Поганий сезон «Аталанти»: не змогли замінити Гозенса, атака провалилася, лідери здали
Маліновський і компанія залишились без єврокубків.
Маліновський і компанія залишились без єврокубків.
«Аталанта» провалила сезон. Команда за останні роки привчила до участі у Лізі чемпіонів, провівши там три сезони поспіль, а тепер пролетіла навіть повз Лігу конференцій. Ця криза виглядала досить неочікувано, але зараз, після завершення сезону, можна визначити основні причини, чому сталося саме так.
Насправді важко точно вказати одну конкретну причину, чому сезон пішов не так, як планувалося. Зазвичай, свою справу робить цілий комплекс обставин, а коли проблем збирається досить багато, то вони можуть перетворитися у сніжний ком, що несе команду у прірву. Так сталося і з «Аталантою», яка виглядала незвично непереконливо, провалила другу половину сезону і заслужено залишилася на 8-му місці.
У «Аталанти» погіршилася оборона, атака – взагалі провалилася
Розпочнемо із менш очевидного – погіршення гри в обороні. Подивимося на цифри. З одного боку, «Аталанта» пропустила на рівні минулих сезонів – 48 голів. Ми будемо порівнювати показники цього сезону з трьома попередніми, коли команда Гасперіні стабільно фінішувала третьою. За кількістю пропущених умовна стабільність у межах 46-48 голів. Але додамо трохи контексту і стане зрозуміло, що ці 48 голів за сезон – це зовсім різні показники.
Візьмемо в контексті суперників «Аталанти» у Серії А. У сезоні 2021/22 така кількість пропущених – це 14-й результат, тобто 6 команд пропустили менше. В минулих двох сезонах клуб з Бергамо був трішки кращим – 16-м, тобто лише 4 команди були кращими за цим показником. У 2018/2019 було навіть гірше – 13-е місце. Тобто бачимо певний регрес в порівнянні з минулими сезонами, але незначний.
Ідемо далі і додаємо ще трохи контексту. На дистанції у цілий сезон можна починати зважати на фактор, який умовно назвемо везінням. Візьмемо показник xGA, тобто допущені гольові моменти, потенційні пропущені голи. У трьох попередніх сезонах «Аталанта» була однією з найкращих команд за цим показником (в позаминулому сезоні – найкращою), тобто допускала менше за всіх гольових моментів біля своїх воріт. Наприклад, у сезоні 2019/20 стався значний розрив – бергамаски допускали найменше гольових моментів серед усіх команд, але при цьому 4 команди пропустили менше.
Аналогічна ситуація спостерігається і в інших призових сезонах. І лише цього бачимо зворотню ситуацію, коли місце за пропущеними краще, ніж за допущеними моментами. Тобто команда стала гірше захищатися, але й почало трохи більше щастити. Якби колективу Гасперіні ще й не щастило в захисті, ситуація могла б бути трохи гіршою.
Але в цілому картина стає зрозумілою, якщо додати до розгляду показники забитих. Тут падіння виглядає катастрофічним. За ці чотири сезони команда видала лінійку 77 – 98 – 90 – 65. При приблизній рівності пропущених відчуйте, наскільки багато не добрала «Аталанта» цього року. Якщо раніше девіз цієї веселої команди міг звучати «Ви заб’єте нам скільки зможете, а ми – скільки захочемо», то тепер він перетворився на: «Ви заб’єте нам скільки зможете, а ми теж постараємося».
Ще яскравіше виглядає падіння у прив’язці до місця в Серії А за цим показником – з першого місця три роки поспіль «Аталанта» впала одразу на 6-е. Аналогічна ситуація з очікуваними голами – падіння на 3-е. Команда з Бергамо просто суттєво менше почала створювати і реалізовувати.
*виділені найгірші результати за підсумками чотирьох сезонів
Ще одне спостереження також стосується чи то везіння, чи то реалізації. У трьох попередніх сезонах «Аталанта» забивала більше, ніж мала б. Оверперфоманс по голах іноді був менше, іноді був більше, але це було характерною ознакою сили нападу команди.
Інші показники вже не такі очевидні, але все одно продемонструємо ті моменти, де є якийсь показовий момент в контексті порівняння з рештою команд Серії А. Є падіння у відсотку володіння м’ячем, кількості ударів, точності пасів, допущеним ударам в отвір воріт. Все це дозволяє впевнитися, що обидві складові гри Гасперіні погіршилися – і атака, і оборона.
При цьому маємо відзначити й покращення конкурентів. «Мілан» додав, «Наполі» видав гарний сезон, «Рома» і «Фіорентина» застрибнули у єврокубкову зону. Але все одно ці фактори не можна вважати першорядними, адже «Аталанта» не новачок у топі Серії А, тому це все слабкі аргументи.
Лідери не проявили себе: у Сапати, Муріеля і Ілічича серйозне падіння результативності
Основна проблема «Аталанти» цього сезону вбачається у погіршенні атакувальної роботи. На це вплинуло кілька факторів: кадрові зміни (зокрема, втрата Гозенса), проблеми з травмами і відсутністю гравців з інших причин (той же Гозенс, Сапата, Ілічич), відсутність якісного підсилення (у Бога жодної результативної дії за 15 матчів). Про це детальніше ми поговоримо трохи згодом, а зараз хотілося б зупинитися на регресі лідерів команди. І тут постає питання, що було спершу – курка або яйце.
Очевидно, що падіння рівня гри лідерів і команди загалом – взаємопов’язані речі, вони здали, тому що команда загалом почала грати гірше, механізми перестали працювати, звідси погіршення і психологічного стану. Разом з тим завдання лідерів брати на себе ініціативу, створювати, тягнути команду за собою, відповідно і зниження їх результативності і ефективності призводить до загального падіння рівня гри.
У випадку із «Аталантою» сталося так, що всі гравці, які визначали обличчя атакувальної гри команди, виступили не дуже вдало, а дехто взагалі провалив сезон. На Маліновському зупинимося в окремому абзаці, зараз же сконцентруємося на постатях Муріеля, Сапати і Ілічича. Найважча ситуація із словенцем, який так і не зміг до кінця впоратися із психологічними проблемами, які розпочалися в нього в період пандемії. В результаті Ілічич створив не досить здорову ситуацію всередині команди, коли не потрапляв у заявку на матчі і не міг приносити користь, при цьому «Аталанта» не змогла відправити кудись Міранчука, змушена була його залишити через бажання продати словенця.
Гасперіні не влаштовувала ситуація, що його психологічні проблеми регулярно негативно позначаються на грі, а вирішити їх ніяк не вдається: «Ми знаємо його багато років, пережили багато щасливих моментів разом. Він абсолютно нормальна, позитивна людина, але зсередини наш розум схожий на джунглі. Навіть психіатрам складно розібратися, що вже казати про нас». На рахунку Ілічича у підсумку лише 7 результативних дій в Серії А, минулого сезону було 15, до цього – 23.
У Муріеля та Сапати депресії не було, принаймні, про це не повідомлялося, але показники результативності також суттєво просіли. Дуван забив 10 голів проти 14 минулого сезону при тому. що пробив більше пенальті, також віддав менше гольових передач. Невеликим виправданням для нього може стати те, що протягом сезону його переслідували травми – він пропустив кілька матчів на старті першості, випав на тривалий термін у другій половині і так і не зміг набрати форму – лише 1 гол у 2022-му. І справа дійсно в самому форварді та його реалізації моментів, адже він має приблизно однаковий показник xG за підсумками двох сезонів – приблизно 14. Але цього року не добрав свої голи.
Муріель видав ще гірше падіння – з 22 голів минулого сезону опустився до 9 цього. І це при тому, що загалом мав навіть трохи більше хвилин цього року у Серії А. В результаті маємо – падіння результативності Сапати, Муріеля, Маліновського, Ілічича, повну втрату Гозенса, відсутність будь-яких голів і асистів у Бога. А хто ж тоді мав забивати? Найкращим бомбардиром став Маріо Пашаліч із 13 голами, який у минулих сезонах був у другому ешелоні.
Гозенс – найбільша кадрова втрата «Аталанти»
Німецький лівий захисник був надважливою складовою побудови атакувальних дій команди Гасперіні. Особливість «Аталанти», її ефективна зброя – максимально високі підключення крайніх захисників, які добігають і замикають дальню стійку. І якщо Гатебур на правому фланзі надзвичайною результативністю похвалитися не міг, то Гозенс – просто нестримний на своїй лівій бровці. У нього в останні роки була феноменальна для захисника статистика – 9 голів і 8 асистів позаминулого року, 11 голів і 6 асистів минулого. Якщо ви не слідкували уважно за його виступами за «Аталанту», то можете згадати, як він розривав збірну Португалії у матчі Євро-2020.
І ось такого гравця клуб з Бергамо фактично повністю втратив у цьому сезоні, він встиг віддати лише одну гольову передачу в останньому матчі за бергамасків. Гозенс – досить обмежений захисник в тактичному плані, він не сильний у просуванні м’яча чи позиційній обороні, але його найкращі якості повною мірою виявлялися у системі гри Гасперіні, тому і гравець, і команда отримували максимум від взаємодії.
Наприкінці вересня він зазнав травми, а в зимове трансферне вікно взагалі перебрався до «Інтера» у довгострокову оренду із обов’язком викупу у сезоні 2022/23. «Аталанта» не отримала користі від гравця, який був одним із наріжних каменів в її системі, втіленням тих механізмів, які побудував Гасперіні і які успішно працювали в останні сезони. Замість Гозенса основним лівим захисником став Давіде Дзаппакоста, який зміг відзначитися одним голом та 5 асистами, але повноцінно компенсувати втрату німця так і не зміг.
Дзаппакоста більше обігрує і подає, рівень залученості у комбінаційну гру той самий, але поступається у найголовнішому, за що цінувався Гозенс – завершенні атак. Німець минулого сезону в середньому пробиваав за матч 1,74 рази, італієць – 1,27. Здається різниця незначна, але якість цих ударів, ось у чому секрет. У Гозенс бив у площину воріт майже у 50% випадків, а Дзаппакоста – лише у 14%. Перевага за xG у німця суттєва – 0,32 проти 0,1.
Втрата Гозенса та прихід Дзаппакости змусив Гасперіні перебудовувати гру, що стало однією зі складових зменшення результативності і загальної невдачі «Аталанти» у сезоні.
Маліновський видав пристойний рівень, але від нього очікували більшого
Українець видав потужний попередній сезон, у якому став найкращим асистентом Серії А. І це при тому, що його протягом року турбувала грижа, яка не дозволила повноцінно проявити себе на Євро-2020. У липні Руслану успішно провели операцію, тому до сезону він підходив у всеозброєнні, але не зміг зробити крок уперед. Безперечно, загальне погіршення результатів команди, психологічного стану, знервованість – все це вилилося у не надто яскравий сезон і для Маліновського.
Він серйозно здав у результативності, але не слід забувати, що це відбулося і на фоні зменшення кількості його ігрових хвилин. Неприємна історія сталася із Русланом у січні, коли Серія А запровадила обов’язкову вакцинацію для участі гравців у матчах. З цим питанням виникли деякі проблеми, через що хавбеку довелося пропустити дві зустрічі, але надалі він повернувся до обойми.
За три роки Гасперіні так остаточно і не визначився, у якій ролі він бачить Маліновського. Якщо в першому сезоні, коли хавбек переважно виходив на змаіну, він діяв на позиції під нападником, то наступні два сезони у якості більш-менш основного – це постійні пошуки: під нападником, форвард, правіше, лівіше. Жодної стабільності у цьому аспекті немає, що, можливо, стврює для Маліновського додаткові складнощі. Безперечно, він може вважатся одним із лідерів команди, але у системі ротації Гасперіні часто змушений залишати поле до фінального свистка.
Тим не менше, змушені констатувати, що за статистичними показниками українець провів, мабуть, найслабший сезон у складі «Аталанти». Так, у нього не було такого значного падіння результативності, як у Муріеля, чи ігрової деградації, як у Ілічича, але тенденція неприємна.
Контракт Маліновського з «Аталантою» завершується за рік, вже взимку, якщо не буде пролонговано угоду, він зможе вести перемовини із іншими клубами. І зараз перед гравцем має стояти питання – чи продовжувати співпрацю. Можуть бути претензії за кількістю ігрового часу, за роллю і позицією, нарешті, відсутність єврокубків наступного сезону також може бути вагомим аргументом.
Наразі про нову пропозицію «Аталанти» інформації не було, можливо, вона з’явиться після матчів збірної. Головне – клуб визначився із тим, що продовжує рух в цьому напрямку, зберігає Гасперіні на тренерському містку, тому у Руслана має бути розуміння, що його очікує надалі. Висновком з невдалого сезону стало припинення співпраці зі спортивним директором Джованні Сарторі, який працював в клубі з 2014 року і, до речі, виступав проти трансфера українця.
Криза другої половини сезону: травми, невезіння, нарікання на суддівство
Якщо поглянути на рух «Аталанти» турнірною таблицею від туру до туру, то побачимо, що бергамаски не надто впевнено стартували, але потім змогли налагодити гру і до середини чемпіонату досить комфортно йшли на звичному місці у топ-4. У Лізі чемпіонів із виходом в плей-оф не склалося, але у Серії А все було цілком контрольовано, команда не програвала два місяці – із середини жовтня до середини грудня, вдала 6-матчеву переможну серію і могла з оптимізмом дивитися в майбутнє.
Так, конкуренти видали кращий старт – «Мілан», «Інтер», «Наполі» одразу відірвалися, але «Юве» буксував, тому «Аталанта» могла розраховувати на місце у зоні ЛЧ. Поразка від «Роми» 1:4 стала першим дзвіночком, потім – нічия із ніяким «Дженоа» Шевченка. Розгромна перемога над «Удінезе» не змогла переломити ситуацію, з січня «Аталанта» почала заглиблюватися в кризу.
На наступному відрізку команда ще трималася, відсутність перемог можна було виправдати силою суперників – нічиї із «Інтером», «Лаціо», «Ювентусом», але були і поразки від «Кал’ярі», «Верони». Зрештою у 2022 році лише 5 перемог в чемпіонаті в 19 матчах при 8 поразках.
Окрім зрозумілих проблем із психологією, які набирали оберти із погіршенням результатів, відзначимо ще деякі моменти, які негативно позначилися на виступах «Аталанти».
Травми. Вони були проблемою і на початку сезону, але повною мірою проявилися у другій частині сезону. На значні відрізки випадали гравці основного складу – Толой, Сапата, Ілічич, Меле, Пецелья, були вже згадані пропуски у Маліновського і Муріеля. На противагу можна сказати, що чемпіонський «Мілан» увесь сезон боровся із травмами, але це не завадило команді довести сезон до перемоги. У випадку «Аталанти» і її кадрових можливостей це виявилося більш значною проблемою.
Невезіння. Це можна назвати так, або ж проблемами з реалізацією, але факт залишається фактом. У трьох попередных сезонах, коли команда виходила в ЛЧ, «Аталанта» стабільно забивала більше, ніж мала б за показником xG. Наприклад, позаминулого сезону xG складав 88, а реально було забито 98 голів. Минулого – 84 проти 90. Цього року команда недобрала своїх голів. Не можна сказати, що вони б принципово змінили ситуацію, але все ж. Реально забито 65 при xG у 71.
Важливіше інше, «Аталанта» не забирала свої матчі, не кажучи вже про те, що не перемагала тоді, коли обставини складалися проти неї, що з успіхом, наприклад, робив «Мілан». З очікуваними очками бергамаски йшли б на третьому місці, але в реальності – лише восьмі. Яскравий приклад – завершальний тур чемпіонату і гра з «Емполі», в якій команда Гасперіні нанесла 23 удари, вчетверо більше за суперника, подала 15 кутових, володіла м’ячем, а зрештою програла 0:1. А потрібна була лише перемога.
Нарікання на суддівство. Один з лейтмотивів цього сезону для «Аталанти» – критика арбітрів, яку започаткував головний тренер. Ці наративи підхопили і гравці, зокрема, Руслан Маліновський казав після сезону: «Ми три роки поспіль виступали в Лізі чемпіонів, але після зими в другій частині чемпіонату втратили дуже багато очок, тому закінчили першість не так яскраво, як хотілося. Але тренер сказав, що ми завжди викладалися на сто відсотків, проте трошки не щастило із суддями, які скасовували взяття воріт, фіксували порушення». Тому частково можемо списати проблеми «Аталанти» і на цей фактор, але більше в психологічному, ніж реальному аспекті.
– Загальна знервованість. Важко визначити, як ті чи інші суддівські рішення впливали на ситуацію в кожному конкретному матчі, але разом з іншими факторами це створювало додаткову знервованість. В лютому Гасперіні отримав червону за невдоволення скасуванням гола Маліновського в матчі з «Фіорентиною», регулярно почав пропускати післяматчеве спілкування із пресою. Звісно, це все позначалося на команді.
З січня склалися всі фактори – втрата Гозенса, втрата Ілічича, тимчасовий випад Маліновського, погіршення результатів, активні невдоволення рішенням суддів. У цих умовах команда ще й продовжувала грати на два фронти, виступаючи також у Лізі Європи, але й там не змогла далеко зайти, поступившись у другому раунді плей-оф майбутньому переможцю «Айнтрахту». При цьому тренер ще й підливав масла у вогонь публічною критикою якості гри команди.
***
Короткострокову кризу «Аталанті» вирішити не вдалося, але важливо, щоб ця ситуація не перекинулася на наступний сезон. У клуба є гарні перспективи закріпитися у статусі постійного претендента на ЛЧ, взимку змінився власник – ним став американець італійського походження Стівен Пальюка, але сімейство Перкассі зберегло вплив – Антоніо Перкассі продовжив виконувати обов’язки президента. Можливо, у бергамасків будуть додаткові інвестиції влітку.
Але зараз це навряд чи першочергове завдання. Основне: зробити висновки із минулого сезону, розібратися з проблемними гравцями. налагодити атмосферу всередині колективу, повернутися і знайти нові підходи до вирішення проблем із побудовою атаки, що так і не вдалося протягом сезону.
