Блог Путевой дневник Версификатора

Традиції, Традиції

В Луцьку є піцерія, де в дні матчів часто можна зустріти когось з коментаторів. Охайно, затишно і нереально смачно. Кожного разу, коли сидиш в ній, зазвичай під час обіду, в голові крутиться якась невиразна, іноді химерна думка : "Сьогодні буде диво".

Скуштувавши дещо з позицій меню, запивши прохолодним напоєм, ти підводишся і прямуєш пішки на стадіон "Авангард". Треба скористатись транспортом, але переобтяжений калоріями організм вимагає розминки. Вже на самому стадіоні вітаєшся з рештою телевізійної групи (вони чомусь воліють обідати деінде), спілкуєшся з керівником і режисером трансляції, отримуєш останні настанови та пропрацьовуєш останні моменти: крупні плани, акценти на окремих гравцях, вболівальники на балконі будинку по сусідству.

За годину брама службового входу відчиняється - гравці Луцьку приїхали давати останню гастроль. Так, чомусь саме таке враження складається кожного разу, коли ти у Луцьку. Команда, що не має зірок, колектив з одною з виразно окресленою тактичною схемою, вдома являє страшну суміш західноукраїнського запалу і кремезну міць луцьких гренадерів.

А ось і він, Командарм Кварцяний. Це у тренерській зоні він напалм та балістична ракета, а перед грою пан Кварцяний швиде схожий на "деду Віталіка" - спокійний, розважливий, усміхнений. Спостерігаєш за ним, за його гравцями, а думка "сьогодні буде диво" стає дедалі виразнішою. Запитуємо футболіста команди-суперниці про його відчуття перед грою. Він трошки хитає головою, губи розтягуються в іронічній усмішці, а очі видають дещицю невпевненості. "Не знаю, це ж Кварцяний". Саме в цей час Командарм незворушно стоїть осторонь, ніби підслуховуючи нашу розмову. "Сьогодні буде диво".

Коментаторська позиція у Луцьку дещо незвичайна, вона розташована у ВІП-ложі, тому під час роботи раз у раз ловиш на своїй потилиці важкий подих місцевих віпів, що після кожного небезпечного або суперечливого моменту наввипередки біжать до підглядового монітору в пошуках повтору. Можливо, наявність монітору і робить цю ложу ВІП. Волинь атакує сумбурно, Кварцяний гризе горло комусь зі своїх підопічних, судді намагаються зайвий раз не наближатись до технічної зони, аби не отримати свою порцію критики. Все як зазвичай.

Хлопці з Луцька за рахунок "фізики" певний час гнуть у дугу опонента. Вони випалюють кожен сантиметр поля у підкатах, брудній грі і боротьбі. Суперник не те щоб до цього не готовий, він все це бачив у Луцьку неодноразово, проходив і робив роботу над помилками. Та, здається, українські зірки, що приїхали грати у Луцьк, кожного разу сподіваються, що сьогодні буде по-іншому. Не буде, буде все як зазвичай: пресинг, борсання в газоні, ліктем в обличчя і підкат Сімініна.

Пам'ятаєте я писав про "останню гастроль"? Це не вистава - на полі криваві бойові дії. Буквально криваві. Саме в цей час думка "про диво" стає абсолютно реальною і виразною. Ти вже буквально бачиш, як Бікфалві віддає, а Бабир забиває. І все майже так і відбувається...пас Бікфалві...відрив Бабиря від захисника...удар по воротах...в стратосферу. Аж ось і тріумф раціо - суперник Волині відкриває рахунок. Кварцяний приречено опускається в тренерське крісло. І він, і ти, і вболівальники вже знають - дива не буде. Фаворит переміг.

Допоки Кварцяний розпекає всіх на післяматчевій прес-конференції, гравці Волині по одному залишають стадіон Авангард. Вони, швидше за все, програють і наступний домашній матч, ще одному гранду. У підсумку посядуть місце з 6 по 11, збережуть прописку в Прем'єр-лізі і спокійно готувативуться до наступного сезону. Дива трапляються вкрай рідко...

14 липня. Київ. НСК "Олімпійський" .

Не мало б, але думка "сьогодні буде диво" чомусь наполегливо лізла в голову. :)

Автор
  • Oleg Shmidt

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья