Блог Путевой дневник Версификатора

По холодних слідах

У підтрибунному приміщенні НСК «Олімпійського» після матчу зазвичай дуже тихо. Це там, за стінами, в залежності від результату вирують абсолютно різні емоції і лунають однокореневі слова, що виказують діаметральне ставлення до команди. А тут, тиша, спокій, зрідка Делегат з рапортом на підпис промайне, або гравець на допінг-тест пробіжить. Нічого цікавого. Життя після матчу завмирає і лише нестерпне буботіння колеги, який готується взяти флеш-інтерв’ю, вибивається з загальної картини.

«Зараз, зачекай…у нас ще є час? На супутнику? Має підійти Хачеріді і Лєвандовскі. Так, начебто домовились. Вова, тягніть, незабаром все буде», – мій колега спілкується з головним редактором. А я…я та сама тварюка, що мала б домовитись, але зась. Не доходять руки, єдина надія на те, що вдасться виловити обох, коли вони залишатимуть роздягальню. За великим рахунком, я вже відпрацював, вже мав би їхати в метро додому разом з вболівальниками «Динамо». Я, об’єкт їхньої ненависті, перебуває в декількох метрах, лишень згреби за комір: «А що ти там казав про Велозу?»,-та замість цієї уявної картини я бачу Блохіна – йому підписали Драговича.

–          Дима, я немецким  не владею,- на ходу кидає комусь з підлеглих коуч киян.

–          Так переводчик будет…

–          Елки-палки, вокруг меня переводчиков уже человек 10, как мне установку давать?,- і такі питання турбують тренера

Ловлю себе на думці, що тепер в захисті киян буде реальна конкуренція. Останній матч продемонстрував – у Києва є захист, трансформований, незіграний, необтесаний, але є. З появою в старті Тремулінаса, Селін отримав нагоду випробувати свої сили в центрі захисту. Проба пера вийшла напрочуд вдалою. Селін не програвав боротьбу силову, чого і  раніше за ним не спостерігалось, але головне – граючи в новій іпостасі, він не програв позицію. До печінок фланговому захиснику вийти у центр оборони – приректи себе на страту. Селін отримав індульгенцію. Якщо в обороні і траплялись провали, то не з його провини, а декілька разів він напрочуд вдало підстрахував Тремулінаса, який не встиг усвідомити, що в Україні йому, іноді, доведеться захищатись.

Про француза окремо і дуже жваво – Справжній Сучасний Фулбек.  Якщо порівнювати, хто так само органічно, точніше – швидкорганічно – вписався в колектив, то на думку одразу спадає прізвище Азеведо.

Даніло Сілва на своєму рівні. Багатьом не подобається, я теж не вважаю себе прихильником його таланту. Та віднедавна став стежити за ним прискіпливіше – не йдуть з голови слова одного молодого динамівця «Сілва дуже думаючий гравець, він завжди знає, де йому слід бути».

Ну і Хачеріді…26 років, ще молодий зовсім, але за футбольними мірками вже час визначатись, хто ти в цьому пантеоні. Або один з багатьох, або єдиний і найкращий. І здається він свій вибір зробив. Хачеріді знайшов точку дотику зі своїми нервами, містер Хайд помер. Коли в нього після свистка зацідили м’яч…Уявляю що б зробив 24 – річний Хачеріді з суперником… про жахливу смерть візаві від руки 23-річного Євгена навіть думати страшно. Він більше не спілкується с арбітрами, не бере за шию опонента, не ламає руки партнерам, що намагаються стримати його. Наслідок – ЙОМУ в тандем купили зіркового захисника. І швидше Драгович поступиться своїм місцем Євгену Селіну, ніж Хачеріді опиниться на лаві запасних.

Хачеріді дає інтерв’ю…Здається, що тепер він це буде робити регулярно, на правах старожила, того, хто уособлює собою команду.     

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...