Без бокала нет вокала. Чому «Арсенал» залишився без головного тренера

Не хочу переконувати вас у тому, що Юрій Бакалов – це Жозе Моуріньйо чи Пеп Гвардіола. Однак впевнений в тому, що він швидко прогресує. Попрацювавши з Кучуком, Бакалов став самостійною фігурою – напористою, авторитетною. Тим, хто звик спілкуватись з ним ще за його першого пришестя на посаду головного тренера «Арсенала», це не могло подобатись. Коли ти стаєш керівником, тобі завжди потрібно приймати рішення, що не сподобаються іншим. У Бакалова вони теж були, деякі з них були спірними, але це була його позиція.

До приходу Кучука Бакалов керував судном, будучи мічманом. Ще трохи і його корабель заплив би в Європу. Протее, цього «трохи» футбол не пробачає, і Бакалов точно до цього не був готовий. Перейти від дублерів до першої команди – а саме такий стрибок зробив Бакалов, – це майже як від дитсадка до старшокласників, що легко, без задньої думки можуть недосвідченого вчителя з’їсти. Вони не будуть заглядати до тебе до рота та питати, що робити, а будуть вести свою політику. Бакалов тоді спробував бути ближчим до команди, навіть радився з такими гравцями як Шацьких, Закарлюка та Рева – які тренування проводити, хто краще готовий до гри.

Але коли взимку він вдруге прийняв команду, все було по-іншому. Бакалов став впевненішим у собі і в своїх поглядах на ГРУ. Це було не просто копіювання роботи Кучука. Як кажуть ті, хто мав з ним справу, тепер він давав більше місця імпровізації.

Це був важкий час. Майже без підготовки, без особливих фінансів, «Арсенал» зібрали в основному з тих, хто не був потрібен своїм попереднім клубам, а також тих, хто просто не встиг працевлаштуватись. Зліпили з того, що було, адже більшість з попереднього складу розбіглась. Бакалов очолив команду в такому незручному становищі і створив там непоганий колектив. Якщо перед стартом другої частини чемпіонату нове керівництво говорило про завдання зберегти прописку в еліті, то в останніх турах «Арсенал» про це не думав. Маючи постійні проблеми з фінансами, команда виглядала міцним середняком. В перших весняних турах відсутність зборів серйозно давала про себе знати, команда задихалась. Але потім, скориставшись перервою в два тижні, Бакалов провів збори у Криму. Мішаючи багнюку на важких полях, форму таки вдалось набрати, результати не забарились.

Кажуть, що навіть перемоги не гарантували Бакалову подальшої роботи у «Арсеналі». Президент Онищенко – з яким Бакалов, до речі, вчився в одній ДЮСШ – казав одне, а спортивний директор Ващук робив інше. Потім виявилось, що команда Онищенко повністю не володіє правами на клуб, і штабу стало ще важче розібратись, хто керує і до кого звертатись. Ви ніби маєте два начальства і невідомо, хто з них головніший. А потім наступає момент, коли вони обидва припиняють звертати хоч якусь увагу на клуб. Бакалов, по суті, опинився у бардаку, який повинен був розбирати.

Незрозуміло, від чийого імемі прем’єр-ліга заявила «Арсенал» на сезон – тобто хто давав фінансові гарантії. Але ці гарантії не виконувались, не виконуються – і невідомо, чи будуть. Перед кожним матчем постає питання, чи зіграє його команда, чи пустять команду на базу, чи харчуватимуться гравці в їдальні на базі. І це лише ті питання, що знаходяться на поверхні. Футбол складається з дрібниць. В таких умовах менше думаєш про тренувальний процес і про те, як переграти супротивника. Не дивно, що більшість розмов у такій команді – про зарплату.

Ще одне велике запитання – до літньої трансферної кампанії клубу. Контракти з футболістами, чиї угоди були завершені та мали продовжитись, підписувались у останній момент, тому половина команди пропустила збори. Півкоманди тренувалось в Києві. Бакалов не раз заводив мову про проблему з нападниками – після від’їзду Гоменюка в нього лишився лише Кравець. Більше місяця з «Арсеналом» тренувався хорватський нападник Родич, знайомий по виступам в «Зорі». Головному тренеру він був потрібен, однак в клубі не було грошей, щоб заявити його. Чи важко працювати в таких умовах? Звісно.

Бакалов просто стомився жити в бардаку, а радше – керувати серед бардака. Знайдеться багато людей, готових з радістю посісти його місце, тренерів у нас пів-Києва. Але чи витримає хтось із них довше, ніж Бакалов, якого вистачило більш ніж на півроку? І чи не опиниться наступний тренер в ситуації, коли йому просто не буде звідки звільнятись?