Історія білих Олімпіад. Нагано-1998

Tribuna/Лыжные виды/Блоги/Winter Skills/Історія білих Олімпіад. Нагано-1998

20 января 2022, 23:53

З чого все починалось

Нагано, як столицю майбутньої білої Олімпіади було обрано 15 червня 1991-го року на 97-ій сесії Міжнародного олімпійського комітету (МОК), яка відбулася в Бірмінгемі (Велика Британія). Крім японців, на проведення ОІ-1998 претендувало ще чотири міста: Аоста (Італія), Хака (Іспанія), Естерсунд (Швеція) та Солт-Лейк-Сіті (США). До останнього раунду голосування дійшли японська та американська заявки. Зрештою, Нагано випередив Солт-Лейк-Сіті лише на 4 голоси - 46:42.

“Ви представили світові найкращу організацію в історії Зимових Олімпіад”, - таких слів японська сторона удостоїлася від тодішнього президента МОК Хуана Антоніо Самаранча. Незважаючи на те, що норвезький Ліллегаммер за чотири роки до того теж отримав дуже схвальні відгуки від каталонця (Самаранч - уродженець Барселони), його слова на адресу оргкомітету XVIII білих ОІ не були банальними лестощами. Японці дійсно прагнули, щоб ані спортсмени, ані численні гості (а це приблизно 1,4 млн осіб) не відчули жодного дискомфорту.

З останнім якраз і сталася проблема. До злагодженого змагального графіку втрутилися погодні явища. І якщо до відсутності снігу та до дощу поставилися якось стандартно, - в цьому нічого незвичного нема, - то от землетрусу ну геть не чекали. Нагано тоді “трусонуло” на рівні 5 балів за Ріхтером. На щастя, ніхто не постраждав, але дискомфорт був відчутним.

Окрім цього випадку, таких шокових чи несподіванок не було і організатори загалом впоралися зі своїм завданням.

Загальна інформація про Олімпіаду-1998

1. XVIII Зимові Олімпійські ігри тривали із 7-го по 22-ге лютого.

2. В Нагано свій офіційний дебют як самостійної дисципліни на Іграх відзначив сноубординг. Також до олімпійської програми, вперше після 1924-го року повернувся керлінг (на Зимових іграх у французькому Шамоні, керлінг був демонстраційним видом спорту), який відтоді розігрується серед чоловіків та жінок.

3. На Зимовій Олімпіаді-1998 взяло участь 2176 атлетів (1389 чоловіків та 787 жінок) із 72 країн світу. Вони змагалися у 14 видах спорту де було розіграно 68 комплектів нагород.

4. Вперше на Іграх брали участь команди Азербайджану, Кенії, Македонії, Уругваю та Венесуели.

Айдентика Олімпіади-1998

Окремо потрібно згадати і про головну символіку Ігор в Нагано. Треба ж знати, що їх оточувало.

Головне гасло ігор - “Coexistence with Nature” (“Співіснування з природою”).

Логотип. Офіційним лого Нагано-1998 стала квітка. Кожна пелюстка - це атлет, який займається певним зимовим видом спорту. Квітка нагадує сніжинки, символ Зимових Олімпійських ігор. Емблема викликає асоціацію з гірською квіткою, таким чином підкреслюючи турботу Нагано про довкілля. Вона (емблема) дістала назву “Снігова квітка”. Динамічний характер яскравого та барвистого лого обіцяв захоплюючу атмосферу Ігор та символізував їхню красу для всього світу.

Медалі. На цих Іграх японці, прагнучи передати місцевий колорит, виготовили олімпійські нагороди із лаку (за допомогою місцевої техніки з лаку Кісо). Зверху вони були вкриті позолотою (техніка макі-е) і прикрашені сіпоякі (мініатюрними металічними візерунками).

На аверсі - сонце, що сходить (техніка макі-е), обрамлене оливковими гілочками та емблемою МОКу із сіпоякі. Реверс виконаний здебільшого із використанням лакової техніки. Також на медалях містилося лого ОІ та сонце, що піднімається з-за гори Сінсю.

Цікава деталь: кожну нагороду було розписано місцевими майстрами вручну.

Маскот. Талісманом Олімпіади-1998 стали полярні совенята - Суккі, Ноккі, Леккі та Цуккі. Вони представляли різні природні стихії - вогонь (Суккі), повітря (Ноккі), землю (Леккі) та воду (Цуккі). Їх чотири, оскільки Олімпійські ігри проводяться раз на чотири роки.

Є два цікаві факти, безпосередньо пов’язані із маскотом тих Ігор. Перший стосується імен совенят. Суккі, Ноккі, Леккі та Цуккі також відомі як Сноулетс (“Snowlets”). “Snow”, тобто “сніг” - пряме відсилання до зимової пори, коли відбуваються ОІ. “Let's”, тобто “Вперед!” - це своєрідна форма запрошення на барвисті спортивні змагання. Якщо ж взяти перші дві літери даних імен англійською мовою, то можна написати “snowlets”. Крім того, термін “owlets” означає “совенята”.

Інший факт полягає в тому, що маскотом Нагано-1998 мала стати інша тварина - білий горностай Сноупл. Чому, зрештою, зупинилися на варіанті із совами? Вочевидь тому, що вони шануються у всьому світі як птахи, що володіють лісовою мудрістю. У грецькій міфології сова супроводжує богиню мудрості Афіну.

Головні спортивні моменти Нагано-1998

Незважаючи на відносно невелику кількість видів спорту, боротьба у кожному з них тривала неабияка й подарувала нам чимало незабутніх митей. Зупинимося на найяскравіших.

В лижних гонках, неймовірне досягнення підкорилося норвежцеві Б’єрну Делі - за часів своїх виступів на ОІ він зумів вибороти 12 медалей, 8 із яких були золотими. Неважко припустити, що обидва показники стали рекордними за всю історію білих Ігор.

Варто згадати, що свою кар’єру Делі починав як двоборець. Але у віці 15 років він перекваліфікувався у лижника, що стало справді епохальним рішенням. Вже у 22 роки йому підкорився перший Кубок світу. В 25 - став триразовим олімпійським чемпіоном Альбервіля.

Ігри-1994 відбулися у Ліллегаммері. Зрозуміло, що господарі були рішуче налаштовані зібрати усе “золото” в лижних гонках. Спершу все ніби йшло за планом - Делі двічі фінішував першим. Звісно, що сто тисяч норвезьких вболівальників, які масово заполонили трибуни, очікували від Б’єрна перемоги і в естафеті. На останній етап разом із Делі пішов італієць Сільвіо Фаунер. Ось так, лижа до лижі, вони подолали 10 км, а фініші Фаунер виграв у Б’єрна 0,4 секунди!..

Італійсько-норвезьке протистояння продовжилося і на трасах Нагано. Після двох етапів естафети, італійці випереджали норвежців на 13 секунд. Проте Делі зміг ліквідувати весь гандикап. Знову доля золотої медалі вирішувалася на фінішній стрічці. Однак, цього разу Фаунеру протистояв Томас Ольсгорд, чий спринтерський ривок відділив Норвегію від Італії на... 0,2 секунди.

Традиційно, лижну програму на Олімпіаді завершувала гонка-марафон на 50 км. Її Делі пройшов першим: “Ще жодна перемога не діставалася мені так важко, як ця”. То був останній олімпійський тріумф Делі. Вже за рік він завершив кар’єру. А на межі століть, Б’єрна Делі на Батьківщині було визнано спортсменом століття. Йому вдалося випередити найзнаменитішу фігуристку Норвегії та кінозірку Голлівуду Соню Хені.

У жіночих дисциплінах, все лижне “золото” відійшло до росіянок. Зокрема, три золоті (5 км класикою, 10 км перс’ют вільним стилем + естафета), а також по одній срібній та бронзовій медалі виграла лижниця Лариса Лазутіна. Вже за чотири роки в Солт-Лейк-Сіті її було спіймано на позитивному допінг-тесті та дискваліфіковано на два роки. Але то вже зовсім інша історія…

Серед гірськолижників найбільше відзначився австрієць Германн Маєр, який в Японії завоював “золото” в супергіганті та гігантському слаломі. І це, попри те, що під час змагань у швидкісному спуску Маєр на величезній швидкості вилетів з траси, перелетівши дві обмежувальні огорожі. Медичний огляд виявив численні синці, забої голови та плеча. Лікар австрійської збірної потім зазначив, що серйозних ушкоджень Маєрові вдалося уникнути завдяки “винятковій мускулатурі”.

Сам Германн вже за три дні вийшов на старт нової гонки - і переміг у ній!

У жінок головною героїнею стала німкеня Катя Зайцінгер - дві золоті (швидкісний спуск, альпійська комбінація) та бронзова нагорода.

Сноубординг, якого вперше було включено до олімпійської програми, запам’ятався величезним скандалом. Чемпіоном в одні з дисциплін (у гігантському слаломі) став канадський спортсмен Росс Ребальяті. Свій тріумф він присвятив другові, який за два тижні до Олімпіади загинув під час сходження лавини.

На церемонії нагородження, канадець просто сяє від щастя. Однак його радість триває недовго. За три дні результати допінг-контролю засвідчують наявність у крові Ребальяті заборонених речовин. Виявилось, що то - марихуана. Росс виправдовується, мовляв, він був пасивним курцем. Йому не вірять. На довершення, вживання наркотиків у Японії карається законом, і канадцем зацікавилась японська поліція. А виконком МОКу після розгляду інциденту з Ребальяті на своєму засіданні, більшістю голосів дискваліфікує Росса.

На захист свого спортсмена стала канадська делегація. Вони наполягають на тому, що марихуана не входить до переліку заборонених речовин. І врешті-решт домагається свого. Згідно з рішенням Вищого арбітражного суду МОК, нагорода залишилась у Ребальяті.

Справжня детективна сага - не інакше. Проте, вона мала свій хепі-енд.

Серед ковзанярів на Олімпіаді-1998 взагалі демонструвалися неймовірні результати. Напевно, що причиною цього було технічне нововведення - з’явилася нова модель ковзанів, яка дозволяла розвивати велику швидкість. Показовий приклад: нідерландець Джанні Ромме побив світовий рекорд на дистанції 10 000 метрів, поліпшивши попередній результат на 15 (!) секунд. Загалом у Нагано було встановлено 5 нових рекордів світу та 11 олімпійських.

Досить очікувано, що ковзанярський залік впевнено виграли Нідерланди, а найбільшу кількість “золота” зібрали все той же Джанні Ромме (чоловіки) та Маріанне Тіммер (жінки).

В шорт-трекових дисциплінах, не було рівних спортсменам з Азії. Панували тут Південна Корея і Китай (по 6 медалей). На цьому фоні, 4 нагороди Канади (дві золоті) виглядають ніби й не так помпезно, але представники Країни кленового листка все одно заслужили не меншої похвали. Головна мультимедалістка (два “золота” і “бронза”) – кореянка Чон Лі Гьон.

Серед санкарів все “золото” стало надбанням німецької команди, а Георгу Гакклю втретє поспіль вдалося перемогти на Олімпіадах (рекорд). Загалом же Гаккль взяв участь на п’яти ОІ, виграв три медалі найвищого ґатунку та два “срібла”.

Що ж до інших видів спорту, то тут треба відзначити наступне:

У бобслеї дві золоті нагороди відійшли трьом країнам - Італія та Канада поділили першість у двійках, а Німеччина перемогла в заїзді четвірок;
Керлінг у Нагано подарував світові перших переможців: ними стали Швейцарія (чоловіки) та Канада (жінки);
У лижному двоборстві, абсолютним тріумфатором стали норвежці (два "золота" з двох);
Серед стрибунів з трампліну, найкращий показник продемонстрували японці, а головний врожай (2+0+1) тут зібрав Кадзуйосі Фунакі;
Підсумковий залік в біатлоні поділили між собою Норвегія та Німеччина (по 5 нагород), а мультимедалістами тут стали норвежці Уле-Ейнар Бйорндален та Гальвард Ганевольд (“золото” і “срібло”), а також німецька біатлоністка Урсула “Уші” Дізль (по одній нагороді кожного з ґатунків);
Американські фрістайлісти-акробати впевнено виграли більшість золотих медалей (три з чотирьох);
Серед фігуристів найбільше нагород (3 золотих та 2 срібні) дісталось Росії. Зокрема, представники РФ перемогли у чоловічому одиночному розряді (Ілля Кулик), змаганнях спортивних пар (дует Оксана Казакова/Артур Дмитрієв) та в танцях на льоду (пара Оксана Грищук/Євген Платов). Єдину “неросійську” золоту медаль у жіночому одиночному катанні завоювала американська фігуристка Тара Ліпінські.

Вирішальний кидок Свободи

Звісно, що центральною подією, яка постійно перебувалася у фокусі уваги глядачів, був олімпійський хокейний турнір. Сталося це не без рішення керівництва НХЛ, яке нарешті дало “зелене” світло на участь в змаганні своїх гравців - навіть призупинивши регулярний чемпіонат (шкода, що у Пекіні-2022 цього не буде). Всі північноамериканські фани були в очікуванні фінальної гри, де на їхню думку, мали зійтися США та Канада. Але все несподівано “зіпсували” чехи…

Команда на чолі з неймовірним воротарем Домініком Гашеком у чвертьфіналі розібралася зі збірною США - 4:1. Розчарувавшись невдачею, американці навіть влаштували погром в олімпійському селищі, зіпсувавши при цьому купу меблів. Факт: програш американських хокеїстів на 30 % зменшив авдиторію каналу "CBS" - головного транслятора Ігор.

Потім чехи в серії булітів переграли канадців, у складі яких виступав легендарний Вейн Гретцкі. До слова, незважаючи на численні титули, у колекції Гретцкі немає жодної олімпійської медалі.

Паралельним шляхом до вирішальної зустрічі йшла Росія. У чвертьфіналі вона здолала Білорусь - 4:1, а в півфіналі перепало Фінляндії - 7:5. П'ять шайб у цьому поєдинку на рахунку російського хокеїста Павла Буре.

Фінал між Чехією та РФ викликав просто феноменальний інтерес. Сама гра виявилась досить бойовою, але нерезультативною. Шайба Людвіга Свободи в третьому періоді стала єдиною та зробила чеську команду олімпійськими чемпіонами…

До речі, українські хокеїсти теж могли зіграти в Нагано. Але тоді ми не змогли подолати сито кваліфікації. У вирішальному раунді, Україна зіграла внічию з Німеччиною (1:1), і двічі програла - Словаччині (1:4) та Швейцарії (1:2).

На Олімпіаді-1998 вперше в історії білих Ігор відбувся жіночий хокейний турнір. Проти цього упродовж тривалого періоду часу виступали окремі члени МОК, мовляв, жінка з ключкою- то якось неестетично. Тим не менше, все ж було проведено і зараз він не викликає якихось заперечень. В Нагано тріумфували хокеїстки Сполучених Штатів, “срібло” - в Канади, “бронза” - у Фінляндії.

Український слід Нагано

Наша збірна була представлена в Японії 56-ма спортовцями (36 чоловіків, 20 жінок), які виступали в 10 видах спорту. Прапороносцем був Андрій Дериземля (біатлон). Порівняно з попередньою Олімпіадою в Ліллегаммері, українці показали скромніший результат. Було здобуто всього одну медаль - біатлоністка Олена Петрова завоювала "срібло" в індивідуальній гонці на 15 км.

Також у низці змагань українські олімпійці посідали місця у першій шістці: зокрема, двічі фінішувала четвертою наша лижниця Ірина Тараненко-Тереля; в лижній акробатиці (фрістайл) на четвертій позиції закінчила свої виступи Тетяна Козаченко, п'ятою була Алла Цупер; на п'ятому місці у жіночій біатлонній естафеті фінішувала наша четвірка у складі Валентини Цербе, Олени Петрової, Тетяни Водоп'янової та Олени Зубрилової.

Решта українців виступили дещо скромніше. До прикладу, хто пам'ятає, що у Нагано ми мали чотирьох представників у ковзанярському спорті. Не можете згадати? А таке дійсно було. Прикро, що неналежне ставлення держави до вітчизняного спорту, змушує нас радіти бодай одній медалі на Зимових Олімпіадах. Чи так повинно бути? Відповідь очевидна - звісно ні. Але ще більш очевидним є те, що успіхи в Пекіні (якщо такі все ж стануться, у що ми віримо) будуть заслугою насамперед сили спортивного духу самих українських атлетів. З цим точно складно сперечатися.