «ДНР», вже стало зрозуміло, що війни, найімовірніше, не уникнути»

Українська легкоатлетка Ярослава Магучіх пригадала початок війни.

– Повномасштабна війна з Росією всім переписала плани на цей рік. Вас вона застала в Україні?

– Так, я була в улюбленому Дніпрі, у своїй квартирі. До цього, напевно, з місяць ширилися чутки та постійні розмови про війну, і наш менеджер із Естонії говорив, що ситуація загострюється. Але ми, як українці, не хотіли вірити та залишалися вдома. Коли ж Путін визнав «ЛНР» та «ДНР», вже стало зрозуміло, що війни, найімовірніше, не уникнути. Але все одно до останнього не хотілося вірити в це. Проте 24 лютого десь о пів на п’яту ранку я прокинулася від вибухів.

Коли я прокинулася після першого вибуху, то не могла зрозуміти, що відбувається. Але пролунав другий, і все стало ясно. Відразу пішли новини, що бомбили аеропорти в Києві і почалася війна.

Я пам’ятаю, як в істериці телефонувала татові. Він спав і нічого не чув. А в мене руки тремтять, і я кричу: «Тату, тату, почалася війна». Він у відповідь: «Що? Що ти кажеш?» Я розповіла про два вибухи. Навіть зараз я пам’ятаю ті почуття. Потім ми ще тренера набрали і за пів години вже збиралися. Моя тренерка має будинок за містом, і ми поїхали туди.

– А не було думки хапати валізу і тікати з України, бо не було зрозумілості, куди окупанти зможуть дійти?

– Ні, у мене такого бажання не було, але я бачила з вікна, як багато людей виходили з валізами та сідали у машини. У мене взагалі не було тривожної валізки. А коли збирала речі, щоб їхати до тренерки, то навіть спортивну форму туди не поклала, зате взяла із собою тренувальний щоденник, дві книжки, документи, гроші, парфуми та свого кота. І все.

Потім два-три дні ми слухали новини, робили покупки та надавали гуманітарну допомогу. А потім постало питання, чи виїжджати на чемпіонат світу в приміщенні? Тому що до 24 лютого ми готувалися саме до цього старту. І, звичайно, ми з тренеркою дуже хотіли поїхати, виступити і показати результат у такий важкий для України час.

Це був початок війни, люди були нервові, не знали, що буде далі. Це вже зараз люди всі знають, ми тримаємось і віримо у нашу перемогу, робимо все, щоб її наблизити. А тоді була інша ситуація, тому ми вирішили поїхати на чемпіонат світу до Белграда, щоб поспілкуватись і з міжнародними ЗМІ, - сказала Магучіх.