Жах на вулиці каштанів. Кого треба жаліти у ситуації з «Арсеналом»

На минулому тижні мені подзвонив знайомий з проханням допомогти з контактами для того щоб влаштувати сина в дитячу школу «Арсенала». Інший знайомий, тільки вже з самого клубу люб’язно перепитав: «А чи це потрібно, якщо клуб на межі зникнення?» Питання цілком зрозуміле та актуальне, враховуючи історію з «недопередачею» документів. Понеділок було оголошено часом Х для клубу. Понеділок закінчується без гучних заяв, і я чомусь більш ніж впевнений, що «Арсенал» не потоне. Тому, що за цим триллером «Крах «Арсеналу», стежу не вперше. Коли здається, що це кінець, з’ясовується, що це серіал, і все починається спочатку, до нового витку в сценарії. Триллер перетворюється то на фільм жахів, то на мелодраму. За будь-якого сценарію «Арсенал» – як корабель, що в черговий раз йтиме на дно, і хто зможе в паніці пересяде на сусідні човни, а в момент, коли здаватиметься, що всі загинуть, як у «Титаніку», з’явиться допомога.

Так вже не вперше бувало в історії цього клубу. І не вперше клуб мав проходити процедуру банкрутства. За «Арсеналом» я стежу з 2001-го, формально – від старту цього проекту. Вже навіть збився рахувати скільки разів цей клуб збирались топити. У «Арсенала» є якийсь амулет, який в останній момент допомагає врятуватись. Такого амулету, на жаль, не знайшлось у «Кривбаса». Однак цей амулет аніяк не пов’язаний з поштовхом для подальшого розвитку.

Одного разу Віталій Рева, що віддав цьому клубу більшість кар’єри (якщо враховувати виступи за ЦСКА), казав, що цьому клубу хтось, напевно, наврочив. Справді, так буває. Незабаром з’явиться новий власник, і через сезон знову все починається спочатку, немов касета на магнітофоні, потрібна перемотка. Рік тому клуб пробився в єврокубки, розірвав «Муру» 5-0, але вилетів. Пам’ятаєте, як гравець «Карпат» Михайло Кополовець говорив, що «Карпати» завинили перед вищими силами, тому й така розплата. Напевне не все в порядку з цим і у «гармашів». Закликаю гравців клубу та вболівальників разом піти до церкви. А чого ви смієтеся, у сусідній Польщі такою процедурою вже мало кого здивуєш.

З нинішнього складу «Арсенала» я найбільше не заздрю Євгену Боровику. Важко навіть уявити, як він себе почуває, в черговий раз опинившись на кораблі, що йде на дно. Рік тому, восени, він вже пройшов цей процес (місяці без зарплати) в «Арсеналі», врятувався в «Кривбасі», що в результаті затонув, – і тепер знову те саме.

Якщо цього разу амулет «Арсенала» не спрацює, то ніхто знову не буде винен. Рабінович покаже пальцем в бік Онищенка, а той відповість, що нічого не знає. Ми так і не встигли зрозуміти, який «Арсенал» потрібен Онищенку і який менеджер з Ващука. Те, що він дає гарні інтерв’ю, і так було відомо. Я не хочу сперечатись на тему, чи можливий розвиток у Києві другого клубу, якщо тут є «Динамо» – поки у цього другого клубу немає власного стадіону, немає й предмету розмови.

У мене не виникає запитань до Онищенка, який без документів відмовляється фінансувати клуб. Чи до Бакалова, якому зараз важко зібрати команду, чи самих футболістів. Я хочу звернути увагу на те, як клуб пройшов атестацію федерації футболу. І що нам на всю цю історію скаже керівна ланка нашого футболу.

Якщо мелодрама «Арсенала» виявиться фільмом жахів, він, скоріш за все, наблизить український футбол до Об’єднаного чемпіонату. Тож, можливо, не просто так в нашому чемпіонаті в зоні ризику черговий клуб?