Суперкубок України. Шахтар-Динамо. Післясмак

Шахтар зміг зробити висновки після Шерифу, а Динамо ставило на швидкий забитий, але не змогло одне - лише забити.

Окрім усіх цих моментів про "команда буде грати за президента"(у Ахметова було день народження вчора), вболівальників "помаранчево-чорних" більше цікавило те, чи зможе команда «прокинутися» і почати грати з характером, за перемогу, не дивлячись ні на що, видати матч не життя, а смерті, якщо можна так сказати.

І гірникам це вдалося.

Матч можна поділити на 4 частини:

1. 1-20 хвилина

Тиск з боку Динамо, намагалося забити швидкий м'яч, і мали для цього моменти: був момент у Супряги(штанга) і класний удар Буяльського(сейв Пятова)

2. 21-31 хвилина

Рівна гра, Шахтар трохи відтіснив гру від своїх воріт і забив м'яч, після контратаки(що для цього Шахтаря дуже велика рідкість)

3. 32-54 хвилина

Після 32-ї хвилини гра була рівна, обидві команди мали свої напівмоменти. Динамо розуміло, пропустити другий - і матч буде завершено, а Шахтар не хотів пропускати перед перервою. На другий тайм команди вийшли обидві заряджені на знову забити швидкий м'яч(другий для ШД або зрівняти рахунок для ДК), і Динамо знову мало свій момент для взяття воріт на 49 хвилині, але не забили. А Шахтар забив. І знову на контратаці. І знову Траоре.

4. 61-90 хвилина

Шахтар забив третій м'яч і почав вже грати у те, що дуже любить і він, і його тренер - короткі передачі на 3-4 метри і просто доводити матч до логічного завершення. На користь Динамо можно сказати, що навіть після 3-го пропущеного м'яча вони мали 2-3 хороші моменти, аби хоча б зменшити різницю м’ячів у цьому протистоянні, але у цьому матчі "гірники" повинні були виграти всуху, так вирішила футбольна доля і самовідвага гравців Де Дзербі, що йшли під кожен м'яч.

У минуломі своєму пості я відзначав матч Металіст-Десна, де був і футбол досить високого рівня, і атмосфера, яку створили на матчі вболівальники - вона була просто неперевершеною. І останні мої слова були "цікаво, як наші гранди зіграють у СКУ, у нудний сухий футбол з серією пенальті або з ємоціями".

І ємоції були. Навіть "first blood" у Матвієнка на початку матчу дало знак: сьогодні буде справжній футбольний матч, а не натяк на нього. Моменти, забиті м'ячі, ємоції як на полі, так у тренерських зонах, команди вийшли грати за трофей, і були готові віддати усі сили, аби підняти над головою "українського вухастого".

------

Багато хто говорив: чи зможе зробити висновки Де Дзербі після досить неоднозначного початку сезону і тим паче, після провалу з Шерифом. Що вигадає Луческу проти команди, яка кардинально відрізняється від команди Каштру.

І Луческу зробив усе правильно: випустив Супрягу, який за рахунок швидкості повинен був робити вільні зони якщо не для себе, то для партнерів, що повинні були завдавати вирішального удару. І згадайте, у кого був перший найбезпечніший момент у матчі? Луческу розумів, що у Шахтаря є проблеми у захисті і ними можна користуватися, а також команда дуже проблематично грає, коли пропускає першою. І усе йшло непогано, але не вистачало найголовнішого у футболі - забитого м'яча.

А у "гірників" вдалося і забити, і зробити висновки з своїх помилок. Зрозуміти, що якщо Тете і Соломон у поганій формі, то не потрібно їх ставити у стартову 11-ку лише через те, що «нам же їх треба продавати", що поки що, нажаль чи на щастя, без Степаненка у опорній зоні у Шахтаря все дуже погано. Прийняли, що не завжди потрібно грати лише у «пас-пас» на своїй половині поля-у центрі поля, а ризикувати, йти вперед і за рахунок мотивації і бажання, виривати перемогу. Шахтар згадав, що раніше славився швидкісними контратаками і їхньою реалізацією(два м'ячі після них було забито). Був моментами дуже високий пресинг( що важливо, якісний), який іноді давав результат, і натяки на вдалий навіть контрпресинг. Ідеальний матч для італійця та його гірників? Авжеж, ні. Чи краще, аніж у матчах з Монако, Шерифом, Дніпром-1, Олександрією? На дві голови краще.

Де Дзербі має, можливо, потенціал стати топ-тренером, як і Тете, Соломон, Додо, Маркос Антонио стати футболістами рівня Дугласом Кости, Ферни, Мхітаряна. Але є одне але. Поки він на шляху до становлення високого рівня, як і вище перераховані футболісти. І вміння роибити висновки з своїх помилок і працювати над їх виправленням - це важливий момент. Сьогодні тріумфує Шахтар. Але це лише початок. Цей матч, з його ємоціями показав одну важливу річ: цей чемпіонат, а, точніше боротьба між двома грандами буде одним з найгарячіших за останні роки. Тут не буде +11 чи +22, тут буде боротьба, до останнього туру.

Чи це не супер?)