«Давід із Сан-Марино». Історія Анді Сельви

Того квітневого вечора ейфорія і неймовірна радість охоплювала душі цих декількох тисяч фанатів, які щойно стали свідками історичної події: на Олімпійському стадіоні в Сарравалле збірна Сан-Марино вперше за своє існування здобула вікторію. "Анді Сельва!!! Форза Сельва!!!" – лунало скрізь і не дарма, адже сьогодні він герой, саме його гол став вирішальним, а його ім'я впишуть золотими літерами в історію сан-маринського футболу (і лише деякі олдскульні вболівальники потім скажуть, що перевершити Массімо Боніні неможливо, але це вже зовсім інша історія)...

Для будь-якого сан-маринця Анді Сельва – легендарний футболіст, проте апріорі важко вважати його великим гравцем. Всю свою довгу, не просту, а місцями й цікаву кар'єру він провів у нижчих дивізіонах: пограв як в шостому італійському дивізіоні, так і в Серії Б (що, зрештою, і буде найбільшим його досягненням). Розпочавши свій футбольний шлях у далекому 1994 році, Анді ступив на чорно-білу дорогу: періоди на білій смузі відзначались чудовою грою форварда й великою кількістю голів, тоді як чорні смуги закономірно приносили розчарування (наприклад в сезоні 2001/02 він змінив аж три клуби, бо не зумів в жодному з них закріпитись).

Чесно кажучи, полеміка на рахунок легендарності Анді не потрібна (і вона буде зайвою), адже в масштабах карликової країни цей форвард вже став героєм, легендою, і навіть "сан-маринським Марадоною". Зрештою, по всіх сан-маринських лекалах, саме Анді Сельві належать декілька видатних досягнень, на які в сучасному місцевому футболі найближчим часом навряд чи хтось замахнеться (знову ж таки не згадуємо легендарного Массімо Боніні).

По-перше, Анді Сельва – кращий бомбардир національної збірної Сан-Марино з футболу – в 55-тьох матчах він забив 8 голів, що, звісно, заслуговує аплодисментів (так до прикладу, Андрій Воронін зумів у 76 матчах також забити 8 голів). Особисто я мав змогу минулого року спостерігати за грою Анді (матч проти збірної України у Львові) і можу сказати, що Сельва справді непоганий форвард: він завжди старався зачепитися за м'яч, нав'язати боротьбу захисникам і був єдиним гравцем своєї команди, дії якого справді були раціональними. Ще одним великим досягненням Анді Сельви за збірну – це гол у ворота збірної Ліхтенштейну, адже саме він приніс команді Сан-Марино поки єдину в її історії вікторію.

По-друге, Анді Сельва зумів пограти в Серії Б, що для будь-якого сан-маринця неабияке досягнення. Фактично сезон 2009/10 в Сассуоло для "сан-маринського Марадони" був найбільшим досягненням на клубному рівні (тоді Сассуоло навіть мав шанс вийти в Серію А, проте через брак досвіду й класу їм це не вдалось). Цікаво, що Анді деякий час в Сассуоло (а декілька років перед цим і в СПАЛі) тренував відомий італійський тренер, чемпіон Італії, екс-алленаторе Мілану – Массіміліано Аллегрі. Після Сассуоло Анді перейшов у колись велику Еллас Верону, яка на той момент була в Серії C1. Цей трансфер здавався дивним – ходили чутки, що ним цікавилися клуби Серії А, проте саме в цей момент для Анді Сельви знов наступила чорна полоса – у Вероні він так і не зумів показати свій кращий футбол (не зважаючи на те, що навіть одного разу зумів відзначитись хет-триком)...

Хет-трик Анді Сельви: 

Хочеться, щоб зараз, в самому кінці чорно-білої футбольної дороги "сан-маринського Марадони", знову насупила біла смуга (він немов міфічний Давід – один проти великих й грізних суперників). Знаєте, мені це нагадує гру на фортепіано: клавіша біла, чорна, дві білих, а в фіналі (я надіюсь) прозвучить ода переможцю – Анді Сельві.

© Василь Федевич