Яким буде протистояння з Шотландією в плей-офф

Безперечно, на даний момент невідомо як команди підійдуть до цього матчу, хто вийде на поле чи навіть потрапить до заявки. Всі розуміють, що будуть нюанси з травмами, формою гравців, можливі скандали або з’являться неочікувані нові прізвища (Мудрик!) + ковід може порушити плани...

Але все ж таки, новий рік уже почався, а отже, до матчу, здається, вже трохи ближче.) Крім того, зимова пауза дає змогу порозмірковувати, проаналізувати суперників і спробувати спрогнозувати перебіг подій на полі.

Як би там не було, але вже зараз можна бути впевненим у деяких речах, як би наставники команд не пробували здивувати або перехитрити один одного.

Розпочнемо з Шотландії

У чому їхня перевага? Домашнє поле – однозначно. Але це не буде ключовим фактором, сподіваюсь. За нас має зіграти досвід і характер лідерів - не думаю, що Ярмоленка, Зінченка, Малиновського чи Яремчука можуть злякати навіть найбільші і найгучніші стадіони світу. Вони звикли на них грати і навіть перемагати, це природнє середовище проживання для даних футболістів. Та й динамівці з гірниками щосезону виступають в ЛЧ, коли як не зараз використати цей досвід?

До того ж, маємо надію, що наші виїздні фанати проявлять себе з найкращого боку. Команда, думаю, звикла до того, що не залишається без підтримки навіть на виїзді.

Інша справа – зіграність і злагодженість, вони грають з однією тактичною схемою вже тривалий час.

Невідомо точно за якою схемою і в який футбол гратиме наша команда (про неї пізніше), але господарі навряд чи нас здивують. Підопічні Стіва Кларка грають 3-4-1-2, яка дозволяє їм максимально ефективно використовувати свої сильні сторони – фланги, потужність і витривалість центрхавів + природня британська жага до боротьби, одразу два форварди можуть спричиняти тиск на оборону суперника... Не залежить від кадрової ситуації, суперника чи інших факторів, останній відбір вони грали саме так, і проти фаворитів з Данії, і проти Молдови чи інших аутсайдерів.

Вищезгаданий «застарілий» (хоч це і досить відносне поняття, особливо якщо є результат) британський стиль гри, саме собою, передбачає лонгболи, хорошу «фізику», небезпеку при стандартах і максимальну простоту, як при виході з оборони, так і при перехідних фазах, при завершенні атак, акцент на флангові подачі. Все це може бути для нас небезпечним і приносить результат нашому супернику, але не повинно стати надскладним вирішити це завдання, зважаючи на вміння Петракова скурпульозно вивчати опонентів, а також вищезгаданий досвід і клас наших футболістів. Все ж таки, складніше протистояти іспанцям чи бразильцям, де кожен може робити різницю, аніж команді яка грає більш просто і не має суттєвої переваги над нами у класі, при всій повазі до шотландців.

Тренерське протистояння

Досвід – однозначно на боці Стіва Кларка. Тут навіть нічого порівнювати, людина працює не перший рік на найвищому рівні, має досвід роботи в АПЛ, вивів команду на останній Євро де було продемонстровано непоганий футбол, той таки славнозвісний характер і взяте одне очко з англійцями.

Але тут знову ж таки важко назвати наше положення безвихідним. Як і важко назвати екстраординарним тренера чи команду Шотландії – хороший спеціаліст, добре виконує свою роботу, команда грає на максимумі своїх можливостей... Але не більше.

Кадрова ситуація

Згідно Трансфермаркт – ми поступаємось у трансферній вартості загалом, але потрібно розуміти, є фактор УПЛ, де найкращі гравці можуть бути дещо недооціненими.

Як сказав ще один олдскульний британець, відомий своєю простотою (і який «не знає, що таке тактика»)) Харрі Реднапп очолюючи Тотенхем: «Ми обіграли Портсмут не тому, що я кращий за свого опонента, а тому, що в мене кращі футболісти...». Безперечно, кадри є найважливішим.

Тому недооцінки виконавців які виступають у великій, страшній і жахливій АПЛ – варто не допустити.) Найбільше виділяється в складі обох команд (в усякому випадку, трансферною вартістю) крайок Ліверпуля Робертсон – один з кращих і найдорожчих у світі лівих фулбеків. Про нього говорять і пишуть надто багато, як і про його клуб, щоб зайвий раз загострювати увагу.

Варто лише сказати, чи можна знайти протидію цій небезпечній зброї? – Можна. І є одразу кілька варіантів:

1) Наш лідер і капітан Ярмоленко підходить до матчу в оптимальному стані і звично відпрацьовує за двох, чи навіть за трьох, як у майже всіх своїх останніх виступах за збірну, на класі, досвіді і характері допомагає Тимчику впоратись на фланзі. Величезний об’єм роботи, непоступливість (завдяки характеру і природній фізичній міці) у єдиноборствах, розуміння гри і ментальні якості, вміння підказати та завести партнерів – все це Ярмоленко нам демонстрував регулярно.

2) «Здвоєний» фланг, у парі з Тимчиком виходить Караваєв і ми фактично маємо двох захисників на одному фланзі і «вбиваємо» Робертсона.) – Маловірогідний варіант, хоч Караваєв і має хороші якості вінгера, відмінний крос, техніку, швидкість... Та очевидно, що ніхто не буде заради цього жертвувати одним з лідерів команди Ярмоленком, якщо тільки він буде неготовим, про що не хочеться навіть і думати.

3) Допомогти закрити Робертсона може ще один потужний, швидкий і молодший за Ярмоленка гравець – Зубков. Лівоногий вінгер, який може випалювати весь матч бровку, а також загострити ситуацію на чужій половині, зміщуючись ближче до центру і підлаштовуючись під удар лівою ногою...

4) Циганков. Найменш надійний, як здається, у плані гри в захисті з перелічених варіантів. Але по перше – він лідер чемпіона України і учасника ЛЧ, найцінніший гравець команди, який коштує зараз більше ніж Зубков, Караваєв і Ярмоленко разом взяті – хоча б через це його не варто зписувати одразу. По друге – не пам’ятаю щоб по роботі на оборону до Віктора виникало багато питань, навіть на найвищому рівні. Оборонятися можна розумом і правильним вибором позиції, вміннями і інтелектом, а не лише зростом і м’язами, якими Віктор поступається конкурентам по позиції.) Ну й по третє – очевидно, що ніхто з конкурентів не зможе так використати підключення Робо (і можливо Тірні, який грає ЛЦЗ, але також може підключатися до атаки) як Циганков у хорошій формі. Так, Ярмоленко все ще може виконати (як з Нідерландами), можливо навіть прискоритись, він має клас, але прямо зараз Віктор демонструє ці самі якості не менш якісно, демонструє на стабільному рівні і знаходиться в кращій формі, швидше за все. Ну а Караваєв і Зубков у цьому плані поступаються, це поки що очевидно.

В будь-якому випадку, у Петракова тут є варіанти.

Кіран Тірні – конкурент Робертсона по позиції, але якщо обидва можуть грати – виконує роль лівого центрального захисника. Має відмінний пас, швидкість і техніку, може також підключитись або розігнати атаку з глибини, за ігровими якостями нагадує Миколу Матвієнка. Ще один гравець з досвідом АПЛ, одна з тамтешніх зірок... Протистояти йому будуть вищезгадані вінгери, + в обороні уже він буде боротись з Яремчуком або Довбиком.

Скот Мактоміней – класичний англійський бокс-ту-бокс який має широкий набір якостей, покриває величезні об’єми поля, може як підключитися і добре вдарити, так і виконувати чорнову роботу виграючи з легкістю єдиноборства. Виступає в Манчестер Юнайтед і стабільно використовується кожним з трьох останніх тренерів – Моуріньйо, Сульшером і Рангніком.

Залишається сподіватись, що загартовані в УПЛ, зокрема, Степаненко і Сидорчук, манкуніанцю не сильно поступляться у вмінні битись і боротись. Натомість, в техніці і культурі пасу наш півзахист повинен мати перевагу, враховуючи фактор Шапаренка, Малиновського і Зінченка.

Форвард Саутгемптона Че Адамс – хороший якісний нападник, не високий (175 см. зросту), стабільно виступає в АПЛ, хоч і не відзначається надрезультативністю, але на хорошому рахунку в тренерів «святих». Не варто недооцінювати цього якісного (безумовно) виконавця, але й боятися його Забарний, Сирота, Матвієнко чи Кривцов не повинні, ще зовсім свіжі в пам’яті їхні протистояння (хоч і не завжди вдалі) з Левандовським, Бензема та Едіном Джеко.

Біллі Ґілмор – вважається найбільш талановитим молодим шотландцем, не безпідставно. Вихованець Челсі, виступає в оренді за Норвич, отримував хороші відгуки від Тухеля, порівнюється з Канте... Діє в центрі поля, де очікується цікаве протистояння з нашими хавами.

Де Україна має перевагу?

Почнемо по порядку, однією з найбільш очевидних є воротарська позиція. Ворота скоттів захищає досвідчений 39річний Гордон – хороший кіпер, виступав у складі Сандерленда, зараз дограє в шотландській Прем’єр лізі... Якщо коротко і бути об’єктивним – Георгій Бущан зараз найкращий, найбільш збалансований воротар у складі обох команд. Не надто молодий, і не надто віковий, без явних слабких місць.

Серед резервних кіперів у нас чимало кандидатів, тому загострювати увагу на кожному з них не бачу потреби.

Центр захисту. Ще поки точно не відомо як буде грати Петраков, в 3 чи в 4 захисники, але наявність Забарного, Матвієнка (в першу чергу) і досвідченого Кривцова (+ доволі широкий вибір з молодих ЦЗ – Попов, Сирота, Бондар і Качараба) – дозволяє бути більш менш спокійним, тут ми як мінімум не поступаємось.

Півзахист. Як зазначалося вище, ми повинні мати хоча б невелику перевагу в техніці. Руслан Малиновський - один з найбільш цінних атакуючих хавів в італійському чемпіонаті, потрапляння до різноманітних топів і символічних збірних не є випадковими. Добре прогресує Микола Шапаренко, завдяки Лізі чемпіонів, є надія побачити і його в сильнішому чемпіонаті, а Олександр Зінченко, не зважаючи на дещо різні ролі у клубі і збірній – все ще на хорошому рахунку в Ман Сіті. В усякому разі, вихід з оборони під пресингом – одне з вмінь Зінченка яке допомагає йому у Гвардіоли і 100% знадобиться у виїздному матчі проти міцної британської команди.

Слід відзначити також чималу кількість вінгерів які є у нас в наявності. Крім Циганкова, Ярмоленка, Зубкова і Булеци з Кочергіним (які себе не змогли проявити) прогресує Михайло Мудрик, якого, повинні викликати. Він додасть команді ще більше варіативності, швидкості, може зіграти як більш широко і розтягнути чужу оборону, так і зміститись в центр і створити більшість у напівфланзі.

Отримає виклик, можливо, Гуцуляк, який робить британську візу – добротний гравець на рівні УПЛ, але не факт, що потрапить до заявки.

Як мінімум на фоні Шотландії в нас загалом досить збалансована середня лінія – є гравці на будь-який смак і практично під будь-яку схему. Може додати варіативності, об’єму роботи Коваленко (у якого з’явилась ігрова практика в Італії), Гармаш має досвід і вміння вриватись до штрафного з глибини, хороший сезон проводить Буяльський. Може додати інтелекту поки що резервіст Пихальонок – чимала кількість можливих поєднань.

Страхувати їх будуть звично Степаненко і Сидорчук.

Серед нападників є різноплановий добротний за європейськими мірками Яремчук, він однозначно створить проблеми захисникам з англійських середняків.

Козир у рукаві – Артем Довбик, який маючи неприродню для наших футболістів впевненість (на мій погляд – головна його якість, тут він теж схожий на Холанда) буде однозначно створювати небезпеку, хоч вийшовши на заміну, хоч зі старту поєдинку.

Олександр Петраков

Наш головний тренер головної команди, як зазначалося, поступається своєму опоненту (і не тільки йому, але й більшості тренерів на рівні дорослих збірних) за досвідом. Натомість, він має інші якості:

• Вміння розібрати і максимально підлаштуватись під суперника.

Не факт, що це потрібно з Шотландією, грати саме «від суперника», але тим не менш. Свого ворога (опонента) слід знати максимально добре.

• Об’єднати навколо себе команду, тримати роздягальню під контролем.

Випадок з Малиновським всі пам’ятають, але не менш показовим було примирення і подальші відносини між ними двома та загалом у команді. Кожен хто знайомий (і хто знайомий давно) з цим наставником особисто - відзначає його людські якості.

• Традиційно людині зі старої школи (тим більше, зі школи «дитячих тренерів») закидають невміння змінюватись, приймати щось нове, відсутність тактичної гнучкості – тут він теж себе проявив з кращого боку.

Команда в товариській грі, а потім і у вирішальному протистоянні з боснійцями грала за новою схемою, і тому зараз точно не можна сказати, як саме будуть розташовані гравці і яке поєднання виконавців ми побачимо. Не слід забувати і про можливі стажування в зарубіжних клубах найближчим часом, і про запрошення в тренерський штаб нових облич, зокрема, Авраама Кампомара, і це лише те, що відомо, що ми бачимо «не озброєним оком» – хіба можна уявити такі радикальні кроки від совкового впертого фізрука?

• Він не боїться ризикувати.

Поява нових імен у складі – це не лише добре знайомі йому чемпіони світу ю20, як багато хто говорить, але й Кочергін, і Пихальонок, і можливо Гуцуляк з Мудриком, і будь хто інший хто себе проявить на клубному рівні. Сам по собі виклик кандидатів не з топ 2 команд нашого чемпіонату сприймається з подивом, як велика сенсація - так реагують наші вболівальники на подібні новини. В цьому «заслуга» ще попереднього штабу. Який привчив багатьох з нас до того, що поза межами топ 2 у нас грають не футболісти, а бог знає хто.)

• Рішучість, сміливість і цілеспрямованість.

Погодьтесь, але очолити команду після стартових невдалих турів, відмовитись від послуг найсильнішого виконавця, свідомо піти на конфлікт з журналістами (серед яких є не зовсім чесні, не надто компетентні або навіть проплачені чи просто заангажовані персонажі) – це може бути ознакою не тільки відсутності розуму, але й наявності стійких моральних принципів.

Як складеться гра?

Є підозра, що ми можемо спробувати віддзеркалити схему Шотландії і вийти з трьома ЦЗ, але принципового значення це не матиме. Тим більше, що в разі необхідності атакувати і відігруватись – вже доведеться перелаштовуватись по ходу матчу, що буде складніше.

Враховуючи вищезгадану перевагу в техніці - є підстави припускати, що наша команда буде більше контролювати м'яч. Шотландці ж - традиційно тиснутимуть (як на полі так і на трибунах) намагаючись спровокувати помилку. Чимало залежатиме від ігрової форми лідерів обох команд.

Як би банально не звучали слова про те, що вирішальним буде настрій і характер команд, підтримка, везіння, реалізація чи наявність або відсутність суддівських помилок – це те, що здебільшого вирішує результат у протистоянні двох приблизно рівних команд.

Найбільше, чого НЕ хочеться – це бачити приреченість, бачити відсутність настрою у футболістів або чіткого плану на гру від тренера, розгубленість і відсутність думки на полі. Сподіваюсь, ми цього не побачимо, тренерський штаб максимально зрозуміло пояснить команді плани на гру, а лідери не дадуть команді «попливти» і змусять битися до останніх секунд, як би не склався перебіг матчу.