«Динамо»-«Порту»: онлайн з Олімпійського
Міні-репортаж з місця подій - Київ, «Динамо», Ліга чемпіонів
Дуже хотілося піти на стадіон - подивитися живцем на повернення "Динамо" до ЛЧ. Але заважала, як би його м'якше виразитися, маркетингова політика е-е-е... тих, хто реалізовує квитки. Ціни на більш-менш пристойні місця виявилися аж надто кусючими. Тож вже я був зібрався гарненько влаштуватися перед 17-дюймовим екраном ноутбуку, як зненацька, ні сіло, ні впало - дивовижним чином мені дісталося запрошення (безкоштовно, for free, за просто так) на матч. Досі не збагну як Всесвіт почув моє прохання, та як би там не було - вдячний за надану можливість спостерігати за чудо-футболом на трибунах. Таким чином, рухаюся поближче до "Олімпійського", і, як не завадить Інтернет, чи то вай-фай, чи то інші чудернацькі айтішні викрутаси - потішу читачів блогу деякими фотографіями і текстом безпосередньо зі стадіону. Запис буде періодично обновлятися - допоможіть, о, всесильні боги джіпіерес, едж, же3 та інші містичні потвори і чудові створіння. Ай'л бі ін тач.
Е... Для затравки - фото запрошення (із самовпевненим авторським прогнозом на матч):
Апдейт #1:
На підході до стадіону
Забавки з м'ячем - людина крутиться-вертиться навколо м'яча разів із десять, а потім намагається влучити у міні-ворота:
Після розкручування треба примудритися влучити не то щоб у ворота, а дещо точніше - в один із таких отворів:
Перед матчем можна зустріти багато подібних картин:
Біля входу до Champions club:
Всередині зустрів футболівського журналіста Шахова. Фотодоказів наразі немає.
Далі буде...
Апдейт #2
Якщо ти в рожевому, це ще не значить, що ти не за "Динамо". Джек Д. два по п'ятдесят - зайвим не буває. Аби на здоров'я:
Дехто на площі перед стадіоном скандував: "Кто на свете лучший клуб? Запорожский Металлург!". Та ці хлопці явно не за "Динамо" чи "Металург" переймаються:
А тут можна побачити, що Боярка досі з нами, як і Рівне. А значить все буде добре:
Апдейт #3 і останній:
Перед самісіньким початком матчу я пішов, як кажуть знатоки "по стрелке":
Звідти якраз вибігав Іван Яремчук, якого, так само як і Шахова, я не встиг увіковічнити на свій айпад. Яремчук попрямував в сторону трибун, тож я спробував не відставати, але майстер є майстер - наздогнати славетного динамівця я не зміг. Місце дісталося мені пречудове, хоча зазвичай більше подобається сидіти (нервово дригати ногами, підскакувати і знов присідати, кричати і затуляти обличчя у розпачі) у верхніх секторах:
До автора першого голу, до речі, при бажанні можна було докричатися (у другому таймі), що й робив час від часу один добродій з аж надто гучним та превеселим голосом. Публіка дуже потішилася з його верещання, чи скоріше надсадного хрипіння "Гууууууусєєєв! Олєєєєєєєєєєєєжечкаааааа!":
У перерві в темній місцині десь у підтрибунному приміщенні я натрапив на Френкі Л. Той щоправда був у формі збірної Англії та ще й в чорнобілому варіанті. Бутси - адідас, форма - умбро, а виробника м'яча я не розпізнав. Вибачте за якість фото - біля Френка, точніше прямісінько над ним, перегоріла лампочка:
Після матчу у Champions club'і мали розіграти футболку, всю обліплену автографами. Але що то за футболка та чиї то автографи - я так і не дізнавсь. Замість атакувати кухарів і барменів у фуршетній залі, я поаплодував гравцям, які спромоглися при відсутності гри здобути очко, та й пішов за вай-фаєм. А футболка ось:
Так все і скінчилося - старий (та не такий уже і старий!) Гусєв борозды не испортил, а Буяльський довів, що молодым везде у нас дорога. Та кращим все одно був Гармаш. Принаймні, так здалося з трибун. Хотілося як краще, а вийшло 2:2
Сподіваюся, наступний онлайн буде більш онлайновим. А на завершення - відео, в якому цікава скоріше аудіо-частина:
Ще є кілька фото чарівних хостес, що допомагали не заблукати при переході з Чемпіонського клубу на трибуни. Проте дівчата дуже просили не поширювати їхню красу у мережі інтернет. Ну, може наступним разом вдасться домовитися...
Ходіть на футбол і вболівайте за наших.
Vale
P.S. За вболівальницьку мужність дехто був винагороджений такою відзнакою:
P.P.S. І зовсім останнє, післяматчеве фото. Олександр Рибка висловлює ознаки глибокої поваги і вдячності Віталію Буяльському: