Блог Український спорт

Олімпійські ігри в Атланті 96. Наші. Перші. Літні. Найкращі

Перші Літні Олімпійські ігри, на яких Україна виступала як незалежна держава, пройшли в 1996 році в Атланті. Наша збірна тоді приємно вразила, потрапивши до топ-10 медального заліку: 9-е місце і 23 медалі – це найкращий результат за всі виступи України на олімпіадах. Давайте разом згадаємо тріумф наших спортсменів. 

День 3

На третій змагальний день першу медаль для України на літній Олімпіаді здобув борець греко-римського стилю Андрій Калашніков у ваговій категорії до 52 кг. Кваліфікацію він пройшов важко. У першій сутичці програв вірмену Армену Назаряну 0:10 і завдяки виходу кривдника у фінал за «золото» Андрій зміг поборотись у втішних сутичках. Спочатку переграв індійця Паппу Ядаву 11:0, далі румуна Валентіна Ребегеа 3:1, німця Альфреда Тер-Мкртчяна 3:0, поляка Даріуша Яблонського 8-5 і болгарина Йордана Анева 5:0. У «бронзовому» фіналі наш борець впевнено переміг росіянина Самвела Даніеляна, здобувши для України історичну медаль.

Окрім бронзи олімпіади 1996 Андрій Калашніков — дворазовий чемпіон СРСР, чемпіон Європи, срібний і бронзовий призер чемпіонатів світу та Європи. Зараз Андрій Миколайович Член Президії Федерації греко-римської боротьби України.

У цей день Україна не обмежилась однією медаллю у греко-римській боротьбі — на вищу сходинку п'єдесталу піднявся маріуполець В’ячеслав Олійник. Його золота медаль у ваговій категорії до 90 кг стала першою нагородою найвищої проби незалежної України на літніх олімпіадах.

У першому колі В'ячеслав розгромно переміг боснійця Фахрудіна Ходжича 12:0! У другому колі переміг вибухового Сергія Матвієнка із Казахстану 4:1. Майже із подібним рахунком 4:2 наш борець здолав потужного німця Майка Булльмана, вигравши переможні 2 бали у партері. Без проблем у півфіналі В’ячеслав переміг з рахунком 3:0 турка Хаккі Базара. У фіналі Олійник зустрівся із довжелезним поляком Яцеком Фавійнським, однак той несподівано легко і без емоцій віддав ініціативу нашому борцю. 6:0!

«У той час багато шанувальників спорту плутали Україну з Росією, — згадує В'ячеслав Олійник. - Коли ми прилетіли в США, нас запитували: "Russia?" Ми відповідали: "No, Ukraine". "Що це за країна?" - "Зараз дізнаєтеся". І дізналися, коли на олімпійському борцівському турнірі заграв український гімн».

У рік свого тріумфу Олійник був нагороджений хрестом "За мужність" за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у підвищення авторитету і престижу України у світі. Олійник також є чемпіоном Європи, срібним призером чемпіонату світу та 5-кратним чемпіоном України.

«Медальний» день закріпила сімка наших гімнастів – Юрій Єрмаков із Макіївки, Олег Косяк та Володимир Шаменко з Києва, Ігор Коробчинський, Григорій Місютін та Олександр Світличний з Луганська та Рустам Шаріпов з Харкова, які у командному заліку стали третіми. Виступ наших хлопців справив велике враження на глядачів та спеціалістів гімнастики, адже вони боролись за медалі зі збірними Росії, Білорусі, Китаю та господарів змагань США і їм це вдалося.

День 6

Після дводенної безмедальної паузи гімнастка Лілія Подкопаєва видала справжній тріумф в абсолютній першості, здобувши друге золото для України. Хвилювання огорнула багатьох, коли в опорному стрибку американки за присутності свого Президента Білла Клінтона одержали віщі оцінки, аніж наші дівчата.

Лідерство захопила румунка Сімона Амонар, а Лілію судді поставили лише шостою (9,781 бала), не оцінивши належним чином її унікальний стрибок, який вже «носив» її ім'я.

Другий вид багатоборства – бруси. Знову американки попереду, однак наша Ліля вже п’ята, відмінно виконавши вправу на 9,800 балів. На колоді першою впала американка Доменік Доуз, яка була головною претенденткою на перемогу. За нею посипались і росіянки. Тут Ліля показує третій результат і за сумою очок наша гімнастка також піднялась на третє місце.

Однак глядачі та судді ще не бачили «Севільського цирульника» у виконані Подкопаєвої. Вільні вправи під музику Россіні у її виконані з фірмовим подвійне сальто вперед з поворотом на 180 ° (до сих пір ніхто зі спортсменів не може повторити, навіть чоловіки) це був шедевр. 9,887 – це найвищий бал, на який розщедрились судді на цих змагання. Саме завдяки цій оцінці Ліля стала абсолютною чемпіонкою Олімпійських ігор.

День 7

Цього дня легкоатлет Олександр Багач здобув бронзову нагороду зі штовхання ядра.

Здавалося, цьому спортсмену з Київщини ніщо не завадило посісти перше місце. Серед конкурентів не було явних лідерів, усі змагалися на рівних. В останній спробі, мобілізувавшись, Олександр показав свій найкращий результат – 20,75, що виводив його на друге місце. Однак лишалась ще одна спроба у господаря олімпіади Ренді Барнса, який був з посередніми результати. Він кинув ядро на 21, 62 м і став чемпіоном.

Також Багач має титули чемпіона Європи (1992, 1994, 1998, 2000) та чемпіона світу (1999).

День 9

На 9-ому змагальному дні українці здобули «срібло» і дві «бронзи». Срібною медаллю нас порадував квартет дівчат, що сиділи в четвірці парній, — Світлана Мазій із Києва й Олена Ронжина, Інна Фролова та Діана Міфтахутдинова з Дніпра. Їм «срібло» дісталось у важкій боротьбі, адже потрапили після першої гонки до втішного заїзду. Вже там віддали все сили. У фіналі їх перемогли німкені — чинні чемпіонки світу та Європи.

Легкоатлет з Черкащини Олександр Крикун здобув бронзову нагороду з метання молоту, кинувши снаряд на 80,02 м – це на метр менше ніж у переможця дисципліни.

Третю медаль цього змагального дня приніс важкоатлет Денис Готфрід. Він лишився позаду Акакія Кахіашвілі з Греції та Анатолія Храпатого з Казахстану. Ривок він виконав на 187, 5 кг, ставши лідером разом із казахом. У поштовху – 215 кг, що набагато менше ніж у срібного та золото призерів. Після ігор результати Готфріда пішли вгору і за наступні три роки він двічі став чемпіоном Європи, а в 1999 році завоював золото чемпіонату світу в Афінах.

День 10

Цей день виявився дуже врожайним на медалі: наші спортсмени здобули срібло та 3 медалі вищого ґатунку.

Володаркою срібної медалі стала Лілія Подкопаєва у правах на колоді. За виступ Ліля отримала від суддів 9,825 бала, що на чотири соті менше ніж в переможниці американки Шенно Міллер.

У вільній вправі Подкопаєва повторила свій успіх, отримавши за виконану програму ту саму оцінку, що і в багатоборстві – 9,887. Таким чином Лілія стала однією з мультимедалісток Олімпійських ігор, маючи у своєму «активі» два «золота» і «срібло».

Другу за день і третю у спортивній гімнастиці золоту медаль здобув Рустам Шаріпов. Після чудового виступу у командній першості Рустам тріумфував в особистих змаганнях на брусах. За свій виступ він отримав оцінку 9,837, яка стала не досяжною для його конкурентів.

Ще одну золоту медаль здобув важкоатлет Тимур Таймазов у категорії до 108 кг. Ривок він виконав на 195 кг, посівши друге поточне місце за румуном Ніку Владом. У поштовху Тимур видав усі 235 кг – це світовий рекорд. Ніхто з опонентів навіть не приблизився до цього результату.

У 1994 р на чемпіонаті Європи в Чехії золота медаль (світові рекорди: ривок - 195,5 кг, поштовх - 235.5 кг), на чемпіонаті світу в Туреччині золота медаль (світові рекорди: ривок - 198 кг, 200 кг, в сумі - 435 кг). Нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1995), хрестом "За мужність" (1996). Офіційні світові рекорди Тимура Таймазова залишалися Непобитим протягом декількох років (аж до зміни вагових категорій).

Тимур Таймазов є представником феноменальною сім'ї, гідною занесення до Книги рекордів Гінесса. Адже молодший брат Тимура -Артур Таймазов, який представляє Узбекистан, є триразовим олімпійським чемпіоном і чемпіоном світу, але вже в іншому виді спорту - вільної боротьби (важка вага).

День 11

Цей день став скромніший за попередній – лише одна «бронза». Її здобув борець вільного стилю, вихованець київського ЦСКА Заза Зазіров у категорії до 68 кг. У першому раунді Заза розгромно перемагає нігерійця Ібо Озіті 10:0, далі естонця Кюлло Кійву 5:0. У наступному раунді прикро поступився 4:6 майбутньому чемпіону росіянину Вадиму Богієву, якому сильно допомогли судді. Завдяки виходу опонента у фінал, Заза продовжив шлях втішних сутичок. Першою «жертвою» був білорус Олег Гоголь, який програв 1:6, а другою – кореєць Хван Санг-Хо. У «бронзовому» фіналі Зазіров зустрівся із кубинцем Йосвани Санчезом. Наш борець повів у рахунку 6:0, потім розслабився, вирішив, що справу зроблено, і ледь не поступився – 8:6.

До слова Заза Зазіров був також чемпіоном Європи 1999 року, а із медалей Чемпіонатів світу лише «срібло» та «бронза» 1998 та 1997 років відповідно.

День 12

Наступний день приніс нам чергового олімпійського чемпіона. Спочатку лучниця Олена Садовнича здобула бронзову медаль в індивідуальному змаганні. Вона продовжила справу своєї співвітчизниці Ліни Герасименко, яка встановила світовий рекорд, а потім в 1/16 фіналу «вилетіла» від китаянки. На Олену покладали більше сподівань, адже вона могла піднятися трішки вище на п’єдесталі, однак багато разів робила поправки на вітер, якого не було. Як результат лише «бронза». Через рік на Чемпіонаті світу у командному змаганні вона здобула срібну медаль, а згодом і на Олімпійських іграх у Сіднеї.

А головна подія дня – «золото» Інеси Кравець у потрійному стрибку. Рік тому на Чемпіонаті світу у Гетеборзі вона встановила світовий рекорд 15,50 м, який залишається не побитий до сьогодні. Ігри в Атланті буди для неї третіми у кар'єрі. У Сеулі-1988 Інеса виступала за збірну СРСР, в Барселоні-1992-го за збірну СНД. В Іспанії українка стала срібним призером у стрибках в довжину.

На олімпіаді 1996 року вона виступила у двох дисциплінах – стрибки у довжину і потрійний стрибок. У першій дисципліни вона «провалилась» - три заступи у кваліфікації. Тому всі сили були кинуті на «коронку». У першій спробі всі зробили заступ. У другій – Інеса показує п’ятий результат. У третій – вона третя. У четвертій вона знов заступає, хоча розбіг був вдалий. Передостанню спробу почала із настроєм, чітко вийшла на планку і, здійснивши три кроки, впала, направивши усе тіло максимально вперед. Це був найкращий результат змагань і олімпійський рекорд – 15,33!

День 13

Не менш врожайний день для наших олімпійців.

Услід за Зазіровим у вільній боротьбі бронзову медаль здобув Ельбрус Тадєєв. Рік тому тут в Атланті на Чемпіонаті світу він став переможцем, тому, мабуть, на олімпіаді від нього чекали саме «золото». Однак не все так просто. Перед Іграми він тільки відновився від травми, навіть участь на змагання чотириріччя була під питанням. Все ж таки Ельбрус знайшов в собі сили вийти на килим і довести, що він вартий перемоги. Перші дві сутички він переміг – 5:1  над представником ПАРу та 11:1 над угорцем Істваном Деметром. Далі він мінімально поступився корейцю Янгу Ие-Сунгу. Кривдник вийшов у фінал і Тадєєв зміг позмагатися у втішних сутичках. Спочатку не без проблем переміг узбека Раміла Ісламова 5:4, а потім 10:3 італійця Джованні Скіллачі. У «бронзовому» фіналі мінімально переміг японця Такахіро Ваду 3:1. Через вісім років на ОІ в Афінах Тадєєв стане олімпійським чемпіоном.

Ще одну бронзову нагороду здобула двійка у вітрильному спорті – титулована Руслана Таран і поруч з нею була незмінна в таких гонках могутня і досвідчена Олена Пахольчик. У їхньому «доробку» - 38 очок і третє місце.

У цей же день у класі «470»  24-річний Євген Браславець і 25-річний Ігор Матвієенко з Дніпра, не дивлячись на молодість і відсутність досвіду, стали олімпійськими чемпіонами. Одинадцять гонок і стільки ж довгих днів під спекотним сонцем ганялись наші спортсмени під вітрила. У передостанній гонці, коли підрахували усі здобуті штрафні очки, виявилось, що в них найменше – лише 40. За ними були англійці – 61, у португальців 62. Тож, не було ніякої потреби навіть на берег виходити, не те, що в море. В останню гонку вони проводжали суперників, помахуючи хусточками.

День 15

У передостанній день олімпіади наші спортсмени здобули дві «бронзи».

Першу бронзову нагороду принесла легкоатлетка Інга Бабакова у стрибка у висоту. Кваліфікацію вона подолала без проблем. У фіналі лідирувала разом із болгаркою Стефкою Костадіновою, якій належав світовий рекорд. Зупинилась Інга на відмітці 2,03 м – всі спроби невдалі. Гречанка Нікі Бакойяні із третьої спроби подолала висоту, обійшовши Бабакову. Переможницею стала Стефка, їй не вдалося лише побити свій власник рекорд 2,09 м.

Другу «бронзу» здобув вихованець товариства «Україна» з Маріуполя боксер Олег Кирюхін у першій найлегшій вазі. До півфіналу йшов упевнено, а там поступився срібному призеру минулої олімпіади болгарину Данієлю Петрову-Бошинову з рахунком 8:17.

День 16

Приємно завершили наші спортсмени останній день Олімпійських Ігор трьома медалями, дві серед них які «золоті».

Бронзову нагороду здобула одеситка Олена Вітриченко у художній гімнастиці. Українка впоралась із тиском і конкурентками із Білорусі, Болгарії та Росії. Оцінка 9,866 за вправи зі скакалкою і приблизно такі самі оцінки за вправи із м’ячем, булавами та стрічкою.

"Після першого кола я йшла на першому місці, — згадує Олена. І ось тут я вперше зрозуміла, що таке людська заздрість і погане ставлення до тебе. Відразу зі мною перестали розмовляти всі учасниці турніру, включаючи Катю Серебрянську і ЇЇ маму. Коли я постукала до них в номер і хотіла у Каті щось запитати, то ЇЇ мама мене навіть не пустила. Очевидно, що ніхто не очікував мого лідерства. Всі були просто в великому шоці. Я відчула себе одною проти стіни, яку треба подолати. Мені було дуже неприємно. Але я відчула, що зможу це зробити: я сильна. І ніяким мовчанням, заздрістю і неприязню зломити і розладнати мене не вдасться. Після першого кола Яна Батиршіна, яка виграла згодом «срібло», була на 13-му місці.

Вона ледве потрапила в двадцятку найсильніших. Катя Серебрянська теж зробила втрату у вправі з булавами. Я йшла на першому місці. У кулуарах почалися розмови: «Ну, що? Почалася зміна лідера? » Мені здавалося, що все були якимись дріб'язковими і уїдливими. Я перестала звертати на це увагу, закрилася сама в собі, не дивилася по сторонам і думала тільки про свою мету. Після другого кола Катя була вже на першому місці, а мене перенесли на друге.

Розпочався третій день змагань. Звичайно, мені дуже хотілося хоча б утриматися в трійці призерів. Я реально розуміла, що одним рухом руки судді можуть опустити мене на шосте місце. Тому для мене найголовнішим було опинитися в першій трійці. Щоб збити своє хвилювання, я прийшла розминатися за три години до початку останнього кола. Хоча зазвичай розминку я починаю за 2-2,5 години до змагання.

Я виконала дуже велике навантаження: зробила всю розминку, хореографію, американський урок. І вирішила, що перед кожною вправою повинна зробити по десять прогонів для того, щоб бути спокійною, виходячи на майданчик. Але, так як в третьому колі брало участь лише десять гімнасток, то між вправами я встигала зробити тільки по три прогону. Тому я вирішила, що до початку виступів повинна зробити по 7 прогонів. І коли всі інші учасниці змагань тільки прийшли розминатися, я вже робила прогони. Вони всі дивилися на мене здивованими очима. Але мені це допомогло. Я виходила на вправи абсолютно спокійна, впевнена в своїх силах. Тобто все ж така втома дає про себе знати. Вона допомагає знімати нервову напругу, я не витрачаю зайві емоції на хвилювання, на переживання, а залишаю собі рівно стільки сил, щоб вийти, спокійно зробити вправу і нічого не боятися.

Першою я робила скакалку. Зробила ЇЇ добре. Але за оцінками я побачила, що мене не пускають боротися за перше місце. Це мене анітрохи не засмутило, я була до всього готова. Головним було те, що я залишилася задоволена собою, не зробила для себе якийсь дурниці.

Потім була вправа з м'ячем, одне з моїх улюблених. Я його зробила із задоволенням. Але оцінки знову показували, що мене продовжують притримувати, не підпускаючи до першого місця.

Перед композицією з булавами я почала сильно хвилюватися. Але тут мені допомогла мама. Вона мене знову переконала в моїх силах, сказавши, що я сильна, що я все можу, і у мене все вийде. Ця вправа я теж зробила добре.

І ось залишилося вправу зі стрічкою. Воно супроводжувалося музикою американської групи «New Age». Коли мама працювала в США, їй подарували запис музики, яка була дуже популярна в Америці. Треба сказати, що ХГ закривала Олімпіаду, а мій виступ зі стрічкою було останнім в програмі ХГ. У вправі зі стрічкою здригнулися і Катя, яка йшла першою, і Яна, що йшла другою. У Каті була явна помилка, все люди це бачили. А Я. Батиршіна взагалі упустила стрічку на підлогу.

Отже, все гімнастки вже виступили, залишилася я одна. Мама мені каже: «Лена, Батиршіна втратила, у тебе є шанс!». Я, як справжній боєць, вийшла на майданчик. Зробила, можна сказати, своє краще виконання цієї вправи. Зал вибухнув оплесками і криками підтримки. Я мало не заплакала. Це були найкращі моменти мого змагальної життя. І все, зрозуміло, чекають оцінку. Я вклонилася, йду потихеньку з майданчика і дивлюся на табло: мені ставлять оцінку і там висвічується третє місце."

У цій же дисципліні «золото» здобула ще одна українка Катерина Серебрянська. До першого місця у багатоборстві 19-річна дівчина йшла близько 13 років, присвятивши їй усі тренування, переїзди, відмовляючи собі в дитячих розвагах, пустощах. У всіх вправах вона отримала найвищі оцінки. Мама-тренер казала Каті: "Треба бути на дві голови вищою за інших. Адже одну голову обов'язково засудять арбітри...". Сама Катерина згадує: "Безумовно, ми з мамою були щасливі, що досягли такого високого результату. Було передчуття чогось нового, особливого, чарівного. У стилі "ну зараз все піде інакше в житті". І разом з тим відразу прийшло сум'яття, спустошення, втома".

Того року Катерина отримала звання "Жінки року". Після закінчення спортивної кар'єри в 1999 р. вона разом з матір'ю заснувала "Студію Серебрянських" – центр фізичного та естетичного розвитку дітей. У 2002 р. обрана головою комісії спортсменів НОК України. У 2002 р. заснувала і очолила Благодійний фонд допомоги спортсменам України.

Останню медаль Олімпійських ігор 1996 року Україні приніс всесвітньовідомий Володимир Кличко. Тоді він ще був скромним, але дуже помітний боксер вагою 105 кг, зростом близько двох метрів, 20-річний київський армієць. Першим його суперником став американець Лоуренс Клей-Бей, якого Володимир переміг 10:8. У чвертьфіналі на Кличка-молодшого чекав швед Аттіла Левін. Він одразу на перших секундах дістав сильний удар у щелепу, але встояв. Щоправда, ненадовго. Після другого удару впав, важко піднявся. Через 1 хвилину 43 секунди рефері припинив сутичку. У півфіналі на Володимира очікував росіянин Олександр Лезін. Саме він заступив минулого року шлях нашому спортсмену до «золота» на чемпіонаті світу. Зрештою Володимир переміг без будь-яких проблем.

Фінал проти Паєа Вольфграмма з Тонго видався нервовим, до останнього було складно визначити явного фаворита. У третьому раунді Кличко боксував активніше і переміг опонента по очках – 7:3. Ця золота медаль відкрила Володимиру шлях до подальших перемог на професійному рингу.

Олімпійський спорт став глобальним явищем, що охоплює усі континенти, став справжнім феноменом суспільного життя. Нас тішить, що самостійна Україна змогла здобути в умовах жорстокої конкуренції 9 золотих, дві срібні та 12 бронзових медалей, що дорівнювало в неофіційному загальнокомандному заліку 9 місця.

З того часу  пройшли ще п’ять Олімпійських ігор. Одні були не сильно багатими на медаль, інші навпаки, принесли Україні достатньо нагород і не останнє місце у медальному заліку, однак перевершити успіх тих Ігор наступним збірним так і не вдалося.

Олімпіаду в Токіо перенесли на рік. Спортсменам, які вже здобули ліцензії є час попрацювати над собою, довести до ідеалу свою форму та навички. Впевнений, що наступного літа ми станемо свідками зародження нових олімпійських чемпіонів, нових поставлених рекордів та нової української олімпійської історії.

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья