Tribuna/Футбол/Блоги/Все Про Все/“Дніпро” багатий збірниками, а “Динамо” найбільший постачальник гравців для УПЛ

“Дніпро” багатий збірниками, а “Динамо” найбільший постачальник гравців для УПЛ

Такі висновки можна зробити за результатами демографічного дослідження європейського футболу, яке провів швейцарський дослідницький центр “Футбольна Обсерваторія”. Охопивши 473 клуби, 31 лігу і 11,631 футболістів у 2012 році, дослідження показало які відмінності існують між лігами з різними економічними можливостями.

Блог — Все Про Все
Автор — Швейк
2 августа 2013, 11:26
10

 

Демографічний аналіз швейцарці здійснюють на основі перепису гравців, який проводиться щорічно з 2009 року та визначається на 1 жовтня. Для того щоб потрапити до загального списку, гравець повинен зіграти хоча б один матч з початку сезону. Якщо в цьому сезоні він не виходив на поле, потрапити до списку можна при умові, що був заграним у двох попередніх чемпіонатах.

Досліджуванні чемпіонати розділені на чотири рівні у відповідності до економічних можливостей - щорічного бюджету на заробітні плати гравцям. Швейцарці порівнювали середнє значення кожної ліги. Ці дані брали зі звітів УЄФА. У даному випадку це звіт за 2012 рік, який містить інформацію про 2010 фінансовий рік.

Перший рівень складають багатії з “Великої П'ятірки”. В середньому вони можуть витрачати більш ніж 35 млн євро на рік. За ними ідуть Росія, Туреччина, Нідерланди, Португалія, Шотландія та Греція, які готові щорічно викладати гравцям зі своїх гаманців від 10 до 35 млн євро. Чемпіонати, в яких бюджет на заробітні варіюється від 3 до 10 млн євро на рік, на третьому рівні. Сюди увійшли Швейцарія, Україна, Австрія, Бельгія, Данія, Норвегія, Польща, Швеція, Румунія та Ізраїль. На четвертому рівні на зарплати витрачають до трьох мільйонів євро. Небагатими є Чехія, Хорватія, Словаччина, Кіпр, Білорусія, Сербія, Болгарія, Угорщина, Фінляндія та Словенія.

 

Аналітики “Футбольної Обсерваторії” проаналізували різницю між демографічними показниками чотирьох згадуваних категорій. До цих показників відноситься: середній вік, відсоток власних вихованців, відсоток з-за кордонних гравців та відсоток збірників.

Вікова різниця

У найбагатших лігах середній вік є найвищим - 26,5 років. Помітно як він знижується зі зменшенням фінансових можливостей. Досвід гравців дозволяє їм показувати найкращі можливості і досягати результату. Тому найсильніші і найзаможніші чемпіонати мають найдосвідченіших гравців.

 

З іншого боку, помітна невелика кількість молодих гравців у чемпіонатах “Великої П'ятірки”: лише 16% гравців молодші двадцяти двох років. А ось найбідніші чемпіонати можуть похвалитися найвищим відсотком молоді. Для молодих гравців необхідний час щоб прогресувати, а багаті команди рідко готові чекати. Також ця ситуація демонструє стратегію небагатих клубів: молоді гравці виступають в ролі дешевої робочої сили, розвиток якої може принести хороший дохід в майбутньому.

 

Це особливо очевидно у Словенії та Хорватії, де вік гравців в середньому 23,7 і 24,1 роки, що робить чемпіонати цих країн наймолодшими. А ось Кіпр, який не має великих фінансових можливостей, з віком гравців 28,3 (де молоді гравців становлять лише 10%) є винятком. Взагалі, саме у кіпріотів найстарша ліга. А ось “УПЛ” має золотий футбольний вік - 26,1.

Власні вихованці

Найбідніші ліги мають найбільше вихованців власних академій. Створення спортивної та економічної моделі, основа якої власні вихованці, є вірним, але небезпечним кроком для команд із слабкими економічними можливостями. Існує багато ризиків пов'язаних з вихованням гравців, все буде залежати від вміння клубу підготувати футболіста. Відповідно до критеріїв УЄФА гравець повинен провести три сезони у віці від 15 до 21 року в даному клубі щоб вважатися вихованцем його академії.

 

Відмінності у кількості власних вихованців існують не лише між чемпіонатами з різними можливостями, а й між чемпіонатами з подібними фінансовим становищем. Серед ліг з маленькими фінансовими ресурсами Словаччина найбільше використовує власних вихованців - 40%. У кіпріотів 11%, а в Болгар 16%. У португальців 9%, в той час як у багатших іспанці та французів 26% та 21% відсоток. У росіян це 13%, а в голландців 22%. В України 19,1%.

Ці відмінності відображають стратегію кожної країни. Проте економічна ієрархія не відображає різницю між клубами, а вона може бути суттєвою. Наприклад: у “Барселони” 59% вихованців, а в “Реала” 26%. В Англії у “Манчестер Юнайтед” 40%, а в “Челсі” 9%. Таку різницю можна пояснити різними стратегіями клубів та якістю вихованців .

Не рідко найсильніші європейські клуби виступають в ролі постачальників молодих гравці. Причому досить часто самі вони не роблять ставку на власних вихованців. Клуби з хорошими фінансовими можливостями відграють важливу роль у підготовці гравців, які грають у слабших і менш заможних командах.

 

Легіонери

Тривалий час кількість іноземців в клубах обмежувалася різними лімітами. Але справа Босмана змінила ситуацію і фактично зробила двері відчиненими для всіх. Наприклад: у “Великій П'ятірці” відсоток гравців з-за кордону в період між 1995 і 2012 роками збільшився з 19% до 43%.

Станом на 1 жовтня 2012 року в європейських чемпіонатах знаходилося 36% іноземців. Іноземцем вважається той, хто виріс поза межами футбольної федерації до якої належить його клуб.

 

Окрім економічної складової, на кількість легіонерів впливає ефективність клубних шкіл. Наприклад: французи, у яких високий економічний статус, мають лише 27% легіонерів, в той час як у Кіпру їх аж 74%. Цікаво що збільшення іноземців в основному іде в найбідніших лігах. За цим показником “УПЛ” займає десяте місце в Європі. Кількість легіонерів збільшилася на 6,2% і становить 41,2%. Українці другі за темпами росту цього показника. У перших болгар він зріс на 6,9%.

 

Гравці збірних

Велика розбіжність навіть не в тому скільки збірників у чемпіонатах з різними економічними можливостями, а в тому скільки з них досі продовжують виступати за національну команду. Це дає можливість виявити зв'язок: для потрапляння у топ-лігу необхідно провести велику кількість міжнародних матчів. При цьому помітно наскільки важливо перебувати у топ-чемпіонаті щоб потрапляти у збірну. Цей показник найбільше підкреслює економічну нерівність ліг.

 

Якщо окремо розглядати чемпіонати, то показник збірників варіюється від сорока двох відсотків англійців до одного відсотка словенців. Великий ріст спостерігається в російському чемпіонаті: показник в 2009 році становив 11%, а нині складає аж 30%. Це є наслідком економічного зростання російських клубів. У восьмої “УПЛ” 18,2% збірників.

Можливість топ-клубів купувати топ-гравців є запорукою їхнього успіху. Найкращі команди мають багато збірників. Так, на противагу “Ман Сіті”, який має 24 збірника з 26 гравців і може скласти дві команди з них, 26 клубів з досліджених взагалі не мають жодного гравця збірної. З них дві третини відносяться до клубів четвертого рівня.

 

Висновок

Аналіз показує, що для більшості клубів єдиним вірним шляхом є виховання власних гравців з подальшим перепродажем у багатші клуби. Насправді багато подібних команд знаходяться в нестабільній управлінській та фінансовій ситуації, що заважає довгостроковому плануванню щодо виховання молодих гравців і їхнього подальшого розвитку. Ця нестабільність посилюється агентським впливом, які досить часто керуються власними інтересами наживи і тому підривають спокій. Вони взаємодіють з тренерами та керівництвом клубів.

Змова між відповідальними особами за трансфери в клубах та агентами діє на користь їхніх власних короткострокових вигод та окремих клубів, натомість несучи шкоду для розвитку гравців. Апогею ситуація набула коли правами на гравців почали володіти не клуби, а якісь інвестиційні компанії чи треті сторони. Забираючи значну частину від трансферів, вони ставлять клуби в залежність, а в довгостроковій перспективі це загрожує їм банкрутством чи фінансовими проблемами.

 

Матеріал Раффаеле Полі, Роджер Бессон та Лоїк Раванель для footballperspectives.org

Переклад і адаптація Швейк