Реклама 18+
Реклама 18+
Блог WWFC
Спецпроект

Ярмак: «Цікавить можливість вийти в клітку ММА»

Відомий реп-виконавець розповів Максиму Гайовому про єдиноборства та розвиток ММА в Україні.

«В мене був один бій за правилами боксу. Це було цікаво, тому що у нас з тим хлопцем був реальний конфлікт»

– Я чув, що ви трохи займаєтесь єдиноборствами. 

 – Є таке, але вже півроку не був конкретно на тренуваннях. Я переїхав за місто жити, зараз просто займаюсь для себе. Кожного ранку бігаю 2-3 кілометра. Роблю лише прості вправи – віджимання, прес.

Але мене запросили в зал WWFC, тож я чекаю на відкриття. Сподіваюся, що продовжу там свої тренування.

– Ви змогли би вийти в клітку ММА?

– Теоретично – так. Але я б добре подумав. Люди, які виходять в клітку, переносять величезний стрес. Це великі переживання, навіть суперчемпіони хвилюються перед найважливішими поєдинками в їхньому житті. Можна отримати нокаут і півроку лікуватися. Мене цікавить така можливість, але я не відчуваю, що зможу вийти і гідно провести бій. Я себе досить добре почуваю в спарингах проти хлопців, з якими тренувався в різних залах і де часто перемагаю. Але це на рівні простої людини, яка ходить на якусь секцію. Це не професійний рівень.

В мене був один бій за правилами боксу. Вписався в проект, в якому провів три раунди і переміг за очками. Це було цікаво, тому що у нас з тим хлопцем був реальний конфлікт. Він наговорив про мене дуже багато поганих речей. Я хотів взагалі закінчити цей конфлікт десь при зустрічі на вулиці, але стримався.

На жаль, в процесі підготовки я травмував ребро і виходив битися з болем. Це був постійний дискомфорт. Я вийшов, відбоксував, але мені соромно за цей бій. Я міг краще. Зібрався тисячний зал, дуже багато спортсменів прийшло мене підтримати. Багато людей з реп-тусовки вболівали за мене, тому це мене трохи зкувало.

Але це був шикарний досвід для мене, адже чувак був важчий за мене на 20 кілограмів. Після того я став більш сконцентрований, більш спокійний та впевнений у собі.

Якщо чесно – якби мені сказали, що треба вийти в ринг за 50 тисяч долларів, і це було варте, щоб закинути на якийсь час музику, цілком можливо я б погодився. Просто підійшов би до цього серйозно.

– Багато хто сказав би, мовляв, куди поперся – пиши музику.

– Мені абсолютно байдуже, що кажуть незнайомі мені люди. 

– Завжди?

– Завжди. Тому що 99% критиків – це просто диванні воїни і експерти, які взагалі в цьому житті не принесли світу ніякої користі. Якби мені набрав хтось, кого я справді поважаю, і сказав: «Саш, тут ти не правий», то я б задумався. Але б однаково зробив так, як вважаю за потрібне.

– Ніколи не виникало бажання записати щось для бійця в ММА чи боксі?

– Дуже багато спортсменів виходять під мої треки. Але персонально ні для кого не писав. У мене була історія з Сашком Усиком. Він подзвонив мені перед турніром WBSS і сказав, що в нього немає пісні на вихід і попросив мене написати трек. А в мене в 2017 році були проблеми зі здоров’ям, з близьким оточенням були певні негаразди, тож я просто не встиг. І Усик вийшов під трек Жадана. Тож поки ця історія для мене не актуальна.

Але я ось нещодавно зробив пісню зі Світланою Тарабаровою – «Воїн». Це одна з найкращих пісень, які я написав у своєму житті. Коли її поставили на церемонії нагородження WWFC – люди силу цієї пісні відчули одразу. Якщо в майбутньому хтось з бійців обере її для виходу в ринг – мені буде дуже приємно.

Коли я виконую цю пісню, то здається, що можу Землю рухати. Я стою на сцені і через мене такий енергетичний потік проходить, що відчуваю себе супергероєм. Багато в чому я цю енергію черпаю від українських бійців – Усика, Беленюка, Амосова. Вони мене надихають.

«Бійці з ухилом на боротьбу зараз домінують в ММА – це для Жана Беленюка хороший сигнал»

– Знаю, що ви ходили на ММА в Києві на івенти WWFC. Як вам рівень організації шоу?

 – Багато разів ходив. Це найкраща організація спортивних заходів в Україні з тих, що я бачив, крім деяких топових футбольних матчів. Але футбол значно більш популярний вид спорту, який пріорітетний для спонсорів. Зараз організація івентів WWFC далека, щоб на цьому заробляти, тому я респектую їх організаторам. За те, що вірять в те, що роблять, і твердо налаштовані вивести все це на інший, ще більш високий рівень.

– Спілкуєтеся з кимось із WWFC?

–  З бійців ні, але у мене дуже хороші стосунки з віце-президентом Денисом Перчем.

– Познайомилися на боях?

– Ні, він мені якось зателефонував і попросив виступити. Гадки не маю, в кого він взяв мій номер. Подзвонив і каже: «Так і так, от в нас турнір, займаємось лігою ММА в Україні. Ми б хотіли щоб ти виступив, скільки це буде нам коштувати?» Я відповів, що таку штуку я з радістю підтримаю і виступлю безкоштовно. Так і потоваришували.

У Дениса все завжди має бути класно, інакше неможливо. Я поважаю таких людей, адже в мене у самого була купа проектів, коли я розумів, що йду в мінус, але є речі, на яких не потрібно економити. 

– На ці події зараз стало модно ходити?

– Не знаю, чи модно, але це цікаво, тому і ходять. Класні бої, класні світлові ефекти, музика, багато інтерактивних зон для вболівальників. Не скажу, що це дуже популярно у людей з мого музикального цеху, але спортсмени це вже полюбили. Жан Беленюк, Денис Берінчик, Олександр Усик – всі їх бачив на боях у Києві.

– Наскільки реальна історія про запрошення Жана в WWFC? Це серйозно?

– Я знаю, що він один з найкращих борців світу, а бійці з ухилом на боротьбу зараз домінують в ММА – це для Жана хороший сигнал. Не можу оцінювати його ударну техніку, але це людина яка пройшла Олімпіаду, чемпіонати світу, тож припускаю, що він досить швидко всьому навчається. Організм у нього скажений, дозволяє сприймати величезні навантаження.

– Що Жан сам думає про цю ситуацію? Ви ж начебто товаришуєте.

 – Так, ми з Жаном товаришуємо. Нас якось познайомив один з учасників команди з греко-римської боротьби. У мене одразу народилась ідея, я сказав Жану, що ми зробимо кліп, і це буде справді цікава робота. Ця кооперація нам за рік дала 11 мільйонів переглядів. Це вплинуло і на популярність Жана, і на мою.

Жан серйозно ставиться до такої можливості.  Але це все не актуально до Олімпіади-2020. Після Ігор він повернеться до цієї опції.

– Хто для вас зараз найбільш крутий український ММА-боєць?

– Я добре слідкую за Ярославом Амосовим. Він один з найкращих в світі. Ця людина вигравала тричі на чемпіонаті світу по самбо, ще двічі Амосов брав золото чемпіонату Європи. Це реально звір.

Десь років 5 тому я жив в центрі і побачив вивіску спортзалу «Гермес». Зайшов на сайт, а там страшнюча фотка Яріка, який виглядає ніби монстр, що їсть людей. Подивився на нього і подумав, що мабуть пізніше потім якось туди піду.

А якщо серйозно – він справді топовий. Якщо б Ярік зустрівся з Хабібом в одній ваговій категорії, то Амосов його ушатав би.

– В Україні Амосов маловідомий. Чому?

 – Думаю, йому не дуже цікаво працювати з українським масовим ринком. Амосов прекрасно себе почуває в США, де його зараз запросив «Bellator», і він виграв два перших бої. В середовищі любителів ММА його знають якщо не всі, то майже всі.

Сам Амосов розповідав мені, що навіть коли тренувався з зірками UFC, то просто не відчував їх, бачив свою силу проти кожного з суперників.

– В Україні куди більш відомий Роман Долідзе. Чому він популярніший за того ж Амосова?

– Це класний боєць, але його нинішня популярність – наслідок сильного промо від WWFC. Проте він теж крутий, і його запрошення в UFC – зайве тому підтвердження. 

– З Долідзе ви не спілкуєтеся?

– Ні, поки не довелося потусувати. Але з Амосовим пару разів спілкувались, ми разом дивилися попередній бій Сашка Усика.

«Лише дурень може сказати, що той чи інший в парі Конор – Хабіб не були гідні перемоги»

– Як вам рішення Макгрегора завершити кар’єру?

– Дуже хочеться, щоб він повернувся в клітку хоча б на один бій – і переміг. Мені дуже сильно подобається Макгрегор, хоча багато хто називає його піжоном. Але ММА завдячує своєю нинішньою популярністю у світі саме Конору. Він вивів все це на новий рівень, тож він жива легенда. 

– Він імпонує як людина?

– Видно, що він дуже емоційний, і це подобається мені як глядачу. Він досить розумний хлопець, а все що він говорить і витворяє – досить обдумані речі. Тільки здається, що це емоціний потік, а в голові в нього, я переконаний, відбуваються складні алгоритми. Зараз всі вже грають по правилам, які він придумав. В тому числі і Хабіб.

– Є щось, що в ньому не подобається?

– Те, що він рекламує віскі, такого не можу зрозуміти. Я не вживаю ні наркотики, ні алкоголь. Це головна проблема нашою нації – схильність до подібних штук. Близько 90% людей використовують цей спосіб, щоб втекти від проблем в житті. Це психологія слабаків.

– Ви були на боці Конора у цьому довготривалому конфлікті з Хабібом?

– Ні, я вболівав за Конора в бою, але я не ставав ні на чий бік в цій перепалці. Я поважаю їх обох. Поважаю фактично всіх спортсменів. Мені імпонують люди, які постійно змагаються: в спорті, музиці, бізнесі, творчості.

Лише дурень може сказати, що той чи інший в цій парі не були гідні перемоги. Це два найкращих, феноменальних бійця. Світ суб’єктивний, ми всі в більшості випадків дуже суб’єктивні, тому комусь більше імпонує Конор зі своїми витівками, комусь Хабіб. Вони обидва ризикували всією своєю кар’єрою в цьому поєдинку.

Але чому я більше захоплююся саме Конором – він ризикував значно більшим. У Хабіба не було такої популярності, навколо нього не було такого хайпу, а Макгрегор вже був суперзіркою. Він мав нереальну довіру фанатів, контракти, шалені гроші. Тобто ризик все це втратити був досить великий. Він же насправді міг сказати – Хабіб, та ти мені просто не впав! Але він вийшов і бився, поставивши на це свій історичний спадок.

Саме тому до нього повага більша. Хоча Хабіб теж молодчина – вийшов і переміг супербійця.

– Макгрегор – ударник, Хабіб – борець. За ким цікавіше спостерігати?

 – Точно за Конором. Ударники мені імпонують більше, стиль борця не такий видовищний. Нокаути – безцінне видовище, саме тому я дуже полюбляю бокс. В цьому є якась надкраса спорту. 

«Вчинок Ракицького – показник, що справедливість для нього нічого не варта, як і життя українських військових, які щодня помирають на Донбасі»

– Ви класно вмієте подавати себе з точки зору маркетингу. Це необхідність в сучасному світі?

 – Просто я так живу. Щастя – це шлях, найкраще в ньому – це процес, взаємодія різних людей. Я живу за принципом «бути, а не здаватись». Я не вживаю алкоголь, наркотики, 90% моїх друзів – спортсмени, майже всі мої пісні мотиваційні. Тому я для себе вирішив, що якщо говориш про такі речі – відповідай, показуй власним прикладом.

– Спортсмени не дуже вміють себе подати. Чому так?

 – Вони просто не хочуть, а значить і не треба. Я переконаний, що потрібно бути собою. Я не підтримую спосіб життя Мілевського, але людина не створює образ, є такою, якою є. Чесність – понад усе.

– У вас репутація артиста з яскраво патріотичною позицією. Це теж не навмисно?

– Моє ставлення до країни набагато логічніше ніж патріотично-емоційне. Коли люди слухають мою пісню, то чують трихвилинну інформацію на якусь тему, а існує ще ціле життя, в якому глибина і ширина теми набагато більша. Я ставлюсь до країни, як до середовища, в якому я виріс і яке повинен поважати. Мені дуже багато чого не подобається в Україні, останнім часом більш за все  – люди. Просто я намагаюсь не нити, а навпаки – зарядити вірою своє середовище.

В мене в житті були моменти, коли я багато працював, але результат був мізерний. Народитися в Лос-Анджелесі, де все працює і все налагоджено – круто, але значно крутіше, коли є шанс створити тут щось таке, щоб змінило історію клаптика цієї планети. 

– Окей, патріотом вас не називаємо. Тобто, грубо кажучи, такі історії, як перехід Ракицького у «Зеніт» – це нормально?

– Вчинок Ярослава – це не відсутність патріотизму. Це питання совісті, моралі і справедливості. До 2014 року я заробляв досить пристойні гроші, гастролюючи по Росії. Коли Росія незаконно захопила частину наших територій, я став на бік справедливості, на бік країни, яка абсолютно права в даній ситуації.

Вчинок Ракицького – показник, що справедливість в цьому житті для нього нічого не варта, як і життя українських військових, які щодня помирають на Донбасі. Які захищають, в першу чергу, правду.  

– А як щодо Усика, який бився в Москві? Це не схожа історія?

– Це абсолютно інша історія. Він крутий, бо він поїхав до ворога і зсередини просто розбомбив його. Поїхав, виграв, повернувся героєм!

– Чи контактуєте з кимось з футболістів?

– Футбол в Україні дуже зіпсований. Мало футболістів, в яких є цей чоловічий початок. Окрім Романа Зозулі я ні з ким не знайомий. Його поважаю, він не просто хороша, він чудова людина.

Але футболісти дуже розбещені. З бійцями зовсім інша історія. Усик та Ломаченко – приклад, як можна піднятися на вершину світового спорту із самих низів. І що всього в житті реально досягти, якщо віддаєш себе справі на 100%.

Ярмак про Усика та Ломаченка

Устанавливайте приложения Бокс Украины+ Tribuna.com для iOS и Android. Будьте в курсе последних событий в мире бокса!

Фото: «Динамо», «Битва», инстаграм Ярмака

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...