Tribuna/Футбол/Блоги/FootUAball/Шевченко і Польща: Поперед охоти не лови зайця

Шевченко і Польща: Поперед охоти не лови зайця

Думки про те, чому робота з польською «кадрою» може стати ще однією помилкою тренера після Дженоа

Блог — FootUAball
27 января 2022, 19:51
10
Шевченко і Польща: Поперед охоти не лови зайця

Думки про те, чому робота з польською «кадрою» може стати ще однією помилкою тренера після Дженоа

"Андрій Шевченко - кандидат на пост головного тренера збірної Польщі" - такі чутки почали з'‎являтися ще коли Шева працював у Дженоа. Дима без вогню не буває, але на той момент особливо я був впевнений, що, як мінімум до березня, Шевченку дадуть можливість попрацювати. Але ж ні, Дженоа повів себе як ПФК Львів у свої найкращі часи - місяць-два і "au revoir". Але то вже зовсім інша тема.

Шева отримав перший досвід і смак того, коли тебе звільняють. Так, це завжди не дуже приємне відчуття, але, як-то кажуть, поганий досвід - теж досвід. І після цього всього чутки про збірну Польщі почали все частіше і частіше лунати, як з наших, так із польських ЗМІ.

Усі вже почали шукати теорії змови, спільне між тим, що президенти України та Польщі зустрічалися і обговорювали за неформальною бесідою "а може вам Шеву порекомендувати", знаходили паралелі із "матчем ім. Філімонова"(України і росії), і навіть пригадали, що саме в тому поєдинку авторами забитих м'‎ячів були Карпін(тренер збірної рф) та сам Шевченко. "Невже буде вендетта?" Ну, загалом, без гумору і жвавого обговорення тут не обійшлося.

Але комусь сміятися, хтось може обговорити це за келихом пива, сидячи на дивані, та Андрію Миколайовичу потрібно приймати(якщо ще не прийняв) рішення. І тут моя думка така, що робота з польською «кадрою» саме зараз - то є найгірший з усіх можливих варіантів. Так, саме найгірший, і ось чому.

1. Робота у збірній - це ж вже було!

Шевченко неодноразово зазначав в своїх інтерв'ю, що після роботи тренером збірної хоче спробувати свої сили в клубі. І це було зрозуміло: він отримав досвід роботи з національною командою, за 5 років зрозумів, що йому цього досить(можливо, але це не точно, так, Павелко?) і він вирішив спробувати свої сили в клубі в якості головного тренера. Це бажання, спробувати на смак працю в клубній структурі, виглядало досить логічним, бо усі, хто мав досвід роботи зі збірними наголошували на тому, що там усе зовсім по-іншому, в клубах ти в режимі "live" 24/7 з гравцями, командою, а з національною збірною - лише на матчах кваліфікацій до ЧС/ЧЄ або ж Ліги Націй.

І тут бац - знову збірна. Дуже нелогічний вибір, з огляду на те, які цілі та бажання були у Шеви на початку вересня. Навіщо повертатися в ту сферу тренерської діяльності, з якої сам нещодавно хотів піти, аби спробувати щось нове у кар'‎єрі. Як казав класик з української політики: "Це ж було вже!"

2. Не завжди швидко прийняте рішення - це добре

Те, що у тренера є бажання працювати - честь та хвала. 45 років, молодий коуч, якому ще зарано "брати тренерську відпустку на невизначений термін". Але і поспішати - теж не є добре. Приклад з Дженоа це довів. Краще пересидіти, обдумати, зважити усі "за" та "проти", і тільки потім - ставити крапку або ж підпис у контракті.

Особисто мене життя навчило двом дуже важливим речам, одна з яких: ніколи не поспішати приймати будь-які рішення ні в радощах, ні в горі. Зараз у Шевченка таке собі "тренерське горе" - перше звільнення і це повинно навчити його дуже обережно ставитися до вибору місця роботи як в майбутньому, так і зараз,. Бо гарантії, що зі збірною Польщі у нього усе вийде(першочергово - це вихід на ЧС) ніхто не може дати. 50\50.

І саме цей ризик, або пан, або пропав - може бути дуже небезпечним для Андрія Миколайовича.

3. Друге поспіль фіаско може поставити "на паузу" тренерську кар'‎єру Шевченка

І не через його бажанням, а тому, що всі будуть дивитися на те, що за досить короткий термін два провали - то вже забагато. "А чи потрібен він нам?" "Де гарантія того, що на цей раз у нього вийде?" Саме такі питання будуть з'являтися у керівників клубів/збірних. І повірте, футбольні звитягі, що були у Шеви в якості гравця будуть грати вже передостанню роль.

Чому фіаско можливе? Ну по-перше, це футбол, тут усе можливо. А по-друге, відбіркові матчі до ЧС будуть вже в 20-тих числах березня. Уявімо, що 31 січня оголошують про те, що Шевченко - тренер збірної. Скільки часу до матчу з росією? Неповних 2 місяці. Чи вдосталь цього? Я б сказав навіть так: непристойно мало, особливо враховуючи те, що це збірна і можливостей на те, аби донести до футболістів свої ідеї, буде вкрай мало. Не забуваємо, що до травмованих в найвідповідальніший момент може додатися "ковід.

Чи будуть переносити тури польської Екстракляси задля того, аби "тренерський штаб краще підготувався до матчів кваліфікацій"? Скоріш за все ні. Це могло спрацювати в Україні через довіру та повагу до Шеви як тренера, колишнього футболіста та просто хорошої людини. У Польщі це все треба буде виборювати у вболівальників. Занадто багато питань та сумнівів з цими поляками....

—————

Можливо, Андрій Миколайович, розмірковуючи над пропозицією від Федерації Футболу Польщі, пригадав рядки видатної Ліни Костенко: "Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати." І це правильна думка, бо ж людина, що не розвивається та нічого не робить - деградує. Але не просто так в народі кажуть: "Поперед охоти не лови зайця."

Бо передчасно прийняте рішення може наламати дров ще більше, аніж якщо тихо та спокійно пересидіти якийсь час.

Безперечно, я бажаю Андрію Миколайовичу усього найкращого у тренерській кар'‎єрі, буду тільки за, якщо він все-таки прийме пропозицію очолити збірну Польщі і в нього все вийде. Але поки що особисто мені в це слабо віриться, що робота з «кадрою» - то є добрий варіант. І не бачу необхідності в прийнятті цієї пропозиції, звісно, якщо вона була.

А як воно усе буде - життя покаже)

Другие посты блога

Все посты