«Чому не потрапляння збірної України на фінальну частину ЧС-2018 більш ніж закономірне!»
Коли за справу береться справжній диванний аналітик, то йому завжди є що розповісти. Навіть, коли в центрі уваги проблеми збірної України з футболу. То ж сядайте скоріше, буде всім нам веселіше!
Автор: Володимир Житомирський
Хоча певні надії на покращення справ у збірній України залишались до 23 жовтня, та «Звіт головного тренера Андрія Шевченка» про не виконане завдання впевнив, що нічого путнього з цієї збірної при такому розумінні Шевою «виконаної» справи, де ми (цитата) «Були кращими в ударах по воротах, але найгіршими у реалізації … але рухаємося в правильному напрямку» не буде. Тому не будемо корегувати те, що написано було 20 жовтня напередодні «розмови по душам», котрої, нажаль, так і не сталося!
«Ну, ось і відболіли!» - як то кажуть у нас в Україні. Так ж усі так боліли, так до останнього сподівалися на диво, так переймалися долею наших гравців та збірної з футболу, що навіть і сам пан Президент Петро Порошенко почав відвідувати матчі, подаючи приклад усій країні. Цей факт би розвинути, привчити до регулярних переглядів поєдинків головної команди держави, так би мовити «у диханні та клекотанні» трибун рідних українських та іноземних стадіонів ще і затягти на матчі наш креативний Кабінет Міністрів з не менш дорогою Верховною Радою, але… Сталося зовсім не так, як гадалося (принаймні, сидячи та лежачи перед телевізором вдома на м’якому, але доволі пружному дивані): збірна нашої країни так і не потрапила до фінальної частини Чемпіонату світу з футболу, що пройде в Росії влітку наступного 2018 року! Усе, що після фіаско підлеглих головного тренера (а ви ж, як хотіли?) Андрія Шевченка залишилося нам диванним аналітикам, так у весь голос розказати спортивній громаді, «чому це не прикрий випадок, а більше, ніж закономірний результат».
Якщо британцю серу Ісааку Ньютону, який , як кажуть, спокійнісінько сидів (чи то лежав) під деревом, прийшла в голову цікава ідея, що потім перетворилась в Закон всесвітнього тяжіння, так в нашій голові роїться безліч нестандартних думок, термінів та причинно-наслідкових зв’язків, з якими ми повинні разом ознайомитись. Хоча і відомо, що «футбол – більше ніж гра», та і у футболі діють одні й ті ж самі правила та аксіоми здобуття перемог. Навіть є формула досягнення успіху, яка нами виведена хоча й не під деревом, та все ж, лежачи … на дивані, де не тільки зручно спостерігати гру мільйонів, але й робити певні відкриття на рівні Нобелевьких лауреатів. Ось вона:
ВВМ = ВМК + ЗЯ + РДТ + ТР + ЗГС + ПД
- ВВМ – виграш важливих матчів,
- ВМК – вправна майстровита команда,
- ЗЯ – так би мовити «морально-вольові якості», спортивна злість, та ЗЯ (більше далі по тексту),
- РДТ – розумний досвідчений тренер,
- ТР – тактичне різноманіття,
- ЗГС – знання про гру суперника,
- ПД – посмішка долі
В нашому рідному калиновому спорті склалася традиція, що буквально усіх нас з вами, дорогі болільники, засмучує не стільки поганий результат дорогесеньких та рідних команд, як те, що ми не реалізували певні надії, що так фантазійно зробили нашу країну чи не головним конкурентом за головні трофеї в усіх без виключення видах спорту, та ще й на самих високих рівнях як то чемпіонати Європи та світу, і навіть Олімпійських Ігор! Тобто, покликання нашої душі, що можемо назвати терміном ЗНВ: «Знай наших,.. і всьо!». Але така «ідеологічна шаблюка» не може сама по собі приносити результат, хоча певною мірою стимулює наш інтерес.
Прослідкуємо далі, хто (або що) завадив найкращим у Старому світі футболістам (принаймні, в наших з вами очах) перемогти та відібратися на Чемпіонат світу-2018.
1. Низький рівень майстерності гравців національної збірної, або відсутність ВМК.
Вже після матчу, коли ми безпорадно програли в Києві збірній Хорватії, головний тренер збірної України Андрій Шевченко в своїй промові на каналі «Футбол-1» наголосив про таке (мовою оригіналу): «Игра складывается с эпизодов, есть эпизоды, которые играют важную роль. У них мастерство выше. Опять же, команда не села, она играла, строила игру, создавала моменты, я в этом вижу плюс. Будем работать».
Ось вам і «плюс від Шеви»! Якщо майже геніальну тезу Шевченка про те, що «гра складається із епізодів, а деякі мають важливу роль» ми беремо до уваги, оскільки це майже афоризм, то дозвольте розвинути процитоване вище. «Епізод – не наше «фішка» - така приблизно характеристика гри збірної України. Не вміють наші гравці використовувати кожен епізод. Та й, навіщо напружувати себе та вболівальників фантазіями на тему «А які будуть рахунки на нашу користь, реалізовуй ми «свої» моменти?» Якби всі м’ячі залітали, то хіба ж це могло комусь сподобатись? А так ми інтригуємо вболівальників, тримаємо в «непонятках» суперників, створюємо собі перешкоди. Потім розмірковуємо, як вже ті перешкоди здолати, а вже й нові в акурат намалювалися.
Ви думаєте нам потрібні переконливі перемоги, щоб глядачам не цікаво було б спостерігати за матчами? Хіба вам то вам про це колись казав?! Саме дійство з гольовими моментами потрібно нашій в певному ракурсі видатній команді. І Андрій Шевченко констатує та не конкретизує в якому сенсі, що якраз «моменти ми створюємо»! Принаймні так було і у вирішальному матчі зі збірною Хорватії 09 жовтня, де ми не тільки гольові моменти в атаці намагалися створити, а й люб’язно допомагали в цій непростій справі гостям Києва. І, в решті решт, глядач забиті у ворота м’ячі побачив!
Тобто збірна України, як висловився її головний тренер не така й майстровита команда. Безумовно, набивати м’яча ногами та іншими частинами тіла у нас вміють «будь здоровий», тренуються бідні сиротинці, відірвані від родини, щоб нарешті виграти отой ВВМ. Та от майстерності те ніяк не додає. Навіть цікавий та революційно-прогресивний в планетарному значенні досвід впровадження уроків футболу майже в усіх школах України (принаймні по заявам чиновників ФФУ), як на наш пересічний необізнаний із усіма тонкощами «процесу», не дав бажаних результатів.
Не претендуючи на істину в першій інстанції, зробимо припущення, яке може пояснити провальність результатів «української футбольної революції». Мабуть, тільки головний ідеолог «футболізації» країни й винахідник Григорій Михайлович Суркіс (на той момент президент ФФУ) чи то серйозно, чи, шуткуючи в 2001 році в перервах між засіданнями Верховної Ради (де він представляв вже не існуючу, як і сам футбольний урок, партію СДПУ(о), міг так гарно розробити концепцію бурхливого підйому футбольної свідомості в державі. На презентації спеціального номера журналу «Фізична культура в школі» (присвяченого футбольним урокам і усіх навчальних закладах І-ІІІ ступенів , що відбулася 16 років назад), ГМС виголосив: «Ті, хто говорять, що футбол негативне явище викликають в мне лише одну посмішку». Свою думку він розвинув таким чином, що всім був донесений меседж про закупівля об’єднаними соціал-демократами 50 000 футбольних м’ячів, які підуть на корисну справу «не приділяючи уваги яким чином діти будуть грають у футбол (в рамках шкільної програми, чи ні), головне, щоб діти мали заняття,що забере їх з вулиць».
Дійшли ті м’ячі за адресою до майбутніх Блохіних, Заварових чи Банникових, не знає ніхто, а от результат вже є. Точніше нема ніякого позитивного результату по збільшенню кількості футболістів та зростанню класу їх гри. Та і не було ніякого особливого «уроку футболу» - то все профанація для чутливих європейців з УЄФА. Насправді, згідно з планами та наказами Міністерства освіти України в однаковій мірі давались вказівки на викладання в школі усіх ігрових видів спорту (баскетбол, волейбол), та лише ГМС&Ко з ФФУ зуміли перекрутити це на свою користь. Щоб ви не засумнівалися в попередньому твердженні (бо так все було помпезно представлено поважними особами), наведемо слова головного спеціаліста департаменту загальної середньої та дошкільної освітиСергія Дятленка: «Урок футболу – це лише умовна назва. Насправді в програмі уроку фізкультури є розділ «Футбол», також як і розділи «Баскетбол» та «Волейбол». Із 105 учбових годин майже третина (34) віддана для ознайомлення навичкам футболу». Та це не все. За словами чиновника, оті 34 години – не догма і викладач може вносити зміни, як по змісту учбової програми (на 20%), а в деяких школах (наприклад з поглибленим вивченням математики чи іноземної мови) не 3 години фізичної культури в учбовий тиждень, а 2,3 чи, навіть, 2.
«А, як же успіх юнацької збірної команди U-19 в 2009 році, та її золоті медалі на першості Європи?» - спитаєте ви. Так, вихованці Юрія Калитвинцева в Донецьку здобули перше місце та в Фіналі перемогли англійців 2:0. Та хто з тієї чемпіонської збірної ходив до «футбольного класу», та куди дівся той футбольний клас гравців, якщо серйозно про себе в дорослому футболі заявили лише 5-6 гравців (Гармаш, Шахов, Кривцов, Рибалка, Максим Білий та на вибір між Коркішко, Парцванія та Петровим, що грають дуже нестабільно). А до головної збірної взагалі стабільно потрапляє лише киянин Денис Гармаш. То де ж, панове з ФФУ, розвиток українського футболу? Як приклад, успішна подальша кар’єра англійського форварда, який грав у Фіналі-2009 в Донецьку, Денні Уелбека та на сьогодні не тільки став головним нападником «Арсеналу», а і в 34 матчах за збірну своєї країни забив 15 м’ячів. Були в тій юнацькій команді з Туманного Альбіону і правий захисник збірної Англії дорослої Кайл Вокер з «Манчестер Сіті», Денні Дрінквотер (гравець збірної з 2016 року, та чемпіон Англії в складі «Лестера»), гравець національної збірної Гайани Меттью Бріггз, гравець національної збірної Трінідада та Тобаго Гевін Гойт, інші знані виконавці та лідери своїх клубних команд.
То в них, певно й майстерність та клас – на належному рівні. До речі про клас – народна приказка:
«Футбольний клас – не хлібний квас,
Що змалку діти п’ють у нас.
Щоб класним футболістом стать,
Як кінь, потрібно вам орать!»
Також є, окрім майстерності командної (бо де ж усім гравцям одночасно її знайти, оскільки чи то бажання, чи здоров’я не дозволяє ганяти, як торпеда взад вперед), то допоможе друга складова успіху – ЗЯ.
2. Морально-вольова фалічна неспроможність, як ознака гри наших збірних.
Всі ми з вами в дитинстві у дворі ганяли в футбік, та неодноразово переконалися, деякі свої матчі навіть найвищого рівня (наприклад з більш дорослими чи грубими суперниками), коли супротивник навіть переважає за рівнем майстерності, наші команди вигравали, як то кажуть тому, що мали ЗЯ, а саме - «залізні яйця»! Навіть, якщо немає сил, навіть програючи, справжні залізні чоловіки мали статеву ознаку переможців – ЗЯ!
Та, придивившись до гри збірної України в понеділок 09 жовтня на НСК «Олімпійський», кидалась в очі поступливість суперникам в очних дуелях, небажання проявляти морально-вольові якості. Особливо це було видно після того, як гравці оборони не доборолись за верховий м’яч (тут точно в нас майстерність нижче плінтуса була і є), який і призвів до гола в наші ворота. Пригледьтеся будь ласка, як також у тому моменті зіграв наш воротар. П’ятов ніби то й стрибнув у напрямку польоту м’яча, але не злетів, як птаха, а приречено впав на землю, як мішок з картоплею.
Безумовно, пропустила вся команда. Звинувачувати когось одного язик не повертається, але, дорогесенькі українські футболісти, в не забувайте, що, як пропустили, то неодмінно і повинні забивати м’яч у відповідь. Ось на цьому місці можна зробити паузу, щоб усвідомити наступну інформацію від диванного аналітика. Зробивши аналіз виступів збірної, починаючи з фінальної частини Євро-2012, з великим сумом констатуємо – ні одного «вольового» матчу, де ми змогли б виграти, пропустивши першими після гри зі шведами за цей період не було! Нічиї були, та що нам те однісіньке очечко, коли потрібно було повноцінних три!
Таблиця 1. Результати матчів збірної України, де вона першою пропустила м’яч.
NN
Дата
Суперник
Загальний рахунок
Турнір
Хто за нас забив
1.
11.06.2012
Швеція
2:1
Євро-2012
Шевченко-2
2.
15.06.2012
Франція
0:2
Євро-2012
-
3.
19.06.2012
Англія
0:1
Євро-2012
-
4.
16.10.2012
Чорногорія
0:1
Відбір ЧС-2014
-
5.
19.11.2013
Франція
0:3
Відбір ЧС-2014, плей-офф (2:0)
-
6.
08.09.2014
Словакія
0:1
Відбір ЧЄ-2016
-
7.
27.03.2015
Іспанія
0:1
Відбір ЧЄ-2016
-
8.
12.10.2015
Іспанія
0:1
Відбір ЧЄ-2016
-
9.
17.11.2015
Словенія
1:1
Відбір ЧЄ-2016 плей-офф (2:0)
Ярмоленко
10.
12.06.2016
Німеччина
0:2
ЧЄ-2016
-
11.
16.06.2016
Північна Ірландія
0:1
ЧЄ-2016
-
12.
21.06.2016
Польща
0:1
ЧЄ-2016
-
13.
05.09.2016
Ісландія
1:1
Відбір ЧС-2018
Ярмоленко
14.
24.03.2017
Хорватія
0:1
Відбір ЧС-2018
15.
06.06.2017
Мальта
0:1
Товариський
16.
05.09.2017
Ісландія
0:2
Відбір ЧС-2018
17.
09.10.2017
Хорватія
0:2
Відбір ЧС-2019
Всього проведено 17 матчів, де одержана 1 перемога, здобуто 2 нічиї, програшів – 15. Всього пропущено - 23, забито – 4 (Шевченко та Ярмоленко - по 2 кожний), у відборі на ЧС-2018 по два матчі не виграли в Ісландії та Хорватії
Так ось, чого «гармата не стрельнула»! Виходить, що ми самі не маємо сили волі нав’язати супернику свою гру, переломити хід поєдинку, та врешті решт перемогти. А ось, як цікаво вийшло, що команди, які в загальному заліку розмістилися вище нас на 1 та 2 місцях (відповідно Ісландія та Хорватія) цю волю та ЗЯ мали.
Тобто до гри збірної протягом 5 років вже стало можна поставити діагноз: без’яєчна гольова неспроможність, або відсутність ЗЯ, або морально-вольова фалічна неспроможність!
3. Креативний головний тренер – як запорука не виходу з групи відбору на ЧС-2018.
В таблиці 1 приємним може бути лише присутність прізвища Шевченко, бо, як до гравця – до Андрія нема ніяких претензій: що міг він зробив, подарував першу та єдину перемогу на першостях Європи незалежній Україні.
Давайте поговоримо не про Шевченка-футболіста, а про Щевченка-тренера та (не посміхайтесь) … політичного діяча.
- Андрій Анатолійович до призначення на посаду головного тренера збірної України не керував жодною футбольною командою навіть і одного дня. Можливо, посада в київському «Динамо» була не престижною для Шевченка, та, оминув футбольну альма-матер (вибачте за таке гарне слово), не почавши з дитячої команди, він одразу опинився на головній футбольній тренерській посаді України?!
- Безумовно, це, панове - ноу-хау з боку ФФУ, так би мовити національна «родзинка» системи, де куми та родичі посадових осіб вмить перетворюються на головних знавців в різноманітних сферах нашої української буденності, та отримують поважні посади. Це наш національний винахід, де ми попереду всієї планети, оскільки ніхто досі таких сміливих експериментів з футбольною збірною не проводив.
- Є ще й певний людський аспект цього неоднозначного призначення. Якщо поринути в «цивільне» життя кращого футболіста України першого десятиріччя ХХІ століття, то вимальовується доволі цікава картина політичних дригань коуча.
- З 1998 по 2005 рік Шевченко - член партії СБПУ(о), головою якої був Віктор Медведчук. Не простими членами цієї вже не існуючої партії були перший Президент України Леонід Кравчук та один із віце-президентів УЄФА Григорій Суркіс.
- У 2004 році Шевченко активно агітував за Віктора Януковича, та так і не став обличчям «Партії Регіонів».
- Після закінчення футбольної кар`єри (відразу після фіаско збірної на домашньому Євро-2012) Шевченко «повісив бутси на цвях», та оголосив про намір піти в політику. Так він опинився в партії... «Україна – вперед» Наталії Королевської, куди (як стверджують політичні диванні аналітики) вніс до партійної каси $1, 25 млн. Такий «фінт» одразу зробив його другим номером у списку цієї партії. Увага! Зазвичай, політичні сили платять зіркам спорту, естради та іншим недійним особистостям, аби вони своєю присутністю у списках піднімали партійні рейтинги, а в нашому випадку сам бувший футболіст добровільно віддає «сумасшедші гроші»!
То підкажіть, де тут принаймні натяк на певні ідеологічними переконаннями? Вочевидь, ми бачимо бажання пролізти до Верховної Ради. Та сталося не так, як гадалося. От і, залишившись без «політичної риби», захотілося Шевченку продовжити футбольне життя, пристроївшись в штаб збірної Фоменка.
Та ось минуло лише пару років, та ми мусимо стверджувати, що призначення тренера-Шевченко, як керманича збірної 15 липня 2016 року, було великою помилкою керівництва ФФУ. І не треба приплутувати те, що президент ФФУ Андрій Павелко та Андрій Шевченко – куми. Хтось може заперечити: «Ну то й що? От був би (припустимо) у головного футболіста України кум Карло Анчелотті, чи Клаудіо Раньєрі, або Антоніо Конте, а може й не менш забивний форвард, ніж теперішній коуч нашої команди – німець Юрген Клінсман, то і не бачили б ми креативного керівника Шеву-тренера, в якого в штабі, мабуть випадково, з’явився суфлер Реброва по київському «Динамо» Рауль Ріанчо».
Погоджуючись, додамо, що продовжувати вчитись у кращих знавців потрібно, але в нас все робиться навпаки, ніж будь-де. Спочатку знання, а потім – престижна посада! А тренерський штаб збірної України – то суцільний навчальний заклад для головного тренера! Та що там Ріанчо, який на сьогодні займає посаду тренера з фізичної підготовки. Виявляється, що також і селекціонер збірної України. В тренерському штабі буквально засилля іноземних гастролерів, як то асистент головного тренера італієць Мауро Тассотті (як тренер був лише асистентом в «Мілані»), його співвітчизник Андреа Малдера – тренер з тактичної підготовки, іспанець Педро Хара – тренер воротарів. Навіщо вони нам потрібні, коли і країні багато своїх знавців?
Зробимо припущення, щоб можна було в дурня грати 2 на 2 та проводити міжнародні товариські матчі, за наші з вами гроші до збірної взяли на роботу в якості тренера-селекціонера приятеля Шевченка Андрія Вороніна, який нічого не показав, як тренер в 4 (чи то п’ятому ) німецькому дивізіоні. Ще мовні навички гравців можна було збільшити, як то кажуть «без відриву від виробництва».
Тут головне – креатив. На сьогодні біля керма збірної України по 2 наших співвітчизника, як і іспанця та італійця. Ну де таке зустрінеш? Хіба може бути атакуючий іспанський гольовий футбол закритим, як італійське «катеначчо»? То, що ж будує за гру тренер Андрій Шевченко? Може йому самому вкрай необхідне спілкування італійською, щоб згадати славетні молоді закордонні роки, тому і взяв до себе старшого товариша по міланському россо-нері?
Свою позицію по цьому питанню прояснив газеті La Gazetta dello Sport керманич збірної України, який підкреслив про Тассотті: «В нього є досвід та знання, в нас завжди були прекрасні відносини. Ми багато балакаємо про футбол, дискутуємо, розбираємо гру. Від нього я дізнався багато про тактику та методику італійських тренувань». Ось, наприклад, перед міланським дербі вони прогнозували результат, про що написали не тільки в Італії.
Однак, хочеться спитати: «Андрію Анатолійовичу! Чи повинна вся Україна платити за ваше навчання, бо збірна фінансується з бюджету? Може самі якось спочатку навчитесь, а вже потім щось вагоме добудете (принаймні вихід у фінальну частину)?»
Не хочеться навіть згадувати про ганьбу збірної, яка програла мальтійцям перед головними матчами відбору до ЧС-2018. Такого не могло бути ні при яких обставинах! А що ви нам розказали перед тим посміховиськом, пам’ятаєте, чи забули? Нагадаю лише,що ми програли команді яка в рейтингу ФІФА стояла на 182 місці, а наша команда була 37-ма, команді, в сезоні 2016/17 не виграла ні одного матчу з 6 (5 – офіційних та 1 - товариський) і її різниця забитих і пропущених була 2/15! Наведемо реакцію Шевченка на поразку: «Ми сьогодні створили моменти, однак не реалізували. Десь дав змогу зіграти усім, Це інформативна гра, футболісти були піднавантаженням. Сто відсоткових моментів не було, але в нас була повна перевага. В принципі, це для нас хороший урок. Ми повинні струснутися». Ось, і тут, як виявляється, був звичайнісінький урок для збірної та її головного тренера.
Нажаль констатуємо, що здригнулась вся країна від прольоту на ЧМ-2018. А ось заяви про звільнення від Шевченка ми так і не побачили!
4. Тактичні цікавинки нестандартного футболу збірної Шевченка.
Як би там не було, та знайдись в збірній України справжній лідер, такий, як Анатолій Дем’яненко, Олег Лужний чи Шевченко-нападник, то святкували б ми вихід до фінальної частини в безальтернативному порядку справ футбольних. Поживимось, як наша збірна впевнено сама себе заганяла в кут і втрачала такі необхідні перемоги, та в решті решт, залікові бали.
Матчі з ісландцями, як приклад відсутності тактики та стратегії.
Жереб відбірного турніру до ЧС-2018 в Росії в дебютному матчі турніру (та в першому матчі під орудою Шевченка-тренера) в суперники нам визначив збірну Ісландії. Якби ж то знать, що той матч виявиться одним із головних в розподілі очок на світову першість, то, може б і збірна України грала не так пасивно, як в першій 45-хвилинці. Але, сталося, не так, як бажалося нашим вболівальникам, що начебто спочатку і повірили в можливість перемоги на своїй галявині. Та, чи то порожній стадіон (відстрочене покарання), чи відсутність хоч якогось креативу у гравців збірної України, але результат був відверто поганий – лише нічия, та втрата двох золотих (ледь не написав «яєчок») очок!
Сенсація Євро-2016 збірна Ісландії, де мешкає лише 330 000 жителів знову створила сенсацію, та залишила за собою в турнірному заліку всіх конкурентів, навіть і нашу могутню команду. Якщо створити аналогію Ісландії в кількості людей, то з нею може звірятися Житомир (270 000) плюс Житомирський район (67 000). Тобто, умовно команда країни з населенням в 45 млн. програла команді одного з обласного центру разом із прилеглою до нього територією! Тобто умовне житомирське «Полісся», що пасе задніх в Другій лізі, підсилене гравцями новогуйвинського «Танкіста», «Пак Трейда» з Високої Печі та левківського ФК «Левків», не тільки на рівних грала з славетними майстрами з «Динамо», чи «Дніпра» (з недавніх пір ще й «Борусії» та «Шальке-04»), а впевнено їх переграло?!
Пропустивши м’яч в першій домашній грі, вже на п’ятій хвилині (з точної передачі від голови Кучера, що лише плентався за напалником вікінгів), наша команда мала вдосталь часу, щоб не тільки відігратися, але й перемогти. Хоча, повинна біла початку пропускати вдруге. Але, й одного пропущеного м’яча хватило для такої небажаної нічиєї. Спочатку Ярмоленко підсумував перший тайм, добивши м’яч після гарматного удару Ракитського, а потім в другому таймі Коноплянка поцілив у стійку, виконуючи пенальті. Бідний Шева так бігав біля лицьової лінії,що аж спітнів та скинув піджака, що було дуже нестандартним рішенням. Та й це не допомогло.
Стратегія довготривалих турнірів (таких, як відбір на ЧС, або ЧЄ) проста, «як двері», та може бути записана формулою:
ЗНО = ВДП + ВВСС + НВК
де, як ви самі прекрасно зрозуміли:
- ЗНО – загально набрані очки,
- ВДП – всі домашні перемоги,
- ВВСС – виїзні виграші в слабких суперників,
- НВК – нічия на виїзді з головними конкурентами.
В нашому випадку (при 6 командах у групі І) це дало б, як мінімум від 21 до 24 очок, оскільки був окреслений явний розподіл на аутсайдерів (Косово та Фінляндія) та рівних нам за можливостями потрапляння на ЧС-2018 команд (Турція, Ісландія та Хорватія)! Навіть програй на виїзді всі 3 матчі сильним командам, у нас би був прохідний квиток до Росії, оскільки, як виявилось перша команда нашої групи (це при рахунку 1:1 в матчі на нашому майданчику) вище згадана Ісландія набрала 22, і була б принаймні без одного балу! Та, що там очко, коли ми самі (точніше тренер Шевченко) подарував їм 3 очки, коли ми грали повторний поєдинок.
На стадіоні в Рейк’явіку 5 вересня 2017 року, що має ледь вимовну для простих смертних назву «Лаугардалсвенллур», проявилася головна біда команди та її наставника, що, як школярі-невдахи, так і не змогли пройти ЗНО, - відсутність правильної тактики на гру та слабка фізична форма. Можна шукати виправдання тренерові, що, мовляв перший м’яч був забитий з порушенням правил проти воротаря нашої команди Андрія П’ятова, але:
- Ісландський нападник спочатку зіграв у м’яч, а вже потім врізався в плече голкіпера,
- Момент відбувся не у воротарському майданчику (де контакт з воротарем заборонений), тож і свистіти контактне зіткнення потреби не було.
- Та й, чи був контакт, якщо, полежавши трохи часу після пропущеного на травичці, П’ятов не був замінений, оскільки травми від удару не було.
Якби ж ми мали напрацювання на випадок пропущеного м’яча, то, мабуть як це робиться у всьому світі, то перебудували б гру. Але, безхребетна збірна зразка 2016/17, що не тільки не змогла ні разу виграти, пропустивши першою, але й не спромоглася хоч раз вразити ворота жителів європейської півночі. А чи могла вона це зробити? Статистика може допомогти розібратися і в цьому питанні!
Таблиця 2. Всі голи збірної України у відборі на ЧС-2018.
NN
Дата
Суперник, дома/виїзд
Рахунок гри
Хто забив у нас, хв.
Коли забив суперник
Перший тайм
1.
05.09.16
Ісландія (д)
1:1
Ярмоленко,41
5 хвилина
1:1
2.
06.10.16
Туреччина (в)
2:2
Ярмоленко,24 Кравец,27
45 та 81 хвилини
2:1
3.
09.10.16
Косово (д)
3:0
Кравец,30 Ярмоленко,81 Ротань,87
-
1:0
4.
12.11.16
Фінляндія (д)
1:0
Кравец,24
-
1:0
5.
24.03.17
Хорватія (в)
0:1
-
38 хвилина
0:1
6.
11.06.17
Фінляндія (в)
2:1
Коноплянка,51 Беседин,75
72 хвилина
0:0
7.
02.09.17
Туреччина (д)
2:0
Ярмоленко,18 Ярмоленко,42
-
2:0
8.
05.09.17
Ісландія (в)
0:2
-
48 та 66 хвилини
0:0
9.
06.11.17
Косово (в)
2:0
Автогол,60 Ярмоленко,87
-
0:0
10.
09.11.17
Хорватія (д)
0:2
-
62 та 70 хвилини
0:0
Всього збірна України забила 13 м’ячів, а пропустила – 9.
Забиті:
- 1 тайм – 7 м’ячів (із них 4 – по 2 гола лише в двох матчах іх збірною Туреччини),
- 2 тайм – 6 м’ячів (всі в матчах із аутсайдерами: 4 (2 по 2) – Косово, 2 - Фінляндії).
Пропущені:
- 1 тайм – 3 м’ячі (Ісландія,Хорватія та Турція - по одному від кожної команди),
- 2 тайм – 6 м’ячів (Ісландія та Хорватія - по 2, Туречина та Фінляндія – по 1).
Та, повертаючись до ганьби в Ісландії. Чи могли наші футболісти зробити хоча б нічию, коли вони не можуть в другому таймі забити м’яч ні одній із скільки не будь пристойній команді, принаймні ще з провального групового фінального етапу Евро-2016. Там взагалі голів не було ні з німцями (що зрозуміло), ні з поляками (що бути могло теоретично), чи, що непристойно виглядає – айрішами з Північної Ірландії. То, вибачте за риторичне питання: «Де зміни в тактиці та стратегії гри збірної України з призначенням Андрія Шевченка головним тренером команди?»
Нерозуміння головного (або «Навіщо дали надію?»)
Щоб зрозуміти наскільки в збірній України була відсутня турнірна стратегія, зупинимось на шляху команди по іграм відбору, починаючи з 6 туру. Після перемоги над збірною Фінляндії 2:1 на виїзді, та фіаско тодішніх лідерів нашої групи хорватів проти ісландців (0:1) у турнірному становищі команд чітко вибудувались дві пари претендентів на вихід з групи, чи, принаймні на потрапляння в раунд плей-оф серед команд, що стали другими.
Відстань у 2 очки була не те, що досяжною для нашої збірної, а скоріше «робочою в сенсі подолання», бо навіть нічия одного з пари лідерів при нашій перемозі могли поставити нашу команду вище, бо враховувались не «ігрові взаємовідносини» між командами, а різниця забитих та пропущених м’ячів у всіх іграх відбору. Так, «+9» хорватів могли бути для нас недосяжними, але наші «+4» були не набагато гіршими від «+5» у турків, а ісландці на той момент поступалися навіть нам , маючи «+3». Попереду в тренерського штабу було більше 2,5 місяці, щоб зрозуміти, що доля відбору вирішиться у вересні - в перших двох матчах із турками вдома, та ісландцями на виїзді. Матчі жовтня могли бути визначними лише при певних умовах, коли відстань між претендентами залишилася в межах однієї перемоги, а матч із косоварами у албанському місті Шкодар міг значно покращити різницю «+/-» для нашої збірної.
Не хотілося, як то кажуть, «сипати сіль на рани», та дуже впевнена гра українців з турками (при всій неоднозначності забитих м’ячів з порушенням правил), та головний матч був зіграний в Рейк’явіку. Можливо, націлившись на нічию (бо ми випереджали вже тоді ісландців), чи по відомим лише тренеру Шеві причинам, збірна України відмовилась від переможного складу та переможної гри. Попереду після 0:2 від «вікінгів» хоча було по 2 матчі (кожна команда грала зі збірною Косово, та просто повинна була перемагати!), та реально фінал відбору переносився на матч із хорватами такого фантастичного для футбольної України та Росії 09 жовтня, а там, як то кажуть «все могло бути».
5. Чи можна було вивчити гру суперників, щоб перемагати?
Запорукою перемог, як відомо ще із боїв гладіаторів, є вивчення манери, тактики та особливостей гри кожного із суперників. Нинішні українські футбольні «гладіатори» можуть лише погладить суперника, бо не мають ні технічного, ні тактичного вишколу. Та й де ж йому взятися у креативного Шевченка, що лише вчиться бути тренером. Красномовно підтвердженням тактичних «винаходів та відкриттів» Шеви може бути його коментар на телеканалі «Футбол»: «Тяжелый матч, погодные условия – ужасные. Соперник старался, боролся. Наши ребята молодцы, выстояли. Очень грамотно сыграли. По такому полю очень тяжело играть, я остался доволен самоотдачей, доволен результатом. Я сказал футболистам действовать по ситуации: есть возможность - играйте, нет - боритесь. Поймите, при такой погоде просто невозможно контролировать мяч».
Нагадаємо, що значно раніше цю тезу розповів усім нам інший Шевченко, - Тарас Григорович. Може саме тому, що вислови майже ідентичні, сплутав цих двох Шевченків новачок збірної України екс бразилієць Марлос?!
Доречі, повчальним для тренерського штабу нашої збірної мав би стать приїзд до табору хорватів у Києві захисника «Шахтаря», та в недалекому минулому капітана «клітинчатої» збірної Даріо Срни. Так, до матчу з нами готувався оборонець київського «Динамо» Домагой Віда, який вибачте за каламбур «повідав» багато цікавого про стан українських гравців. Однак інформація,, як відомо, зайвою не буває. Проаналізувавши попередні матчі між цими командами, де на той момент ми безнадійно поступалися, починаючи з далеких 90-х років минулого століття, невже б і вдруге залишили вирішення головної справи відбору на 09 вересня? Може треба було:
- Визначити головним матч з Ісландією.
- Досягти прийнятного результату в Рейк’явіку:
- нічия залишала нас на другому місці,
- перемога робила відстань між нами та ісландцями недосяжною для них, оскільки подальша перемога над збірною Косова ні в кого сумнівів не викликала.
- Будувати план гри на матчі з Косово та Хорватією, де при певних обставинах навіть нічия в заключному поєдинку залишала нас на першому місці:
- По справжньому велика перемога в Албанії робила прийнятною для оголювання групи І саме нашою командою,
- Хорватам потрібно було ми грати тільки на перемогу, що б дозволило нашій збірній зіграти в той футбол, в який хоч трохи грати навчились – контратакуючий, від оборони.
А статистика ігор з хорватами наступна:
- 7. Хорватія – Україна 1:0 (Відбірковий матч ЧС-2018, груповий раунд, 24.03. 2017)
- 6. Хорватия – Украина 2:2 (Відбірковий матч ЧС-2010, груповий раунд, 06.06.2009)
- 5. Украина – Хорватия 0:0 (Відбірковий матч ЧС-2010, груповий раунд, 11.10.2008)
- 4. Украина – Хорватия 1:1 (Відбірковий матч ЧС-1998, плей-офф, 15.11.1997)
- 3. Хорватия – Украина 2:0 (Відбірковий матч ЧС-1998, плей-офф 29.10.1997)
- 3. Украина – Хорватия 1:0 (Відбірковий матч Євро-1996, груповий раунд, 11.06.1995)
- 2. Хорватия – Украина 4:0 (Відбірковий матч Євро-1996, груповий раунд, 25.03.1995)
1. Хорватия – Украина 3:1 (Товариський матч, 25.06.1993).
Повертаючись до інтерв’ю, що надав Андрій Шевченко після матчу із хорватами, наведемо його пряму мову: «Они во втором тайме подняли выше линию и начали прессинговать. Любая длинная передача, которая идет у них вперед, там Манджукич цепляется. У нас нет исполнителей такого уровня… Если разложить игру, то хорваты мобилизировались, а нам не хватило опыта и умения. У нас молодые игроки, которых я не позволю судить никому и сам не собираюсь …». Он воно як! А судити потрібно і молодих, і досвідчених, і навіть володарів «Золотого м’яча» - також! То на що міг сподіватися тренерський та гравці збірної України?
6. Примхлива фортуна двічі за вуха не витягла!
Вже декілька разів у нашому досліді провалу головної команди країни згадувалось про 09 вересня. Нагадаємо, що саме 09 вересня 1999 року відбулась знакова подія для збірної України та Андрія Шевченка. Ажіотаж навкруги того матчу був ще той! Російські ЗМІ наввипередки один перед одним сперечались у винахідливості в назвах провокаційних статей, одна з яких називалась «БЕЙ ХОХЛОВ, не пропускай Филимонов, СПАСАЙ РОССИЮ!» Не зважаючи на політичний аспект, спортивна частина того протиборства заслуговує на більш детальну розповідь. Чим, окрім посмішки Фортуни для збірної України, можна виправдати «волейбольну» гру голкіпера росіян Олександра Філімонова після удару відчаю Андрія Шевченка майже від бічної лінії на 88 хвилині? Програючи матч після голу Карпіна на 75 хвилині загалом по грі, команда Йожефа Сабо зуміла здобути таку бажану нічию при таких «дивних» обставинах. Саме після цього не виконаного «сейву» Філімонов в Росії стали називать «Філімоненко», що привело до від’їзду воротаря з Росії, потім грі в складі київського «Динамо», а на сам кінець, за пляжну збірну (чи то збірну з пляжного футболу) Росії, бо в тій грі не було ніколи Андрія Шевченка!
На фотографії, де Філімонов стояв на коліні підкреслила поразку Росії часів прем’єр-міністра Путіна перед Україною. А тепер про магію чисел:
- Матч в Росії, як і в Києві, був зіграний в один і той же день 09 вересня,
- Ключовою фігурою обох поєдинків був Андрій Шевченко,
- Другий матч пройшов через 18 років після першого: 18 = 09 + 09,
- Матч із хорватами визначав команду, що зберігала шанси на поїздку не до якоїсь іншої країни, а саме до Росії на ЧС саме 18 року: 18 = 09 + 09!
Ось вона містика цифр.
Чи могло все повторитися для нас із знаком «плюс»? Мабуть, що ні, оскільки своєю грою ми, чесно кажучи не заслужили посмішку Фортуни. Тому і саме наші гравці попадали на коліна вже після першого пропущеного м’яча. А треба було ж забити всього два, не 5, не 10, а тільки 2. Та, як це зробити, коли команда вийшла на гру взагалі без нападників, хоча ми прекрасно пам’ятаємо дуети форвардів, що приносили нам перемоги: Блохін-Оніщенко, як і Ребров-Шевченко. Та коли ж це було, і чи було взагалі?!
Замість епілогу «Що робити далі?»
Декілька днів тому все ще тренер збірної України анонсував свій «Звіт про виконану (а точніше сказать - «не виконану») роботу», який відбудеться в понеділок 23 жовтня. На це свято, між іншим, запрошуються всі бажаючі, а не тільки спортивні журналісти. І без розповідей про те «що завадило», «ми молодці, бо боролись» та «у нас все ще попереду», ясно, що ніхто із чиновників ФФУ давати оцінку незадовільному результату збірної України та її керманича ставити не буде, бо навіщо тоді виконана ще одна забаганка Шеви про «необхідний» матч, який відбудеться під його орудою 10 листопада із Словаччиною в одному із українських міст.
Але чи потрібно витрачати далеко не зайві гроші на поєдинок з іще одним невдахою відбору на ЧС-2018? Що може нового привнести ця гра в налагодження ігрових зв’язків, якщо із режиму тренування всі перейдуть в режим такої собі «розсудливо-заспокійливої толерантності з використанням плямистого м’яча»! А, кажуть, що Шевченкові потрібен буде в цьому році ще один матч, який вже точно необхідний, як «зайцю стоп-сигнал».
«То що треба зробити?» - можете спитати ви, шановні читачі. Відповідь проста: «Замінити головного тренера збірної. Наприклад, на одного з таких, як автор цього публіцистично-футбольного нарису». І чим швидше, тим буде краще і для українських уболівальників, і для українського футболу. А по нашій стародавній традиції давайте заспіваємо хорошу українську (майже народну) пісню!
Нехай щастить вам та вашим родинам, та до нових зустрічей!
«Маніфест диванного аналітика» («Дивлюсь я на Шеву») Дивлюсь я на Шеву, та й думку гадаю: «Хіба менше Шеви в футболі я знаю? Чому мені, Боже, ти кума не дав? Диван би я кинув, та й тренером став! Та й тренером став!» (2) Далеко пішла б наша збірна, панове, Даю своє чесне й порядне я слово. Кого, окрім Бога, ще можу прохать, Щоб тренером збірної нашої стать? Щоб тренером збірної нашої стать? (3) Та дуже чиновникам став я нелюбий, - Правдиво пишу я про збірну та клуби. Чужий серед цих я цікавих людей! Хіба ж хто кохає нерідних дітей? Чужий серед цих я цікавих людей! Хіба ж хто кохає нерідних дітей? (4) Сиджу на дивані, і матч споглядаю, Де збірна країни хорватам програє… Тепер, розумію, що міг наяву Піти замість Шеви. Бери ФФУ. Бери ФФУ. (5) Від гри українців вже всім дуже гірко, Та я, як прийду, запалю нові зірки! Нарешті б здійнилася в мене мета, Бо збірна Вкраїни, нажаль, сирота Бо збірна Вкраїни, нажаль, сирота (6) Я вірю, що треба прикласти зусилля, Щоб в збірній країни справлять новосілля… Орлом бистрокрилим на зустріч лечу, … Просратись суперникам дам досхочу! Орлом бистрокрилим на зустріч лечу, … Просратись суперникам дам досхочу! ***** Музика: Людмила Олександрова Слова: Володимир Житомирський КА-РА-ОКЕ:
