Без нього український футбол уявити важко

А й справді без Мирона Богдановича Маркевича український футбол можна було назвати славнозвісним «то таке».

Він був чудовим футболістом, а в наш час є одним з найкращих наставників, недарма ж його покликали на форум елітних тренерів 2015 року. М. Маркевич завжди наполегливо працює, щоб добитись потрібного йому результату. За часи його каденції у тій чи іншій команді ми можемо побачити як різні колективи(які йому доручали), виробляли свій стиль, вигравали медалі Чемпіонату України та престижні нагороди світового значення. Як людина, яку я не знаю особисто, можу сказати : він чудовий керівник та стратег. Адже Мирон Богданович має підхід як до тренерського штабу так і до гравців, які віддячують йому врешті-решт забитими голами. Також у нього завжди є «на прицілі» кваліфіковані гравці із неабияким досвідом виступів у різних чемпіонатах. Це можемо поспостерігати на прикладі як «Металіста» так і «Дніпра». Адже в харківському клубі було багато південноамериканців, які часто вирішували долю матчу. Так само і в Дніпропетровську в нього є свої цілі та завдання. Хоча тренер вже є старшим (64 роки), він не боїться експериментувати зі складом команди, випускаючи на поле молодих хлопців, серед яких В.Лучкевич або Д.Баланюк. Також Мирон Богданович часто може змінювати стратегію гри вже походу тої чи іншої зустрічі. Це свідчить про його вольові якості та жагу до перемоги, адже «хто не ризикує - той…» - далі самі знаєте. Зрештою, не просто ж так він в минулому розіграші Ліги Європи вивів «Дніпро» у фінал турніру. Можна казати, що саме попередник теперішнього головного тренера дніпропетровців Х. Рамос вибудував команду… але ж до фіналу дійшов саме М.Маркевич. А це свідчить про його роль у команді та непересічні тренерські здібності.

Але найбільше український фахівець виділяється, напевно, своєю мімікою та способом спілкування із журналістами. Слід зазначити, що це просто надзвичайно стримана людина, яку часто важко зрозуміти. Бо буває так, що команда в одному матчі виграла а в іншому програла – і зрозуміти які в тренера емоції, як мінімум, важко. Буває, скаже «то таке» - і на тому все. Як на мене, часто сам за себе «говорить» його погляд. Але був такий момент, коли керманич «Дніпра» в одному із флеш – інтерв’ю після підсумкової звитяги над «Наполі» дав розширений коментар на запитання журналістів щодо емоцій …відповідь Мирона Богдановича була такою: «Емоцій немає взагалі-то…»

Саме таким, я бачу М. Маркевича. Він є хорошим тренером, якому під силу досягнути нових висот із його нинішнім клубом. А вмотивувати його повинен неофіційний гімн «Дніпра» - «Воины света».