Наслідуючи Біллі Сіммонза: 5 причин любити англійський футбол

Про різницю між водним поло і хокеєм, Hawk-Eye і собаку Павлова, а також до чого тут пісні Ніколаєва, гурту "Зємлянє" і саундтрек з "Діамантової руки" , і ще трохи про Алісу з Вандерленду.

Не так давно (а може вже й дуже давно - це ще як подивитися) славнозвісний Біллі Сіммонз писав про кільканадцять аргументів, з-за яких він обожнює баскетбол. А крім того додав добрячий список речей, які б не завадили розвитку цієї чудової гри. Аби та ставала все кращою. Так оце, переглядаючи сьогодні "Зоря" - "Волинь", а після того "Тоттенхем" - "Челсі", а пізніше і "Астон Вілла" - "Манчестер Сіті", я дещо зрозумів. Я люблю АПЛ! Звичайно, я й раніше це знав, але чітке усвідомлення цього прийшло саме зараз. Розуміння якогось факту зовсім не обов'язково має приходити одразу, захоплюючи ваш мозок зненацька, підступно, немов інсульт. Цей процес може затягнутися, як у випадку зі мною. Можете вважати мене гальмом, напевне, це буде деякою мірою справедливо.

Незважаючи на величезну кількість недоліків, я все одно дивлюся матчі УПЛ і продовжу займатися цим і надалі. Так, наше телебачення пасе задніх не тільки суто у відтворенні футбольних матчів на екранах, в яскравості картинки, а й у кількості і якості аналітичних програм, ба навіть звичайних оглядів. Росія в цьому сенсі далеко попереду. Росія - така далека і водночас близька, зовсім не рідна, хоча в деякому сенсі до рідні відноситься, як не крути. Росія! Що вже казати про усілякі інші нехай германські чи французькі ТБ-викрутаси. То й нічого! Можна привести тисячу й одну об'єктивні причини чому "ми" ще тут, а "вони" вже ген аж за обрієм. Так вже сталося - нехай інші ведуть перед у цих компонентах. Але ж гра - то зовсім інша справа. У грі, її якості, красі і інтелекті хочеться якщо не буди першим, то поряд з сильними, в одній лізі, нехай хоча б у тій самій ваговій категорії.

Певно, забагато хочеться... Перемикаєшся з УПЛ на АПЛ - немов з водного поло потрапляєш на хокей. Саме такі почуття. Спочатку не розумієш - де в біса знаходиться ця клята шайба? Згодом нібито помічаєш її. Ні, не саму шайбу, а докази її перебування в тому чи іншому місці, на інтуїтивному рівні. У марних спробах намагаєшся спостерігати за переміщенням предмету розбрату на майданчику - поміж ключками, по-під бортами. Найвища хитрість для непідготованого глядача - коли шайба потрапляє в пастку до воротаря. Шайби начебто й нема, а швидкість руху учасників змагань зростає до космічної! Хтось там казав про "карколомний стрибок"? Ви бачили політ шайби після кидка з замахом ледь не з-під самого піднебесся? Я також не бачив. Гол усвідомлюєш на рівні рефлексів собаки Павлова - не за моментом перетину шайбою лінії воріт, та навіть не за її потраплянням в сітку, а лише за (увага!) підняттям догори рук гравців однієї з команд. А ще трохи згодом помічаєш і мерехтіння ліхтаря за ворітьми.

Чим мені подобається хокей? Швидкість - так! Чистий час - авжеж! Багато голів, чи то пак, шайб - обов'язково. Відеоповтори, по допомогу до яких звертаються арбітри, коли щось не вгледіли - екстаз. Яскравий коктейль із Анбелівебл, Маніфік і Інкредібіле. Це речі, які треба перенести і в футбол. Ні, не так! Буде злочинною недбалістю не перенести їх. Хоча, зачекайте... У футболі все це вже є, щоправда, переважно в англійському. Так і бачу англійських вболівальників, які презирливо цвіркаючи крізь зуби на тротуар, запитують - хіба є інший футбол, окрім англійського?

Тож ось чому я люблю англійський футбол. За підзаголовок - дяка Ігорю Ніколаєву.

"У меня на это пять причин":

1. Первая причина - это ты!

2. А вторая  - все твои мечты...

Пробачте, не стримався.

Перша. "Трава у дома"

Одних тільки ліг стільки, що певно й самі островитяни гадки не мають скільки. А наскільки більше футбольних полів, ніж ліг? Настільки ж, наскільки Ла-Манш ширший, ніж глибший. От, виявляється, де той острів "весь покрытый зеленью, абсолютно весь".

Друга. "Наука і жизнь"

Згоден, нехай відеоповторів у чистому вигляді нема - факт. Але хитрі альбіонські пройди впроваджують Hawk-Eye. І це, зазначу, після незарахованого голу у їхні ворота імені Девича-Террі! Ай, молодці! Їхня відповідь - ні, не Чемберлену - Йосипу як-там-його-трясця Блаттеру. А міні-радіогарнітурки для бригади суддів, до речі, звідтіля ж поширилися світом.

Третя. "Вандерленд"

Чистий час чи не дуже - то вже "таке", як каже наш шановний МБМ. Але де ще, окрім Англії, можна побачити 10 (десять) доданих хвилин! А якщо грати ці самі десять хвилин, намагаючись убити час - англійський рефері обов'язково додасть ще трохи доданого часу до доданого часу, який був доданий раніше! Тому що, як казав персонаж Керрола (того, який Люїс, а зовсім не Енді) у його казочці про Алісу - "час не любить, коли його вбивають".

Четверта. Прірва голів

Багато голів - та будьте певні, чого-чого, а цього в місцях з перманентним дощовим супроводом вистачає. Чи бачили ви, як проводжали сера Алекса на відпочинок його "МЮ" та не його "ВБА"? 5:5! Як казав класик - "а це вже не фігня, це не до сраки!" (вибачте мою місцями непевну англійську).

П'ята. 1-X-2

Кількість непередбачуваних результатів зашкалює, причому, на протязі усього сезону. Ви тільки погляньте на свіжі, сьогоднішні результати. "Вілла" обіграла "МанСіті", а "МЮ" удома поступився "ВБА"! І це команди, яким перед стартом турніру пророкували перше-друге місця! Наразі синій, чи то небесно-блакитний Манчестер відстає від першого місця на п'ять очок, а червоний - на вісім.

Можна я не буду розповідати про те, яку підтримку влаштовують своїм командам англійські фани, зокрема, як вони співають? Гречно дякую.