Олексій Середа: «У 9 років на змаганнях у Німеччині я виконав найкращий стрибок серед усіх учасників – мені 50 євро дали»
Український стрибун у воду Олексій Середа розповів про перші гроші, які він заробив завдяки заняттям цим видом спорту.
– Коли тобі було 9 років, ти отримав свої перші призові гроші. Ти пам'ятаєш?
– Це було в Аахені, Німеччина. Перші мої взагалі міжнародні змагання. Це не був чемпіонат Європи чи чемпіонат світу, але у них був бонус за найкращий стрибок за всі змагання. Якраз у той час я виконав найкращий стрибок серед усіх учасників – і мені 50 євро дали.
– 2,5 вперед?
– Я не пам'ятаю, що саме, але в мене була найбільша сума балів за один стрибок.
– То були перші в твоєму житті зароблені гроші?
– Так, до цього нічого не було. Було прикольно, але я якось цього не усвідомлював. Пам'ятаю, вже згодом таке, що мені прям відкарбувалося і запам’яталося. Нас зібрав президент Луганської федерації зі стрибків у воду.
Я не знав, мені ніхто нічого не сказав, а виявляється, що він платив за нові стрибки гроші. Він намагався якось мотивувати спортсменів фінансово.
Пам'ятаю, сиджу з другом. А на той час мені батьки давали на збір 400 гривень на місяць. До цього давали 100-200 на місяць. Я зараз розумію, для чого це робилося – вони це робили для того, щоб я вчився користуватися і розумів цінність грошей.
Я сиджу з другом, і мене викликають, я не очікував. А на той час я зробив три нові стрибки з 10-метрової вишки. Мене викликають, і я думаю: «Ні хєра собі. А що я?» Дають конверт, на ньому нічого не написано.
І поки далі продовжують збори, я на ничку починаю дивитися, що мені дали. Дістаю – 100 баксів. Думаю: «Що? 100 баксів?!» Мені 100 гривень дають на місяць, а тут 100 баксів за один день.
Сиджу, далі дивлюся, думаю: «Може, я щось пропустив?» А там більше. Я побачив: 100 баксів і 500 гривень лежало. 500 гривень – за стрибок з коефіцієнтом 3,0, а 100 баксів – за стрибок з коефіцієнтом 3,2.
Потім дивлюся: ще 100 баксів. А я переводжу це в гривні – на той час це, може, 3000 гривень було. Я не уявляю собі таких цифр. Я рахую: 6000 і 500. Сиджу, в мене серце колотиться, я вже уявляю, як я дзвоню мамі, кажу їй: «Мам, звільняйся з роботи нахер. Тут новий кормілець у сім’ї».
Я собі це все уявляю, думаю: «Прикинь, як мене тато й мама похвалять». У мене просто ейфорія. Думаю: «Ну все, більше сюрпризів точно не буде». Відкриваю, передивляюся: а там ще сотка. Я все, я ваще, в мене такі емоції.
Мені 10 чи 11 років, я так це запам’ятав, мене так це змотивувало працювати далі, бо в цьому віці я навіть не дивився в бік фінансового якогось розвитку та фінансової складової, а тут мені показали – що ось гроші.
Я ж стрибав, тому що мені просто подобалося, я обожнював стрибки у воду, все. А тут мені показують – я думаю: «Та ні, такого не буває». Подзвонив мамі, похвалився, – сказав Середа.
