Рибка, яка ввійшла двічі в одну ріку

Доброго часу доби Вам, любі читачі. Давайте зараз пограємо в гру "асоціації". Що Ви скажете мені, якщо я назву ім'я героя цього запису - Олександра Рибки? Певно, що ваша перша думка буде в залежності від того, яку команду Ви підтримуєте.

Якщо донецький Шахтар, то слово "допінг" закрутилося в голові, якщо "Динамо" - "середній палець", "скандал", "зрада". Асоціації вболівальників "Динамо", скоріш за все, сходяться саме до цих думок. Не найкращі, чи не так? І ось попри такі думки біло-синім тепер потрібно сприймати контракт Рибки з київським клубом.

Та гаразд це ще звичайні вболівальники, так звані "кузьмічі", яким цікавий тільки результат та в яких немає таких пристрасних поглядів на кольори команди, як у ультрас. От цікаво, про що думав сам Олександр підписуючи контракт? Звичайно відповідь банальна: гроші, кар'єра. Єдине, про що він безперечно думав, але намагався не зважати - відношення фанатів.

Прохолодний осінній вечір, гра Кубку України між "Динамо" та "Шахтарем" на стадіоні імені Лобановського. Серед 22-х гравців, які приймають участь в цьому дійстві є і Олександр. Вихованець ДЮФШ "Динамо", людина яка 4 роки грала за юнацький клуб киян, а потім ще 6 років по складах "Динамо" різних категорій. Та на грудях його яскрава помаранчева емблема донецького клубу. Якийсь нонсенс, але це футбол, хлопця можна виправдадати, та і взагалі це добре сприяло його індивідуальному розвитку, що тут такого?

Та цей матч я згадав через інше.

"Шахтар" в тому матчі переміг, і після одного забитого голу Олександр показав всю свою "повагу" до фанатів киян. 

10 років гри в біло-синіх кольорах, і перехід до табору "Шахтаря". Та ось вже ця сама людина показує все своє відношення до публіки фанатів ДК. Думаю зображення найкраще все скаже.

На фоні цього зображення ми бачим ультрас, а отже якісь викрики на адресу Олександра не були організованою акцією (до цього епізоду). Думаю всім все зрозуміло. Якби у Рибки і справді була клепка в голові, то він би не став зважати на якісь п'яні викрики неадекватів. І цей жест він міг не показувати хоча б з поваги до цілісної аудиторії біло-синіх фанатів. 

Скажу Вам що часто буваю на стадіоні, і дуже часто чую різний бруд з вуст людей навіть на адресу своїх гравців. То що, кожен гравець завжди повинен показувати такі жести?

Без сумніву це крик душі Рибки по відношенню до всіх фанатів киян. Такі справи.

Та цей епізод стався, нічого не поробиш, а кар'єра Олександра стрімко йшла вверх

Йшла, йшла і прийшла. На початку 2012 року Рибку спіймали на допінгу. Є багато версій щодо того, що це були за препарати, та чи дійсно вони приймалися саме як допінг, але факт залишається фактом - дискваліфікація. Здавалося б розвиток подій передбачуваний. Але який був подив громадськості, коли персонаж цього запису відмовився під контракту, що запропонували йому "гірники". По словам самого воротаря, йому не досить подобається велика конкуренція в донецькому клубі. Подивіть доречі огляд матчу "Шахтаря" з "Баєром", думаю ні в кого немає сумніві що такий П'ятов легко може програти боротьбу за основу будь кому.

Тренування з київською "Оболонню", і тренування з "Динамо". Ось такого розвитку не чекав ніхто, але він стався.

А новина яка спонукала мене на написання цього тексту і взагалі привела в невеликий ступор - підписання контракту з... "Динамо".

У вболівальників киян вже є така людина, яку називали біло-синьою, і яка згодом змінила кольори клубу на ворожі. Згодом, так як і Рибка, цей персонаж повернувся в ДК.

Зараз його на трибунах киян активно та цілком справедливо називають "мудаком", і це при тому, що ніяких "факів" він не тикав.

В підсумок цього тексту хочу сказати, що футбол комерціалізувався. Грати за кольори вже стало не модно. Хіба що за зелені кольори готівки. Про які можна говорити кольори, коли є приклади Рибки? 

Ну що ж, з "поверненням", буде цікаво!